Базанова Т. І., Павіченко Ю.В. Біологія. 9 клас

Подождите немного. Документ загружается.

251

ФОРМУВАННЯ ПОВЕДІНКИ І ПСИХІКИ ЛЮДИНИ

1. Наведіть приклад власної поведінки, спричиненої соціальною потре-

бою, органічною потребою. 2. Що може задовольнити вашу потребу в

нових враженнях, потребу в комфорті? 3. Чому емоції називають індика-

торами задоволення потреби? 4. Пригадайте зі свого життєвого досвіду

ситуацію, яка викликала у вас гнів, здивування. Проаналізуйте, що було

причиною цих емоцій.

5. Наведіть приклад ситуації, у якій емоція вико-

нувала комунікативну функцію.

§ 74. Уроджена і набута поведінка людини

Задоволення будь-якої потреби вимагає від організму активного

пристосування до навколишнього середовища, тобто комплексу

цілеспрямованих рухових актів, який називають поведінкою. За ме-

ханізмами реалізації розрізняють уроджені й набуті форми поведінки

людини.

Безумовні рефлекси. Уродженими формами поведінки є безу-

мовні рефлекси. Вони здійснюються за успадкованими програмами:

центри рефлекторних дуг, що відповідають за ці рефлекси, розташо-

вані в спинному мозку або в стовбуровій частині головного мозку.

Безумовні рефлекси дають організму змогу швидко й безпомилково

відповідати на зміни гомеостазу і зовнішнього середовища. За видом

біологічних потреб, на задоволення яких спрямовані безумовні реф-

лекси, їх поділяють на харчові, захисні, орієнтовні, статеві.

Харчовим рефлексом є смоктальні рухи, що виникають під час

доторкання до губ новонародженого будь-яким предметом

(мал. 74.1). Цей рефлекс властивий усім ссавцям, які одержують по-

живні речовини з молоком матері.

Захисні рефлекси спрямовані на задоволення потреби в безпеці:

ви помічали, як у відповідь на різкий рух руки біля обличчя мимо-

вільно відхиляється голова і виникає мигальний рефлекс. Піднесіть

пальці до долоньок новонародженого: він вхопиться і буде міцно

триматися за них. Для сучасної дитини цей рефлекс не має життєво-

го значення. Проте він був важливий за часів первісності, коли мате-

рі носили немовлят на руках: ухопившись за матір, дитина зберігала

стабільне положення в просторі.

Не всі безумовні рефлекси виявляють себе відразу після наро-

дження. Так, приблизно через тиждень у дитини з’являється орієн-

товний рефлекс, або рефлекс «що таке, хто такий?». Це реакція на

появу нового подразника: поворот в його бік голови або очей дити-

ни. Орієнтовний рефлекс є чинником виникнення мимовільної ува-

252

ги, з нього розпочинається оцінка значущості діючого подразника.

Він є передумовою появи складних форм поведінки (мал. 74.2).

У період статевого дозрівання у людини з’являються статеві

рефлекси, пов’язані з потребою в продовженні роду. Мотивацією

цього рефлексу є так званий статевий потяг, виникнення якого «за-

пускає» статеві рефлекси.

Не всі рефлекси зберігаються в людини впродовж усього її життя.

Так, ще в дитинстві втрачається смоктальний рефлекс, а статеві реф-

лекси — у старості із зникненням статевого потягу. До вроджених

форм поведінки належать інстинкти — складні послідовності безу-

мовних рефлексів. Інстинктивною є, наприклад, шлюбна поведінка

птахів, ссавців. У людини інстинктивна поведінка виявляється рід-

ко, в основному, в неусвідомлених діях.

Умовні рефлекси. Безумовні рефлекси можуть задовольнити

життєві потреби людини в дуже обмеженому колі ситуацій. Так, хоча

потреба в їжі є однією з основних, проте вроджених форм поведінки,

які забезпечують її добування, у людини не існує. Отже, щоб вижи-

ти в умовах середовища, що змінюються, людина має постійно фор-

мувати дії на свій страх і ризик. Що точніше ці дії враховують умови

середовища і можливості організму, то успішнішою є поведінка. Цей

досвід зберігається в пам’яті, і надалі дії, які привели до задоволення

потреби, можуть відтворюватися. Набута поведінка формується в

людини, як і в тварин, протягом усього її життя.

Одним з видів набутої поведінки є умовний рефлекс. Класичний

його приклад — слиновиділення у відповідь на вигляд їжі, запах, по-

стійний час годування. Механізмом умовного рефлексу є утворення

тимчасового нервового зв’язку між центром певного аналізатора (зо-

рового, нюхового тощо) і центром певного безумовного рефлексу. Як

Мал. 74.2. Орієнтовний рефлекс є

основою формування складних

пізнавальних дій

Мал. 74.1. Завдяки безумовному

смоктальному рефлексу новонароджений

годується

253

ФОРМУВАННЯ ПОВЕДІНКИ І ПСИХІКИ ЛЮДИНИ

наслідок, раніш нейтральний подразник (вигляд, запах) стає сигна-

лом, тобто умовним подразником, і спричиняє реакцію, характерну

для безумовного стимулу (слиновиділення). У людини, як і в інших

тварин, формується безліч умовних рефлексів, проте у спадок на-

щадкам вони не передаються.

Умовні рефлекси і формування поведінки. Як поводиться ма-

люк, побачивши пляшку, з якої його годують? Якщо дитина голодна,

вона починає кричати, тягнеться до пляшки. Це прояв умовного

рефлексу на подразник-сигнал — вигляд предмета, пов’язаного в ди-

тини з отриманням їжі.

Одержавши пляшку, вона заспокоюється, оскільки може задо-

вольнити харчову потребу. Коли малюк підростає, його починають

годувати ложкою. Пляшка перестає бути умовним подразником —

навіть якщо дитина певний час тягнеться до неї, вона виявляє, що

пляшка порожня. Умовний рефлекс не підкріплюється появою

безумовного стимулу (їжі) і згасає. Таке гальмування рефлексу нази-

вають умовним.

Прикладів згасання одних умовно-рефлекторних дій і появи ін-

ших можна навести безліч. Життєві ситуації змінюються, одні

сигнали-стимули втрачають значущість, з’являються інші сигнали-

стимули. Відповідно змінюється і поведінка людини, механізмом

якої є умовно-рефлекторні реакції.

Умовний рефлекс і сприйняття. Сприйняття дає можливість роз-

різнювати подразники, що діють на організм. Але й умовні рефлекси

впливають на точність сприйняття, сприяють тонкому розрізненню

стимулів-сигналів. Малюку, якого постійно годують з однієї пляш-

ки, запропонували вибрати «свою» пляшку з десятка схожих. Вибір

виявився безпомилковим і швидким — дитині знадобилося для цьо-

го менше хвилини.

1. З’ясуйте, у чому полягає відмінність між безумовними рефлексами

й інстинктивною поведінкою та набутою поведінкою.

2. Уявіть, що ви збираєтеся сформувати в собаки умовний рефлекс

слиновиділення на світло. Перечитайте текст і розробіть схему експери-

менту. Обговоріть, за якої умови спалах лампочки стає стимулом-

сигналом.

3. Проаналізуйте приклад, що ілюструє гальмування умовного рефлексу,

і з’ясуйте, за яких умов воно відбувається.

1. У чому полягає відмінність поведінки собаки, що біжить до миски, поба-

чивши їжу, і бджоли, що летить до медоносних квітів? 2. Яких прикладів

254

ви можете навести більше — набутої чи природженої поведінки люди-

ни? 3. Які фізіологічні механізми лежать в основі умовно-рефлекторної

реакції? 4. Що спричиняє гальмування умовного рефлексу? 5. Наведіть

приклади формування поведінки людини, механізмом якої є умовний

рефлекс.

§ 75. Набута поведінка. Види навчання

Нові форми поведінки з’являються у людини протягом усього її

життя. Процес, у якому відбувається зміна поведінки, формування

нових дій, що ґрунтуються на індивідуальному досвіді, називають

навчанням. Один з видів навчання — утворення умовних рефлексів.

Які ще види навчання існують?

Активне навчання. Завдяки умовно-рефлекторній поведінці від-

творюються дії, результат яких відомий наперед. Проте як бути,

якщо невідомо, як необхідно діяти, щоб досягти бажаного результа-

ту? У цьому випадку ефективним є метод спроб і помилок.

Повернімося до спостережень за дітьми. Малюк одержав у подару-

нок пенал, в якому щось принадно подзвонює. Намагаючись його

відкрити, дитина обмацує, постукує ним по столу — усе марно.

Нарешті вона натискає на клямку — і пенал відкривається.

Наступного разу дитина відкриває і цей пенал, й інші схожі коробоч-

ки, відразу виконуючи саме ту дію, яка привела до успіху. Під час ак-

тивного навчання поведінка спрямована

на пошук ефективних дій — тих, що при-

ведуть до бажаних результатів (мал. 75.1).

Такі дії зберігаються в пам’яті і в подаль-

шому відтворюються.

Активне навчання важливе і при фор-

муванні поведінки, що відповідає соціаль-

ним нормам. Метод проб і помилок діти

застосовують не лише під час маніпуляцій

з предметами. Так само вони поводяться і

з однолітками: якщо спроба отримати

вподобану іграшку мирним шляхом не

вдається, вони змінюють тактику і зчиня-

ють бійку з її власником. Здавалося б, та-

кий «агресор» діє ефективно — іграшка

опиняється в нього. Проте агресивні дії

засуджуються дорослими, за ними настає

покарання. Дії, що відповідають прийня-

тим правилам, дорослі схвалюють.

Мал. 75.1. Гра — одна

з найефективніших форм активного

навчання

255

ФОРМУВАННЯ ПОВЕДІНКИ І ПСИХІКИ ЛЮДИНИ

Ставлення дорослого надзвичайно значуще для дитини, вона добре

запам’ятовує, які дії засуджувалися, які — схвалювалися. Тому нада-

лі дитина буде утримуватися від «неправильних» дій і відтворюва-

тиме ті, що заохочуються дорослими.

Що ефективніше в активному навчанні: заохочення або покаран-

ня? Винагородження (похвала або комплімент) сигналізує людині:

«Роби так! Повторюй це знову!». Покарання ж означає: «Припини!»,

проте не вказує на те, яка поведінка є бажаною. Покарання часто

спричиняє стан тривоги, страху або апатії, а жорстоке покарання —

агресію і гнів. Отже, в спілкуванні з людьми варто вдаватися не тільки

до критики — ефективнішими є похвала й заохочення.

Навчання через спостереження. Людина набуває нових форм

поведінки, спостерігаючи за тими, хто її оточує. Унаслідок спостере-

ження за дорослими і наслідування їм діти поступово опановують

багатьма навичками, які стануть у пригоді в подальшому житті.

Спочатку дії малюка лише нагадують дії дорослого, проте поступово

вони стають точнішими.

З віком у дітей виникає намагання не лише копіювати окремі дії

дорослих, а й бути схожими на них за рисами вдачі. Так, прикладом

для наслідування може стати наполегливість або товариськість

батьків, оскільки, на думку дитини, саме за ці якості їх цінують і по-

важають колеги й друзі. Зразками для наслідування можуть бути

знаменитості, герої фільмів і книг.

Когнітивне навчання ґрунтується на розумовому переробленні

інформації й використанні нового знання. Уявлення та уявні опера-

ції дають змогу подумки «обігравати» різні ситуації і вибирати або

винаходити ефективні дії. Так, лаштуючись похмурим днем вийти

з дому, ви роздумуєте, чи брати з собою парасольку. Аби ухвалити рі-

шення, ви збираєте необхідну інформацію: дізнаєтеся про прогноз

погоди, глянувши у вікно, з’ясовуєте, чи є вітер і дощові хмари.

Поєднавши цю інформацію зі спогадами про погоду в попередні дні

та оцінивши, до яких наслідків може призвести прогулянка під до-

щем без парасольки, ви, швидше за все, вирішите взяти її. Навчання

через міркування, результатом якого є формування ефективної дії,

здійснюється в тих випадках, коли використовувати метод проб і по-

милок безглуздо. Інформація, що зберігається в пам’яті, переробля-

ється, і в ході розумових операцій виникає розв’язання проблеми.

До когнітивного навчання відносять інсайт (осяяння) — раптову

здогадку про те, як саме потрібно діяти. Такій здогадці зазвичай пере-

дує тривала розумова робота над проблемою, що постала перед люди-

ною. У певний момент різні фрагменти інформації, немов розкидані

у пам’яті, об’єднуються, і на їх підставі формується рішення. При кла-

дом інсайту є відомий випадок, який стався з Архімедом. Знаменитий

256

учений зрозумів, як визначити об’єм тіла неправильної форми, сидя-

чи у ванні і спостерігаючи, як під час занурення його тіло витісняє

воду. Проте цій здогадці передували тривалі роздуми вченого.

1. З’ясуйте, які види формування індивідуальної поведінки описані в § 74

і § 75.

2. Зверніться до власного досвіду і наведіть приклади ситуацій, у яких

активне навчання і наслідування привели до появи у вас нових форм

поведінки. Обговоріть приклади, виберіть найцікавіший, розкажіть

про нього в класі.

3. Проаналізуйте приклад когнітивного навчання, наведений у тексті, за

таким планом: а) намір діяти; б) проблема; в) уточнення інформації

про ситуацію; г) формування плану можливих дій; д) прогнозування їх

результатів; е) вибір дії та її реалізація.

1. Чим відрізняється навчання через формування умовних рефлексів від

активного навчання? 2. Чому активне навчання називають методом спроб

і помилок? 3. Як відбувається засвоєння соціальних норм поведінки під час

активного навчання? 5. Чому деякі люди із задоволенням беруть участь

у конкурсах двійників?

ЛЮДИНА ТА ЇЇ ЗДОРОВ’Я

Біоритми і їх вплив на психічний тонус людини

«Р

анок від вечора мудріший» — учить нас народна приказка.

Використовуючи знання про природу і функції сну, ви може-

те пояснити це спостереження з наукової точки зору. А як зрозуміти

вираз «понеділок — день важкий»? Чому так важко збиратися на на-

вчання саме у понеділок уранці?

Порушення біоритмів призводять до погіршення самопочуття:

людина скаржиться на втому і дратівливість, на розлади травлення,

розумову й фізичну розбитість. Урешті-решт, ритми нормалізуються

і синхронізуються. Одні ритми відновлюються раніше, інші — пізні-

ше, проте для повної їх синхронізації завжди потрібний час. Далеко

не всі люди потребують 8 годин нічного сну. Дехто чудово почува-

ється після 4–5 годин, а інші не відчувають, що відпочили, якщо не

посплять 8–9 годин.

Усі люди схильні дотримуватися саме того розпорядку сну і не-

спання, і цей режим важливо не порушувати. У певний час ми їмо,

йдемо до школи або на роботу, повертаємося додому. Рівень нашої

розумової активності програмується розкладом навчальних занять.

257

ФОРМУВАННЯ ПОВЕДІНКИ І ПСИХІКИ ЛЮДИНИ

Ритми організму людини пристосовуються до таких зовнішніх тим-

часових сигналів. Збої в цій програмі (пропуски вранішнього часу

підйому, перших уроків, запізнення на заняття) вимагають від орга-

нізму додаткових зусиль і часу для повторного входження в заданий

ритм. Не варто сподіватися, що пропущений день занять дасть вам

змогу як слід відпочити, це просто виб’є вас з робочої колії.

Ви помічали, що одні люди активніші в першій половині дня, пік

їх бадьорості й енергії припадає на неї, їм легше рано вставати. Іншим

зручно вставати пізніше і пізніше лягати спати, вони активніші в

другій половині дня. Таких людей називають відповідно «жайворон-

ками» і «совами», маючи на увазі схожість їх біоритмів з активністю

в природі цих птахів. Схильність до вранішнього або вечірнього типу

активності передається не лише генетично, але й формується під

впливом життєвих умов. З того, що ви знаєте про біоритми людини,

випливає, що природнішим для будь-якої людини є режим «жайво-

ронка», саме до цього пристосовані наші біологічні функції. Потрібно

бути досить обережним у зарахуванні себе до категорії «сов», ви-

правдовуючи цим пізній відхід до сну. Часто приналежність людини

до «сов» або «жайворонків» залежить від її поведінки і способу життя,

а не від біологічних схильностей.

НАША ЛАБОРАТОРІЯ

Як розвинути спостережливість?

Дуже небагато людей є уважними спостерігачами. Проте вміння

помічати деталі можна розвивати так само, як ми тренуємо м’язи, —

за допомогою спеціальних вправ.

Вправа 1. Поставте перед собою будь-який предмет яскравого ко-

льору (гребінець, фломастер, брелок тощо). Дивіться на нього про-

тягом деякого часу, прагнучи запам’ятати його детально. Закрийте

очі й пригадайте предмет якнайточніше. Погляньте на нього ще раз

і з’ясуйте, про які деталі ви забули.

Вправа 2. Замалюйте детально по пам’яті предмети, які ви

запам’ятовували під час виконання першої вправи. Порівняйте їх

з малюнками.

Вправа 3. Ви будете здивовані тим, наскільки приблизним є ваше

уявлення про обличчя знайомих, якщо спробуєте їх описати. І це

тому, що ви жодного разу уважно не вдивлялися в їх риси. Почніть

з розгляду деталей обличчя: придивіться до носа, очей, рота, підбо-

ріддя, форми обличчя й подумки складіть їх опис. Ви можете також

придивлятися до домів, які ви щодня бачите, йдучи до школи, а по-

тім подумки відтворювати їх деталі.

Вправа 4. Цю вправу зробіть разом з товаришами. Покладіть на

стіл 7 будь-яких предметів і накрийте їх хусткою. Заберіть хустку,

258

щоб товариші побачили предмети, полічіть до десяти, закрийте пред-

мети знову. Запропонуйте друзям зробити якомога детальніший

опис кожного предмета. Перевірте, як це їм вдалося. Поступово

збільшуйте кількість предметів.

Вправа 5. Насипте на стіл купку сірників і спробуйте без підра-

хунку назвати їх кількість. Перевірте точність своєї оцінки, а потім

насипте нову купку і продовжте вправу.

Вправа 6. Увійдіть до кімнати, швидко огляньте обстановку.

Вийдіть і запишіть, що ви побачили, а потім порівняйте опис з ори-

гіналом. Згодом ви навчитеся описувати будь-яке місце, де ви побу-

вали, з фотографічною точністю.

ПІДСУМКИ

 Психічна активність людини забезпечується завдяки узгодженій роботі

різних зон головного мозку. Провідну роль в цьому відіграє кора великих

півкуль. На активність головного мозку впливає ретикулярна формація.

Активність людини підпорядкована біоритмам, які допомагають організму

людини пристосуватися до змін навколишнього середовища.

 Психічні процеси регулюють поведінку людини: увага спрямовує її на пев-

ний об’єкт, відчуття і сприйняття постачають інформацію про зовнішнє

середовище, пам’ять зберігає інформацію про попередній досвід люди-

ни, емоції сигналізують про відповідність поведінки потребам. Двигуном

поведінки і психічної активності людини є її потреби і мотивації. Окрім

біологічних, у людини є соціальні потреби. Усвідомлення потреб дає

людині змогу здійснювати цілеспрямовану поведінку.

 Розрізняють уроджену і набуту поведінку людини. Набута поведінка

формується в процесі індивідуального розвитку й навчання.

ПРАЦЮЄМО РАЗОМ

У додатковій літературі й Інтернеті знайдіть рекомендації щодо розви-

тку психічних процесів сприйняття і пам’яті. Створіть декілька груп і підго-

туйте завдання для занять (тренінгів), що допоможуть вам ознайомитися

з прийомами, які спрямовані на розвиток цих процесів. Проконсультуйтеся

зі шкільним психологом, проведіть у класі декілька таких тренінгів.

259

Розділ 14

Свідомість і мислення

Психіці людини притаманна унікальна властивість, завдяки якій ви

можете регулювати власну психічну діяльність і контролювати поведінку.

Так, ви з легкістю розповісте, яка зараз година, який у вас настрій, яку тему

на уроках біології ви зараз вивчаєте, як ви плануєте працювати над наступ-

ним параграфом тощо. Під час розповіді у фокусі психічної діяльності опи-

нилися явища, які ви спеціально не відстежували, хоча ваш мозок містить

всю інформацію про них. Здатність надати звіт про події, що відбувають-

ся, і є проявом мовлення і свідомості — суто людських властивостей вашої

психіки. Психіка всіх людей функціонує за тими самими закономірностя-

ми, проте ви не знайдете двох однакових за психічними властивостями

людей. Кожний з нас — унікальний, тому що його досвід є результатом

неповторного поєднання біологічних і соціальних умов, у яких відбуваєть-

ся становлення нашої індивідуальності. Як формуються свідомість і мов-

лення? Що обумовлює нашу неповторність, які саме чинники впливають

на розвиток нашої особистості?

На ці запитання ви знайдете відповідь, вивчаючи розділ «Свідомість

і мислення». Ви також дізнаєтеся про особливості процесу мислення

і його види; про функціональнуасиметрію головного мозку; про здібності

людини і їх розвиток; про індивідуальні особливості психіки.

§ 76. Свідомість

Властивості і функції свідомості. Якщо ви перебуваєте у стані

активного неспання, то ваша відповідь на запитання «Чи усвідомлю-

єте ви, що навколо вас відбувається?» зазвичай буде стверджуваль-

ною. Доказом усвідомлення може бути ваш звіт про явища, події,

предмети, що вас оточують, тощо. До змісту свідомості належать

також ваші дії, думки, відчуття, переживання, ваші спогади.

Слова «свідомість» і «відати» (синонім «знати») мають той самий

корінь невипадково. Свідомість є проявом здатності людини стави-

тися до всього, що її оточує, і до самої себе з позиції засвоєних нею

знань. Виникнення свідомості людини в антропогенезі є наслідком

появи мови, яка стала засобом координації спільної діяльності, збе-

реження і передачі суспільного досвіду. У процесі індивідуального

розвитку людини свідомість також формується у спілкуванні завдя-

ки мовленню й мові.

260

Свідомість дає людині змогу планувати власну діяльність: стави-

ти цілі, критично оцінювати результати своїх дій. Без відбиття у сві-

домості неможливе розуміння людиною свого внутрішнього світу.

Усвідомлення дає людині змогу аналізувати власний душевний стан

і в разі необхідності давати йому раду, відшукувати розв’язання жит-

тєвих проблем.

Якщо ви деякий час спостерігатимете за тим, що відбувається

у вашій свідомості, то виявите: не всі її образи є ясними й чіткими.

Тому поле свідомості розподіляють на дві умовні частини. Це фокус

свідомості, де вона є найбільш чіткою, і периферія, де образи є неяс-

ними, нечіткими. Межа між цими частинами постійно змінюється:

те, що деякий час було у фокусі свідомості, переходить до периферії

і навпаки. Змінюється і зміст свідомості. Це відбувається безперерв-

но, тому свідомість схожа на потік, який не можна зупинити.

Свідомість і психіка. Не всі психічні процеси відбуваються на

свідомому рівні, не всі дії людини усвідомлюються. Тому в психіці

людини виділяють не тільки усвідомлюване, але й неусвідомлюва-

не і несвідоме.

Коли ви вчилися писати, рухи під час писання були усвідомлени-

ми: ви контролювали нахил ручки, відповідність написання букви

зразку. Багаторазові повторення сформували у вас навичку писання,

і наразі ви робите це автоматично. Послідовності дій, що виконують-

ся автоматично, без участі свідомості, належать до неусвідомлюва-

ної складової психіки. Але спробуйте написати слово іншою ру-

кою — зробити це, не контролюючи себе, вам не вдасться. Так ваші

дії з неусвідомлюваних знову перетворяться на усвідомлені.

Прикладом неусвідомлюваного є також звички — типові для

людини стійкі дії або риси поведінки. Але й вони стають предметом

свідомості, коли людина починає контролювати свою поведінку.

Завдяки самоконтролю можна позбавитися таких шкідливих звичок,

як, наприклад, вживання в мовленні слів-паразитів.

Проте в людини є досвід, який через низку обставин витісняється

з її свідомості і надалі зазвичай не усвідомлюється. Разом з тим він

залишається змістом психіки, який називають несвідомим.

Несвідоме впливає на поведінку. Скажімо, людина може відчува-

ти тривогу в порожньому приміщенні, не розуміючи причин свого

страху. Його джерелом може бути негативний досвід, одержаний

у ранньому дитинстві: наприклад, тяжкі переживання самотності

в очікуванні батьків.

Змінені стани свідомості. Свідомість дає змогу людині оцінюва-

ти життєві ситуації і контролювати свою поведінку. Проте такий

контроль ускладнюється в так званих змінених станах свідомості.

Зміненим станом свідомості є сон, який у кожного з нас настає пері-