Бедь В.В. Юридична психологія

Подождите немного. Документ загружается.

МІЖРЕГІОНАЛЬНА

АКАДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ

В. В. Бедь

ÞÐÈÄÈ×ÍÀ ÏÑÈÕÎËÎÃ²ß

Рекомендовано Міністерством освіти і науки України

як навчальний посібник для студентів

вищих навчальних закладів

2-ге видання, доповнене, перероблене

Київ 2004

ББК 88.4я73

Б38

Рецензенти: М. В. Костицький, д-р юрид. наук, проф.

О. В. Іванов, канд. психол. наук

Схвалено Вченою радою Міжрегіональної Академії

управління персоналом (протокол № 6 від 30.09.02)

Рекомендовано Міністерством освіти і науки України

(лист № 14/18.2-683 від 01.04.02)

ISBN 966-608-376-0

управління персоналом (МАУП), 2004

Бедь В. В.

Б38 Юридична психологія: Навч. посіб. — 2-ге вид., доп. і

переробл. — К.: МАУП, 2004. — 436 с.: іл. — Бібліогр.: с. 426–

430.

ISBN 966-608-376-0

Навчальний посібник підготовлено відповідно до програми дисципліни

“Юридична психологія” юридичних факультетів вищих навчальних закладів.

Включає розділи загальної частини (предмет, завдання і система юридичної

психології; методологічні і загальнопсихологічні основи; соціально-психо-

логічні аспекти юридичної діяльності) і особливої частини (правова психоло-

гія, кримінальна психологія, психологія слідчих дій, психологічні аспекти у

діяльності учасників судового процесу — судді, прокурора, адвоката, особли-

вості психологічної консультації та судово-психологічної експертизи, виправ-

на психологія).

Для студентів, аспірантів і викладачів юридичних факультетів, а також для

працівників правоохоронних органів і тих, хто цікавиться проблемами юри-

дичної психології.

ББК 88.4я73

ÂÑÒÓÏ

Потреба використання психологічних знань у різноманітних

сферах юридичної практики динамізувала розвиток прикладних га-

лузей психологічної науки, пов’язаних з освітою, медициною,

управлінням, спортом. Не обминула ця проблема і правової галузі.

На стику психології і юриспруденції виникла юридична психологія,

головне завдання якої — сприяти вирішенню складних правових

проблем, посиленню боротьби з правопорушеннями і злочинами.

Психологічні знання потрібні кожному юристу. Вони дозволяють

глибше пізнати психічні особливості особистості, властивості й спе-

цифіку її поведінки, діяльності, спілкування тощо. Знання психоло-

гічних закономірностей, застосування в юридичній діяльності психо-

логічних методів і прийомів підвищує ефективність праці юриста, до-

помагає глибше зрозуміти мотиви вчинків людей, регулювати

відносини з ними, виявити неординарні риси індивідуальності особи-

стості. Відомий психолог О. Лазурський писав, що “індивідуальність

людини визначається не тільки своєрідністю її внутрішніх психічних

функцій, наприклад особливостей її пам’яті, уяви і т. п., але не мен-

шою мірою і ставленням до явищ, що її оточують, — тим, як кожна

людина реагує на ті чи інші об’єкти, що вона любить і ненавидить,

чим цікавиться і до чого байдужа…”

За специфікою досліджуваних проблем і практичної спрямованості

юридична психологія невіддільна від юридичної науки і практики.

Водночас юридична психологія є прикладною галуззю психології і ба-

зується на загальній та соціальній психології. У зв’язку з цим вивчення

юридичної психології студентами юридичного факультету передбачає

знання основних положень загальної і соціальної психології.

При підготовці і написанні навчального посібника автор перед-

бачав:

1) розкрити основні поняття, категорії і систему юридичної пси-

хології, її методологічні основи і методи, які використовуються

на практиці;

2) викласти необхідні загальнопсихологічні і соціально-психоло-

гічні основи відповідно до курсу юридичної психології;

Лазурский А. Ф. Классификация личностей. — Пг.: Госиздат, 1921. — С. 361.

3) розглянути проблеми правової соціалізації особистості, факто-

ри і умови формування правосвідомості і причини її деформа-

ції;

4) розкрити психологічні аспекти криміналізації особистості, ме-

ханізми злочинної поведінки і особистості злочинця, а також

психологічних слідчих дій;

5) викласти психологічні питання перевиховання правопорушни-

ків;

6) надати допомогу студентам у вивченні психологічних проблем

у діяльності юриста.

У ході роботи над книжкою автор використовував публікації з

проблем юридичної психології і матеріали досліджень, а також до-

свід юридичної практики і досягнення галузевих юридичних наук.

При аналізі окремих теоретичних, методологічних і практичних пи-

тань юридичної психології висловлено власний погляд автора на їх

порозуміння і розв’язання.

². Çàãàëüíà ÷àñòèíà

Ðîçä³ë 1

ÏÐÅÄÌÅÒ, ÇÀÂÄÀÍÍß ² ÑÈÑÒÅÌÀ

ÞÐÈÄÈ×ÍÎ¯ ÏÑÈÕÎËÎÃ²¯

Психологічна наука, вивчаючи психічне життя людини, відкриває за-

кономірності, знання яких необхідне кожному, хто покликаний вплива-

ти на людей, спрямовувати їхні діяння, виховувати їх. Сказане повною

мірою стосується діяльності юридичних кадрів. Видатний російський

вчений, який вже понад сорок років працює в царині юридичної психо-

логії і правознавства, доктор юридичних наук, професор О. Ратінов від-

значає: “Правова теорія не відмовлялася і не могла відмовитися від ви-

користання даних психології. Реальна потреба в цьому була настільки

очевидною і настійною, що вона змушувала юристів у наукових дослі-

дженнях звертатися до тверджень загальної психології, котрі приклада-

лися і пристосовувалися до розв’язання правових питань або до само-

стійного психологічного вивчення і узагальнення слідчої і судової прак-

тики і розробки на цій основі психологічних рекомендацій. Досить

сказати, що кримінально-правова наука не змогла б вирішити питання

про підстави кримінальної відповідальності без дослідження психічного

ставлення суб’єкта до своїх дій та їх результатів. У покаранні виховна,

виправна функція також має свій важливий психологічний аспект”

Юридична психологія як окрема психологічна дисципліна має

свої особливі завдання, вивчає ті закономірності людської психіки,

що пов’язані з участю людей в галузі суспільних відносин, які регу-

люються правом (правовідносини).

§ 1. Ïðåäìåò ³ çàâäàííÿ þðèäè÷íî¿ ïñèõîëîã³¿

Юридична психологія є прикладною наукою. Її “батьківськими”

дисциплінами в рівній мірі є психологія і юриспруденція. В галузі

Ратинов А. Р. Судебная психология как наука // Юридическая психология: Хресто-

матия. — М.: Юристъ, 2000. — С. 9–10.

суспільних відносин, які регулюються нормами права, психічна ді-

яльність людей має своєрідні риси, психічні закономірності висту-

пають тут в особливих проявах і сполученнях, котрі невластиві ін-

шим умовам людського життя. Як приклад можна навести психічні

процеси (пізнавальні, емоційні, вольові), що лежать в основі випра-

влення злочинців, чи психічні процеси і стани, пов’язані з участю у

кримінальному судочинстві.

Слідчий, проводячи попереднє слідство, з’ясовує складні й та-

кі, що важко піддаються врахуванню психічні та психологічні яко-

сті людей, їхні взаємини, умови життя і діяльності, індивідуальні

особливості потерпілого, підозрюваного (обвинуваченого), свідків

та ін. Без психологічних знань дуже важко орієнтуватися у тих

конфліктах і ситуаціях, з котрими йому, а також судді, співробіт-

никові органів дізнання, прокурору та іншим учасникам юридич-

ного процесу, доводиться стикатися у своїй роботі. Психологічна

компетентність юриста допомагає “запобігти чреватим іноді важ-

кими наслідками помилкам, що можуть виникнути при судженні

про людські вчинки внаслідок неврахування психологічних моме-

нтів”

Психологічні знання необхідні юристам-практикам і для того,

щоб розвивати в себе такі важливі професійні якості, як гостра спо-

стережливість і міцна пам’ять, гнучкість розуму та інтуїція, врівно-

важеність і витримка, рішучість і наполегливість, доброзичливість і

принциповість тощо.

Отже, юридична психологія — галузь психологічної науки, яка ви-

вчає закономірності та механізми психічної діяльності людей у сфері

відносин, що регулюються правом.

Об’єктом психологічної науки є психіка особистості як власти-

вість високоорганізованої матерії, яка є особливою формою відобра-

ження суб’єктом правовідносин об’єктивної реальності, саморегуля-

ції на цій основі своєї поведінки і діяльності.

В історії психології мали місце різноманітні підходи при визначен-

ні її предмета (душа, свідомість, поведінка, особистість, психічна діяль-

ність та ін.).

По-різному визначають і предмет юридичної психології. Так,

О. Брусиловський відносить до предмета юридичної психології зло-

Рубинштейн С. Л. Основы общей психологии. — 2-е изд. — М.: Учпедгиз, 1946. —

С. 26.

чин, особу злочинця після його засудження, психологію криміналь-

ного судочинства, психологію всіх учасників судової процедури

О. Ратінов вважає, що предметом юридичної психології виступа-

ють психічні явища, механізми і закономірності людської психіки, по-

в’язані з виникненням, зміною, виконанням, порушенням і застосу-

ванням права

А. Дулов предметом судової психології називає особливості роз-

витку та прояву психологічних закономірностей, пов’язаних із про-

цесом діяльності щодо здійснення правосуддя:

а) виникнення, розвиток психічних властивостей особистості, які

призводять до протиправної поведінки;

б) зміна розвитку психічних властивостей в результаті здійснення

злочину й участі у процесуальній діяльності;

в) процеси зміни (виправлення) психіки тих осіб, які скоїли зло-

чини

В. Васильєв як предмет юридичної психології виділяє психологіч-

ні основи особистості та діяльності в умовах правового регулюван-

ня, систему “людина — право”, основною ланкою в якій є особис-

тість як суб’єкт діяльності

На думку О. Глоточкіна і В. Пирожкова, предметом юридичної

психології є граничні проблеми психології та права, соціальні про-

блеми, пов’язані з виникненням і динамікою причин, умов і перед-

умов скоєння злочину і розшуком злочинця, проведенням кримі-

нальних справ на стадії попереднього розслідування, судового роз-

гляду, виконанням покарання, виправленням і перевихованням

засуджених

Є й інші позиції щодо предмета юридичної психології. Їх різнома-

нітність підкреслює складність цього питання, що обумовлюється не-

обхідністю пояснити предмет юридичної психології і з позиції юри-

дичної науки, і з позиції психологічної науки.

Брусиловский А. Е. Судебно-психологическая экспертиза. — Харьков: Юриздат

УССР, 1929. — С. 17.

Ратинов А. Р. Методологические вопросы юридической психологии // Психол.

журн. — 1983. — Т. 4, № 4. — С. 111.

Дулов А. В. Судебная психология. — Минск: Вышэйш. шк., 1975. — С. 16.

Васильев В. Л. Психология юридического труда и юридическая психология // Проб-

лемы повышения эффективности применения юридической психологии. — Тарту:

Изд-во Тартуского ун-та, 1988. — Вып. 815. — С. 90.

Глоточкин А. Д., Пирожков В. Ф. Исправительно-трудовая психология. — Рязань:

Высш. шк. МВД, 1995. — С. 19.

Автор дотримується думки, що предметом юридичної психології є

вивчення психічних явищ, механізмів і закономірностей особистості

(особи), які проявляються у сфері дії права.

Завдання, котрі ставить перед собою юридична психологія як на-

ука, прийнято ділити на загальні й одиничні.

Загальними завданнями юридичної психології є:

• науковий синтез юридичних, психологічних і соціально-психо-

логічних знань;

• розкриття психологічної сутності фундаментальних понять і ка-

тегорій права;

• вивчення методологічних і теоретичних основ юридичної пси-

хології;

• розробляння методик (і нових методів) теоретичних і приклад-

них досліджень у царині юридичної психології;

• створення професіограм і психограм юридичних професій;

• розробляння методики профорієнтації й профвідбору юристів

та ін.

Одиничні завдання юридичної психології пов’язані з розробкою

теоретичних підходів і практичних рекомендацій щодо найефектив-

нішого здійснення правочинної діяльності. Серед них можна виділи-

ти такі:

1) дослідження психологічних аспектів ефективності правових

норм і розробляння психологічних основ щодо нормативної ре-

гуляції різних правовідносин;

2) психологічне дослідження особистості злочинця, розкриття мо-

тивації злочинної поведінки;

3) розробляння методів і заходів психологічного впливу з метою

викриття злочинців;

4) дослідження психологічних закономірностей діяльності різних

видів професійної юридичної діяльності;

5) розробляння соціально-психологічних основ профілактики зло-

чинів;

6) дослідження психологічних закономірностей діяльності виправ-

но-трудових закладів для розробляння системи заходів щодо

виправлення і перевиховання засуджених.

Поряд із вищезазначеними завданнями можуть ставитися і тим-

часові, зумовлені конкретними життєвими обставинами (наприк-

лад, теоретичне і методичне забезпечення навчальної дисципліни

“Юридична психологія” і окремих її спецкурсів; розробляння прак-

тичних рекомендацій для юристів з окремих напрямів їхньої діяль-

ності тощо).

При реалізації завдань юридичної психології повинні враховува-

тися певні вимоги

. По-перше, юридична психологія має дати, так би

мовити, соціально-психологічну “фотографію” стану і динаміки дер-

жавно-правових явищ, аналізувати їх з урахуванням досягнутого рів-

ня розвитку держави і права. По-друге, дослідження юридичної пси-

хології мають встановлювати “діагноз” розвитку психологічного

аспекту правових явищ. По-третє, важливою вимогою до реалізації

завдань юридичної психології є вивчення психологічних факторів,

які впливають на державні та правові процеси.

§ 2. ²ñòîð³ÿ ðîçâèòêó þðèäè÷íî¿ ïñèõîëîã³¿

Юридична психологія — порівняно молода галузь психологічної

науки. Але правова регуляція людської поведінки досліджувалася ще

видатними давньогрецькими філософами: Сократ (469–399 рр. до

н.е.) висунув ідею про необхідність збігу справедливого і законного;

Платон (427–347 рр. до н. е.) вперше вказав на дві категорії психоло-

гії, які лежать в основі соціального розвитку — потреби і можливос-

ті людей; Аристотель (384–322 рр. до н. е.) висловив положення про

право як мірило справедливості.

У період формування нової прогресивної буржуазної ідеології в

Європі відбувся поворот у розумінні суті права. Одним із принципів

правового світогляду нового часу став принцип гарантій особистіс-

ного розвитку, забезпечення автономності її поведінки.

У XVIII–XIX ст. зароджується кримінальна, потім — судова, а

пізніше юридична психологія. Вперше факти стосовно психології зло-

чинної поведінки, психології особистості злочинця і психології пока-

зань свідків широко вивчалися в Німеччині. Основоположник кримі-

налістики австрієць Г. Гросс (1847–1915) створює фундаментальну

працю “Кримінальна психологія” (він же творець першого в світі

музею криміналістики в Граці). У цій праці Г. Гросс використав бага-

Костицкий М. В. Введение в юридическую психологию: методологические и теоре-

тические проблемы. — К.: Выща шк., 1990. — С. 105.

При підготовці матеріалу цього параграфа автор спирався на монографію М. В. Кос-

тицького “Введение в юридическую психологию: методологические и теоретические

проблемы”. — С. 40–68.

тий матеріал із галузі експериментальної психології (дослідження ні-

мецького психолога і фізіолога В. Вундта, французьких психологів

А. Біне і Т. Рібо, німецького психолога Г. Еббінгауза та ін.).

Наприкінці ХІХ ст. розширюються уявлення про психологічну сут-

ність злочинної поведінки, а в ХХ ст. з’явилися фундаментальні дослі-

дження з цієї проблеми: Р. Луваж “Психологія і злочин” (Гамбург,

1956 р.), Г. Тох “Правова і кримінальна психологія” (Нью-Йорк, 1961 р.),

О. Абрахамсон “Кримінальна психологія” (Нью-Йорк, 1961 р.) та ін.

Слід назвати антропологічний підхід у кримінології, закладений

італійським психіатром Ч. Ломброзо (1835–1909) і його послідовни-

ками Е. Феррі (1856–1929) і Р. Гарофало (1847–1926). У книжці “Зло-

чинна людина, вивчена на основі антропології, судової медицини і

тюрмознавства” (1876 р.) Ч. Ломброзо робить висновок про те, що

злочини не можна виправити, боротьба зі злочинністю повинна здій-

снюватися шляхом фізичного знищення чи довічної ізоляції “вродже-

них” злочинців. Біологізаторський підхід у поясненні природи зло-

чинної поведінки був підданий серйозній критиці.

У Росії про необхідність враховувати психологію злочинців ви-

словлювався І. Посошков (1652–1726). В його працях давалися пси-

хологічні рекомендації про способи допиту обвинувачених і свідків,

розглядалася класифікація злочинців.

Князь М. Щербатов (1733–1790) один із перших авторів вказував

на необхідність підготовки законів із урахуванням психології наро-

ду, позитивно оцінював фактор праці у перевихованні злочинця, по-

рушив питання про можливість дострокового звільнення злочинця

від покарання.

У Росії в третій чверті ХІХ ст. з юридичної психології з’явилися

праці І. Баршева “Погляд на науку кримінального законознавства”,

К. Яновича-Яневського “Думки про кримінальну юстицію з точки

зору психології і фізіології”, А. Фрезе “Нариси судової психології”,

Л. Владимирова “Психічні особливості злочинців по новітніх дослі-

дженнях”, в яких висловлювалися ідеї чисто прагматичного викори-

стання психологічних знань у конкретній діяльності судових і слід-

чих органів.

Кінець ХІХ — початок ХХ ст. пов’язані з інтенсивним розвитком

психології, психіатрії, інших галузей права (насамперед — криміна-

льного). Деякі вчені, які представляли ці науки в той період, займали

прогресивні позиції (І. Сєченов, В. Бехтерев, С. Познишев, С. Корса-

ков, В. Сербський, А. Коні та ін.).