http://tbk.at.ua
© Кафедра ТБВіМ
110
Система ізольована (замкнута система) – термодинамічна система, по-
міщена в оболонку, що виключає обмін теплом і речовиною з зовнішнім се-
редовищем, тобто адіабатично ізольована від зовнішнього середовища. Стан
такої системи може бути змінено тільки в результаті зміни зовнішніх параме-
трів (наприклад, об'єму). В ізольованій системі завжди встановлюється тер-
модинамічно рівноважний стан.
Система соціальна – складно організоване, упорядковане ціле, що вклю-
чає окремих індивідів і соціальні спільності, об'єднані різноманітними зв'яз-
ками і взаєминами, специфічно соціальними за своєю природою.
Система штучна – система, створена людиною в результаті науково-
технічного прогресу.
Системний аналіз – сукупність методологічних засобів, що використо-
вуються для підготовки й обґрунтування рішень по складних проблемах еко-
номічного, наукового, технічного та ін. характеру. Спирається на системний
підхід, а також на ряд математичних дисциплін і сучасних методів керування.
Основна процедура побудова узагальненої моделі, що відображає взаємозв'я-
зку реальної ситуації; технічна основа системного аналізу обчислювальні
машини й інформаційні системи. Термін “системний аналіз” іноді вживається
як синонім системного підходу (також див. с. 14).
Системний ефект – непропорційно велике підсилення (зменшення) влас-
тивостей, що є у елементів; ефект множення результату функціонування сис-
теми, що перевищує суму результатів функціонування її окремих складових.
(також див. "емержентність").
Системний підхід
– напрямок методології наукового пізнання і соціаль-
ної практики, в основі якого лежить розгляд об'єктів як систем; орієнтує до-
слідження на розкриття цілісності об'єкта, на виявлення різноманітних типів
зв'язків у ньому і зведення їх в єдину теоретичну картину (також див. с. 15).
Системність – загальна властивість навколишнього світу, яка полягає в
об'єктивно існуючій єдності світу, його структурованості та взаємозв'язку.
Стан системи – сукупність значень показників системи.
Структура – сукупність стійких зв'язків об'єкта, що забезпечують збере-
ження його основних властивостей при різних зовнішніх і внутрішніх змінах;
основна характеристика системи, її інваріантний аспект (також див. с. 26).
Ступінь організованості системи
– визначається тим, наскільки власти-
вості системи відрізняються від властивостей її складових частин, емержент-
ністю.
Ступінь складності системи
– на скількох структурних рівнях розміщені
складові частини системи.
Т
Теорія систем – область наукового знання про навколишній світ як суку-
пності систем різної складності та різного рівня, що взаємодіють між собою.
Технічна система – сукупність деталей, технічний пристрій, що функціо-
нує як ціле (також див. с. 16).