Бойко О.А. Навчально-методичний комплекс для самостійної роботи студентів з дисципліни Гроші та кредит
Подождите немного. Документ загружается.
41
Тема 8 «Спеціалізовані небанківські
кредитно-фінансові установи»
Лекція № 13. «Небанківські кредитно-фінансові установи”
План
1. Необхідність та роль організації спеціалізованих небанківських
кредитно-фінансових установ в сучасних умовах
2. Страхові компанії та форми їх організації
3. Інвестиційні і фінансові компанії. Напрямки їх кредитної діяльності
4. Благодійні фонди і ощадно-позичкові асоціації
5. Пенсійні фонди: призначення, створення і розвиток
1. В останні роки на національному ринку позичкових капіталів важливу роль виконують
спеціалізовані небанківські кредитно-фінансові інститути, що зайняли видне місце в нагромадженні і
мобілізації грошового капіталу. До цих установ відносять: страхові компанії, пенсійні фонди,
ощадно-позичкові асоціації, будівельні суспільства, інвестиційні і фінансові компанії, благодійні
фонди, кредитні союзи. Ці інститути істотно потіснили банки в акумуляції заощаджень населення і
стали важливими постачальниками позичкового капіталу.
Росту впливу спеціалізованих небанківських установ сприяли три основні причини:
- зростання доходів населення в розвитих країнах;
- активний розвиток ринку цінних паперів;
- надання цими установами спеціальних послуг, що не можуть надати банки.
Крім того, ряд спеціалізованих небанківських установ (страхові компанії, пенсійні фонди) на
відміну від банків можуть акумулювати грошові заощадження на досить тривалі терміни і, отже,
робити довгострокові інвестиції.
Основні форми діяльності цих установ на ринку позичкових капіталів зводяться до акумуляції
заощаджень населення, наданню кредитів через облігаційні позики корпораціям і державі, мобілізації
капіталу через усі види акцій, наданню іпотечних і споживчих кредитів, а також кредитної
взаємодопомоги.
Зазначені інститути ведуть гостру конкуренцію між собою як за залучення грошових
заощаджень, так і в сфері кредитних операцій.
2. Діяльність страхових компаній складається у створенні на основі договорів з юридичними і
фізичними особами спеціальних грошових фондів, з яких здійснюються виплати застрахованим
особам грошових сум в обговорених розмірах у випадку настання визначених подій (страхових
випадків).
42
Попит на страхові послуги обумовлений тим, що у фізичних і юридичних осіб постійно існує
погроза настання якихось несприятливих, і навіть катастрофічних подій, що приводять до значних
фінансових витрат (смерть, хвороба або звільнення з роботи члена родини, зарплата якого була
основним джерелом доходу; знищення майна внаслідок пожежі; аварія автомобіля і т.д.). Покрити
такі витрати поточними доходами практично неможливо, накопичувати для цього кошти через
депозитні рахунки теж досить складно. Страхування є найбільш вигідним таким відрахуванням.
В даний час у промислово-розвитих країнах діють наступні види страхування життя:
1) звичайне (особисте);
2) групове (поліс на кілька людей);
3) кредитне страхування (гарантії банку і страхових компаній у випадку смерті людини);
4) промислове (страхування робітників по професійній ознаці);
5) страхування пенсії (аннуітет)
Види страхування розрізняють по ознаці страхового терміну:
- довічне (до настання смерті);
- термінове (від 1 року і більш)
Страхування від нещасних випадків включає два види:
- від нещасних випадків робітників та службовців;
- від нещасних випадків і хвороб населення
В даний час нараховують чотири організаційні форми страхових компаній:
Перша форма – страхові компанії побудовані на акціонерній основі. У цьому випадку
компанії випускають акції і є акціонерними товариствами.
Друга форма – зветься «на взаємній основі», де кожен полісовласник є співвласником, тобто
акціонером компанії, але на базі не акції, а страхового поліса, компанія в цьому випадку акції не
випускає.
Третя форма – має на увазі «взаємний обмін», коли компанія сформована на кооперативних
початках і діє від імені окремих осіб або компаній. Через центральну контору страхової компанії її
учасники обмінюються страховими ризиками, страхуючи самих себе і не продають страхування на
сторону.
Четверта форма організації – система Ллойс, що складається із синдикатів, у які входять
страхові компанії і брокерські страхові фірми. Відповідальність по страховому ризику розподіляється
між членами синдикату або між всіма учасниками Ллойса. Справи приймають брокери й одержують
за посередництво комісійні. Систему Ллойса очолює спеціальний комітет, що здійснює контроль за
діяльністю синдикатів і приймаючого нового членів.
Пасивні операції страхових компаній формуються в основному за рахунок страхових премій,
що сплачують юридичні і фізичні особи.
Активні операції складаються з інвестицій у державні облігації центрального і місцевого
уряду, в облігації й акції приватних корпорацій, а також у позики під поліси. Важливе місце в
активах займають позики під поліси і вкладення в нерухомість. Позики в нерухомість – це власне
кажучи кредитування осіб, що купили страхування в даній компанії.
3. Інвестиційні компанії шляхом випуску власних акцій залучають кошти, що потім
вкладаються в цінні папери промислових і інших корпорацій. Таким чином, за рахунок придбання
цінних паперів, вони здійснюють фінансування різних сфер економіки.
В даний час існують інвестиційні компанії відкритого і закритого типу. Більш зручною
організаційною формою є компанії відкритого типу, що випускають свої акції поступово,
визначеними партіями. Ці акції можуть передаватися і перепродуватися. Постійна емісія дозволяє
таким компаніям увесь час збільшувати свій грошовий капітал, а відповідно постійно нарощувати
інвестиції в цінні папери корпорацій.
Інвестиційні компанії закритого типу здійснюють випуск акцій у визначеній кількості. Новий
покупець може їх придбати тільки в колишніх власників за ринковою ціною.
Основою пасивних операцій інвестиційних компаній є виручені кошти від реалізації власних
цінних паперів, акціонерний капітал, нерухомість компанії.
Активні операції досить специфічні – грошові кошти, виручені від продажу власних акцій,
інвестиційні компанії вкладають в акції різних корпорацій і компаній.
43
Фінансові компанії - це особливий вид фінансово-кредитних установ, що діють у сфері
споживчого кредиту. Їхніми організаційними формами можуть бути акціонерна і кооперативна.
Фінансові компанії представлені двома видами:
1) фінансування продажу на виплату;
2) особисте фінансування
Перші займаються продажем товарів тривалого користування в кредит (автомобілі, телевізори,
холодильники і т.д.); наданням позичок дрібним підприємцям; фінансуванням роздрібних торговців.
Другі, як правило, видають позички споживачам, а іноді фінансують продаж тільки одного
підприємця або однієї компанії.
Компанії обох видів надають позички від 1 року до 3 років.
Пасивні операції фінансових компаній здійснюються за рахунок випуску власних цінних
паперів і короткострокових кредитів у комерційно ощадних банків.
Особливістю діяльності компаній є те, що вони стягують досить високі відсотки за кредит.
Споживач або позичальник, у випадку неможливості повернення споживчої позички, позбавляється
свого майна, що переходить у власність банку.
4. Розвиток благодійних фондів пов'язаний з наступними обставинами:
1) добродійність стала частиною підприємництва;
2) створення благодійних фондів має прагматичну причину – прагнення власників уникнути
великих податків при передачі спадщини. Ця обставина дозволяє власникам укривати свої капітали
від оподаткування податком на спадщину.
Створюючи благодійні фонди, великі власники фінансують освіту, охорону здоров'я,
культуру, мистецтво, науково-дослідні інститути, церкви, різні громадські організації.
Пасивні операції благодійних фондів складаються з благодійних надходжень у виді великих
грошових надходжень або пакета акцій. Активні операції – із вкладень у різні цінні папери,
включаючи державні, а також у нерухомість.
Ощадно-позичкові асоціації (ОПА) являють собою кредитні товариства, створені для
фінансування житлового будівництва.
Основна діяльність ОПА – надання іпотечних кредитів під житлове будівництво в містах і
сільській місцевості.
Активні операції складаються в основному з іпотечних позичок і кредитів, що складають
90%, а також вкладень у державні цінні папери.
ОПА носять, в основному, кооперативний характер, тому що їхні ресурси складаються в
основному з внесків пайовиків, що представляють широкий загал населення і намагаються вирішити
житлову проблему.
5. Приватне пенсійне забезпечення виникло в противагу незадовільному державному
пенсійному забезпеченню.
Організаційна структура пенсійного фонду відрізняється від структури інших кредитно-
фінансових установ тим, що не передбачає акціонерної, кооперативної і пайової форми власності. Як
правило, пенсійні фонди створюються в приватних корпораціях, що юридично і фактично є їх
власниками. Корпорація може укласти угоду зі страховою компанією, по якій остання одержує
пенсійні внески і забезпечує надалі виплату пенсій. У цьому випадку пенсійний фонд є
застрахованим, тому що створено в рамках страхової компанії.
Основою пасивних операцій пенсійних фондів є ресурси, що надходять від корпорацій,
підприємств, а також внески робітників та службовців, що звичайно складають 20-30% усіх
надходжень. Чим могутніше і багатіше корпорація, тим менше частка внесків робітників та
службовців.
Пенсійні фонди володіють довгостроковими коштами і вкладають них в урядові і приватні
цінні папери.
Існують і державні пенсійні фонди. Вони, як правило, створюються на рівні центрального
уряду і місцевих органів влади. Основою пасивних операцій таких фондів є кошти бюджетів і внески
населення.
44
Активні операції сконцентровані у внесках у державні цінні папери (що дозволяє фінансувати
державний борг) і в незначному ступені – у цінні папери корпорацій.
У діяльності державних пенсійних фондів існують специфічні розходження з погляду форм
організації, діяльності й інвестування коштів.
Тестове завдання
1. Яке з наведених нижче визначень найбільш точно виражає суть грошей:
а) це все те, що використовується як гроші
б) це все те, що виконує функції грошей;
в) це законні платіжні засоби;
г) це загальний еквівалент
2. На чому базується вартість повноцінних і неповноцінних грошей? Зазначте правильні відповіді:
а) на купівельній спроможності;
б) на вартості тієї кількості товарів і послуг, які можна придбати в середньому за грошову
одиницю;
в) на вартості матеріалу з якого вони виготовлені (золото, срібло тощо)
3. Чи всі засоби платежу, що використовуються в обігу, можна назвати законними платіжними
засобами?
а) всі
б) не всі;
в) тільки грошові знаки, які емітуються від імені держави
4. У якій функції гроші обслуговують процес ціноутворення?
а) у функції засобу платежу
б) у функції засобу нагромадження
в) у функції міри вартості
5. Грошова маса включає гроші в:
а) гаманцях населення
б) сейфах і касах комерційних банків
в) сейфах НБУ
г) правильні відповіді: а) і б)
6. Валюта - це:
а) золото
45
б) грошова одиниця, що використовується у функціях світових грошей
в) національна грошова одиниця
7. Девальвація – це:
а) зниження обмінних курсів валюти країни
б) підвищення обмінних курсів валюти країни
8. Який вид кредиту може бути реалізований в товарній формі?
а) банківський
б) комерційний
в) міжнародний
г) споживчий
9. Який із принципів банківського кредитування дає можливість банкам не допустити збитків від
неповернення боргу внаслідок неплатоспроможності позичальника?
а) цільовий характер кредиту
б) поверненість
в) строковість
г) забезпеченість
д) платність
10. Що є джерелом сплати позикового %?
а) позиковий капітал
б) доход кредитора
в) доход на позиковий капітал
г) прибуток позичальника
11. Відзначними рисами державного кредиту є:
а) добровільний характер
б) двосторонні відносини
в) функціонує на умовах поверненості та платності
12. Як необхідно змінити облікову ставку, якщо потрібно зменшити грошову масу в обігу?
а) підвищити
б) знизити
в) залишити без зміни
13. Якщо НБУ підвищує облікову ставку, як зміняться темпи зростання грошової маси?
а) знизяться
б) збільшаться
в) залишаться незмінними
г) усі відповіді вірні
14. Який кредит оформлюється векселем?
а) державний
б) комерційний
в) банківський
г) споживчий
15. Комерційний кредит – це економічні відносини, які виникають між:
а) підприємствами
б) комерційними банками і підприємствами
46
в) державою та комерційними банками
г) державою та підприємствами
16. Хто встановлює розміри відсоткових ставок за видачу кредиту комерційними банками?
а) Верховна Рада України
б) Національний банк України
в) Комерційні банки самостійно
г) позичальники, виходячи зі своїх інтересів
17. На які цілі забороняється видача кредитів?
а) на покриття поточних витрат підприємств
б) на покриття збитків від господарської діяльності
в) на придбання об’єктів приватизації
г) на придбання цінних паперів
18. Лізинговий кредит – це:
а) надання суб’єктами господарювання взаємного кредиту у вигляді відстрочки платежу за
продані товари й надані послуги
б) надання суб’єктами господарювання взаємної відстрочки платежів за товарно-матеріальні
цінності
в) взаємне передавання суб’єктами господарювання матеріальних цінностей на умовах оренди
г) надання банком кредиту на умовах відстрочки платежу
д) правильної відповіді не має
19. Безготівкові розрахунки - це:
а) розрахунки, які здійснюються готівкою
б) розрахунки за бартером
в) розрахунки за допомогою чеків
г) розрахунки, які здійснюються за допомогою записів на рахунках у банках
д) немає правильної відповіді
20. Платіжне доручення - це:
а) документ, що містить доручення чекодавця банку переказати з його рахунка певну суму
б) письмове боргове зобов’язання, яке дає право вимагати від боржника сплати відповідної суми
в) письмове доручення платника банку про списання з його рахунка певної суми і переказування
на рахунок одержувача
г) комбінований документ, який містить вимогу постачальника та доручення платника
д) немає правильної відповіді
21. Знайдіть у правій колонці правильне визначення кожного виду розрахунків:
а) розрахунки підприємства з бюджетом
б) розрахунки за нетоварними
операціями
а) розрахунки за товарними операціями
б) платежі за виконання роботи, послуги
в) обов’язкові відрахування в державні цільові
фонди
г) розрахунки з кредитними установами
д) платежі за відвантажену продукцію
22. Платіжна вимога - це:
а) комбінований документ, який містить вимогу постачальника і доручення платника
б) розрахунковий документ, що містить доручення банку покупця банкові постачальника
здійснити оплату рахунків постачальника
в) розрахунковий документ, що містить доручення чекодавця банкові здійснити платіж
47
г) розрахунковий документ, що містить вимогу стягувача (одержувача за договірного списання) до
банку платника здійснити без погодження з платником переказ коштів на рахунок одержувача
д) усі відповіді помилкові
23. Розрахунковий чек - це:
а) доручення банку покупця банкові постачальника оплатити рахунки постачальника
б) форма розрахунку, за якої банк-емітент з доручення свого клієнта повинен здійснити платіж
в) письмове доручення власника рахунку банкові-емітенту сплатити одержувачу коштів зазначену
в чеку суму
г) розрахунковий документ, в якому вказано конкретне місце платежу
д) усі відповіді помилкові
24. Акредитив - це:
а) розрахунковий документ, що містить вимогу постачальника та доручення платника
б) розрахунковий документ, що містить доручення чекодавця банкові здійснити платіж
в) документ, що містить зобов’язання банка-емітента з доручення клієнта виконати платіж на користь
бенефіціара
г) письмове зобов’язання, яке дає право йог власнику вимагати сплати відповідної суми у
відповідний термін
д) усі відповіді правильні
25. Непокритий акредитив – це акредитив:
а) який не може бути змінений або анульований без згоди постачальника, для якого він був відкритий
б) який може бути анульований банком-емітентом без попередньої згоди постачальника
в) за яким платежі постачальнику гарантує банк-емітент
г) немає правильної відповіді
26. Якщо покупець (платник) заздалегідь депонує кошти для розрахунку з постачальником, тоді
такий акредитив слід вважати:
а) безвідкличним
б) непокритим
в) акцептованим
г) покритим
д) немає правильної відповіді
27. Вексель - це:
а) доручення банку покупця банкові постачальника оплатити рахунки постачальника
б) письмове зобов’язання відповідної форми, яке дає право його власнику вимагати сплати
відповідної суми у відповідній термін
в) форма розрахунку, за якої банк-емітент з доручення свого клієнта повинен здійснити платіж
г) комбінований документ, який містить вимогу постачальника і доручення платника
д) немає правильної відповіді
28. Вексельна форма розрахунків - це:
а) розрахунки між постачальником і платником за товари (послуги) з відстрочкою платежу
б) письмове розпорядження власника рахунка банкові переказати відповідну суму зі свого рахунка на
рахунок одержувача коштів
в) розрахунки між постачальником і платником за товари (послуги) з відстрочкою платежу на
підставі спеціального документу
г) немає правильної відповіді
29. Знайдіть у правій колонці правильне визначення таких термінів:
48
а) трасант – це особа, яка...
б) трасат – це особа, яка...
а) є власником векселя
б) переказує свій платіж на іншу особу
в) має вексельні повноваження
г) є платником за векселем
д) немає правильної відповіді
а) видала переказний вексель
б) зобов’язана сплатити за переказним векселем
в) переказує свій платіж на іншу особу
г) немає правильної відповіді
30. Переказний вексель - це:
а) письмовий документ, який містить зобов’язання особи, котра видала вексель (боржника) сплатити
власнику векселя певну суму
б) зобов’язання банку-емітента векселя сплатити вказаній у векселі особі відповідну суму в
установлений строк
в) письмовий документ, який містить зобов’язання особи, котра видала вексель (трасанта), сплатити
вказану у векселі суму третій особі
г) немає правильної відповіді
Література
1. Закон України „Про банки і банківську діяльність” від 07.12.2000 № 2121-ІІІ.
2. Закон України „Про Національний банк України” від 20.05.1999 № 679/ХІV.
3. Закон України „Про цінні папери і фондову біржу”, від 18.06.1991р., № 1201-ХІІ.
4. Закон України „Про зовнішньоекономічну діяльність”, від 16.04.1991 р.
5. Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затв. постановою
Правління НБУ 21.01.2004 г., № 22
6. Інструкція „Про порядок відкриття розрахункових, поточних, і бюджетних рахунків”, затв.
Постановою Правління НБУ від 27.12.1994 р. // Негоціант. - № 47
7. Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затв. постановою
Правління НБУ 15.12.2004 № 637
8. Правила здійснення установами ПІБ України операцій за вкладами населення, затв. рішенням
Правління ПІБ від 29.09.2000р. № 619
9. Бутинець Ф.Ф. Облік і аналіз зовнішньоекономічної діяльності. – Мінськ: 2001
10.Васильченко З.М., Демешко А.В. Розрахунки платіжними картками в Україні. //Фінанси України,
1998- № 10
11.Волосович С.В. Заощадження населення та інвестиційний потенціал України. //Фінанси України,
1997.- № 8
12.Гроші та кредит: Підручник/ М.І.Савлук та інш. – К.: КНЕУ, 2001
13.Гроші, банки та кредит: у схемах і коментаріях: Навчальний посібник/ За ред. Б.Л.Луціва. – 2-ге
видання, пероб. – Тернопіль: Карт-бланш, 2000. – 225с.
14.Деньги, финансы и кредит./Под редакцией Дробозиной Я.М. -М.: ЮНИТИ, 1997
15.Иванов В.М. Деньги и кредит: Курс лекций. - К.: МАУП, 2001
16.Общая теория денег и кредита./ Под ред. Е.Ф. Жукова.- М.: ЮНИТИ, 1995
17.Финансы: учеб. для студ. ВУЗов под ред. Дробозиной Л.А. – М.: ЮНИТИ, 2000
18.Экономика, учебник для экономических вузов и факультетов под ред. А.С. Булатова. – М.: БЕК,
1995
19. Ющенко В. Банковская система Украины в рыночной экономике.//Экономика Украины, 1993
49