Брюховецький В. (ред.) Іван Мазепа і його доба: історія, культура, національна пам’ять

Подождите немного. Документ загружается.

471471

Мистецький код Батурина.

Розшифрування образів українських гетьманів у панегіриках,

віршах та офіційних промовах кінця XVII – початку XVIII ст.

Поет Іван Орновський у поемі «Скарбниця доро-

гого каміння» у формі взаємовідносин україн ського

гетьмана й Бога давав правителеві дидактичні наста-

нови задля опанування людських сердець у часи за-

гострення політичної боротьби в суспільстві:

Але ти, що пануєш небом і землею,

Грізно наказуєш вітрам, морю та сонцю.

У тебе в руках стогнуть підневільні серця

Та несумісні людські думки сплетені ланцюгом,

Як твоїх Божих судів приховані закони,

Які у твоєму парламенті ведуться справи –

Це нікому не дано знати. Тільки відомо,

Що людські задуми можеш повернути навпаки, Боже,

Не говори поспішно, що я – сердець людських пані.

Живе той на Олімпі, хто над тобою гетьманом.

Власне, це було оспівування україн ського кос-

мосу з концептом поєднання Божої влади на небі

та на землі, де гетьманська влада була найвищою на

Українському Олімпі

Лише нещодавно було введено до наукового обі-

гу поетичний опис батуринського гетьманського

па лацу, зробленого придворним поетом Іваном Ор-

новським у поемі «Роксоланська муза» ще за життя

Івана Мазепи:

Височіє палац честі й слави.

Гетьмане! Пам'ятка Твоєї справи.

Кращий за палаци Церона й Нерона.

Для золотих дворів оборони

Блискавками гримає Перун увесь.

Гетьманський палац височіє до небес.

Радишевський Р., Свербигуз В. Іван Мазепа в сарматсько-

роксоланському вимірі високого бароко. – К., 2006. –

C. 257–258.

472

Іван Мазепа та його доба. Культура

472

Привертає увагу той факт, що славетний поет

вважав батуринський палац гетьмана Івана Мазепи

красивішим за урядові резиденції відомих римських

імператорів! З твору дізнаємося, що в перші роки

гетьманування Івана Мазепи ремонтні роботи й об-

лаштування палацу на Гончарівці продовжувалося.

Парламентарні функції в Батурині виконували

Генеральні військові ради, в яких брали участь вищі

військові чини, а також виборні місцеві «депута-

ти» (війти, бургомістри, шляхетство), що збиралися

в Сеймі тричі на рік. Іван Мазепа, як свідчать доку-

менти, називав їх з’їздами. Про діяльність Батуринсь-

кого Сейму довідуємося з поеми Івана Орновського

«Муза Роксоланська». Зокрема, він пригадував у по-

етичному слові, коли на раді не було одностайності

з обрання генерального підскарбія, Іван Мазепа сам

його призначив, ні з ким не порадившись.

Складні помисли на засіданні Ради розв’яжуть

труднощі;

Бо щастя сеймування походить з кмітливості.

Воно подає спосіб, як виробити думку та розпочати

справи.

Розум керує Сеймами, має силу та фортуну.

Про це ж стверджують і документи – наприклад,

«Положення про проведення реформи в Україні та

про заснування в ній урядів за прикладом Велико-

го князівства Литовського», надісланої наприкінці

XVII ст. до канцелярії польського короля

Ради та сеймування козацької старшини неодно-

разово оспівував Орновський. У поемі «Скарбниця

Свербигуз В. Назв. праця. – С. 23–25.

473473

Мистецький код Батурина.

Розшифрування образів українських гетьманів у панегіриках,

віршах та офіційних промовах кінця XVII – початку XVIII ст.

дорогого каміння» автор вказував, що справи Божо-

го парламенту утаємничені, нікому невідомі.

Опис Батуринського Сейму присутній в поезії

Пилипа Орлика в панегірику «Сарматський Гіппо-

мен» з нагоди шлюбу Івана Обідовського з Ганною

Кочубей, донькою генерального писаря. За числен-

ними бароковими прикрасами поеми можна про-

стежити перебіг пишного україн ського весілля.

Уро чистості відбувалися в Батурині та Києві. Після

обрядової церемонії молоде подружжя Обідовських

у Батуринському Сеймі вітав сам гетьман Іван Ма-

зепа з булавою в руках, а кілька днів опісля вони

поїхали до Києво-Печерської лаври за духовним

бла го словенням:

Чує як Слава з Ехом заграла,

Що в роксоланським, при Сеймі, тріоні,

Де змієгромна Альціда булава

Голосно вістить, лаври як містить

В асоціативному ряді парламентарних установ

потрібно назвати раду лицарського кола, Сенат. Рада

лицарського кола Запорозького війська низового як

особлива форма козацької ради відома з тогочасної

документації. Пилип Орлик у поемі «Альцід русь-

кий» стверджував: «Тут і Сенат є руський в Тельці

золотистім / В одному лиш кроці, при Панському

(гетьманському) боці». Валерій Шевчук вважає, що

«„Сенат є руський“ – генеральна старшина»

. Не

випадково в документах у титулах генеральної стар-

шини неодноразово згадувався «сенаторський рід».

Пилип Орлик. Назв. праця. – С. 567.

Там само. – С. 493, 510.

474

Іван Мазепа та його доба. Культура

474

Можливо, тут йдеться про дорадче старшинське

представництво при гетьманові.

Придворні поети зображували Генеральну війсь-

кову канцелярію (яка виконувала урядові функції)

символічно – як Капітолій. Валерій Шевчук ствер-

джував: «Місце цікаве: поет бачить український

Капітолій (який був центром Римської держави)

з Ґенеральною канцелярією (епістолій) і зібранням

ґенеральної старшини»

. Пилип Орлик багато

разів подавав у поетичній формі опис Генеральної

канцелярії:

Далося мені бачить на поклад вибраним:

Під дахом Капітолій уздрів олив’яний,

Тут є епістолій,

Колон є доволі,

З корінфської міді вони суто литі,

На них бачу рити

Фігури Альціда роського (гетьмана), всі чини.

В нутрі покрили стіни куронські (балтійські) бурштини,

Поріг і ворота

З самого там злота

Ще й двічі мирським мальовані взором

З язним світозором.

З парійських алебастрів позначено чоло

З кришталю вікон сто сот окутих довкола

У тім було домі

Сюжети Пилипа Орлика та Івана Орновсь-

кого пов’язують опис Батуринського Капітолія

з військовими перемогами Запорозького війська

Там само. – С. 510.

Там само. – С. 495–496.

475475

Мистецький код Батурина.

Розшифрування образів українських гетьманів у панегіриках,

віршах та офіційних промовах кінця XVII – початку XVIII ст.

та столичними святкуваннями. У поемі «Муза

Роксоланська» поет Орновський наголошував на

фундаментальній ролі Капітолія (тобто Генеральної

канцелярії), до якої з низу Дніпра та Запорозької

Січі плинула військова слава

Дослідження численної та різноманітної ба-

рокової символіки дозволить розшифрувати при-

хований зміст давньої української літератури, зро-

зуміти та прочитати її; збагатити національну куль-

туру. Мистецький код Батурина не може бути роз-

шифрований під час одної дискусії або конференції,

а потребує відкритого обговорення науковцями

зазначених лінгвістичних і літературних питань та

копіткої наукової праці протягом тривалого часу.

Орловський І. Назв. праця. – С. 68.

476

Іван Мазепа та його доба. Культура

476

Галина Ярова (Київ, Україна)

Іван Мазепа у збірці Музею гетьманства

Будинок Музею гетьманства в Києві по вул. Спа-

ській, 16-б, відомий як «будинок гетьмана Івана

Мазепи», є унікальною пам’яткою української

архі тектури початку XVIII ст. – типове українське

бароко. Ця споруда залишилася єдиним зразком

містобудівного середовища того часу на Подолі.

Більше ніж за трьохсотлітню історію його добудову-

вали, інтер’єри й фасад убиралися в модну одіж нових

епох, але під усім тим, навіть після реставраційних

робіт, добре видно старовинну «кам’яницю».

Історія цього будинку має чимало яскра-

вих сторінок. З 1717 року ним володіла київська

козацько-міщанська родина Сичевських, представ-

ники якої в середині XVIII століття обіймали високі

посади в міському магістраті. Є припущення, що

1763 року цю садибу міг відвідувати останній ко-

шовий отаман Запорозької Січі – Петро Кални-

шевський. Він мав вирішити питання будівництва

на Подолі нової церкви на честь святого Панте-

леймона Цілителя та упорядкувати довкілля для

лікування хворих козаків. Ці питання Кошовий

обговорював не тільки з митрополитом, а цілком

ймовірно, з власником садиби, священиком церкви

Спаса – Яковом Сичевським.

477477

Іван Мазепа у збірці Музею гетьманства

Родина Сичевських, відомості про яку збереглися

з кінця ХVІІ ст., з часів гетьмана Івана Мазепи, була

знана в Києві. Відомо, що коли в 1699 році обирали

чергового війта Дмитра Полоцького, на урочистостях

у магістраті були присутні батько і син Сичевські.

З останньої четверті XVIII століття будинок

перейшов у власність київських купецьких родин.

З 1787 року садибою володів купець Кузьма Усович,

з 1809 року – Олексій Хотяновський, з 1810 року –

родина Покровських.

Після пожежі на Подолі 1811 року одноповер-

хова будівля садиби Покровських залишилася без

дерев’яного даху. Над будинком звели другий по-

верх, прикрасили фронтоном з двома колонами,

згідно з проектом архітектора Андрія Меленсько-

го. Наприкінці XIX ст. будинок перейшов у спадок

до родичів Покровських – сім’ї Морачевських, які

володіли садибою на Спаській аж до 1917 року.

Після революційних подій 1917–1921 років

будинок було націоналізовано і віддано під ко-

мунальні квартири. У 1980-х роках мешканців

відселили, і старовинна кам’яниця протягом деся-

тиліття залишалася нежилою. З 1963 року «бу-

динок Мазепи» взято під охорону держави як

пам’ятку архітектури за № 28.

У квітні 1992 р. з ініціативи громадських

організацій Києва і представників української

діаспори в місті було створено фонд Івана Мазепи,

який збирав кошти для реставрації будинку з метою

подальшого створення в ньому музею. Що й було

офіційно виконано 11 березня 1993 року. З цього часу

Музей взяв на себе завдання відновити істину та до-

бре ім’я гетьмана Івана Мазепи. На скільки успішно

це йому вдається свідчать записи відвідувачів у книзі

478

Іван Мазепа та його доба. Культура

478

відгуків музею. Ще в 1994 р. відомий український

письменник Василь Юхимович занотував: «Київ роз-

жився на відродження світлиці, в якій світлішає на

душі кожній чесній людині, не манкуртові. Ім’я Лю-

дини, портрет якої – не в передпокої, забороняли

згадувати і проклинали в церквах»

У 1994 р., до 285-х роковин смерті Івана Мазе-

пи, в Музеї гетьманства відкрилася експозиція «Іван

Мазепа – великий гетьман України». Вона стала

постійно діючою, і колектив продовжував збирати

речові експонати, документи, літературу та інші

матеріали, які стосуються історії гетьманування

Івана Мазепи. До створення виставки в 1994 р. до-

лучилося багато людей, що з радістю сприйняли цю

новину. Колекціонер-філателіст Степан Гела з То-

ронто (Канада) надіслав до Музею марки і пошто-

ві листівки з гербами І. Мазепи, його портретами,

зо браженнями побудованих ним церков. Серед

інших, поштова листівка з портретом Івана Мазепи

художника Василя Масютина (США, Український

національний музей у Чикаго, 1959 р.). Від доктора

Романа Смика (Чикаго), небожа Богдана Лепкого,

Музей отримав фотокопії портретів Мазепи, його

матері – Марії-Магдалини, конверти і поштові

листівки, випущені на честь 250-річчя Мазепин-

ства (1709–1959 рр.) організацією Державного

відродження України.

Відкриття в Києві Музею гетьманства та створен-

ня експозиції, присвяченої Іванові Мазепі, вражало

закордонних українців. Не була винятком і п. Зоя

Роніш з Канади. Їй дуже припав до душі Музей, що

Книга відгуків Музею гетьманства 25.05.1997 р.

479479

Іван Мазепа у збірці Музею гетьманства

міститься в «будинку Мазепи». Порадившись із роди-

ною, вона вирішила подарувати Музею портрет І. Ма-

зепи роботи невідомого художника середини ХІХ ст.

(народна картинка). В 1998 р. Національна комісія

з питань повернення в Україну культурних ціннос тей

офіційно передала дарунок п. Зої Роніш до Музею.

В експозиції «Іван Мазепа – великий геть-

ман України» можна побачити дарунки багатьох

друзів Музею. В 1996 р. гетьманівна Олена Отт-

Скоропадська подарувала гравюру Василя Масю-

тина «Гетьман Іван Мазепа» (Берлін 1933 р.). Це

чорно-біла композиція з зображенням гетьмана

в лицарському вбранні з булавою та з князівським

гербом. Єдина в Україні робота Василя Масютина

широко використовується сучасними істориками та

літераторами при виданні своїх праць про гетьмана

Івана Мазепу.

Киянка Людмила Чумак передала до Музею гра-

вюру І. Мігури «Іван Мазепа серед добрих справ своїх»

(1705 р.), де гетьман персоніфікований в образі Мар-

са, як заступник науки, релігії, літератури, філософії,

торгівлі. Художник Василь Лопата подарував му-

зею шість власних ліногравюр, виконаних на честь

Івана Мазепи, академік Валерій Смолій – привезе-

ну в Україну доктором Тарасом Гунчаком (США)

копію карти Йоганна Баптиста Гоманна, 1716 р.

«U�r�� qu�� T�rr� C��cc�rum…» (Україна –

земля козаків). У 2004 р. музей отримав у подарунок

на постійне зберігання копію невідомого художни-

ка ХІХ ст. картини І. Нікітіна «Напольний гетьман»

колекції професора А. Собкевича. Передала її донь-

ка київського колекціонера Юрія Пядика та онука

Собкевича – пані Ірина Халявко.

Не залишили поза увагою постать Івана Мазепи

480

Іван Мазепа та його доба. Культура

480

і сучасні митці. Музей має монументальну картину

«Іван Мазепа» художника Левка Воєдила, 1989 р.;

таріль декоративну з зображенням Івана Мазепи

художника Григорія Кічули, 1992 р.; картину Воло-

димира Кохаля «Легенда про Івана Мазепу», 1994 р.;

картину «Іван Мазепа» художника Василя Завгород-

нього, 1995 р.

Поряд з тим, Музей має тісні стосунки зі шве-

дами, колись вибраними гетьманом Іваном Мазе-

пою союзниками України. Зокрема в 2004 р., після

відвідування Музею групою шведів, серед яких був

учитель історії, експозиція поповнилася новим ек-

спонатом – портретом із замку Гріпхгольм, раніше

атрибутованого як портрет Івана Мазепи. Останні

дослідження польських та українських вчених атри-

бутують його як портрет Казиміра Павла Яна Са-

пеги – Великого гетьмана Литовського. Цікавим

і плідним виявилося знайомство Музею з Військовим

історичним товариством Швеції, представники яко-

го подарували геральдичний знак свого товариства.

Для кращого розуміння історії державності

України необхідне об’єктивне висвітлення історич-

них процесів нашої держави. Тому Музей геть-

манства збирає до бібліотеки та зберігає наукові

дослідження, монографії, що стосуються періоду

гетьманування Івана Мазепи.

Першу в незалежній Україні бібліографію

Івана Мазепи склали відомі дослідники Ганна та

Іван Шовкопляси. Бібліографічний покажчик «Іван

Мазепа – гетьман України (1687–1709 рр.)»

Шовкопляс І. Іван Мазепа – гетьман України (1687–

1709 рр.) // Неопалима купина – 1995, № 1–2.