Державна служба України в історичному контексті: проблеми становлення та розвитку

Подождите немного. Документ загружается.

110

Сергій Михайлович СЕРЬОГІН

Передумови прийняття Закону

України „Про державну службу”

ержавна служба є одним із

головних інститутів державної

влади. Тому знання принци-

пів формування і функціонування дер-

жавної служби, особливостей її органі-

зації, механізмів залучення на державну

службу кращих представників суспіль-

ства, засобів створення нової державно-

управлінської еліти є актуальними і

необхідними.

Очевидно, що особливістю сучасного

трансформаційного періоду в держав-

ному управлінні є перехідний стан дер-

жавної служби. Ця проблема привертає

увагу не тільки науковців, а і політи-

ків та практиків державного управління,

оскільки склалося об’єктивне проти-

річчя між тими вимогами до державної

служби, які висувають сучасні суспільні

процеси (соціально-політична, еконо-

мічна, духовна реальність), та існуючим,

багато в чому деформованим за радян-

ські часи, стилем мислення державного

службовця та формами здійснення ними

службової діяльності. Проте саме дер-

жавні службовці відповідальні за фор-

мування напрямів і практичне втілення

реформ в Україні, що вимагає зміни

Сергій СЕРЬОГІН,

директор

Дніпропетровського

регіонального інституту

державного управління

Національної академії

державного управління

при Президентові

України, доктор наук з

державного управління,

професор

самої філософії державної служби, сві-

тогляду державних службовців.

У плані формування світогляду дер-

жавних службовців, особливо їх нової

генерації, важливим і актуальним є дослі-

дити історію формування Закону Украї ни

„Про державну службу”, окреслити

передумови написання його проекту,

що визначили чинники, які вплинули на

його структуру і зміст.

Отже, після проголошення незалеж-

ності України перед її політичним керів-

ництвом постало питання про долю

українського чиновництва: чи воно буде

існувати поза законом, без об’єднання

у загальнодержавний штат державних

управлінців, без правової регламентації

їх прав, обов’язків, повноважень, відпо-

відальності тощо, як це було за радянські

часи, чи воно перетвориться у професій-

ний управлінський штат, діяльність якого

буде унормована окремим законом?

Важливим кроком до розв’язання

цієї дилеми було утворення за моделлю

Національної школи управління Франції

при Кабінеті Міністрів України згідно з

Указом Президента України Л. Кравчука

від 4 березня 1992 р. Інституту держав-

ного управління і місцевого самовряду-

вання (ІДУС), який очолили два співди-

ректори: громадянин Канади, українець

за походженням, доктор політичних

наук, професор Б. Кравченко та гро-

мадянин України, доктор філософських

наук, професор В. Свінцицький. Окрім

навчання українських управлінців на цей

новоутворений навчальний заклад було

покладено і вивчення, узагальнення та

впровадження кращого світового досвіду

в організацію роботи установ влади,

111

забезпечення умов переходу управлін-

ського апарату на професійну основу.

Усвідомлюючи потребу легітиміза

ції

діяльності українських управлінців, після

вивчення досвіду з організації державної

служби групою українських посадовців

на чолі з Міністром Кабінету Міністрів

В. Пєхотою Кабінет Міністрів України

розпорядженням № 384-р від 27 червня

1992 р. [1] за підписом Першого віце-

прем’єр-міністра К. Масика для розроб-

лення проекту закону про державну

службу в Україні утворює робочу групу

на чолі із завідувачем сектору праці і

соціального захисту населення Кабінету

Міністрів України І. Харченком. До

складу робочої групи було залу чено три

категорії учасників: відповідальні праців-

ники Кабінету Міністрів України (Л. Арта-

монова, А. Боголюбов), керівники струк-

турних підрозділів міністерств (В. Вороб-

йов, О. Товстенко, М. Тонконог) та

науковці (В. Авер’янов, Ю. Битяк,

В. Самсонов, С. Стригіна, В. Філіпов-

ський, Б. Кравченко).

Завдання перед робочою групою

було поставлено надзвичайно складне –

до 15 серпня, тобто за три тижні, під-

готувати з необхідним обґрунтуванням

проект закону і подати після погодження

з відповідними міністерствами на роз-

гляд Кабінету Міністрів України. На час

роботи над законопроектом члени робо-

чої групи були звільнені від виконання

посадових обов’язків за основним міс-

цем роботи, а міністрові Кабінету Мініст-

рів дозволялося залучати до виконання

окремих робіт з підготовки законопро-

екту спеціалістів міністерств, відомств і

наукових установ.

Як свідчить учасник робочої групи

Б. Кравченко, над документом почали

працювати в ізоляції на урядовій дачі

„без доступу до бібліотеки або інших

джерел” [2], а тільки потім робоча група

перебазувалася до приміщень ІДУС, де

на той час уже була зібрана гарна бібліо-

тека, особ ливо іноземних видань, з

питань державного будівництва. У про-

цесі роботи над законопроектом, за свід-

ченням голови робочої групи І. Харченка,

члени робочої групи вивчили досвід

багатьох країн світу: Канади, Франції,

Німеччини, Великобританії, Угорщини,

Іспанії, Швеції [3]. Під час розробки зако-

нопроекту проводилися консультації із

закордонними фахівцями, зокрема з

колишнім міністром юстиції Канади Мар-

ком Лаладом, професором Гарвард-

ського університету Шерлі Уільямс,

директором Міжнародного центру дер-

жавного управління при Школі держав-

ного управління університету Південної

Каліфорнії Дональдом А. Фулером та ін.

Можливість порівняти різні підходи до

організації державної служби та її право-

вого регулювання надала змогу ефек-

тивно і оперативно обрати найбільш

прийнятну модель для умов України,

якою була визначена континентальна з

орієнтацією на досвід унітарних країн, у

першу чергу Франції й Іспанії.

Ще на стадії розроблення проекту до

обговорення його змісту широко залуча-

лися науковці, фахівці міністерств та

відомств, народні депутати, представ-

ники Федерації профспілок України, гро-

мадськості. І слід зазначити, що реакція

на зміст законопроекту була досить

не однозначною. У першу чергу порушу-

валося питання про віднесення тих чи

інших категорій посад до посад держав-

ної служби, адже на той час процес при-

ватизації тільки набував обертів і значна

кількість як представників галузевих

міністерств, так і керівників державних

підприємств стояли перед дилемою: або

претендувати на отримання статусу дер-

жавного службовця і призупинити про-

цес приватизації, або відмовитися.

Окремим питанням розглядалася

запропонована система управління дер-

жавною службою, яка передбачала утво-

рення Міністерства державної служби.

Так, зокрема, тодішній міністр освіти

України П. Таланчук стосовно пропозиції

про утворення Міністерства державної

служби, яке б перейняло на себе всі

питання, пов’язані з координацією й

регулюванням кадрової роботи в орга-

112

нах влади, у своїх зауваженнях, що наді-

слав до Кабінету Міністрів України

(№1/10-132 від 14.04.93), висловився про

недоцільність утворення такого органу

центральної влади, посилаючись на

можливе негативне ставлення до такого

рішення з боку громадськості, і пропону-

вав функції цього Міністерства передати

до структурного підрозділу Кабінету

Мініст

рів. Активними опонентами про-

екту закону виступили профспілки, які

виступали проти пільг державним служ-

бовцям, що передбачалося законодавчо

закріпити, наголошуючи на тому, що

новий закон буде дублювати Кодекс

законів про працю і таким чином ство-

рить правові суперечності.

Незважаючи на визначений Кабі-

нетом Міністрів термін, перший зако-

нопроект був готовий лише на початку

листопада, і його зміст було публічно

розглянуто на семінарі в ІДУС за участі

науковців, працівників різних орга-

нів державної влади, переважно тих,

хто опікувався питаннями кадрової

роботи, журналістів. Після обговорення

та опрацювання зауважень та пропози-

цій 5 квітня 1993 р. проект закону про

державну службу надійшов до Кабінету

Міністрів України, і питання про його

розгляд було включено до порядку ден-

ного засідання Уряду. Після проходження

процедур доопрацювання, узгодження

та схвалення 12 червня 1993 р. Прем’єр-

міністром Л. Кучмою проект закону про

державну службу було надіслано на роз-

гляд до Верховної Ради України.

Під час обговорення законопроекту,

який надійшов до Комісії з питань зако-

нодавства та законності Верховної Ради

України, було проведено велику кіль-

кість консультацій, дискусій, зібрано

цілий пакет заперечень і зауважень. Про-

ект закону було надіслано до місцевих

органів влади, де він теж активно обго-

ворювався. Паралельно проводилися

підрахунки щодо ресурсних потреб для

забезпечення впровадження його в дію,

адже пропозиції, які висувалися, вима-

гали додаткових фінансових витрат, що

торкалися переважно питань заробітної

плати державних службовців та їх пен-

сійного забезпечення.

Попереду було обговорення в стінах

Верховної Ради, внесення змін, допов-

нень, редагувань, але вже по тому, як

розроблявся, обговорювався і просу-

вався законопроект про державну

служ бу в Україні можна зробити деякі

попередні висновки.

По-перше, залучення до розроблення

проекту закону як практиків, так і теоре-

тиків державного управління дало змогу

забезпечити при якісному правовому

оформленні його практичну спрямова-

ність, що продемонструвало його життя

протягом 15 років.

По-друге, надання можливості чле-

нам робочої групи ознайомитись із досві-

дом організації державної служби за

кордоном надало змогу не тільки при-

скорити процес підготовки законопро-

екту такого масштабу, але й якісно

вибрати модель, на якій він будувався.

По-третє, технологія організації ро -

боти над законопроектом передбачала

сис тематичне обговорення його основ-

них положень не тільки у складі робо-

чої групи, а й із залученням зовнішнього

се редовища у вигляді представників різ-

них зацікавлених сторін, громадськості,

що сприяло його досить швидкому прий-

нят тю 16 грудня 1993 року.

Використані джерела:

1. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 27 червня

1992 р. № 384 р.

2. Кравченко, Богдан. Закон про державну службу: ситуативне

дослідження адміністративної реформи в Україні // Тарас

Кузіо, Роберт С. Кравчук і Пол д’Аньєрі. Розбудова держави

та інституцій в Україні. – Нью-Йорк : Сент Мартін Прес,

1999. – С. 135–153.

3. Державна служба. // Урядовий кур’єр. – 1993. – 27 квітня

(№ 60). – С. 4.

4. Професіоналізм і відповідальність. // Урядовий кур’єр. –

1993. – 27 травня (№ 76–77). – С. 5.

113

За результатами Конференції реко-

мендовано:

—

Головдержслужбі України, Мініс-

тер ству освіти і науки України та Націо-

нальній академії державного управління

при Президентові України продовжити

імплементацію європейських підходів

до розвитку та реформування державної

служби;

— Головдержслужбі України звер-

ну тись до Секретаріату Президента

Ук раї ни, Кабінету Міністрів України та

Верховної Ради України з проханням

щодо прискорення прийняття законо-

проекту „Про державну службу”;

— Головдержслужбі України спільно з

Міністерством освіти і науки Ук раї ни про-

довжити роботу щодо підго товки магі-

стрів за спеціальністю „Дер жав на служба”

в галузі знань „Держав не уп равління”

шляхом поступового відкрит тя магістра-

тур державної служби в усіх регіонах

країни;

— Головдержслужбі України та

На ціональній академії державного управ-

лін ня при Президентові України з ураху-

ван ням результатів досліджень історії

дер жавної служби в Україні забезпечити

розроблення в магістратурах галузі знань

„Державне управління” навчального

кур су з історії державної служби;

РЕКОМЕНДАЦІЇ

ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ КОНФЕРЕНЦІЇ

— Магістратурам державної служби

галузі знань „Державне управління” запо-

чаткувати для слухачів заочної та денної

форм навчання курс лекцій, присвячених

90-річчю державної служби;

— Центрам перепідготовки та під-

вищення кваліфікації працівників органів

державної влади, органів місцевого само-

врядування, державних підприємств, уста-

нов та організацій включити до програм

короткотермінових тематичних семінарів

для державних службовців та посадових

осіб місцевого самоврядування вивчення

джерел з історії державної служби та

результатів наукових досліджень, присвя-

чених 90-річчю державної служби;

— Територіальним органам Голов-

держ служби спільно з обласними дер-

жавними адміністраціями та обласними

радами організувати проведення круг-

лих столів, семінарів, присвячених історії

вітчизняної державної служби, та 90-річчю

української адміністративної традиції;

— Територіальним органам Голов-

держ служби протягом листопада — грудня

2008 року організувати висвітлення в

ре гіональних засобах масової інформа-

ції результатів науково-практичної кон-

ференції „Державна служба України в

історичному контексті: проблеми станов-

лення та розвитку”.

114

Для нотаток

115

Для нотаток

116

Наукове видання

ДЕРЖАВНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

В ІСТОРИЧНОМУ КОНТЕКСТІ:

проблеми становлення та розвитку

Збірник текстів виступів

на науково-практичній конференції,

Київ, 18 листопада 2008 року

українською мовою

За загальною редакцією Андрія Вишневського

Редактор Фаїна Козирєва

Коректор Наталія Канівець

Дизайн, створення оригінал-макета Фаїна Козирєва

Здано в набір 10.06. 09. Підписано до друку 13.11.09. Друк. офсет.

Папір крейд. Формат 70х100/16. Гарнітура FreeSet.

Ум. друк. арк. 7,25. Обл.-вид. арк. 6,72.

Тираж 1000. Зам. ***

Головне управління державної служби України

вул. Прорізна, 15, м. Київ, 01601, тел. (044) 279-05-29

http://www.guds.gov.ua e-mail: infau@guds.gov.ua

Видавець Центр адаптації державної служби до стандартів Європейського Союзу

вул. Прорізна, 15, м. Київ, 01601, Україна

тел. (044) 278-36-50, факс (044) 278-36-44

http://center.gov.ua e-mail: center@center.gov.ua

Свідоцтво про Держреєстрацію ДК № 3280 від 17.09.08

Виготівник ПП Костюк Олександр Олександрович,

м. Київ, бул. Дружби Народів, 22, кв.10,

свідоцтво 20700000000005765 від 12.02.07

Матеріали

науково-практичної конференції

м. Київ,

18 листопада 2008 року

1918 року, у добу Української Держави за часів гетьмана

Скоропадського були прийняті перші нормативні

документи, що заклали основу сучасної державної служби

як національного управлінського інституту. На відзначення

90-річчя цієї події як у столиці України, так і в кожному

регіоні відбулася низка заходів, визначених розпорядженням

Кабінету Міністрів України. Одним із таких заходів стала

науково-практична конференція „Державна служба України

в історичному контексті: проблеми становлення та розвитку”,

організована Головдержслужбою України, Міністерством

освіти і науки України та Національною академією

державного управління при Президентові України,

яка пройшла у м. Києві 18 листопада 2008 року