Галат В.Ф, Березовський А.В, Прус М.П, Сорока Н.М, Паразитологія та інвазійні хвороби тварин

Подождите немного. Документ загружается.

УДК

576.89(075.8)

ББК

48.73я73

Рецензенти: д-р вет. наук, проф. кафедри епізоотології та паразитології

І. Л. Та-

раненко

(Одеський державний аграрний університет)

д-р біол. наук, проф., завідувач кафедри паразитології та рибництва

К. В. Секретарюк

(Львівська державна академія ветеринарної меди-

цини ім. С. З. Гжицького)

Паразитологія та інвазійні хвороби тварин: Підручник / В. Ф. Галат, А. В.

Березовський, М. П. Прус, Н. М. Сорока; За ред. В. Ф. Галата — К.: Вища

освіта, 2003. — 464 с.: іл.

ISBN

966-8081-08-0

Викладено сучасні дані щодо найпоширеніших в Україні й світі інвазійних хвороб

великої та дрібної рогатої худоби, коней, свиней, м’ясоїдних тварин, кролів, птахів, риб,

бджіл.

Для підготовки фахівців в аграрних вищих навчальних закладах ІІІ – IV рівнів акре-

дитації із спеціальності «Ветеринарна медицина».

ББК 48.73я73

ISBN

966-8081-08-0 © В. Ф. Галат, А. В. Березовський,

М. П. Прус, Н. М. Сорока,

2003

Гриф надано Міністерством

аграрної політики України

(лист № 18-2-1-13/185

від 23.04.02)

Підручник складається з п’яти розділів (загальна

паразитологія, гельмінтози, ентомози, акарози, прото-

зоози). При його написанні використано найновіші дані

вчених різних країн світу.

Підручник підготував авторський колектив новаторів

кафедри паразитології та тропічної ветеринарії Націо-

нального аграрного університету в складі доктора вете-

ринарних наук, професора В. Ф. Галата, кандидата біо-

логічних наук, доцента М. П. Пруса, кандидата ветери-

нарних наук, доцента Н. М. Сороки і кандидата вете-

ринарних наук А. В. Березовського (науково-виробниче

об’єднання «Бровафарма»).

Перше видання українською мовою підручника «Па-

разитологія та інвазійні хвороби сільськогосподарських

тварин» для викладачів і студентів вищих навчальних

закладів ІІІ – IV рівнів акредитації побачило світ у 1996 р.

(видавництво «Урожай»). Його започаткував авторський

колектив паразитологів Харківського зооветеринарного

інституту (проф. В. К. Чернуха, доценти В. І. Бирка,

В. І. Котляр, В. Я. Пономаренко, А. М. Пономаренко),

Національного аграрного університету (проф. В. Ф. Га-

лат) та Білоцерківського державного аграрного універ-

ситету (проф. Ю. Г. Артеменко).

У цьому виданні хвороби наведено за окремими ви-

дами тварин (хвороби жуйних, коней, свиней,

м’ясоїдних, кролів, птахів, риб та бджіл). Описано пара-

зитози, які нині в Україні не трапляються, однак у май-

бутньому можуть бути завезені чи занесені в нашу дер-

жаву (трипаносомози, лейшманіоз м’ясоїдних тварин,

малярія птахів, дракункульоз, шистосомоз тощо). Сха-

рактеризовано нові протипаразитарні препарати, які

випускають основні фірми розвинених країн («Pfizer» —

США, «Bayer» — Німеччина, «Intervet» — Нідерланди) і які широко ви-

користовують у світі для боротьби з інвазійними хворобами тварин.

Значна частина лікарських засобів знайшла широке застосування у

ветеринарній медицині України.

Враховано сучасні дані та науково обґрунтовані підходи щодо назв

окремих паразитичних організмів та номенклатури інвазійних хвороб.

Теоретичний матеріал ілюстрований чорно-білими та кольоровими

малюнками. В кінці кожного розділу зазначено сучасні протипарази-

тарні лікарські засоби, а в кінці підручника — покажчики основних тер-

мінів українською та латинською мовами. Наведено список використа-

них літературних джерел, а також тих, що рекомендуються читачам як

додаткова література.

Підручник відповідає сучасним вимогам і змісту аналогічних на-

вчальних видань, якими користуються студенти університетів США та

Європи.

Книгу включено до комп’ютерної мережі Національного аграрного

університету.

Академік НАН і УААН,

Президент Всесвітнього консорціуму

установ вищої аграрної

освіти та досліджень

Д. Мельничук

Паразитологія

(від грец. parasitos — нахлібник, дармоїд і logos — вчення)

— комплексна біологічна наука, що вивчає систематику, морфологію, цикл

розвитку різних паразитичних організмів та хвороби, які вони спричинюють.

Розрізняють загальну, медичну, агрономічну та ветеринарну паразитологію.

Загальна

паразитологія обґрунтовує теоретичні питання взаємовідносин

паразитів та їхніх хазяїв.

Медична

паразитологія досліджує організми, які

спричинюють хвороби у людей, а

агрономічна

— у рослин.

Ветеринарна

паразитологія вивчає паразитичні організми та хвороби, які

вони спричинюють у сільськогосподарських, домашніх і промислових тварин,

риб та бджіл. Правильніше було б назвати цю дисципліну

зоопаразитологією

адже предметом її досліджень є паразитичні організми тваринного похо-

дження царства Animalia (одноклітинні — Protozoa та багатоклітинні —

Metazoa організми: нижчі гельмінти, комахи, павукоподібні) надцарства ядер-

них (Eukaryota). Хвороби, спричинені зоопаразитами, називають інвазійними

(паразитарними), а хвороби, причиною яких є організми рослинного похо-

дження (фітопаразити), дістали назву

інфекційних

У процесі життєдіяльності впродовж тривалого часу частина живих орга-

нізмів пристосувалися до паразитичного способу існування, коли всі необхідні

для їхнього розвитку речовини вони отримують за рахунок іншого організму

(хазяїна). Нині на земній кулі існує близько 1,5 млн (за даними деяких уче-

них — 2 млн) видів живих організмів тваринного походження. З них майже

90 000 видів (6 %) ведуть паразитичний спосіб життя.

У формуванні світогляду лікаря ветеринарної медицини поряд з іншими

клінічними дисциплінами важливу роль відіграє зоопаразитологія. Вона тіс-

но пов’язана із загальною біологією та зоологією. Методи вивчення механізму

виникнення імунітету, розвитку патогенезу та сучасні методи діагностики

інвазійних хвороб ґрунтуються на методиках, які застосовують у вірусології,

біохімії, біофізиці, патологічній фізіології та патанатомії, клінічній діагнос-

тиці, ветеринарно-санітарній експертизі. Організація лікувально-профілак-

тичних протипаразитарних заходів має багато спільного з фармакологією,

епізоотологією, внутрішніми незаразними хворобами, хірургією, організацією

та економікою ветеринарної справи. Неможливо досягти стабільного благопо-

луччя щодо інвазійних хвороб, якщо не дотримуватися гігієнічних норм

утримання та годівлі тварин повноцінними кормами.

Від лікаря ветеринарної медицини значною мірою залежить охорона здо-

ров’я населення. Йдеться насамперед про інвазійні хвороби, спільні для тва-

рин і людей (ехінококоз, трихінельоз, токсоплазмоз тощо).

Про паразитів та хвороби, які вони спричинюють, знали з давніх часів.

Перші повідомлення з цього приводу можна знайти в літописах Арістотеля,

який наводить дані про аскарид, теній, гостриків, описав цистицеркоз сви-

ней. Його також вважають засновником ентомології. Він уперше ввів термін

«entomon» (комаха). Гіппократ виявив вплив деяких паразитичних червів на

здоров’я людини. Він уперше запропонував термін «helmins», звідки й похо-

дить назва «гельмінт».

Величезні заслуги у розвитку паразитології належать видатному вченому

Ібн Сіна (Авіценна), який описав патологію тварин при гельмінтозах, запро-

понував засоби для їх лікування. В його працях є також повідомлення про

шкідливих кліщів і комах. Тривалий час дані, що стосувалися інвазійних

хвороб, мали фрагментарний та опи-

совий характер. Дослідники тих часів

були переконані, що паразитичні че-

рви самовільно зароджуються в орга-

нізмі тварин і людини.

У середині ХVІІ ст. Франческо Реді

вперше довів, що мухи й оводи розви-

ваються з яєць. Цим він завдав удару

теорії самовільного зародження жи-

вих організмів. Винайдення в ХVІІ ст.

голландським дослідником А. Левен-

гуком мікроскопа відкрило нову еру в

історії біології.

Як наука паразитологія сформува-

лася в ХІХ ст. Відтоді розпочинається

вивчення циклів розвитку паразитів

(експериментальна паразитологія).

Велика роль англійських учених

Г. Еванса і Д. Брюса, які вперше від-

крили збудників трипаносомозів тва-

рин і людей та довели роль мух цеце

в передаванні одноклітинних органі-

змів. На честь цих дослідників були

названі відкриті ними види трипано-

сом (Trypanosoma evansi та T. brucei).

Г. Еванс

Англійський учений С. Гоар упродовж 50 років плідно працював над ви-

вченням трипаносомозів тварин і людей, а його монографія «Трипаносомози

ссавців» (1972) не втратила своєї актуальності й нині. Швейцарський прото-

зоолог А. Тейлер — автор численних праць з тейлеріозу тварин, плідно пра-

цював над вивченням піроплазмідозів, лейшманіозу, саркоптозу.

Наприкінці ХVІІІ — на початку ХІХ ст. російський академік П. С. Паллас

описав велику кількість гельмінтів та комах

нових видів. Викладач Харківського вете-

ринарного інституту К. А. Островський у

50-х рр. позаминулого століття розшифру-

вав цикл розвитку цестод, різко критикував

теорію самовільного зародження паразитич-

них червів. О. П. Федченко під час подоро-

жей у Середню Азію зібрав велику колекцію

гельмінтів, уперше описав цикл розвитку

збудника дракункульозу. Е. К. Брандт опу-

блікував книгу про паразитів свійських

тварин і людини. Ним закладено наукові

основи арахноентомології. Д. Л. Романов-

ський (1891) розробив і запропонував новий

метод фарбування одноклітинних організ-

мів. Видатним російським ентомологом був

І. А. Порчинський. Він — автор численних

праць, що стосуються оводів, ґедзів та мух.

М. О. Холодковський вивчав анатомію, ци-

кли розвитку й систематику гельмінтів тва-

рин і людини, видав російською мовою пе-

рший атлас паразитичних червів.

Д. Брюс

С. Гоар

А. Тейлер

Видатну роль у подальшому розвитку паразитології в минулому столітті

відіграли дослідження, виконані під керівництвом академіків К. І. Скрябіна

(Москва), Є. Н. Павловського, професорів В. О. Догеля та В. Л. Якимова

(Санкт-Петербург). К. І. Скрябін створив гельмінтологічну школу, яка об’єд-

нала спеціалістів ветеринарного, медичного та біологічного профілів. Завдя-

ки зусиллям цього видатного вченого у вищих навчальних закладах було

В. Л. Якимов

В. О. Догель

Є. Н. Павловський

К. І. Скрябін

відкрито перші кафедри паразитології, підготовлено та видано підручники й

навчальні посібники з цієї дисципліни. Є. Н. Павловський — основополож-

ник наукової школи, що плідно працювала над вирішенням проблем загаль-

ної паразитології. Він створив учення про природну осередковість трансміси-

вних хвороб. В.Л. Якимов заснував школу протозоологів і хіміотерапевтів, а

В. О. Догель — еколого-паразитологічну школу, вчені якої багато зробили

для вивчення паразитичних організмів риб.

Значний внесок у розвиток ветеринарної гельмінтології зробили українсь-

кі вчені. Впродовж тривалого часу центром підготовки фахівців ветеринарної

медицини й вивчення гельмінтологічних проблем були вчені одного з най-

старіших вищих навчальних закладів України — Харківського ветеринарно-

го інституту (нині Харківської державної зооветеринарної академії). Гельмін-

тозам були присвячені роботи видатних учених Є. А. Островського, С. А. Ка-

менського, Н. П. Петропавловського, С. В. Іваницького, А. Ф. Носика,

М. О. Палімпсестова, В. К. Чернухи.

Планомірні систематичні дослідження паразитичних організмів розпоча-

лися після 1937 р., коли в Інституті зоології ім. І. І. Шмальгаузена НАН Укра-

їни було створено відділ паразитології. Більш як півстоліття його очолював

талановитий український учений академік О. П. Маркевич (1905 – 1999). Він

був основоположником і науковим керівником української школи паразито-

логів, учені якої й нині успішно вирішують важливі фундаментальні та при-

кладні проблеми загальної, ветеринарної, медичної та агрономічної парази-

тології.

Вагомий доробок у вивчення інвазійних хвороб тварин вніс також акаде-

мік Р. С. Чеботарьов (1905 – 1981). У різні роки ці вчені впродовж тривалого

часу очолювали кафедру паразитології Київського ветеринарного інституту.

Для розвитку ветеринарної паразитології багато зробили вчені Інституту

експериментальної і клінічної ветеринарної медицини (м. Харків) доктори

М. О. Палімпсестов

О. П. Маркевич