призначає і приймає відставку прем'єр-міністра, на пропозицію останнього
призначає й увільнює міністрів, займається питаннями оборони, національної
безпеки, а також міжнародної політики, головує на засіданнях кабінету міністрів,
може винести конкретний законопроект на референдум і домогтися прийняття
закону, минаючи парламент (Франція).
Поряд із президентом діють прем'єр-міністр і уряд, відповідальний перед
парламентом та підконтрольний президентові. Президент може розпустити
законодівчий орган після консультації з прем'єр-міністром і головами палат.
Співвідношення між владними прерогативами президента і прем'єр-міністра
залежить значною мірою відтого, кого підтримує парламентська більшість.
Монархічна форма правління також буває різною: деспотичною, станово-
представницькою, абсолютною, конституційно-парламентською. Повноваження
монарха в сучасних парламентських монархіях аналогічні повноваженням
президента у парламентських республіках (за винятком Іспанії, де повноваження
монарха адекватні повноваженням президента у Франції). Однак між президезтом
і монархом існують певні відмінності, а саме:
1) президент обирається, а влада монарха спадкова;
2) монарх є носієм найвищого в історії держави титулу — короля,
імператора, великого герцога, якому належать особливі привілеї — право на
знаки найвищого становища у державі (корону, трон), право на двір (штат людей,
які виконують почесні обов'язки), право на цивільний лист (встановлене законом
грошове утримання);
3) монарх — особа надпартійна, символ історичних традицій і національної
єдності. Така форма правління існує у Великобританії, Бельгії, Нідерландах,
Люксембурзі, Швеції, Данії, Норвегії, Японії.
За формою державного устрою розрізняють: унітарну і федеративну
держави.
Унітарна держава централізована, у її структурі немає окремих державних
утворень, а тільки адміністративно-територіальні одиниці. Найважливішою
ознакою унітарної держави є те, що в ній функціонує єдина сисгема права,
структура органів влади, єдина конституція. Унітарна держава поділяється на
централізовану і децентралізовану. Централізована унітарна держава
характеризується досить значним одержавленням місцевого життя,
підпорядкованістю органів місцевого самоврядування органам виконавчої влади
на місцях (так звана адміністративна і фінансова опіка).
Децентралізована унітарна держава передбачає регіональну або обласну
автономію з деякими законодавчими прерогативами, власним бюджетом, чітко
передбаченими законом (Італія, Японія). У ній діють три владні структури:
державна адміністрація, регіональна влада і місцеве самоврядування.
Федерація — це об'єднання окремих державних утворень, які мають власну
конституцію, органи державної влади й управління, а також національні,