Голіна В.В (ред.) Кримінологія. Загальна та Особлива частини

Подождите немного. Документ загружается.

171

Розділ 18. Злочини, пов’язані з наркоманією та їх запобігання

медичною допомогою, тому соціальний чинник навіть за таких умов

відіграє значну роль. Стосовно осіб середньої та найвищої ієрархічних

сходинок домінування соціального чинника не викликає сумніву,

оскільки наркобізнес вважають одним із найприбутковіших.

Наркоманія визнана соціальною хворобою. І якщо вона існує і на-

буває поширення, слід звернути увагу на функціонування основних

соціальних інститутів

, від яких залежить життєздатність та стабільність

даного соціуму. На рівні суспільства сприяти виникненню, існуванню,

розповсюдженню та самовідтворенню злочинності, пов’язаної з нар-

команією, можуть не тільки соціально негативні фактори, а й брак

уваги до окремих сфер суспільного життя, соціальних інститутів, які

не отримують від держави належної підтримки, через що вони

при-

пиняють виконання суспільно корисних функцій, що спричиняє руй-

нівний вплив на соціум. Так, наприклад, якщо інститут освіти не ви-

конує освітньо-виховної функції, суспільство поповнюється особами

з асоціальними та навіть антисоціальними настановами.

За масштабами дії чинники наркоманії і пов’язаної з нею злочин-

ності можна розподілити на: чинники первинної соціалізації

особи —

сім’я, найближче оточення, школа; чинники подальшої соціалізації —

вищі навчальні заклади, трудовий колектив; чинники на державному

рівні — проблеми суспільства в межах країни та чинники світового

масштабу, які можуть бути дуже впливовими.

За змістом чинники можна розподілити на нормативно-правові,

організаційні, науково-технічні, а також чинники просвітницько-

виховного та медичного

характеру. Відповідно до вирішення існуючих

у перелічених сферах проблем має бути побудована й система запо-

біжних заходів цього різновиду злочинності.

§ 3. Запобігання злочинам, пов’язаним

із наркоманією

Оскільки важко знайти сферу суспільного життя, яка б тією чи

іншою мірою не торкалася проблеми наркоманії, коло суб’єктів, на які

державою покладено ті чи інші запобіжні заходи, є досить широким.

Загальносоціальне запобігання наркоманії, а, отже, й злочинам,

пов’язаним з нею, здійснюється, перш за все державними органами,

які визначають пріоритетні

напрями розвитку суспільства, здійснюють

нормотворчу діяльність, підтримують суспільну стабільність, забез-

172

Особлива частина

печують соціальну захищеність найбільш уразливих верств населен-

ня, — це Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів

України. Важливу роль у запобіганні наркоманії повинні відігравати

Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Се-

вастопольська міські держадміністрації, Міністерство у справах сім’ї

та молоді, Міністерство культури, Держтелерадіо, Міністерство охо-

рони здоров’я

, Академія педагогічних наук та ін. Суб’єктами запобіж-

ної діяльності також можуть бути підприємства, установи, громадські

організації, благодійні фонди та фізичні особи.

Спеціально-кримінологічне запобігання злочинності, пов’язаної

з наркоманією, здійснюється суб’єктами, головними функціями яких

є виявлення, розкриття та запобігання злочинам, пов’язаним з нарко-

манією. Це такі державні

органи, як МВС України, Рада національної

безпеки та оборони України, Генеральна прокуратура України, Дер-

жавна митна служба України, Державний департамент з питань ви-

конання покарань та ін. Для координації дій суб’єктів запобігання

злочинності, пов’язаної з наркоманією, вищими органами державної

влади видаються закони та підзаконні нормативні акти. Стосовно про-

блем

боротьби з наркоманією взагалі та злочинами, пов’язаними з нею,

на найближчий період часу визначальними є Комплексна програма

профілактики правопорушень на 2007–2009 роки, затверджена поста-

новою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 р. № 1767 та

Програма реалізації державної політики у сфері боротьби з незаконним

обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів на

2003–2010 роки, затверджена постановою Кабінету Міністрів України

від 4 червня 2003 р. № 877. Комплекс заходів щодо запобігання нарко-

манії як соціально негативному явищу та системі злочинних діянь,

пов’язаних з означеним явищем, за змістом можна розподілити на

такі.

Нормативно-правові заходи передбачають удосконалення правової

бази для боротьби з незаконним обігом наркотиків, їх аналогів

та пре-

курсорів. Зокрема, це стосується розробки нормативно-правових актів

щодо удосконалення порядку транзиту через територію України нар-

котичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, впорядкування

процедури знищення конфіскованих або вилучених наркотичних засо-

бів і психотропних речовин, а також обладнання, що використовува-

лося для незаконного виготовлення таких речовин; вдосконалення

ліцензування та розробка

ефективної системи контролю діяльності,

пов’язаної з виробленням, виготовленням, зберіганням, транспорту-

173

Розділ 18. Злочини, пов’язані з наркоманією та їх запобігання

ванням, відпуском наркотичних засобів, психотропних речовин і пре-

курсорів та культивуванням нарковмісних рослин.

Організаційні заходи покликані посилити ефективність державно-

го контролю за дотриманням закладами та установами, діяльність яких

пов’язана з виробництвом або обігом наркотичних засобів, психотропних

речовин і прекурсорів, чинного законодавства щодо такої діяльності.

Необхідно створити удосконалену систему методів експрес

-аналізу

наркотичних засобів та психотропних речовин у позалабораторних

умовах, розробити технічні засоби дистанційного виявлення наркотич-

них засобів і психотропних речовин за одорологічним принципом.

Важливим є забезпечення перекриття на ділянках державного кор-

дону каналів проникнення в Україну наркотичних засобів, психотроп-

них речовин і прекурсорів шляхом систематичного проведення між-

державних операцій «Канал»,

комплексних операцій «Допінг» та

«Батискаф», щорічної оперативно-профілактичні операції «Мак» з ме-

тою виявлення і знищення незаконних посівів маку та конопель, недо-

пущення незаконного отримання наркосировини. Необхідним також

є створення банку даних усіх видів об’єктів, функціонування яких

пов’язано з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і пре-

курсорів.

Одним

із шляхів поліпшення запобіжної роботи є вдосконалення

кадрового забезпечення. Ця робота має здійснюватися за двома на-

прямками — інтенсивним та екстенсивним. Інтенсивний напрямок

передбачає підвищення кваліфікації працівників підрозділів, які у сво-

їй щоденній роботі стикаються з проявами злочинності, пов’язаної

з наркоманією. Для цього доречним є створення міжвідомчого центру

підготовки та підвищення

кваліфікації співробітників МВС, СБУ, Дер-

жавної митної служби, кримінально-виконавчої системи та ін. Зміст

екстенсивного напрямку — у збільшенні штатної чисельності підроз-

ділів, які ведуть боротьбу з незаконним обігом наркотичних засобів,

психотропних речовин і прекурсорів. Таке збільшення чисельності

відповідних працівників передбачено Програмою реалізації державної

політики у сфері боротьби з незаконним обігом

наркотичних засобів,

психотропних речовин і прекурсорів на 2003–2010 роки.

Заходи просвітницько-виховного характеру мають охоплювати

широкі верстви населення, починаючи із шкільного віку, які необхідно

інформувати про наслідки вживання наркотичних засобів. Роз’яс-

нювальна робота може проводитися із залученням аудіовізуальних

засобів масової інформації, у формі друкування буклетів, плакатів, які

174

Особлива частина

можуть бути розміщені у транспортних засобах, на вулицях, у місцях

дозвілля тощо; створення циклу телепередач антинаркотичної спрямо-

ваності, освітньо-розважальних програм, фільмів з популяризації здо-

рового способу життя, проведення культурно-мистецьких заходів під

гаслом «Життя без наркотиків», видовищно-освітніх акцій до Всесвіт-

нього дня боротьби з наркоманією: «Мистецтво проти наркоманії»,

Рок проти наркотиків» тощо. Перспективним заходом є розробка

(з урахуванням вікових особливостей споживача) комп’ютерних ігор,

які містять застереження щодо незаконного вживання наркотичних

засобів або психотропних речовин.

Заходи у сфері міжнародного співробітництва мають створювати

умови для обміну із спецслужбами зарубіжних країн досвідом та ін-

формацією щодо суб’єктів підприємницької діяльності,

які беруть

участь у міжнародних операціях з контрольованими речовинами. До-

цільно розширювати партнерські відносини з Об’єднаною програмою

ООН/СНІД та іншими міжнародними організаціями, що працюють

у сфері протидії наркоманії та СНІДу, забезпечити участь України

в роботі Комісії ООН з наркотичних засобів та реалізацію схвалених

нею стратегій, сприяти виконанню міжнародних програм

та проектів

щодо запобігання поширенню у суспільстві цих негативних явищ.

Україною вивчається питання про можливість приєднання до Взаємо-

вигідної програми PHARE стосовно інформаційних систем у сфері

боротьби з наркоманією в країнах Центральної та Східної Європи.

Заходи медичного характеру важко переоцінити у контексті даної

проблеми. Перспективним є забезпечення можливості вивчення най-

більш

ефективного і перспективного світового досвіду лікування та

соціальної реабілітації осіб, хворих на наркоманію, вдосконалення

методик «замісної терапії» та ін. Для удосконалення фахової підготов-

ки медичних працівників розглядається питання про включення до

кваліфікаційного реєстру спеціальності «адиктолог», завданням якого

буде робота в напрямі медичної і соціальної профілактики наркотичної

залежності.

Науково-технічні заходи мають

здійснюватися за багатьма галузя-

ми науки: широкий спектр проведення селекційних робіт, пов’язаних

із створенням безнаркотичних сортів рослин маку та конопель; впро-

вадження науково-технічних розробок щодо медико-соціального та

економічного розв’язання проблеми скорочення попиту на наркотичні

засоби та ін.

175

Розділ 18. Злочини, пов’язані з наркоманією та їх запобігання

Питання та завдання для самоконтролю

1. Які риси злочинності, пов’язаної з наркоманією, відрізняють її від інших

видів злочинності?

2. З якими різновидами злочинності злочини, пов’язані з наркоманією, мають

спільні риси? Назвіть їх.

3. Яким заходам запобігання злочинності, пов’язаної з наркоманією, слід

приділяти найбільшу увагу при роботі з особами молодого віку?

4. Складіть проект річного комплексного

плану запобігання розповсюдженню

наркотиків у школі. Яких суб’єктів доречно залучити до такої роботи?

176

Розділ 19

ЗЛОЧИНИ У СФЕРІ

СЛУЖБОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

ТА ЇХ ЗАПОБІГАННЯ

§ 1. Кримiнологiчна характеристика

злочинiв у сфері службової діяльності

Чинне кримінальне законодавство України до службових зло чинiв

вiдносить сiм складiв злочинiв: зловживання владою або службовим

становищем, перевищення влади або службових повноважень, служ-

бове підроблення, службова недбалість, одержання хабара, давання

хабара, провокацiя хабара (статті 364–370 КК). Але з використанням

службового становища можуть вчинятися i злочини, передбаченi

iншими

розділами КК України, такi, наприклад, як злочини проти

правосуддя, господарськi, вiйськовi злочини тощо. Тому поняття «служ-

бова злочинність» розумiється і у широкому значеннi, тобто вся

сукупнiсть злочинiв, учинених службовими особами, i у вузькому — як

сукупнiсть злочинiв, передбачених тільки Розділом ХVII КК України.

У цьому розділі

ми будемо дотримуватися вузького тлумачення цього

термiна, оскiльки вчинення службовими особами iнших видiв злочинiв

виходить за межi нашого аналiзу i розглядається у вiдповiдних розділах

підручника.

Службовi злочини створюють реальну за грозу конституційним

правам і свободам громадян, справляють негативний вплив на всi

177

Розділ 19. Злочини у сфері службової діяльності та їх запобігання

важливi сфери су спiльного життя (економiку, полiтику, управлiння,

соцiальну i правову сферу, громадську свiдомiсть), пiдри вають авто-

ритет держави у міжнародних відносинах, перешкоджають утверджен-

ню демократичних основ суспiльства, функцiонуванню державного

апарату, порушують принципи верховенства права і закону, сприяють

кримiналiзацiї та

тiнiзацiї економiчних вiдносин, живлять органiзовану

злочиннiсть, нищать духовнi та моральнi цiнностi.

Усi службовi злочини можуть бути класифiкованi на: службовi зло-

чини корисливої спрямованостi (хабарництво) i некорисливої (зло-

вживання владою, перевищення влади, службова недбалість, службо-

ве пiдроблення). Серед них найбiльшу суспi

льну небезпечність стано-

вить хабарництво. Воно призводить до дезорганiзацiї управлiнської

дiяль ностi, пiдриву авторитету органiв влади i управлiння. Досить

часто хабарництво поєднується із вчиненням рiзноманiтних еконо-

мiчних злочинiв.

Останнiм часом, за даними соцiологiчних дослiджень кри мi нально-

правової

статистики, рiвень службових злочинiв значно зрiс. Так, якщо

у 1990 р. було зареєстровано 3199 службових злочинів, то у 2001 р. —

вже 18 871, у 2007 р. — понад 15 тис. У 1994 р. було виявлено

1501 факт хабарництва, а у 2001 р. — 2304, у 2007 — майже 3 тисячі.

Рівень судимості за вчинення службових злочинів за останні роки

суттєво зріс. Втім крим

iнально-правова статистика не відображає

дiйсних обсягів цих злочинiв через високий рiвень їх латентностi,

труднощі виявлення i низьку ефективність дiяльностi правоохоронних

органiв. За оцiнками деяких спецiалiстiв, до кримiнально-правової

статистики потрапляє вiд 2 % до 5 % фактів хабарництва. На нашу

думку, рiвень

латентної злочинностi хабарництва набагато вищий. За

данними кримінологічних досліджень, майже кожний з опитаних гро-

мадян давав хабара службовим особам, а понад 70 % вчиняли це нео-

дноразово. Випадкiв хабарництва, вчиненого за попередньою змовою

групою осiб, — близько 1/4. Однак у цілому навіть данi лише про за-

реєстровані злочини свiдчать про неухильну тенденц

iю до зростання

службових злочинiв.

Аналіз судової статистики дозволяє дiйти висновку, що у структурi

службових злочинiв домiнує такий вид злочину, як одержання хабара,

а потiм — давання хабара; на третьому мiсцi — зловживання владою

або службовим становищем. Iншi види зустрiчаються значно рiдше.

Особливістю кримінологічної

характеристики службових злочинів

є вiдносно велика питома вага жiнок. Їх частка у цих злочинах у 4–6

178

Особлива частина

разiв перевищує загальні тенденції цього показника серед iнших видiв

злочинності. Це пов’язано з переважною кiлькiстю жiнок серед

працівникiв сфери господарського управлiння, торгівлі, побутового об-

слуговування тощо, де передусім вчиняються службовi злочини.

Також характерною є та обставина, що службовi злочини вчиняють

особи у більш

зрілому віці, ніж інші злочини (переважно особи старше

30 рокiв). Це пояснюється віковою зайнятістю осiб, що працюють на

вiдповiдних посадах. Зокрема, особи призначаються на посаду,

пов’язану з матерiальною вiдповiдальнiстю, як правило, тодi, коли вони

мають значний трудовий стаж i життєвий досвiд. В

iдповiдно у цих осіб

вищим є i освiтнiй рiвень порiвняно iз злочинцями iнших категорiй.

Особи, що вчиняють злочини, пов’язанi з порушенням службових

обов’язкiв, належать, як правило, до працівникiв, що мають

безпосереднiй доступ до майна (комiрники, касири, старшi про давцi,

зав

iдувачі вiддiлів, складів, магазинів), або до спiв робiтникiв, що здій-

снюють контроль за дiяльнiстю останнiх (бухгалтери, ревiзори,

iнвентаризатори).

Службовi особи адмiнiстративного апарату становлять невеликий

відсоток від загальної кiлькостi тих, хто вчинив службовi злочини.

Разом з тим серед одержувачів

хабара вони складають, за вибiрковими

даними, майже 1/3.

Особам, що вчиняють службові злочини, властиві такі риси, як

корисливiсть, потяг до зловживання владою, адмiнiстрування (це осо-

бливо характерно для тих, хто допускає перевищення повноважень),

зневага до закону i нехтування обов’язками виконувати його,

пiдлабузництво, формальне або легковажно-безвiдпов

iдальне ставлен-

ня до наслiдкiв своїх дiй i рiшень, зневага до людей тощо. Нерiдко має

мiсце i схильнiсть до пияцтва, розгульного способу життя.

Серед службових осiб, засуджених за службову недбалiсть, пере-

важають працiвники господарського апарату (4/5). Серед останнiх

перше мiсце посi

дають (ненабагато бiльше половини) працiвники

торгiвлi, передусім службовi особи, якi несуть матерiальну

вiдповiдальнiсть за майно, нестача якого виявляється при iнвентаризацiї

i ревiзiях. На другому мiсцi — особи, зайнятi у виробництвi (1/4).

Аналогiчна картина спостерiгається i з таким видом службових

злочинiв,

як зловживання владою або службовим становищем. Тут

домiнують зловживання працiвникiв господарського апарату, при цьо-

му в таких його галузях, як торгiвля (половина усiх випадкiв) i вироб-

ництво (1/5).

179

Розділ 19. Злочини у сфері службової діяльності та їх запобігання

Переважна бiльшiсть (до 95 %) службових осiб, якi притягаються

до кримiнальної вiдповiдальностi, — представники середньої i най-

нижчої управлiнської ланки. Серед них перше мiсце посідають низовi

працiвники, якi безпосередньо несуть матерiальну вiдповiдальнiсть за

майно, що їм доручене, — продавцi, касири, комiрники, зав

iдувачи

вiддiлів баз, магазинів. Рахівники, якi вiдповiдають за постановку

облiку майна (бухгалтери), а також за здiйснення безпосереднього

контролю за його зберiганням (iнвентаризатори, ревiзори), становлять

1/10 засуджених. Це рiвною мiрою стосується і суб’єктiв службової

недбалості, i суб’єктiв службового підроблення

За морально-психологiчною спрямованістю особистості суб’єк тiв

зловживання владою i халатностi можна розподiлити на кiлька умовних

типів.

1. Працiвник господарського апарату, який розглядає своє службо-

ве становище головним чином з корисливих позицiй або iнших осо-

бистих вигод; упевнений у владi грошей; одержує особисті матерiальнi

вигоди за рахунок державних або громадських орга нiзацiй чи окремих

громадян; знає справу, вмілий органiзатор, але iгнорує iнтереси служ-

би, цiкавиться ними лише для того, щоб залишатися на посадi, яку вiн

обiймає. Звичайно приховує злочини, якi вчиняють пiдлеглі, чим зміц-

нює своє становище серед

них.

2. Службова особа господарського i адмiнiстративного апарату,

в якої домiнуючим мотивом злочинних зловживань є кар’єризм. Така

особа стає на злочинний шлях, маючи на меті у першу чергу особистi

інтереси, що виявляються у бажаннi репрезентувати себе як працiвника,

який заслуговує на подальше просування по службi.

3. Службова особа

, як правило, низової або середньої ланки госпо-

дарського апарату, яка не має достатньої квалiфiкацiї. Мотиви службо-

вих злочинiв — забезпечення нібито iнтересів пiд приємства,

вузьковiдомчий пiдхiд до вирiшення службових завдань. Нерiдко вона

керується порочною практикою протиставлення доцiльностi

і законностi. Не вм

iючи органiзувати роботу, долати труднощi, що ви-

никають, законним шляхом, легко йде на правопорушення.

4. Серед суб’єктiв службових злочинiв певне мiсце посідає особа,

яка дала згоду на виконання службових обов’язків, але є недостатньо

компетентною для успiшного їх виконання. Така особа від самого по-

чатку

виявляє самовпевненiсть, не пiдкрiплену необхiдними знаннями,

навичками i здiбностями для виконання вiдповiдних орга нiзацiйно-

розпорядчих або адмiнiстративно-господарських обов’яз кiв. Для неї

180

Особлива частина

характерний мотив безвiдповiдального, легковажного, недисциплi-

нованого ставлення до служби.

5. Окремо стоїть суб’єкт службового злочину, у службовiй пове дiнцi

якого визначальною є схильнiсть до пияцтва. Звичайно така особа

буває представником нижчої ланки, яка розпоряджається ввiреними їй

матерiальними цiнностями або здiйснює контроль за

їх зберiганням.

Потяг до надмiрного вживання алкогольних напоїв (звичайно,

у компанiї) нерiдко пов’язаний iз витратами, які перевищують легальнi

можливостi суб’єкта злочину, призводить до зловживань, злочинних

дiй з придбання спиртного. Цей же потяг визначає злочинно-халатне

ставлення до службових обов’язкiв по забезпеченню

зберiгання майна

i здiйсненню контролю за ним.

За морально-психологiчною спрямованістю хабарникiв можна

класифікувати на два типи:

а) звичайний хабарник, який займається своєю злочинною дiяль нiстю

тривалий час, оскiльки вмiло маскує її. Вiн дуже активний у відшуканнi

можливостей одержати хабара, готовий одержувати його

у будь-якому

виглядi, але краще за все — грошима. Нерiдко дотримується твердого

«тарифу» за виконання службових дiй, пов’язаних з наданням громадя-

нам конкретних благ матерiального або iншого характеру. Такий тип

хабарництва є найбільш суспільно небезпечним;

б) хабароодержувач порівняно нестійкого типу, який виявляє не-

здатність утримуватися від

спокуси одержати «винагороду» за виконан-

ня службових обов’язкiв. Активних дiй, спрямованих на відшукання

можливостей одержати хабара, вiн не здійснює. Значно частiше подiбному

суб’єкту злочину властива схильнiсть до алкоголiзму; прийняття рішен-

ня одержати хабар здiйснюється під впливом компанiї «друзiв».

Серед хабародавців можна видiлити два типи, які рiзко вiд-

рiзняються один вiд одного:

а) «злісний» хабародавець, який часто користується хабаром та iншими

видами «подяки» для досягнення як законних, так i протиправних цiлей;

додержується поглядiв, що «все продається i все купується». Якщо вiн

є службовою особою

, то використовує i свої обов’язки вiдповiдно до на-

веденої формули. У разі коли зустрічається з вiдмовою прийняти вiд

нього «подяку», пояснює це тим, що не «знайшов пiдходу»;

б) «випадковий» хабародавець, який йде на давання хабара пiсля

тривалих вагань, використавши всi можливi, на його погляд,

законнi

засоби. Нерiдко ним може бути малоосвiчена людина, яка недостатньо

чітко уявляє собi легальнi можливостi здiйснення своїх прав.