Гіптерс З.В. Культурологічний словник-довідник

Подождите немного. Документ загружается.

231

з адоволення П. відбувається головним чином завдяки трудовій ді-

яльності, в ході якої створюються предмети, потрібні людині. Саме

суспільна зумовленість і спрямованість характерні для П. людини.

Людина п отребує взаємодії з об’єктами природного і соціального се-

редовища. П. в ідіграють велику роль у підтриманні життєдіяльності

окремої людини, колективу і суспільства в цілому. Відповідно роз-

різняють П. особи, соціальної групи, суспільства. Розрізняють П.

реальні та ілюзорні. Перші мають глибокі корені в житті, можуть

бути задоволені, другі — є наслідком неадекватного відображення

в думках людей їхніх прагнень. Великої соціальної шкоди завдають

спотворені (гіпертрофовані) П. окремої особи чи окремої соціальної

групи. Нерідко вживається також термін нагальні П. як відображен-

ня того, що певна П. назріла в часі, стала необхідністю.

ПОТЯГ — стан організму, в якому безпосередньо виявляються

чуттєві потреби. Потяг динамізує поведінку людини, є джерелом

її активності.

ПОХВАЛА — акт публічного схвалення, позитивної оцінки чогось,

когось, певного вчинку, поведінки, діяльності. Способами вираження

П. можуть бути виразні жести, міміка, знаки, слово. Специфічні вияви

П. спостерігаються у тваринному світі. Вища, соціально осмислена П.

виявляється у людському співтоваристві. Тут вона найчастіше набу-

ває вербальної форми (усне чи письмове слово). Може бути удаваною,

нещирою і справжньою, коли об’єктивна і щиросердна. П. авторитет-

ної особи, референтного колективу є значущим психологічним підкрі-

пленням і могутнім моральним заохоченням у життєдіяльності особи.

ПОШУК (науковий) — система гносеологічних прийомів і соціальних

заходів, спрямованих людством на здобуття нових знань, відкриття

об’єктивної істини. Гносеологічний аспект наукового П. зумовлений

специфікою евристичної функції науки; він полягає у глибокому знан-

ні сучасного стану науки, її внутрішньої логіки і основних тенденцій

розвитку, загальних принципів і законів, оволодінні філософською

методологією, вмінні користуватися матеріалістичною діалекти-

кою, врахуванні специфіки досліджуваного явища, вмінні розумно

Пошук

232

к ористуватися досвідними і теоретичними засобами пізнання. Гносео-

логічний шлях н аукового П. включає такі етапи (ступені): виявлення

ще невідомих фактів або фактів, які не можуть бути пояснені на о снові

існуючої теорії, постановка проблеми, висунення робочої гіпотези, пе-

ревірка гіпотези, перехід до наукової теорії. Соціологічний і соціаль-

но-психологічний аспекти наукового П. передбачають вивчення того,

як впливає виробництво на нові наукові відкриття, яка морально-по-

літична атмосфера панує в суспільстві щодо нових відкриттів, які ма-

теріальні і моральні умови створює суспільство для успішної роботи

вчених, який психологічний клімат домінує в наукових колективах,

яка соціально-психологічна орієнтація окремих учених тощо.

ПРАВЕДНИК — згідно з церковним уявленням, людина, яка вико-

нує всі вимоги релігії, не грішить. Така людина, як учить релігія,

після смерті одержує особливу небесну нагороду, а за життя є обран-

цем небесної благодаті і завдяки їй нерідко має силу «виганяти бі-

сів», лікувати хвороби тощо.

ПРАВО — система загальнообов’язкових правил, норм поведінки,

що встановлюються і забезпечуються державою.

ПРАГМАТИЗМ (від грец. pragma — діло, справа) — філософське

вчення, яке визнає істинним тільки те, що дає практично корисні ре-

зультати.

ПРАКСЕОЛОГІЯ (від грец. pragma — справа, діяння і... логія) — тер-

мін, яким іноді позначають галузь наукових досліджень, що вивчає

загальні умови й методи правильної, ефективної та раціональної

людської діяльності.

ПРЕСТОЛ — чотирикутний стіл посередині вівтаря у католицькому і

православному храмі, на якому розміщуються антимінс, Євангеліє,

один або декілька напрестольних хрестів. Біля нього здійснюється

таїнство причастя, проводяться богослужіння.

ПРЕЧИСТА — синонімічне позначення в християнстві Богороди-

ці, головними атрибутами якої є чистота, непорочність і святість.

Праведник

233

Коли йдеться про П., то мається на увазі, що Діва Марія народила

Ісуса Христа від Св. Духа непорочно. У релігійному році відзначають

три свята на честь П.: Успення П. Богородиці — 15 (28) серпня; Різд-

во П. Богородиці — 8 (21) вересня; Покрова — 1 (14) жовтня.

ПРИВЛАСНЮВАЛЬНЕ ГОСПОДАРСТВО — господарство, побудоване

на використанні природних (насамперед харчових) ресурсів, тобто зби-

ральництво, мисливство, рибальство. Незважаючи на перемогу у світо-

вих масштабах відтворювального господарства, П. г. продовжує існу-

вати до наших часів, становлячи у деяких народів основу економіки.

ПРИНЦИП (від лат. principium — начало, основа) — 1) Першопоча-

ток; те, що лежить в основі певної теорії науки. 2) Внутрішнє пере-

конання людини; основне правило поведінки.

ПРИНЦИП ГАРМОНІЗМУ В ЕКОНОМІЦІ — розуміння людської

особистості як абсолютної цілісності економічного розвитку.

ПРИЧАСТЯ — християнський обряд, під час якого віруючі вжива-

ють хліб і вино — символи тіла і крові Христа, стаючи ніби причет-

ними до вічного.

ПРІОРИТЕТ (від лат. prior — перший) — першість у відкритті, вина-

ході, висловленні ідеї; переважне право, значення чогось.

ПРОВІДЕНЦІАНОЛІЗМ — теологічне розуміння причин суспільних

подій як прояву волі Бога, а їх сенсу — як наперед визначеного на-

міру Бога (провидіння).

ПРОГНОЗ — імовірне судження про стан якогось явища в найближ-

чому або віддаленому майбутньому на основі спеціального наукового

дослідження (наприклад, агрометеорологічний, демографічний, на-

уково-технічний П.).

ПРОГРЕС І РЕГРЕС — властивість реальних процесів, що полягає у

висхідному русі від нижчого до вищого, від менш досконалого до більш

досконалого — прогрес; в переході від вищого до нижчого — регрес.

Прогрес і регрес

234

ПРОЕКЦІЯ (від лат. projectio — кидання вперед) — спосіб сприйняття,

за якого партнерові по спілкуванню приписують власні чесноти та вади.

ПРОКРУСТОВЕ ЛОЖЕ — 1) В давньогрецькій міфології ліжко велетня-

розбійника Прокруста, на яке він примушував лягати схоплених подо-

рожніх. Тому, хто був довший за це ліжко, він нібито обрубував ноги, а в

кого вони були коротшими — витягував їх. 2) Переносно — штучна міра,

до якої силоміць щось припасовують, або під яку щось підганяють.

ПРОСОЦІАЛЬНА ПОВЕДІНКА — позитивна, соціально корисна по-

ведінка, протилежність антисоціальної поведінки.

ПРОФАН (лат. profanus) — 1) У Стародавньому Римі — непосвяче-

ний; той, хто не має права ходити до храму. 2) Некомпетентна особа,

не обізнана в якійсь галузі; неук.

ПРОФАНАЦІЯ (лат. profanatio, від profano — оскверняю) — 1) Почат-

кове значення — неповага до святині, наруга над пам’яттю. 2) Неуцьке

перекручування, опоганювання, опошлення чогось, зневажливе став-

лення до чогось загальновизнаного, наруга над пам’яттю про когось.

ПРОФЕСІЙНА МОБІЛЬНІСТЬ — здатність змінювати різновид пра-

ці, переключатися на інші різновиди діяльності.

ПРОФЕСІОНАЛ (від лат. рrofessio (рrofessionis) — спеціальність) —

особа, що зробила якесь заняття предметом своєї постійної діяльнос-

ті або одержує оплату за виконання певної функції.

ПРОФЕСІЯ (від лат. рrofessio — офіційно зазначене заняття, спеці-

альність) — рід трудової діяльності, що вимагає певних знань і тру-

дових навичок і є джерелом існування. Поділ людей за професіями

склався внаслідок ускладнення і диференціації праці. Для успіш-

ного виконання професійної діяльності необхідна певна підготовка:

оволодіння професійними знаннями, уміннями, навичками. Вільна

П. — назва діяльності працівників розумової праці (письменників,

художників тощо), які не зайняті на службі і не одержують заробіт-

ної плати, а працюють за гонорар.

Проекція

235

ПСИХІКА (від грец. psyche — душа) — суб’єктивний образ («кар-

тина») зовнішнього і внутрішнього середовища, орієнтація в цьому

середовищі, сукупність усіх психічних станів і процесів, свідомих і

несвідомих.

ПСИХОАНАЛІЗ — 1) Напрям у психології, розроблений З. Фрейдом.

2) Сукупність способів виявлення (у лікувальних цілях) особливостей

переживань і дій людини, зумовлених неусвідомленими мотивами.

ПСИХОГЕНЕТИКА (від грец. psyche — душа і genesis — походжен-

ня) — наука, що вивчає наслідковий характер психічних та поведін-

кових реакцій, їхню залежність від спадкових структур організму.

ПСИХОЛОГІЯ (грец.– душа та слово, вчення) — наука про законо-

мірність виникнення і діяльності психіки у людини і вищих тварин,

про психічні процеси, які є складовими компонентами діяльності та

спілкування людей, поведінки тварин. Об’єктом вивчення П. є психі-

ка як функція мозку, яка виявляється у відображенні мозком навко-

лишнього середовища, і внутрішніх станів живої особи, її зв’язків із

об’єктивним світом. Вихідною категорією П. є відображення об’єк-

тивної дійсності. Вищою, хоча і не єдиною, формою відображення

у людини є її свідомість. П. вивчає умови і механізми зв’язків між

неосмисленими формами психічного відображення і свідомістю. П.

вивчає закономірності психіки, формування психічних властивостей

людини в єдності філогенетичного і онтогенетичного розвитку. П., з

одного боку, тісно пов’язана з біологічними науками, зокрема фізіо-

логією, а з другого, — з соціологією, педагогікою, історією культури,

логікою. Специфічно людські форми психіки — свідомість і самосві-

домість — передусім вивчає П. Сучасна П.— розгалужена система

знань, яка, окрім загальної П., налічує близько 40 психологічних

дисциплін (зоопсихологія, психофізіологія, нейропсихологія, пси-

хологія праці, космічна П., педагогічна П., соціальна П., політична

П., юридична П., психологія особистості, управління, пропаганди,

спорту тощо). Для вивчення психічної діяльності П. використовує

сукупність методів: спостереження, лабораторний експеримент (кон-

статуючий і формуючий), природний експеримент, аналіз продуктів

Психологія

236

діяльності, порівняльно-генетичний метод, моделювання психічних

процесів, метод психологічних тестів, експертних оцінок, інтерв’ю,

анкетування. У сучасній П. широко використовуються електронно-

обчислювальна техніка, електричні, хімічні та інші індикатори для

глибинного аналізу психіки. Початкові відомості про психічне жит-

тя виникають у стародавньому світі (Індія, Китай, Єгипет, Вавілон,

Давня Греція, Рим). Психологічні знання з античних часів розвива-

лися в надрах філософії і медицини. Старогрецькі лікарі Гіппократ,

Ерасистрат знали, що органом психіки є мозок, душу людини тлума-

чили як речовинну частку космосу. Видатним здобутком античності

є трактат Аристотеля «Про душу». Знання про психіку зустрічаємо

у писемних пам’ятках Київської Русі — «Повести временных лет»,

«Поученіі Володимира Мономаха» та ін. Систематичні курси П. чи-

тали у Київській колегії (пізніше Академії) І.Гізель, Й. Кононович-

Горбацький, Ф. Прокопович. До початку XIX ст. психологічні зна-

ння розвивалися в надрах філософії. Відокремлення П. від філософії

і оформлення в окрему науку припадає на другу половину XIX ст. і

пов’язане зі створенням німецьким ученим В. Вундтом першої екс-

периментальної лабораторії у Лейпцигу (1879).

ПСИХОЛОГІЧНА ПІДГОТОВКА — активізація здатностей особис-

тості до певного виду діяльності, психічної підготовки, спрямована

на формування і закріплення стійких якостей (знань, умінь, нави-

чок), потрібних у тій чи іншій діяльності, уміння вчасно користу-

ватися своїми здібностями у певній галузі праці. Для психологічної

підготовки необхідне формування мотивів тієї сфери діяльності, до

якої готується особа, осмислення нею соціальної значущості цього

виду діяльності, вироблення серйозного і відповідального ставлення

до неї. Психологічна підготовка є загальною якістю особистості, яка

завжди співвідноситься з певним видом діяльності і потребує висо-

коефективного її виконання. Особливо важлива психологічна підго-

товка для тих видів трудової діяльності, які передбачають роботу з

людьми (керування, виховання, навчання тощо), або для представ-

ників творчих процесів (письменник, художник, вчений, слідчий

тощо). Психологічна підготовка може здійснюватися через відповід-

ні цілеспрямовані впливи на середовище, в якому живе і виховується

Психологічна підготовка

237

особа (наприклад, створення високого соціального престижу окремої

професії), а головним чином через впливи на саму особу шляхом ак-

тивізації її задатків і здібностей.

ПСИХОЛОГІЧНА СЛУЖБА — система науково обґрунтованих ор-

ганізаційних видів діяльності по впровадженню здобутків психоло-

гічної науки в народне господарство. Діагностична та прогностична

діяльність охоплює проблеми соціальної, професійної, особистісної,

індивідуальної діагностики і прогностики; психогігієнічна та кон-

сультаційна діяльність охоплює медико-психологічну, соціально-

психологічну профілактику і консультацію, виробничу гігієну, про-

фесійну орієнтацію і профдобір, реабілітацію відхилень, адаптацію

до діяльності; нормативно-стандартизуюча діяльність спрямована на

стандартизацію методів і дослідницьких процедур, розробку регла-

ментуючих документів — галузевих і державних стандартів, реко-

мендацій, норм; експертна діяльність включає в себе психологічну

експертизу в різних галузях народного господарства; проектуюча ді-

яльність пов’язана з розвитком складних та понадскладних соціотех-

нічних систем, проектуванням нових та перспективних видів діяль-

ності людини; дослідницька діяльність включає в себе визначення

проблем, структури перспектив і найважливіших напрямків дослі-

дження, що виникають у зв’язку із діяльністю психологічної служби

в різних галузях народного господарства і перспективами розвитку

цих галузей. Сюди належать і спеціально науково-методична робота

з добору, перевірки, адаптації, переносу наукових результатів із ла-

бораторної практики в реальну практику.

ПСИХОЛОГІЯ ОСОБИСТОСТІ — галузь психологічної науки, яка

склалася на стику загальної і соціальної психології. Предмет вивчен-

ня П. о.– психологічна структура (інтелектуальна, емоційна, вольо-

ва) особистості, загальні й специфічні закономірності її психіки, су-

перечливі процеси соціалізації особистості тощо.

ПСИХОЛОГІЯ ПРАЦІ — галузь психології, яка вивчає особливості

видів трудової діяльності людини та підготовки її до праці. П. п. вклю-

чає профорієнтацію (профосвіту, профконсультацію, п рофадаптацію),

Психологія праці

238

інженерну психологію, психологію НОП, трудову експертизу, має

спільну теоретичну базу з психологією творчості та психологією мис-

тецтва. У П. п. виділяють нові напрямки досліджень, а саме — пси-

хологію керівництва та управління, психологію колективної праці,

психологію прийняття рішень.

ПСИХЕЯ (грец. Ψυχή) — у давньогрецькій міфології втілення люд-

ської душі. Зображували її чарівною дівчиною, врода якої суперни-

чала з красою Афродіти. Великою популярністю користується міф

про кохання П. й Ероса (Ерота, Амура, Купідона).

ПУНКТУАЛЬНІСТЬ (франц. ponctuel — точний, від лат. punctum —

крапка) — точність, акуратність, систематичність, неухильне додер-

жання якихось правил, умов. Риса особистості, яка виявляється у

високій організованості, акуратності, суворому дотриманні певних

правил, дисциплінованості. У пунктуальної людини чітко розплано-

ваний режим праці і відпочинку, вона вміє цінувати час, виконанню

певного завдання у неї передує план його здійснення.

ПУРИТАНИ (англ. puritans, від purity — чистота) — 1) Прихильники

протестантської течії у християнстві — кальвінізму в Англії та Шот-

ландії ХVI–ХVII ст. П. виступали за проведення глибоких церковних

реформ та політичного перетворення в Англії. Вимагали перебудови

англіканської церкви в дусі послідовного протестантизму, тобто очи-

щення церкви від елементів католицизму, ліквідації церковної ієрар-

хії, конфіскації церковних земель, здешевлення релігійного культу,

відмови від літургії на користь проповіді. П. не визнавали святих, пос-

тів, багатьох релігійних свят, вимагали відокремлення церкви від дер-

жави, невтручання влади у справи громад, усунення аристократичних

переваг. Зразком для П. було ділове, буденне, строго регламентоване

життя. Вони проповідували своєрідний аскетизм, стоїчне ставлення до

життєвих невдач. Наприкінці ХVI — початку ХVII ст. розпалися на

два крила — помірковане (пресвітеріани) та радикальне (конгрегаціо-

налісти). 2) Люди надзвичайно суворого аскетичного укладу життя.

ПЮПІТР (франц. pupitre) — пересувна підставка з похилою дошкою

для нот або книг.

Психея

239

РАДІСТЬ — одна з базальних емоцій (поряд із гнівом і страхом). Р.

є психічним станом підвищеної, позитивно забарвленої емоційної

піднесеності. Почуття Р. може породжуватися певним видом діяль-

ності — Р. пізнання, Р. праці, Р. творчості, а також спілкуванням з

цікавими і приємними людьми — Р. спілкування. Іноді Р. може ви-

являтися і без достатньої причини (наприклад, у дитячому віці). Р. є

великим збудником нервово-психічної сили людини.

РАПСОД (від грец. складаю і пісня) — у Стародавній Греції мандрів-

ний співець, виконавець епічних пісень.

РАРИТЕТ — рідкісна річ, рідкісний примірник старої книги.

РАСИЗМ (від італ. razza — порода) — індивідуальні чи інституційні

упереджені установки та дискримінаційне поводження у стосунках

з людьми іншої раси або національності.

РАЦІОНАЛІЗАЦІЯ (від лат. розумно обґрунтований) — захисний

психологічний механізм, який дозволяє індивіду віднаходити логіч-

не виправдання власної поведінки, привнесення логічного начала.

РАЦІОНАЛІЗМ (від лат. ratiо — розум) — 1) Філософський напрям,

що протиставляє містиці, ірраціоналізмові переконання у здатності

людського розуму пізнавати закони буття. 2) Напрям у теорії пізнан-

ня, що на противагу емпіризмові, вважає розум єдиним джерелом і

критерієм пізнання.

РАЦІОНАЛЬНЕ (від лат. ratio — розум) — розумне, доцільне, об-

ґрунтоване розумом, випливає з нього, досяжне для його розуміння.

РАЦІОНАЛЬНІСТЬ (від лат. розумний) — вихідне положення про

те, що люди є раціональними істотами, які здатні керувати власною

Раціональність

240

поведінкою; здатність до логічно обґрунтованої, цілеспрямованої

д іяльності.

РЕАКЦІЯ (від лат. re... — проти і actio — дія) — дія у відповідь на будь-

які впливи, подразнення, протидія. Р. є основною формою взаємодії ор-

ганізму з навколишнім середовищем. Поняття Р. є спільним для ряду

наук — зокрема біологічних, психологічних, соціальних. Психологи

виділяють три підструктури Р.: 1) сприйняття зовнішнього подразнен-

ня; 2) переробка цього подразнення в центральній нервовій системі;

3) воротна дія організму. Розрізняють просту і складну Р. Під час про-

стої зворотна дія настає безпосередньо після сприйняття подразнення;

під час складної Р. між сприйняттям подразнення і відповідною дією

включається складний нервово-психічний процес переробки сприй-

нятого подразнення (розгортання дії і протидії подовжується в часі).

Психічна дія і протидія підпорядковані законові Вебера-Фехнера.

РЕАЛІЗМ (від пізньолат. realis — суттєвий, дійсний) — напрям у лі-

тературі та мистецтві, творчий принцип, на основі якого характери і

обставини в художніх творах пояснюються із соціально-історичного

погляду, під впливом типізації фактів дійсності, тобто відповідно до

первинної реальності.

РЕЗИДЕНТ (франц. resident, від лат. residents (residentis) — той, що

залишається на місці) — 1) За часів середньовіччя — дипломатич-

ний представник, що постійно перебував у даній країні. 2) Таємний

уповноважений іноземної розвідки, який на території даної держави

спрямовує діяльність своїх агентів. 3) Назва іноземців, що постійно

живуть на території даної держави.

РЕЗЮМЕ (франц. resume) — короткий висновок з основними поло-

женнями змісту наукової праці, доповіді, доповіді, дискусії.

РЕЛІГІЯ (від лат. religio — побожність) — форма суспільної свідо-

мості, суть якої полягає у фантастичному відображенні тих сил, що

панують над людьми у їхньому повсякденному житті, у відображенні

земних сил як надприродних.

Реакція