Основою виділення топів є не класифікаційний, а градієнтний
критерій. Виходячи з цього, межі топів проводяться вздовж ліній
стрибкоподібної зміни значень характеристик, що описують даний
топ, а не в місцях, де ці характеристики набувають значень, заз-
далегідь установлених як граничні для певного класифікаційного
лідрозділу. Наприклад, виділення морфотопів грунтується на кар-
касних лініях рельєфу (бровках, підошвах схилів, лініях його пе-
регинів), але не на лініях однакового похилу рельєфу (ізогеоклі-
нах), які визначені як граничні для різних видів схилу (зокрема,
пологі схили крутизною 1—3°, похилі 3—5° і т. п.).
Виділені за градієнтним критерієм топи можуть бути гомоген-
ними або ж клінальними. Для перших характерна незначна варі-
ація значень характеристик у межах топу. У клінальних топах ці
значення змінюються в певному напрямку, але скільки-небудь різ-
. кої зміни їх у межах топу ніде немає. Такий топ може бути досить
неоднорідним за амплітудою значень характеристик, але обов'яз-
ково однорідний за їх градієнтом. Клінальними часто є педотопи
прямих схилів, де вниз по схилу зменшується потужність грунту,
але точки стрибкоподібної зміни потужності знайти не можна. При
цьому за ступенем змитості грунти у верхній частині схилу та в
нижній можуть розрізнятися навіть на декілька класифікаційних
підрозділів (від незмитого до сильнозмитого). Переважна біль-
шість фітотопів також клінального типу, що пояснюється конти-
нуальним характером рослинного покриву (Уіттекер, 1980; Васи-
левич, 1983 та ін.). Клінальність гідротопів зумовлена поступовою
зміною в просторі глибини залягання ґрунтових вод, розподілом
опадів у вигляді поля.
Зв'язок між окремими геокомпонентами здебільшого неліній-
ний, тому поступова (у просторі — клінальна) зміна одного з них
супроводжується зміною другого за деякою іншою, ніж прямолі-
нійна, функцією — логарифмічною, експоненційною тощо. Ці функ-
ції мають характерні точки (точки перегинів кривих), які на міс-
цевості більш-менш виразно проявляються у вигляді стрибкопо-
дібної зміни значень одних характеристик при поступовій зміні
інших. Це приводить до того, що в межах одного клінального то-
пу (наприклад, гідротопу), як правило, проходить межа між різ-
ними топами іншого типу (наприклад, між двома педотопами),
діапазон змін характеристик зволоження в межах яких стає мен-
шим. Таким чином, просторова однорідність геотопу більша, ніж
будь-якого з часткових топів. Проте ця однорідність не абсолют-
на — більшість характеристик у межах геотопу не приймає яко-
гось одного значення (не є константою), а змінюється (в статис-
тичному відношенні це змінні величини). Статистичний критерій
виділення геотопу зводиться до того, що варіація значень змінних
у його межах має бути меншою, ніж ця варіація між різними гео-
топами (внутрішньогрупова дисперсія менша за міжгрупову).
75