Гужва В.М. Інформаційні системи і технології на підприємствах

Подождите немного. Документ загружается.

100

клас С відводить тільки 8 біт для адреси хосту, що відповідає ві-

дносно невеликим мережам.

Таким чином, адреса в INTERNET не прив’язана до конкрет-

ної машини, а ідентифікує деяке поєднання з мережею. Це озна-

чає, що якщо дана машина «переїжджає» до нової мережі, її ад-

реса повинна змінитися. Друга властивість цієї адресації —

машина, яка входить у кілька мереж, повинна мати декілька ад-

рес. На практиці ця властивість означає, що машину можна знай-

ти по мережі INTERNET, навіть якщо якась мережа не працює і

відомі інші мережні адреси цієї машини.

Адреси INTERNET видаються централізовано. Локальним

мережам у межах INTERNET видаються звичайно адреси кла-

су С. Мережам типу ARPANET видаються адреси класу А. За

INTERNET-угодою, якщо поле hostid дорівнює 0, то відповідна

адреса ідентифікує мережу, а не хост; якщо ж поле hostid дорів-

нює 1, то така адреса використовується для мультиадресної пе-

редачі повідомлень.

3.3.3.2. Правила роботи в INTERNET

Щоб виконати процедуру реєстрації, адміністрація хост-

машини або нової мережі повинна:

 отримати унікальну мережну ІР-адресу, яка видається DDN

Net-Work Information Center або іншим реєстраційним агентст-

вом, і сконфігурувати хост-машини мережі для використання з

виданою ІР-адресою;

 утворити домен;

 визначити характер взаємодії з INTERNET (дослідницьке

застосування, комерційне та ін.);

 визначити обчислювальну установку (хост-машину або

шлюз) для фізичного підключення;

 встановити необхідні технічні й програмні засоби (адапте-

ри каналів, модеми, програми ТСР/ІР);

 встановити необхідні шлюзові програми, які забезпечать

маршрутизацію, і відповідні протоколи;

 одержати від Міністерства зв’язку або фірми-поста-

чальника ліній зв’язку необхідні канали, тарифи на їх ви-

користання та інші умови експлуатації канального устатку-

вання.

Регіональний центр видає тільки мережну частину адреси.

Право видачі адрес для окремих хостів мережі делегується адмі-

101

ністрації мережі, яка підключається до INTERNET відповідно до

загальних правил Доменної Системи Імен (DNS).

Ієрархія доменів, тобто адресованих частин INTERNET, утво-

рює Єдину для INTERNET систему імен мереж і хост-машин.

Утворення нового домену в мережі INTERNET означає, що ім’я

цього домену буде включене в розподільну базу даних адрес, які

використовуються протоколом розв’язання адрес при виборі ма-

ршруту передачі повідомлень.

Зазначимо, що в DDN NIC (центральна організація, яка здійс-

нює реєстрацію хост-машин США та інших країн) і RIPE NCC

(Європейський мережний координаційний центр) реєструються

тільки домени верхнього рівня, більша частина доменів другого

рівня і деякі домени третього рівня.

Домени верхнього рівня визначають цільові класи (табл. 3.1)

Група літер наприкінці адреси INTERNET є доменом,

який вказує, з яким типом комп’ютера встановлюється зв’я-

зок. Сім доменів, які трапляються найчастіше, наведено у

табл. 3.1.

102

Таблиця 3.1

Домен Використання домену

com Комерційні, підприємницькі організації

edu Освітні заклади (університети, середні школи тощо)

gov Державні організації (крім військових)

mil Військові організації (армія, флот і т. ін.)

net Системи базової мережі

int Міжнародні організації

org Інші організації та установи

Для кожного з цих доменів призначається адміністратор до-

мену, який володіє повноваженнями реєстрації мереж, що нале-

жить до цього домену.

Уся інформація про мережні домени зберігається в DNS у фо-

рмі Ресурсних Записів. Інтерактивна програма «розпізнавач/ сер-

вер» звертається до DNS у режимі «запит—відповідь» і одержує

потрібні дані про домени, а також про мережі і хост-машини, які

до них входять. Адресна інформація знаходиться в окремих базах

даних, розміщених у декількох хост-машинах.

3.3.3.3. Способи доступу до INTERNET

Передача даних у мережі організована на основі протоколу

INTERNET—IP (INTERNET Protocol), що являє собою опис ро-

боти мережі та включає правила налагодження і підтримки

зв’язку в мережі, поводження з IP-пакетами та їх опрацювання,

описи мережних пакетів сімейства IP. Мережа спроектована та-

ким чином, що користувач не має жодної інформації про конкрет-

ну структуру мережі. Щоб послати повідомлення мережею,

комп’ютер розміщує дані в «конверт», який має назву, наприклад

IP, із указівкою конкретної адреси мережі.

Вузлові машини мережі здійснюють передачу поштових пові-

домлень і новин між регіонами і поширення повідомлень на своїй

території. Користувацькі персональні машини під керуванням

операційних систем UNIX або MS DOS використовують для спі-

лкування з регіональними вузлами протокол UUCP.

Розгляньмо види доступу в порядку убування їхньої вартості.

103

1) Безпосередній (прямий) доступ. Забезпечує доступ до всіх

можливостей мережі.

Безпосередній доступ пропонує найбільш гнучке підключен-

ня. Кожний із комп’ютерів є повноправним членом мережі і може

скористатися будь-якою із її функцій.

Для обслуговування й експлуатації свого вузла будуть пот-

рібні персонал і документація. Це збільшує експлуатаційні ви-

трати.

2) Доступ через протоколи канального рівня INTERNET —

SLIP і РРР. SLIP і РРР є версіями програмного забезпечення

INTERNET, що працюють на звичайних телефонних лініях, ви-

користовуючи стандартні високошвидкісні модеми.

SLIP і РРР також підходять для підключення до глобальної

мережі маленької (до п’яти користувачів) локальної мережі.

3) Доступ «за викликом» (Dial-up Access). Системи з ко-

мутованим доступом — найпоширеніший шлях до ресурсів

INTERNET для невеликих груп і індивідуальних користува-

чів. У цих системах використовуються ресурси чужого ком-

п’ютера.

Багато організацій надають цей вид послуг за певну плату на

місяць.

4) Доступ по стандартних телефонних лініях через UNIX,

UUCP. Усі системи UNIX підтримують метод, який має назву

UUCP та дозволяє пересилати дані по стандартних телефонних

лініях.

5) Доступ через інші мережі, що входять у глобальну мережу.

Доступ через інші мережі можна розглянути на прикладі онлай-

нових систем DELPHI і ВІХ. DELPHI дає повноцінний доступ до

INTERNET, електронну пошту, передачу файлів і віддалений до-

ступ до інших комп’ютерів. Це перший випадок, коли велика,

орієнтована на споживача онлайнова система дала доступ у

INTERNET із таким великим набором послуг. Система забезпе-

чує не тільки шлюзи електронної пошти, а й пряме підключення

до всіх можливостей INTERNET.

3.3.3.4. Ресурси INTERNET

Оскільки INTERNET пропонує розмаїття методів комунікації і

способів доступу до інформації, для значної кількості компаній

вона швидко стає невід’ємною частиною їхньої інформаційної

системи. Проаналізуймо основні засоби і служби, що їх пропонує

INTERNET (рис. 3.8).

104

Рис. 3.8. Логічна схема глобальної мережі INTERNET

Електронна пошта. Ця служба найширше використовується

INTERNET — 94% корпорацій мають доступ до мережі. Вона

забезпечує постійний зв`язок між працівниками самої компанії і

дозволяє підтримувати ділові контакти поза її межами. Цей вид

послуг дає змогу компаніям здійснювати свої повсякденні кон-

такти з іншими організаціями та клієнтами. Порівняно з фак-

симільними засобами зв’язку електронна пошта є відносно де-

шевою.

World Wide Web (WWW) — найновітніша на сьогодні ін-

формаційна служба INTERNET, яка дуже швидко розвиваєть-

ся. Вона має майже безмежний потенціал збору, поширення і

вивчення інформації. Цей графічний інструментальний засіб на

основі гіперсередовища набуває дедалі більшої популярності у

підприємств, яким необхідно збирати інформацію, обмінюва-

тися ідеями і самим пропонувати комерційну інформацію в

ІNTERNET.

Система World Wide Web вперше була розроблена Тімом Бер-

нерсом Лі з Європейської лабораторії фізики елементарних час-

ток у Женеві (Швейцарія) як спосіб організації інформації для її

наукових співробітників. Інформація на Web-серверах зберіга-

105

ється у вигляді набору документів. Кожен документ вміщує гіпе-

ртекстові посилання, за допомогою яких користувач може звер-

татися до інформації в інших документах, пов`язаних з даною

темою. Таким чином, вибираючи підсвічені слова, виділені зо-

браження і графіку в тексті документа, користувач має змогу пе-

реміщуватись у будь-якому напрямку і «перескакувати» на інші

документи, які його зацікавили, незважаючи на те, де ці докумен-

ти знаходяться. Така технологія дає змогу разом із текстом вклю-

чати у Web-документи графіку, звук і відеозображення. Перемі-

щуючись величезними масивами електронних документів, що

зберігаються на тисячах серверів в INTERNET, користувачі, які

розшукують конкретну інформацію, можуть фактично мандрува-

ти по всьому світу. Для цього їм достатньо вибирати посилання в

документах і таким чином переходити до потрібної інформації.

Дедалі більше компаній починають усвідомлювати ті величезні

переваги, які надає їм цей інструментальний засіб для реклами і

продажу продукції. Будь-яке підприємство (велика корпорація,

невелика фірма) може створити свій Web-вузол, підключившись

до INTERNET на один чи декілька серверів. Завдяки онлайново-

му доступу такі підприємства отримують можливість розміщува-

ти свої документи в World Wide Web, де вони стають доступними

для кожного користувача. Уже в 1995 р. кількість WWW-серверів

перевищила 100 тис. І кожного дня з’являються сотні нових Web-

сторінок. Величезний обсяг і постійне оновлення інформації ро-

бить Web дуже корисним інструментом, наприклад, маркетинго-

вої діяльності на підприємстві. Він дає змогу отримувати відомо-

сті про нову продукцію, легко визначати, чим займаються конку-

ренти, досліджувати тенденції, дізнаватися про нові технології і

матеріали тощо.

Звичайно компанії починають використання потенціалу Web у

рекламі розміщенням на Web-сторінках своїх поточних матеріа-

лів — електронних копій друкованих каталогів і прайс-лис-

тів, а також інформації про свою діяльність, стратегію підп-

риємства, свою продукцію.

Крім того, підприємства через Web можуть повідомляти про

вихід повідомлень у пресі і поширювати новини щодо своєї дія-

льності. Розміщення поточних новин — дуже важливий елемент,

який привертає увагу користувачів і примушує їх частіше зверта-

тися до даного Web-вузла.

Web є також дуже ефективним засобом збирання відомостей

про покупців, тобто дає змогу застосовувати інтерактивні фор-

ми роботи з покупцями. Компанії також можуть відстежувати

106

кількість користувачів, які «побували» на Web-сторінках, і та-

ким чином щоденно контролювати, наскільки успішно діє даний

інформаційний канал. Публікація на Web-вузлі адреси елект-

ронної пошти компанії надає їй можливість ефективно забезпе-

чувати користувачів онлайновою підтримкою і навіть сприяє

продажу продукції: користувачі, які електронною поштою наді-

слали запит на отримання більш докладної інформації, автома-

тично включаються у наступний список розсилки відповідної

інформації.

На цих сторінках компанії публікують каталоги, прайс-листи,

прес-релізи, доповіді представників фірми на різних конференці-

ях і виставках, інтерв’ю, анкети для виявлення думки споживачів

з того чи іншого питання, розміщують інформацію про фірму, її

нову продукцію та послуги.

File Transfer Protocol (FTP). Незважаючи на те, що найбіль-

ший інтерес сьогодні викликають такі засоби INTERNET, як елект-

ронна пошта і World Wide Web, вона має чимало інших корисних

інструментів. Один із них — File Transfer Protocol. Це стандарт-

ний механізм, який дає можливість користувачам передавати й

отримувати файли з INTERNET.

Gopher. Сервери Gopher — також дуже популярний засіб

пошуку необхідної інформації. Вони містять каталоги інформа-

ції з різних тем. Користувач може порівняно легко знайти і про-

читати файли, які є на будь-яких серверах INTERNET, оскільки

особа, яка відповідає за певний сервер, здійснює пошук джерел

відповідної інформації. Якщо користувач не може знайти спеці-

алізований Gopher-сервер з інформацією, яка його цікавить, він

може продовжити пошук за одним-двома словами, що належать

цій галузі. Використання Gopher дає компанії можливість не

тільки отримувати інформацію, необхідну для маркетингових

досліджень, а й завдяки створенню приватного Gopher-серверу

поширювати інформаційні матеріали про свої продукти чи пос-

луги (проспекти, бюлетені, каталоги, прайс-листи). Якщо ком-

панія включає в меню свого серверу електронну картку замов-

лення, то це дає клієнтам можливість безпосередньо замовляти

той чи інший товар.

Новини і спеціальні групи за інтересами. Задовго до появи

World Wide Web користувачі INTERNET обмінювалися між со-

бою новинами та ідеями через групи новин USENET — розподі-

лену (в масштабі INTERNET) дошку оголошень. Вона налічує

понад 5 тис. постійно підтримуваних конференцій — груп новин,

що охоплюють найрізноманітніші теми, і має близько 10 млн ко-

107

ристувачів, наприклад Novell.tech-forum (група новин, за допомо-

гою якої покупці фірми Novell можуть одержати онлайнову підт-

римку і дізнатися про нові програмні продукти цієї фірми). Групи

новин надають компаніям широкі можливості для реклами і про-

сування продуктів і послуг через INTERNET. Нині більш як 35%

усіх повідомлень USENET є спеціально підготовленими для по-

ширення в мережі рекламними повідомленнями.

Mailling lists. Технологія Mailling lists, або списків розсилки,

дає змогу поширювати (розсилати) повідомлення, використову-

ючи файл (список розсилки), що вміщує електронні адреси ко-

ристувачів, які бажають отримувати інформацію з певної теми

і мають на комп’ютері програму електронної пошти. Нині в

INTERNET існує більше сотні тисяч списків розсилки з різнома-

нітних тем. Механізм Mailling lists дає змогу клієнтам вибирати

та отримувати потрібну інформацію, а фірмам, що постачають

продукцію та послуги, — створювати і підтримувати свої списки

розсилки, за допомогою яких вони можуть підтримувати постійні

контакти з клієнтами, реєструвати їхні звернення і проводити

опитування. Фірми можуть також одержувати інформацію від ек-

спертів, адреси яких занесені у відповідні списки розсилки. Підп-

риємці мають можливість приєднуватися до різних списків роз-

силки для того, щоб постійно отримувати інформацію з певних

питань, що стосуються сфери їхньої діяльності. Завдяки величез-

ному потенціалу для бізнесу, що його має Mailling lists, це і сьо-

годні — один із найважливіших інструментів маркетингу в

INTERNET.

3.3.4. Електронна пошта на базі стандарту Х.400

Комп’ютерні системи почали використовуватися як середо-

вище для зв’язку між людьми з середини 70-х років. Однією з пе-

рших мереж такого роду була мережа ARPA. В цей же час Hitz i

Turoff почали свої експерименти з дослідження можливостей

комп’ютерного зв’язку між людьми на базі Електронних Інформа-

ційних Систем Обміну (ЕIES), які були попередниками сучасних

систем опрацювання повідомлень типу DIALKOM, GEOMAIL,

KOMECX, UNIX MAIL, USENET і комп’ютерних систем телеко-

нференцій типу BLEND, COM, FORUM.

З часом стало зрозуміло, що комп’ютерні системи для обміну

текстовою інформацією між людьми повинні забезпечити зв’язок

користувачів не тільки в межах локальної модемної структури,

108

а й взаємодіяти з іншими системами опрацювання повідомлень.

Перші спроби показали, що для індивідуальних систем цю про-

блему можна вирішити за допомогою шлюзів. Проте велика різ-

номанітність систем опрацювання вимагала створення значної

кількості шлюзів. Тому постало питання кардинального вирі-

шення цієї проблеми через розробку універсальних стандартів

для комп’ютерних систем опрацювання повідомлень. Роботи в

цьому напрямку були розпочаті в 1979 р. Міжнародною федера-

цією опрацювання Інформації (IFIP) і підтримані Міжнародною

координаційною комісією з Телеграфії і Телефонії (МККТТ), а

також — паралельно — Міжнародною організацією стандартиза-

ції (МОС).

У 1984 р. в Червоній книзі МККТТ подав першу версію стан-

дартів з комп’ютерних систем обміну інформацією між людьми,

які отримали назву системи опрацювання повідомлень — Реко-

мендації МККТТ серії Х.400.

1988 року розширена версія Рекомендацій серії Х.400 була

опублікована в Блакитній книзі МККТТ як спільний стандарт

МККТТ і МОС.

Основною метою рекомендацій цієї серії було визначення

концепцій, архітектури, протоколів і служб транспортування текс-

тових повідомлень між незалежними системами з різними техно-

логіями передачі й доставки повідомлень.

Системи транспортування повідомлень між людьми за допо-

могою комп’ютерів відомі під назвою електронної пошти. Далі

будемо брати до уваги, що термін «електронна пошта» (ЕП) сто-

сується прикладного аспекту систем опрацювання повідомлень

взагалі, а не тільки по МККТТ Х.400. В ЕП транспортна служба

має справу з файлами, які опрацьовуються комп’ютерами, а не з

паперами, які транспортуються за допомогою різних технічних

засобів (машини, потяги, літаки), як це має місце в класичних

поштових системах. З урахуванням цього ЕП визначили як служ-

бу поштового зв’язку, в якій доставка повідомлень здійснюється

електронними методами за допомогою комп’ютерів. Для корис-

тувачів ЕП — це цілком нова служба зв’язку, яка забезпечує

більш надійне і якісне обслуговування порівняно із звичайною

поштовою службою.

Стандарт Х.400 — це стандарт електронного обміну пові-

домленнями, що має універсальне значення для організації рі-

зних прикладних систем: електронної пошти, служб передачі

повідомлень EDIFACT, служб обміну документами на підпри-

ємствах.

109

3.3.4.1. Принципи електронного обміну

комерційними та фінансовими даними

Традиційна паперова документація, методи її опрацювання і

пересилання за допомогою звичайної пошти спричиняються до

великих виробничих і комерційних витрат. Експерти оцінюють

вартість опрацювання і ведення паперової документації у 3,5—

7,0% загальної вартості комерційних операцій і доставки товарів.

Виграш від застосування електронного обміну даними (ЕОД)

оцінюється, наприклад, у автомобільній промисловості США

більш ніж у 200 доларів на один виготовлений автомобіль.

В табл. 3.2 наведена загальна традиційна схема поставки това-

ру, яка включає 11 операцій: 1 — запит ціни, умов поставки (те-

лефоном або листом-запитом); 2 — контрактна пропозиція, коти-

рування на біржі (поштою); 3 — видавання замовлення; 4 —

постачальник організує внутрішні замовлення; 5 — готується ві-

домість комплектування; 6 — комплектування і пакування; 7 —

відправка товару; 8 — сповіщення про поставку; 9 — виставлян-

ня фактур-накладних; 10 — виставляння рахунка; 11 — оплата.

Таблиця 3.2

Фаза

Замовник

(клієнт)

Постачальник Пояснення

Запит ціни і умов

поставляння

Лист-запит або телефон-

ні переговори

2 Контрактна пропозиція

Лист-запит або телефон-

ні переговори

Видавання

замовлення

Лист-запит або форма за-

мовлення (можливе у ком-

п’ютерному вигляді)

Видача внутрішніх

замовлень

Внутрішня технологія

Підготовка відомості

комплектування

Внутрішня технологія

Комплектування і пакування

7 Відправка товару

8 Сповіщання про поставку Комп’ютерна форма

9 Виставляння фактур-накладних Комп’ютерна форма

10 Виставляння рахунка Комп’ютерна форма

11 Оплата