
Поль Елюар
... Мальчишка
Осмелился постичь всю душу взрослых, став актером,
Осмелился он человека выражать.
Он, умирая с голоду, смеялся над небытием.
Ф е р е н ц Ю х а с. Беручи в руки вірші Петефі, не забудь: це шлях
до себе самого і до майбутнього.
Я н Н е р у д а. Великий угорський поет ш. Петефі народився у сім’ї
селянина Іштвана Петровича, серба за походженням. Мати його — із
словаків, до заміжжя була прислужницею. Батько, відчувши неабиякі
здібності свого первістка, прагнув дати йому якісну освіту і, розбага-
тівши, зміг забезпечити синові навчання в кращих гімназіях та ліцеї.
У 15 років шандор володів 5 іноземними мовами, чудово знав сучасну
літературу й античність, захоплювався історією, легко робив перекла-
ди, писав вірші. Здавалося, хлопчик народився під щасливою зіркою,
і життя радісно посміхалося йому.
П о л ь Е л ю а р. Одного разу під час повені буйний розлив Дунаю
змив оселю Петровичів і їхню худобу, що призвело родину до зубо-
жіння.
У 1839 р. хлопець вирушає до столиці, щоб вступити до Угорського
театру. Але батьки наполягали, щоб син продовжував навчання.
Через деякий час, сподіваючись побачити світ, шандор завербував-
ся у солдати. І тут чекало на нього розчарування: муштра, чіпляння до
поета-солдата зробили перебування в армії нестерпним.
Тяжка хвороба — туберкульоз, що ускладнювався тифом,— стала
причиною звільнення з армії.
Ф е р е н ц Ю х а с. Без грошей, напівголодний, але щасливий, ман-
друє він Угорщиною, грає у театрі бродячих акторів, пише вірші.
Суворої зими 1844 р. «я дійшов крайнього ступеня відчаю і, набрав-
шись сміливості, пішов до одного з великих людей Угорщини, як гра-
вець ставить на карту останні гроші, вирішивши: життя чи смерть. Цей
великий чоловік прочитав мої вірші, і, за його рекомендацією, їх було
видано; я раптом здобув гроші та ім’я»,— так пригадував потім казкову
зміну своєї долі поет. Цією великою людиною був Михай Верешмарті,
який одразу відчув усю геніальність двадцятирічного юнака й відкрито
назвав його «першим поетом Угорщини».
Я н Н ер у д а. Петефі наполегливо вивчав історію революційного руху
минулого. Пізніше він напише у своєму щоденникові: «Ось уже багато
років моїм єдиним читанням, ранковою та вечірньою молитвою, хлібом
насущним стала історія французьких революцій, це нове євангеліє світу...