Хвесик М.А., Горбач Л.М., Пастушенко П.П. Размещение производительных сил и региональная экономика: Уч. пособ. (На укр. языке)

Подождите немного. Документ загружается.

Розміщення продуктивних сил та регіональна економіка

За даними Держкомстату України загальна чисельність наявного насе-

лення України станом на 5 грудня 2001 р. за уточненими даними Всеукраї-

нського перепису населення становила 48 млн 457 тис. осіб (див. табл. 3.12).

Зміни, що відбулися у розміщенні наявного населення за регіонами Ук-

раїни у порівнянні з даними перепису населення 1989 року, наведено у таб-

лиці 3.12.

Таблиця 3.12

Розміщення населення за регіонами

(

і Чисельність наявного населення, тис. осіб

2001 р. у %

2001 р. 1989 р.

до 1989 р.

І Автономна Республіка Крим

2033,7 2063,6

Вінницька 1772,4 1932,6

! Волинська

1060,7

1061,2 100

; Дніпропетровська

3567,6

3881,2 92

| Донецька 4841,1 5332,4 91

| Житомирська

1389,5

1545,4 90

Закарпатська 1258,3 1252,3

100

| Запорізька

1929,2

2081,8 93

| Івано-Франківська

1409,8

1423,5 99

Київська

1827,9

1940,0 94

1 Кіровоградська

1133,1 1239,4 91

І ~

! Луганська

2546,2 2862,7 89

і Львівська

2626,5 2747,7 96

| Миколаївська 1264,7 1330,6 95

Одеська

""'

' ' ~І

2469,0

2642,6 93

Полтавська

[

1630,1

1753,0 93

Рівненська 1173,3 1169,7

100

Сумська 1299,7

1432,7

///

Хвесик М.А., Горбач Л. М., Пастушенко П.П.

Продовження таблиці 3.12

Тернопільська

1142,4

1168,9 98

Харківська

2914,2 3195,0 | 91

Херсонська

1175,1 1240,0 95

Хмельницька

1430,8 1527,1

Черкаська

1402,9

1531,5 92

Чернівецька

922,8 938,0 98

Чернігівська

1245,3 1415,9

м. Київ

2611,3 2602,8

100

м. Севастополь *'

379,5 395,0

*) Включаючи населені пункти, підпорядковані міській раді.

Зменшення кількості населення мало місце у більшості регіонів краї-

ни,

за виключенням Волинської, Закарпатської, Рівненської областей та

м. Києва, де цей показний залишився практично на рівні 1989 р.

За період між двома переписами загальна чисельність населення Ук-

раїни скоротилася на 3291,2 тис. осіб, або на 6,3 % (з 51706,7 тис. до 48415,5

тис.

осіб), а більша фіксувалася на початку 1993 р.

—

52244,1 тис. осіб. Від

того часу і до 5 грудня 2001 р. демографічні втрати склали 3787,0 тис. осіб;

72 % цих втрат становить природне зменшення населення.

Для України характерна висока щільність населення

—

відносна вели-

чина, яка визначає чисельність мешканців, що припадає на одиницю площі

(осіб на 1 км?) і відображає фактичну концентрацію населення. Цей по-

казник за даними Всеукраїнського перепису населення в середньому по

країні становив 80 осіб/км

. Зменшеними значеннями щільності населен-

ня характеризуються північно-західні та південні області країни, де вона

становила менше 60 осіб/км

. Особливо низький цей показник у

Чернігівській області - 39 осіб/км

. Найгустіше заселені східні індустрі-

альні області, де цей показник перевищував 90 осіб/км

, а в Донецькій об-

ласті сягав 183 особи/км

. Зрозуміло, що у кожній адміністративній об-

ласті населення розміщується також нерівномірно — його щільність

змінюється у широкому діапазоні за окремими районами і особливо зрос-

тає на території міських населених пунктів.

У статевій структурі за результатами Всеукраїнського перепису насе-

лення кількість чоловіків становила 22 млн. 441 тис. осіб, або

46,3%,

жінок

—

26 млн. 16тис. осіб, або 53,7% (див. табл. 3.13).

112

Розміщення продуктивних сия та регіональна економіка

Таблиця 3.13

Статева структура населення

Чисельність населення,

тис.

осіб

У % до всього

населення

Довідково за 1989 р.

чоловіки жінки

Автономна Республіка

Крим 937,6

1096,1 46

54 47

Вінницька 809,6 962,8

[

Волинська 500,1

560,6 47 | 53

г 7

Дніпропетровська

1643,3

1924,3 46

54 46 54

Донецька

2219,9

2621,2 46

: Житомирська

644,8 744,7

•46.

[

54 46 54

Закарпатська

605,5 652,8 48 52 48 52

: Запорізька

886,6 і 1042,6 46

54 46 54

Івано-Франківська 665,2

— : :"|

744,5

' 47

і Київська

845,9 982,0 46 54

46 54

1 Кіровоградська

520,8

612,2 46 54

46 54

; Луганська

1169,9 1376,3

46 54 46 54

і Львівська

1245,1 1381,4 47 53

-7ГП

і Миколаївська 588,2 676,6

47 53

„.. »

Одеська

1155,4 1313,6

47 і 53

47 53

і Полтавська

747,4 882,7 46

} Рівненська

555,6

617,7

53 47 53

і Сумська

593,8 705,9 46

1 Тернопільська

530,2 612,3

46 54

і Харківська

1339,5

1574,7 46 46

1 54

Херсонська

і 548,5

626,6

<*7

' Хмельницька

659,9 770,8

ріг

І »

Черкаська

638,8 764,2

54 45 55

Чернівецька 432,1

490,7 47

! 53

46 54

Чернігівська

565,5 679,7

1 «

8 —

5-1993

113

Хвесик М.А.,

Горбач

Л.М., Пастушенко П.П.

Продовження таблиці 3.13

м. Київ

1218,7 1392,7

47 53 47

і м. Севастополь**

173,5 206,0

*,)

Включаючи населені пункти, підпорядковані міській раді.

Наведені дані свідчать про поступове зменшення статевої диспропорції

у складі населення України, якщо у 1989 р. на 1000 чоловіків припадало

1163 жінки, то у 2001 р.

—

1159. Це відбулося за рахунок сільського насе-

лення, в якому за той самий період статеве співвідношення змінилося від

1205 до 1151 жінок на 1000 чоловіків. У містах цей показник навпаки, зріс

відповідно з 1143 у 1989 р. до 1163 у 2001 р. Крім того, заданими останньо-

го перепису співвідношення чисельності жінок та чоловіків у репродук-

тивному віці стало ще більш сприятливим, оскільки відносний показник

для жінок цієї вікової групи у розрахунку на 1000 чоловіків відповідного

віку склав 1031.

Особливістю національного складу населення України є його багатона-

ціональність, заданими Всеукраїнського перепису населення на території

країни проживали представники понад 130 національностей і народностей

(див.табл. 3.14).

Таблиця 3.14

Розподіл постійного населення за національністю та рідною мовою

(заданими Всеукраїнського перепису населення 2001 р.)

Національність

Чисельність,

тис.

осіб

У % до підсумку

2001 р. у %

до 1989 р.

Національність

Чисельність,

тис.

осіб

2001 р.

1989 р.

2001 р. у %

до 1989 р.

Українці

37541,7

77,8 72,7

100,3

Росіяни

8334,1

17,3

22,1 73,4

Білоруси

275,8

0,6 0,9

62,7

Молдавани

258,6 0,5

0,6

79,7

Кримські татари

248,2 0,5

0,0

у 5,3 р.б.

Болгари

204,6 0,4

0,5 87,5

Угорці

156,6

0,3 0,4

96,0

Румуни

151,0

0,3 0,3

112,0

114

Розміщення продуктивних сил та регіональна економіка

Продовження таблиці 3.14

Поляки

144,1

0,3

0,4 65,8

Євреї

103,6 0,2 0,9

21,3

Вірмени 99,9

0,2

0,1 у 1,8 р.б.

Греки 91,5

0,2 0,2

92,9

Татари

73,3

0,2 0,2 84,4

Цигани

47,6 0,1 0,1 99,3

Азербайджанці 45,2 0,1

0,0 122,2

Грузини

34,2 0,1 0,0 145,3

Німці 33,3 0,1 0,1

88,0

Гагаузи 31,9 0,1

0,1 99,9

Інші національності 177,1

0,4

83,9

У національному складі населення України переважають українці, чи-

сельність яких становить 37541,7 тис. осіб, або 77,8 % від загальної чисель-

ності населення. З 1989 р., кількість українців зросла на 0,3 %, а їх питома

вага серед жителів України - на 5,1 %.

Друге місце за чисельністю посідають росіяни, кількість яких порівня-

но з переписом 1989 р. зменшилася на 26,6 % і нараховувала на дату пере-

пису 8334,1 тис. осіб. Питома вага росіян у загальній чисельності населен-

ня зменшилася на 4,8 % і складала 17,3 % (див. табл. 3.15).

У складі населення спостерігається яскраво виражена перевага двох

етносів: 37,5 млн осіб (77,8 %) є українцями і 8,3 млн (17,3 %)

—

росіянами.

Протягом міжпереписного періоду кількість українців дещо зросла, на-

томість кількість етнічних росіян зменшилася на чверть. Євреї, втративши

майже чотири п'ятих свого складу, перемістилися з третього місця за чи-

сельністю серед етнічних груп України на десяте. В цілому перепис 2001 р.

зафіксував представників більш як 130 етносів. У межах України розміщені

основні регіони проживання кримських татар, караїмів, кримчаків і част-

ково гагаузів.

Вперше після другої світової війни в Україні відбулося збільшення пи-

томої ваги осіб, для яких українська мова є рідною, тобто відбувся перелом

тенденції русифікації населення. Українську мову вважають рідною 67,5 %

8 *

115

Хвесик М.А., Горбач Л. М., Пастушенко П.П.

населення, для 29,6 % рідною є російська, для 2,9 %

—

інші мови. У сільській

місцевості частка україномовного населення становить 85,8 % (російсько-

мовного - 9,5 %), у міських поселеннях відповідно 58,5 % і 39,5 %. Лише

чотири з двадцяти семи регіонів переважно російськомовні (Севастополь,

Крим, Донеччина та Луганщина), у трьох регіонах (Запорізька, Одеська та

Харківська області) число осіб із рідною українською та російською мова-

ми приблизно однакова, понад дві третини населення решти двадцяти ре-

гіонів вважають рідною українську мову.

Таблиця 3.15

Розподіл постійного населення за найбільш чисельними національностями

по регіонах

(за даними Всеукраїнського перепису населення 2001 р.)

Національність

за

областями

Кількість,

тис.осіб

% до підсумку

2001

р.

1989

р.

2001р.

у % до 1989

Р-

Автономна

Республіка

Крим

2024,0

100,0

99,4

Росіяни

1180,4

58,3

65,6

88,4

Українці

492,2

24,3

26,7

90,5

Кримські

татари

243,4

12,0

1,9

6,3 р.б.

Білоруси

29,2

2,1

68,9

Татари

11,0

0,5

116,2

Вірмени

8,7

0,4

0,1

3,6

р.б.

Євреї

4,5

0,2

0,7

30,2

Поляки

3,8

0,2

0,3

70,9

Молдавани

3,7

0,2

0,3

68,8

Азербайджанці

3,7

0,2

0,1

173,0

Вінницька

1763,9

100,0

91,8

Українці

1674,1

94,9

91,5

95,2

Росіяни

67,5

3,8

5,9

60,0

Поляки

3,7

о,2'"г

0,4

"45,1

Білоруси

3,1

0,2 0,3

61,1

Євреї

3,0

ОЛ

1,4

11,7

Молдавани

2,9

0,2

87,2

Волинська

1057,2

100,0 100,0

99,9

Українці

1025,0

96,9

94,6

102,4

Росіяни

25,1

2,4 4,4

53,6

Білоруси

3,2

0,3

0,5

62,1

Дніпропетровська

3561,2

100,0 100,0

92,0

Українці

2825,8

79,3

71,6

102,0

Росіяни

627,5

17,6

24,2

67,1

Білоруси

29,5

0,8

1,3

59,6

Євреї

13,7

0,4

1.3

27,5

/16

Розміщення продуктивних сил та регіональна економіка

Продовження таблиці 3.15

Вірмени

10,6 6,3

6,1

у 2,2 р.б.

Азербайджанці 5,6

0,2

6,2

93,9

Донецька

4825,6 100,0

100,0

90,8

Українці

2744,1 56,9

50,7

101,9

Росіяни

1844,4 38,2

43,6

79,6

Греки 77,5

1,6

92,6

Білоруси 44,5 0,9 1,4

57,9

Татари 19,1

0,4 0,5

75,2

Вірмени

15,7

0,3

6,2

155,1

Євреї

8,8 0,2

0,5 ~

31,4

Азербайджанці 8,0 0,2

о,Г

187,1

Житомирська

1389,3

100,0

90,4

Українці

1255,0 90,3

84,9 96,1

Росіяни 68,9

5,0

7,9

56,7

У складі населення спостерігається яскраво виражена перевага двох

етносів: 37,5 млн. осіб (77,8 %) є українцями і 8,3 млн. (17,3 %) - росіяна-

ми.

Протягом міжпереписного періоду кількість українців дешо зросла,

натомість кількість етнічних росіян зменшилася на чверть. Євреї, втратив-

ши майже чотири п'ятих свого складу, перемістилися з третього місця за

чисельністю серед етнічних груп України на десяте. В цілому перепис 2001

р.

зафіксував представників більш як 130 етносів. У межах України розмі-

щені основні регіони проживання кримських татар, караїмів, кримчаків і

частково гагаузів.

Вперше після другої світової війни в Україні відбулося збільшення пи-

томої ваги осіб, для яких українська мова є рідною, тобто відбувся перелом

тенденції русифікації населення. Українську мову вважають рідною 67,5

% населення, для 29,6 % рідною є російська, для 2,9 % — інші мови. У

сільській місцевості частка україномовного населення становить 85,8 %

(російськомовного

—

9,5 %), у міських поселеннях відповідно 58,5 % і 39,5

%. Лише чотири з двадцяти семи регіонів переважно російськомовні (Се-

вастополь, Крим, Донеччина та Луганщина), утрьох регіонах (Запорізька,

Одеська та Харківська області) число осіб із рідною українською та рос-

ійською мовами приблизно однакова, понад дві третини населення решти

двадцяти регіонів вважають рідною українську мову.

Українці переважають в усіх регіонах, крім Севастополя та АР Крим,

де найчисельнішою етнічною групою є росіяни (відповідно 71,6 % та 58,3

%).

Майже в усіх інших регіонах росіяни посідають друге місце за чисельн-

істю і лише удвох

—

четверте: на Закарпатті (після українців, угорців і ру-

117

Хвесик М.А., Горбач Л.М., Пастушенко П.П.

мун) та на Буковині (після українців, румун і молдован). Висока питома

вага росіян спостерігається також у Донбасі (38-39 %), в інших східних та

південних регіонах, на Сумщині (Путивльський район). Найбільш етнічно

строкаті регіони України - Чернівецька, Одеська, Закарпатська області та

Автономна Республіка Крим. Сумарна питома вага всіх етносів, крім росіян

та українців, тут становить 16 - 21 % (в інших регіонах не перевищує 6 %).

Вичерпання потенціалу демографічного зростання України визна-

чає неможливість найближчим часом не лише розширеного, а й

простого відтворення населення. Навіть за умови збільшення

народжуваності до найвищого в сучасній Європі рівня (2 дитини на жінку)

і зменшення смертності до найнижчого у світі рівня (середня очікувана

тривалість життя при народженні

—

80 років) протягом найближчого де-

сятиріччя чисельність населення України неухильно зменшуватиметься.

За оптимістичним варіантом прогнозу до 2026 р. загальна чисельність

населення України скоротиться до 43,3 млн. осіб, а за песимістичним

—

до 40,4 (табл. 3.16).

Таблиця 3.16

Основні параметри демографічного прогнозу

(тис. осіб на початок року)

Загальна

чисельність

населення

2001

р.

2006 р.

2011

р.

2016 р. 2021 р. 2026 р.

Оптимістичний

варіант

49036,5

47330,3 46198,5 45243,7

44326,7 43352,2

Песимістичний

варіант

49036,5 47301,6

45726,2 44054,2

42238,2

40355,5

Чисельність чоловіків

Оптимістичний

варіант

22775,7 21938,2 21427,4

21044,5 20709,4

20359,2

Песимістичний

варіант

22775,7 21923,8

21185,8 20434,1

19635,1

18809,0

Чисельність жінок

Оптимістичний

варіант

26260,8 25392,1

24771,1 24199,2

23617,3

22993,0

Песимістичний

варіант

26260,8

25377,8 25540,5

23620,1 22603,2

21546,5

Загальні параметри демографічного руху змінюватимуться відповідно

до коливання числа народжених, померлих і загальної чисельності насе-

лення. Депопуляція, ймовірно, дещо послаблюватиметься протягом пер-

шого десятиріччя XXIст. (заоптимістичним варіантом

—

досередини дру-

гого десятиріччя) завдяки вступу до найбільш активного репродуктивного

віку когорти народжених у середині 80-х років (останнього періоду істот-

118

Розміщення продуктивних сил та регіональна економіка

119

ного підвищення народжуваності в Україні). З цього часу різниця між чи-

сельністю померлих та народжених неминуче збільшуватиметься.

З метою покращення демографічної ситуації в Україні доцільно роз-

робити Комплексну програму активізації національної демографічної пол-

ітики до 2025 р., реалізація якої стане визначальним пріоритетом діяль-

ності органів виконавчої та законодавчої влади як у центрі, так і на місцях.

Особливо важливим є підвищення рівня наукових досліджень з актуаль-

них проблем демографічної політики, їх кваліфіковане інформаційне за-

безпечення. Поряд із створенням потрібних економічних умов слід скон-

центрувати зусилля на включенні демографічних пріоритетів (вітальних,

репродуктивних, міграційних) до духовної сфери суспільства. У ранг дер-

жавної політики слід поставити проблему популяризації здорового спосо-

бу життя, трансформації відповідних культурних настанов.

3.2.

Природний приріст населення та міграційні процеси

Чисельність населення зростає за рахунок відтворення (природного

руху).

Відтворення населення

—

процес безперервного відновлення поколінь

людей в їх історичній обумовленості, основне поняття демографії, яке виз-

начає її предмет, тобто сукупність методів дослідження, процесів, які підля-

гають вивченню й управлінню в межах демографічної політики. В демог-

рафії існує три підходи до визначення відтворення населення, в основу яких

покладено три види руху населення: природний, міграційний, соціальний.

Характерною особливістю природного руху населення України за ос-

танні роки є помітне скорочення його приросту. Під приростом населення

розуміють збільшення чисельності жителів будь-якої території (області,

району, населеного пункту) за будь-який проміжок часу (рік, період між

переписами тощо). Такий приріст населення називається загальним і оці-

нюється у абсолютних чи відносних величинах. Абсолютні величини при-

росту визначаються як різниця між кількістю населення даної території

на кінець контрольованого періоду та на його початок і можуть бути до-

датними (позитивними) або від'ємними (негативними). Абсолютні значен-

ня загального приросту беруться за основу кількісних оцінок чисельності

(динаміки) населення. Відносні показники приросту визначаються утемпах

приросту або через різні коефіцієнти. Темп приросту - відношення абсо-

лютної величини приросту до загальної чисельності населення на початку

досліджуваного періоду, що вимірюється у відсотках. Серед коефіцієнтів

найбільшим поширенням користується відношення абсолютної величи-

ни загального приросту населення до пересічної за досліджуваний період

чисельності населення даної території, яке вимірюється у проміле (%о),

тобто показує величину приросту на 1000 жителів. Величина загального

Хвесик М.А., Горбач Л. М., Пастушенко П.П.

приросту населення складається з природного та механічного (міграцій-

ного) приросту.

Природний приріст населення (ПП) (див. рис.6) визначається алгебраї-

чною різницею між чисельністю народжених (Н) і померлих (П) на певній

території за певний проміжок часу (обчислюється на 1000 жителів за рік).

ПП = Н-П.

Додатний ПП (+) -

перевищення

народжуваності над

смертністю

Від'ємний ПП (-) -

перевищення

смертності над

народжуваністю

Нульовий ПП (0) - показники

смертності і народжуваності

одинакові

Рис.

Види природного приросту населення.

Народжуваність в Україні протягом останніх десятиріч зменшується.

Загальна чисельність народжених зменшилася з 691,0 тис. у 1989 р. до 390,7

тис.

у 2002 р. (у містах відповідно з 471,1 тис. до 248,9 тис, у селах-з 219,9

тис.

до 141,8тис). Загальний коефіцієнт народжуваності знизивсяз 13,3 %

у 1989 р. до 8,1 % у 2002 р. (у містах з 13,6 % до 7,7, в селах - з 12,9 % до 9,0).

Переважна більшість дітей (82,6 % у 2001 р.) народжуються жінками віком

до 30 років. Через зменшення показників шлюбності населення і поши-

рення незареєстрованих шлюбів (шлюбів де-факто) зростає частка дітей,

народжених жінками, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі. У1989-

2001 р. р. вона зросла на 66,7 % і становила 18 %, причому якщо в 1989 -

1992 р. р. ця частка була вищою в селах, то з 1993 р.

—

у містах.

Сумарний коефіцієнт народжуваності (кількість дітей, народжених

однією жінкою впродовж всього життя) зменшився з 1,9 у 1989 р. до 1,1 у

2001 р. (ут. ч. у міських поселеннях - з 1,8 до 0,9, тобто удвічі, у сільських

- з 2,4 до 1,4). Більшість шлюбних пар обмежуються однією дитиною. За

сумарним коефіцієнтом народжуваності області України чітко розподіля-

ються на 3 групи: східні - з найменшими показниками (коефіцієнт - мен-

ше 1 дитини: Донецька, Луганська, Харківська, Дніпропетровська та За-

порізька області), західні - з відносно високими показниками (1,3-1,6) та

інші області

—

з коефіцієнтом від

до 1,3. Проте у західних областях рівень

120