Хвесик М.А., Горбач Л.М., Пастушенко П.П. Размещение производительных сил и региональная экономика: Уч. пособ. (На укр. языке)

Подождите немного. Документ загружается.

Розміщення продуктивних сил та регіональна економіка

Розділ 9

Лісопромисловий комплекс України

9Л.

Сутність і значення лісової промисловості

Лісова промисловість

—

це сукупність галузей і виробництв, підприєм-

ства яких заготовляють, проводять комплексну механічну та хімічну об-

робку й переробку деревини.

До лісового комплексу України відносять лісогосподарську, деревооб-

робну, целюлозно-паперову та лісохімічну промисловості, котрі є комп-

лексом виробництв, що забезпечують вирощування й експлуатацію лісу,

його переробку на пиломатеріали і фанеру, целюлозу, папір, картон, про-

дукцію лісохімії, меблі, будівельні конструкції (рис. 29).

Лісогосподарський комплекс складається з лісового господарства та

лісо-

заготівельної промисловості й майже повністю зосереджений удвох спе-

ціалізованих районах: Карпатському і Поліському та розвивається в умо-

вах незначного заліснення і недостатніх запасів лісової сировини.

Функції лісового господарства полягаютьулісовідтворенні, у тому числі

розширенні площ лісів, покращенні їх видового складу, підвищенні про-

дуктивності лісів та їх охорони. За призначенням ліси поділяються на три

групи. До першої належать ліси, що виконують водоохоронні, кліматоре-

гулюючі, захисні, санітарно-гігієнічні та рекреаційні функції. Це - лісові

смуги на берегах водойм і вздовждоріг, захиснілісові смуги, протиерозійні

ліси, зелені зони навколо міст, населених пунктів, промислових

підприємств. Тут деревина заготовляється тільки під час догляду, санітар-

них та лісовідновних робіт. Ліси цієї групи переважають у лісовому фонді

України. їх загальна площа становить 56 %.

До другої групи належатьліси, що мають захисне та обмежене експлуа-

таційне значення. Як правило - це ліси промислово розвинутих регіонів.

Ліси третьої групи є основним джерелом одержання деревини для за-

безпечення потреб країни й розміщені у лісистих районах. Функціональні

типи лісових ресурсів України наведені на рис.ЗО.

16 — 5-1993 241

Хвесик М.А.,

Горбач

Л.М., Пастушенко П.П.

валка

трельовка і вивіз до

транспортних

шляхів

доставка до

споживача

лісопилення

пиломате-

ріали

сірники

деревообробка

тара

меблева

промисловість

Рис.29. Структура лісопромислового комплексу

целюлозно-

паперова

виготовлення

спирту, каніфолі

тощо

Регіональні лісовиробничі комплекси (ЛВК) — міжгалузеві об'єднання

взаємопов'язаних підприємств, які виробляють, заготовляють, переробля-

ють продукти лісу на території та реалізовують готову продукцію. Вони є

цілісними територіальними частинами лісовиробничих комплексів краї-

ни,

що функціонують в її природничо-господарських межах. Політико-

адміністративні та господарські одиниці площадного типу виконують певну

роль у територіальному поділі праці відповідно до наявних ресурсів, мас-

штабів виробництва та ефективності розвитку комплексу'.

Формами територіальної організації виробництва є: територіальні ком-

плексні лісовиробничі об'єднання та окремі підприємства; галузеві об'єд-

нання та окремі підприємства; галузеве об'єднання; окреме підприємство.

Основними критеріями типології лісовиробничих комплексів є: фун-

кціональний тип лісових ресурсів території; економіко-географічний тип

лісовиробничих комплексів; рівень екологічного розвитку лісовиробни-

чих комплексів; рівень соціального розвитку лісовиробничих комплексів;

форми територіальної організації виробництва (табл. 9.23).

Економічна і соціальна географія України (матеріали для практичних і семінарсь-

ких занять та вказівки до їх виконання) / За ред.ЖупанськогоЯ.І., Пушкаря І.В. - Тер-

нопіль, 1998.

242

Розміщення продуктивних сил та регіональна економіка

Головним принципом ведення лісового господарства є комплексність,

що дає змогу проводити, крім відтворення лісових ресурсів, лісозаповідну,

охоронну та екологічну діяльність, заготівлю сировини для лісохімії, ефек-

тивну переробку лісорубних решток тощо.

1.Захисно-

експлуатаційний

рекреаційний

Захисно-

експлуатаційний

Закарпатська,

Івано-

Франківська,

Львівська,

Чернівецька

області

Волинська,

Житомирська,

Рівненська,

Чернігівська

області

Високий відсоток лісистості (19-50 %);

невисока частка лісів 1 групи; значна

питома вага у загальному обсязі

лісовивозу по Україні (5-16 %);

високий показник інтенсивності

лісоексплуатації

Захисний з

лісоексплуатацією

Сумська,

Вінницька,

Хмельницька,

Тернопільська,

Черкаська області

Лісостепові області,

переважають захисні

функції лісу та

певною мірою

здійснюється його

використовують у

виробничих цілях;

частка кожної області

у загальному обсязі

вивозу деревних

ресурсів по Україні

становить 3 %

Захисно-

рекреаційний

Дніпропетровська,

Донецька,

Запорізька,

Київська,

Кіровоградська,

Луганська,

Миколаївська,

Одеська,

Полтавська,

Харківська,

Херсонська,

АР Крим

Області східної та

південної частин

України; частка лісу

1 групи становить

100 %; частка

рекреаційних лісів

—

вище середньо-

державної; висока

інтенсивність

рекреаційного

лісокористування

Рис. ЗО. Функціональні типи лісових ресурсів України.

До лісогосподарського комплексу належить також заготівля грибів,

дикорослих плодів і ягід, лікарських рослин, березового соку, меду тощо.

Так, флора судинних рослин України нараховує понад 5 тис. видів, із них

близько 250 видів офіційно визнані лікарськими, хоча майже 1100 видів

флори України — це біологічно активні речовини, що мають лікувальні

властивості, а їх сировина в світовій практиці використовується для виго-

товлення лікарських препаратів. Попит вітчизняної фармацевтичної про-

мисловості на сировину дикорослих лікарських рослин постійно зростає.

Нині лікарські рослини ростуть на площі, що становить менше 10 % тери-

торії України.

їв*

243

Хвесик М.А., Горбач Л.М., Пастушенко П.П.

Таблиця 9.23

Суспільно-географічні типи лісовиробничих комплексів України

Суспільно-і сої рафічні типи

Області

Лісоексплуатаційно-переробні з галузями спеціалізації, висо-

ким рівнем територіальної концентрації, самозабезпечення та

середнім рівнем товарності; середнім рівнем екологічного та

високим - соціального розвитку; організацією у формі облас-

них комплексних лісовиробничих об'єднань та окремих під-

приємств

Закарпатська,

Івано-Франківська,

Чернівецька

Лісоексплуатаційно-переробний з галузями спеціалізації, ви-

соким рівнем територіальної концентрації, самозабезпечення

і товарності; переважно високим рівнем екологічного та сере-

днім - соціального розвитку; організацією у формі галузевих

об'єднань та окремих підприємств

Волинська,

Житомирська,

Київська,

Львівська,

Рівненська,

Чернігівська

Лісогосподарсько-експлуатаційний з лісопереробкою з галу-

зями спеціалізації, середнім рівнем територіальної концент-

рації,

самозабезпечення і товарності; середнім рівнем еколо-

гічного, переважно середнім - соціального розвитку; органі-

зацією у формі галузевих об'єднань та окремих підприємств

Вінницька,

Полтавська,

Тернопільська,

Харківська,

Хмельницька,

Сумська, Черкаська

Лісогосподарський з лісопереробкою з галузями спеціаліза-

ції, високим рівнем територіальної концентрації, середнім рі-

внем екологічного та соціального розвитку; організацією у

формі галузевих об'єднань та окремих підприємств

АР Крим

Лісогосподарський з лісопереробкою з галузями спеціаліза-

ції, низьким рівнем територіальної концентрації, самозабез-

печення і товарності; низьким рівнем екологічного та серед-

нім - соціального розвитку; організацією у формі галузевого

об'єднання, окремих підприємств

Одеська,

Херсонська

Лісогосподарський з лісопереробкою з високим рівнем тери-

торіальної концентрації, середнім (низьким) - самозабезпе-

чення і товарності; середнім рівнем екологічного та соціаль-

ного розвитку; організацією у формі галузевого об'єднання

та окремих підприємств

Дніпропетровська,

Донецька

Лісогосподарський з низьким рівнем територіальної концент-

рації,

самозабезпечення і товарності; переважно низьким рів-

нем екологічного та соціального розвитку; організацією у фо-

рмі галузевого об'єднання та окремих підприємств

Запорізька,

Кіровоградська,

Луганська,

Миколаївська

Тривале безконтрольне використання природних ресурсів багатьох

цінних лікарських рослин, інтенсифікація господарського використання

територій з наявністю лікарських рослин, несприятлива екологічна ситуа-

ція в зоні з високим ресурсним потенціалом після катастрофи на ЧАЕС спри-

чинили кризовий стан ресурсів більшості дикорослих лікарських рослин.

244

Розміщення продуктивних сил та регіональна економіка

9.2.

Лісозаготівельна, лісопильна та деревообробна промисловості

Лісозаготівельна промисловість належить до видобувних галузей про-

мисловості, підприємства якої проводятьлісосічні роботи, вивозять

сплав-

ляють деревину, здійснюють її первинну обробку.

Процес заготівлі сировини включає рубку (валку) лісу та трельовку де-

ревини, тобто транспортування лісу від місця рубки до залізничних станцій

чи місць сплаву. Залежно від масштабів та призначення розрізняють руб-

ки головного користування та рубки догляду. Окрему групу становлять так

звані санітарні рубки, що проводяться для покращення санітарного стану

лісів.

Заготівля лісу проводиться переважно в Карпатах, на Поліссі та в Лісо-

степу, тобто в головних лісових районах України. Найбільше деревини за-

готовляють у Закарпатській, Івано-Франківській, Львівській, Черні-

вецькій, Волинській, Рівненській і Житомирській областях.

Відзначимо, що не зважаючи на появу величезної кількості матеріалів-

замінників деревини та на проблеми, пов'язані з вирубкою лісів, лісозаго-

тівельна промисловість в усьому світі розвивається прогресуючими тем-

пами.

Деревообробна промисловість займає провідне місце в лісовиробничо-

му комплексі. Підприємства цієї галузі проводять механічну та хіміко-ме-

ханічну переробку заготовленої деревини та виготовляють з неї велику

кількість матеріалів, напівфабрикатів та готової продукції. Деревооброб-

на промисловість об'єднує кілька основних виробництв, зокрема лісопиль-

ну, виготовлення деревних плит, фанери, меблів, виробництво будівель-

них матеріалів.

Підприємства деревообробної промисловості розташовані в усіх об-

ластях України і характеризуються концентрацією як у районах заготівлі

лісу, так і в місцях використання готової продукції: у Карпатах, Прикар-

патті, Закарпатті, Поліссі, де вона розвивається на власній сировині. Ос-

новними центрами є: Житомир, Шостка, Чернігів, Чернівці. Івано-

Франківськ, Мукачеве, Хуст, Рахів. У Донбасі, Придніпров'ї та центральній

частині України, де перетинаються водні та залізничні шляхи, деревооб-

робна промисловість працює на довізній сировині.

Лісопильне виробництво тяжіє до районів лісозаготівлі. Лісорозпилю-

вання

—

це повздовжнє розпилювання колод вивезеної деревини для одер-

жання основної кінцевої продукції - дощок, шпал, брусків, рейок тощо.

Найбільшими лісопильними центрами є Берегомет (Чернівецька об-

ласть),

Чернівці, Вигода, Надвірна, Рожнятів (Івано-Франківська область),

Рахів,

Тересва (Закарпатська область), Сколе, Стрий (Львівська область),

Ковель, Камінь-Каширський (Волинська область), Костопіль, Сарни

(Рівненська область), Овруч, Коростень, Малин (Житомирська область).

245

Хвесик М.А., Горбач Л.М., Пастушенко П.П.

246

В Україні працюють спеціалізовані підприємства, цехи та ділянки з

виготовлення продукції з відходів лісової та деревообробної промисловості.

Центрами використання деревинних відходів, зокрема для виробництва

деревостружкових і деревоволокнистих плит є Київ, Харків, Донецьк,

Дніпропетровськ, Одеса, Вигода, Свалява, Тересва, Дрогобич, Малин,

Чернігів, Костопіль, Ковель, Сарни. Україна дуже відстає від розвинутих

країн щодо виробництва пиломатеріалів і фанери. Виробництво фанери

розміщене в західному регіоні, зокрема у Львові, Чернівцях, Костополі.

Виробництво деревостружкових плит зосереджене у Костополі

(Рівненська область), Сваляві (Закарпатська область), Калинівці (Вінниць-

ка область).

Дуже поширене виробництво будівельних матеріалів із дерева, а саме

вікон, дверей, паркету, плинтусів тощо.

9.3.

Сучасний стан розвитку й особливості розміщення

целюлозно-паперової та лісохімічної промисловості

На основі переробки лісу, інших рослинних ресурсів і вторинної сиро-

вини в Україні існує целюлозно-паперова промисловість. Для її розвитку по-

трібно: наявність сировини, води, електроенергії та кваліфікованої робочої

сили. Підприємства галузі виготовляють на базі рослинної сировини різні

види паперу, картону та вироби з них, целюлозу (насамперед для виробниц-

тва штучних волокон і пластмас), деревну масу тощо. Целюлозно-паперова

промисловість

нашій державі розвинена недостатньо. Центрами є Жидачів

(картонно-паперовий комбінат, Львівська область), Рахів (картонна фаб-

рика, Закарпатська область), Херсон, Ізмаїл (целюлозний завод), Обухів

(картонний комбінат, Київська область), Корюків (фабрика технічного па-

перу, Чернігівська область), Малин (паперова фабрика, Житомирська об-

ласть),

Понінка (целюлозно-паперовий комбінат, Хмельницька область).

Лісохімічна промисловість є окремою підгалуззю лісового комплексу й

об'єднує в собі галузі, підприємства якої виготовляють понад 40 наймену-

вань різних видів продукції: деревне вугілля, оцтову кислоту, каніфоль,

скипидар, ефірну олію, формалін, метиловий спирт, кормові дріжджі. Для

виготовлення цієї продукції використовують дрова листових порід, соснову

живицю, пневий сосновий осмал, дубову кору, відходи лісозаготівельної

та деревообробної промисловості. Розміщення лісохімічних підприємств

орієнтується в основному на лісопромислові райони та деревообробні цен-

три. Основними центрами лісохімії є: Великий Бичків, Свалява (Закар-

патська область), Вигода (Івано-Франківська область), Славута (Хмель-

ницька область), Коростень (Житомирська область), Клевань (Рівненсь-

ка область).

Розміщення продуктивних сил та регіональна економіка

247

Новою галуззю промисловості є гідролізна, що допомагає хімічно пере-

робляти деревину та нехарчову сировину, з яких методом гідролізу виробля-

ють етиловий і метиловий спирт, білкові дріжджі, кристалічний цукор (глю-

коза) тощо. Сировиною для гідролізної промисловості є тирса та інші відхо-

ди деревообробної промисловості, подрібнена деревина, солома та ін.

Основні підприємства галузі

—

це гідролізно-дріжджові заводи у Верх-

ньодніпровську (Дніпропетровська область) та Запоріжжі. Окремі цехи і

виробництва є в Одесі, Сімферополі, Василькові (Київська область), Кіро-

вограді, Вінниці. Гідролізна промисловість кооперується з олійною та кон-

сервною промисловістю.

Перспективи розвитку лісопромислового комплексу пов'язані пере-

дусім із резервами деревної сировини, зокрема з вивільненням ділової де-

ревини шляхом використання в тарному, целюлозно-паперовому та інших

виробництвах найрізноманітніших замінників.

9.4. Проблеми та перспективи розвитку лісової промисловості

Лісова промисловість має особливе значення для забезпечення держа-

ви та населення продукцією лісового комплексу за рахунок збільшення

обсягів лісових насаджень, екологічної обстановки. Нині в державі скла-

лася напружена ситуація із лісоматеріалами, папером, картоном та іншою

продукцією з деревини. Все це призводить до інтенсивного неконтрольо-

ваного використання лісових ресурсів, що негативно впливає на стан лісів.

За останні роки прийнята низка законодавчих актів лісоохоронного зна-

чення, що відіграють позитивну роль, зокрема Лісовий кодекс України,

Державна програма розвитку лісопромислового та лісогосподарського ком-

плексів України на період до 2015 року.

Разом з тим, питання оптимізації організаційно-правової структури

лісового фонду залишаються актуальними. З цим напрямом пов'язані пи-

тання раціонального лісокористування, покращення фінансового стано-

вища лісогосподарського виробництва, посилення в перспективі лісоза-

безпеченості країни в цілому та окремих її регіонів.

Загальний обсяг лісокористування в Україні становить 14,4 млн м

, у

тому числі основного користування - 6,7 млн м

, що задовольняє потреби

народного господарства лише на 25-27 %. У зв'язку з дефіцитом деревини

щорічна потреба в її завезенні становить 30 млн м

Промислова політика щодо виробництва деревини та виробів з неїспря-

мована на створення умов для подальшого її відродження. Протягом 2001-

2003 р. зросло виробництво більшості основних видів продукції виробни-

чо-технічного призначення (рис.31).

Хибна практика планування екстенсивного лісокористування призвела

до значного виснаження лісів, зменшення загальної продуктивності їх це-

Хвесик М.А., Горбач Л.М., Пастушенко П.П.

нозів,

погіршення товарної структури лісосічного фонду. Нині найбільшу

площу займають молодняки (45,4 %) і середньовікові насадження (37,7 %),

достигаючі та стиглі деревостани становлять відповідно 10,1 і 6,8 %, що в

1,5-2 рази менше оптимальних значень. Інтенсифікація проміжного ко-

ристування в останні роки призвела до того, що фактичні запаси достига-

ючих

стиглих деревостанів більше половини потенційно можливих, а ча-

стка насаджень з низькими повнотами (0,6-0,3) досягає 24 %. Тому під час

рубок головного користування щороку недобирають 5 млн м

деревини.

Динаміка індексу обсягів виробництва деревини

та виробів з деревини, крім меблів

(до відповідного періоду минулого року)

160

150

140

130

120

110

150,1

а.

132,1

135,5

, 128,8

131,2

127,7

129,1

~ 130,4

133,0

128,2

127,4

" -•

125,3

125,5

міс. 2

міс.

і і

міс.

4 міс. 5 міс. 6

міс.

7 міс.

---0-

• 2001 рік

-2002 рік

Рис.31.Динаміка індексу обсягів виробництва деревини та виробів з деревини.

Перспективи розвитку лісового комплексу пов'язані, передусім, із

зменшенням використання ділової деревини в окремих галузях господар-

ства, поглиблення комплексної переробки деревини, розширення вико-

ристання замінників деревини.

Розширення сировинної бази целюлозно-паперової промисловості на

основі плантаційного лісорозведення, впровадження лісозберігаючоїтех-

ніки і технологій у лісопереробному комплексі, використання замінників

і вторинної сировини дасть змогу до 2015 року щороку економити 2220 тис. м

деревини.

На результати ведення лісогосподарського виробництва впливають

загальні кількісні та якісні показники забезпеченості підприємств лісово-

го господарства основними фондами

. Основні фонди лісового господар-

Голуб О. Регіональні особливості лісокористування в Україні // Регіональна еко-

номіка. - 2002. - №1. - С.203.

248

Розміщення продуктивних сил та регіональна економіка

ства характеризуються значним ступенем зношеності, особливо машин і

обладнання. Слід звернути увагу на незадовільну забезпеченість лісового

господарства активною частиною основних виробничих фондів

—

спе-

ціальними транспортними засобами, машинами для заготівлі деревини,

проведення лісогосподарських робіт, охорони лісів. Ці роботи проводять-

ся здебільшого застарілими, важкими, громіздкими, дорогими (через ме-

таломісткість) машинами на базі гусеничних тракторів, які завдають не-

поправної шкоди лісовим екосистемам. Відсутність на озброєнні лісогос-

подарстьких підприємств багатоопераційних агрегатних машин на колісній

тязі - харвестерів, форвардерів, процесорів тощо

—

не дозволяє запрова-

дити у виробництво прогресивну екологічно зорієнтовану технологію асор-

тиментної заготівлі деревини.

Нерівномірність розміщення лісів є наслідком різноманітних природ-

них умов, але більшою мірою - впливу господарської діяльності людини,

яка призвела до знищення лісів. Тому маємо констатувати, що нині стан

лісів можна назвати критичним, що викликано низкою проблем: еконо-

мічними негараздами в державі, несприятливою екологічною ситуацією,

нераціональним використанням лісів, недостатньою і недосконалою лісо-

вою охороною, насамперед, від пожеж і протиправних вирубок, низьким

рівнем еколого-правової свідомості народу, недосконалістю лісоохорон-

ного законодавства тощо,

Сучасний екологічний стан лісів зумовлюється як рівнем та інтенсив-

ністю антропогенного впливу, так і зростаючим техногенним навантажен-

ням, що порушує природну стійкість

середовищно-формуючі функції

лісо-

вих екосистем. Так, за останні десятиріччя в Україні від промислових ви-

кидів загинуло 2,5 тис. га лісових насаджень, радіаційного забруднення внас-

лідок аварії на Чорнобильській АЕС зазнали 3,5 млн га лісів, що вимагає

обмежити лісокористування та удосконалити систему протипожежної безпе-

ки лісів. У середньому щороку виникає 3500 лісових пожеж на площі 4000 га.

Екологічні проблеми у лісовому господарстві виникають у результаті:

- збільшення обсягів заготівлі деревини;

- недостатнього використання відходів лісозаготівлі талісопилення;

- недостатнього проведення лісовідновних робіт порівняно з масшта-

бами вирубки;

- значного забруднення водних об'єктів викидами підприємств целю-

лозно-паперової промисловості.

Сучасну

майбутню стратегію лісокористування визначатимуть дві тен-

денції:

- зростаюча потреба в деревинній сировині в умовах значного дефіци-

ту лісу;

- різке зростання кліматорегулюючої, захисної, санітарно-гігєнічної, рек-

реаційно-туристичної та естетичної ролі лісів в умовах екологічної кризи.

249

Хвесик М.А.,

Горбач

Л. М., Пастушенко П.П.

250

Перша тенденція потребує раціонального використання деревини, за-

готовленої як від рубок головного користування, так і від рубок догляду за

лісом, санітарних та лісовідновних рубок

Раціональне використання лісових ресурсів передбачає:

- комплексну переробку деревини з повним використанням відходів;

- вторинну переробку макулатури;

- скорочення обсягів вирубування лісів відносно до їх приросту;

- активізацію лісовідновних робіт;

- часткову заміну деревини новими конструкційними матеріалами;

- використання не деревинного палива.

Визначальним принципом раціонального використання деревинних

ресурсів має стати безвідходне лісокористування.

Значним резервом додаткового одержання сировини є доведення рівня

використання деревної біомаси до 80 % (без шкідливого впливу на ро-

дючість грунтів та рослинні ресурси) порівняно з нинішнім рівнем (48 %).

Це забезпечуватиметься за рахунок створення і широкого впровадження

маловідходних і безвідходних технологій.

Друга тенденція забезпечуватиметься шляхом перегляду існуючого

поділу лісів на групи і категорії захисту, виходячи з їх екологічного та гос-

подарського значення, а також шляхом розширення площі територій, що

охороняються, обмеження регульованого антропогенного навантаження,

збільшення обсягів робіт із заліснення земель, охорони і захисту лісів.

Відновлення сировинної бази дикорослих плодів, ягід, грибів

лікарсь-

ких рослин можливе за рахунок створення штучних плантацій. Для цього

передбачається щороку створювати плантації цінних лікарських рослин на

площі 550 га, горіхоплідних порід

—

120 га.

Ліси України є джерелом цінної промислової сировини, продуктів хар-

чування, стабілізуючим фактором навколишнього природного середови-

ща. Для примноження цього національного багатства потрібно істотно

підвищити продуктивність лісів, їх охорону та захист.

Раціональне використання та відтворення лісових ресурсів потребує

створення повноцінної системи моніторингу лісів як комплексу безперер-

вного спостереження, оцінки і прогнозу їх стану. В рамках системи дер-

жавного моніторингу навколишнього природного середовища України

моніторинг лісів має стати засобом управління лісовим господарством

шляхом оптимізації системи лісокористування та запобігання критичним

екологічним явищам і процесам.