Козак Ю.Г. Зовнішньоекономічна діяльність підприємств

Подождите немного. Документ загружается.

На страхування приймаються нові інвестиційні проекти

відносно створення, поширення, приватизації або реконст

рукції підприємств.

Об’єкти страхування охоплюють як матеріальнофінан

сові активи, так і майнові права інвестора по технологічним

трансферам, зокрема ПЗІ, кредити, фінансові гарантії під кре

дити, технічну допомогу, контракти на управління,

ліцензіювання тощо.

Страхуються ризики: порушення контракту між інозем

ним інвестором та формою з приймаючої країни, обмеження

переказу валютного прибутку за кордон, державної екс

пропріації майна іноземного інвестора, пошкодження або за

гибелі матеріальних активів внаслідок військових дій або гро

мадянських конфліктів.

Строк страхування становить 15–20 років.

Страхова сума, як правило, не перевищує 90% вартості про

екту і знаходиться в діапазоні 50 млн амер. дол. на один проект

у межах ліміту на одну країну в розмірі 175 млн амер. дол.

Тарифні ставки дорівнюють від 0,5 до 3% страхової суми

за рік.

Загальний обсяг страхового покриття БІГА становить 3,5

млрд амер. дол., тобто 350% акціонерного капіталу. На середи

ну 90х років БІГА застрахувало інвестиції на суму понад 2

млрд амер. дол. [91, с.223–224].

В Україні для надання гарантій іноземним інвесторам у

1998 р. почав формуватися фонд “Ексімстрах”, який активно

підключається до співпраці з міжнародними фінансовими

інститутами (зокрема, БІГА).

16.4. Ïåðåñòðàõóâàííÿ ðèçèê³â ó ÇÅÄ

Перестрахування — це система економічних відносин,

відповідно до якої страховик передає частину прийнятих до

страхування ризиків іншим страховикам (у власній країні та

661

Ðîçä³ë 16. Ñòðàõóâàííÿ ó çîâí³øíüîåêîíîì³÷í³é ä³ÿëüíîñò³

за кордоном) з метою забезпечення надійності та рентабель

ності страхових операцій. Таким чином, перестрахування — це

вторинне страхування, коли первинний (оригінальний) стра

ховик виступає в ролі перестрахувальника. Перестрахування є

механізмом перерозподілу ризиків у масштабі національного,

регіонального та світового ринку страхових послуг, що сприяє

підвищенню фінансової стійкості страхових операцій. Врахо

вуючи масштабність та високу збитковість (завдяки ефекту

кумуляції збитку) операцій ЗЕД, перестрахування (особливо

міжнародне) стало невід’ємним атрибутом страхування

зовнішньоекономічних ризиків.

Перестраховиками виступають як самі страхові фірми, так

і спеціалізовані компанії такі, наприклад, як всесвітньо відомі

“Munich Re”, “Swiss Re”, “Colonia Re” та ін. Насьогодні у світі

діє майже 250 професійних перестрахувальників.

У сучасній світовій практиці існують різні методи та фор

ми перестрахування.

Перестрахування може бути факультативним (для оди

ничних угод) та договірним (облігаторним — для довгостроко

вих договорів). Останнє потребує від сторін перестрахуваль

ного договору обов’язкового виконання домовленостей щодо

перестрахування. Так, у договірному перестрахуванні мають

бути чітко обумовлені: форми перестрахування, ліміти

відповідальності страховика, частки його участі в договорі,

принципи розрахунків за премією та збитками, перестраху

вальна комісія та інші умови.

У договірному перестрахуванні можна визначити дві ос

новні форми укладання договорів: пропорційне та непро

порційне, які розрізняються за принципом розподілу ризиків

між перестрахувальником (первинним страховиком) та пере

страховиком.

Пропорційне перестрахування здійснюється на підставі

пропорційного розподілу ризиків між перестрахувальником

та перестраховиком. Це відбувається при квотній системі, ко

662

Çîâí³øíüîåêîíîì³÷íà ä³ÿëüí³ñòü ï³äïðèºìñòâ

ли страховик визначає частку перестрахування у фіксованому

відсотку від кожної страхової суми, та при ексцедентній сис

темі, коли перестраховується частина страхової суми, що пере

вищує певний розмір для даної категорії ризиків.

Непропорційне перестрахування означає відшкодування

збитку лише тоді, коли він перевищує певну суму або загальна

сума збитків по даній групі ризиків перевищує встановлений

рівень збитковості. Відповідно розрізняють перестрахування

на базі ексцеденту збитку та ексцеденту збитковості. Непро

порційне перестрахування спрямоване на захист страховика

від великих збитків для забезпечення гарантії рентабельності

особливо небезпечних видів страхування.

Правові заходи проведення перестрахування в Україні

визначають Закон України “Про страхування” та постанова

КМУ “Про затвердження положення про порядок здійснення

операцій з перестрахуванням” [13, 25]. Ці документи визнача

ють перестрахування необхідною умовою для забезпечення

платоспроможності страховиків та надійності, безпечності та

диверсифікованості розміщення страхових резервів страхови

ка у випадку, коли:

 страховик бере на себе страхові зобов’язання в обсягах,

що можуть перевищувати можливості їх виконання за

рахунок власних активів;

 страхова сума за окремим об’єктом і видом страхування

перевищує 10% суми сплаченого страхового фонду і

створених страхових резервів на останню звітну дату;

 перестрахування є передумовою здійснення інших

видів діяльності (міжнародні перевезення, експлуа

тація об’єктів підвищеного ризику, великомасштабні

інвестування тощо).

При укладанні договору перестрахування необхідно звер

нути увагу на два моменти:

 процес перерозподілу частини страхової відповідаль

ності за каналами перестрахування іноді може почина

663

Ðîçä³ë 16. Ñòðàõóâàííÿ ó çîâí³øíüîåêîíîì³÷í³é ä³ÿëüíîñò³

тися ще до укладання договору прямого страхування,

тобто на етапі проведення переговорів між страхуваль

ником і страховиком (так зване попереднє розміщення

ризику). У певних випадках, коли страхується великий

ризик або особливо небезпечний об’єкт, це просто не

обхідно. Умови, на яких перестраховик згоден укласти

договір перестрахування, можуть істотно позначитись

на умовах прямого договору страхування. Це сто

сується здебільшого суми страхової премії, порядку її

сплати, а також обов’язків клієнта.

 істотною умовою надійності перестрахувального захис

ту є правильний вибір перестраховиків, критеріями

якого можуть слугувати:

 розмір статутного капіталу та інших власних засобів

перестраховика;

 спеціалізація;

 платоспроможність і фінансова стійкість перестрахо

вика;

 стан страхових резервів та їхнє розміщення;

 структура активів і рівень їхньої ліквідності;

 положення в рейтингах за різними показниками (зок

рема, за надходженнями, виплатами);

 репутація на перестрахувальному ринку;

 відомості про своєчасність виплат страхових відшко

дувань за іншими договорами перестрахування;

 досвід роботи на ринку;

 персональний авторитет керівників і провідних

спеціалістів;

 участь у великих перестрахувальних пулах;

 наявність зв’язків з міжнародними перестрахуваль

ними організаціями;

 міра розвитку регіональної мережі представництв

(для закордонних перестраховиків) тощо.

664

Çîâí³øíüîåêîíîì³÷íà ä³ÿëüí³ñòü ï³äïðèºìñòâ

Українські страховики активно перестраховують ризики

ЗЕД за кордоном. Так, іноземним перестраховикам надається

до 90% страхової премії за авіаційними та морськими ризика

ми, ризиками здоров’я осіб, які виїжджають за кордон; до 60%

— за “автокаско”, до 50% — за великими майновими ризиками

[63, с.196].

Тільки за 1999 р. за договорами перестрахування було

сплачено 262,9 млн грн, у тому числі іноземним перестрахови

кам — 161,7 млн грн (61,5%). Зростає і розмір страхових

відшкодувань, компенсованих іноземними перестраховиками.

Так, частка страхового відшкодування при аварії ракетоносія

“Зеніт” (вона трапилася в 1999 р. під час його запуску з про

грамою “Global Star”), яка надійшла в Україну від іноземних

перестраховиків, перевищує 100 млн грн [63, с.196]

Однак, на вітчизняному ринку поки що немає достатньої

кількості могутніх у фінансовому плані перестрахувальних

організацій, тому в Україні перестрахування здійснюють пере

важно звичайні страхові компанії. Обсяги такого перестраху

вання оцінюються в 16–20% від отриманої всіма страховиками

страхової премії.

Через незначний внутрішній страховий ринок для Ук

раїни особливо актуальним є питання перестрахування ри

зиків у нерезидентів, оскільки нині 53% суми вихідного пере

страхування припадає на зарубіжні ринки.

Можливість ведення нормального бізнесу із всесвітньо

відомими перестрахувальними компаніями є життєвою не

обхідністю, тому конче потрібно, щоб норми вітчизняного за

конодавства не суперечили практиці світових перестрахуваль

них відносин.

665

Ðîçä³ë 16. Ñòðàõóâàííÿ ó çîâí³øíüîåêîíîì³÷í³é ä³ÿëüíîñò³

Çàïèòàííÿ äëÿ ñàìîêîíòðîëþ

1. У чому полягає специфіка страхування у ЗЕД?

2. Як класифікуються страхові ризики ЗЕД?

3. У чому переваги страхування у ЗЕД?

4. У чому полягають відмінності організації страхування при

зовнішньоторговельній та виробничоінвестиційній моделях

ЗЕД?

5. Що таке страхування карго і яку роль воно виконує у ЗЕД?

6. Як здійснюється страхування відповідальності перевізників?

7. Як функціонує страхування міжнародного туризму?

8. У чому пролягає специфіка організації страхування інозем

них інвестицій від політичних ризиків?

9. Які особливості механізму перестрахування?

666

Çîâí³øíüîåêîíîì³÷íà ä³ÿëüí³ñòü ï³äïðèºìñòâ

ÒÅÑÒÈ

Òåñòè äî ðîçä³ëó 1

1. Зовнішньоекономічна діяльність України здійсню

ється відповідно до принципів:

а) верховенство закону, юридична рівність, об’єктивність,

суверенітет народів;

б) створення сприятливих умов для промислового

співробітництва, лібералізація транспортних послуг,

верховенство закону, захист прав суб’єктів ЗЕД;

в) свобода ЗЕД, взаємна та справедлива вигода, верховен

ство закону, суверенітет, мирне регулювання супере

чок, відкриття споживчих ринків;

г) свобода ЗЕД, юридична рівність, захист інтересів

суб’єктів ЗЕД, неприпустимість демпінгу.

2. Юридичні особи мають право здійснювати ЗЕД з мо

менту:

а) набуття ними статусу юридичної особи;

б) передбачення в установчих документах права здійснен

ня ЗЕД;

в) набуття дієздатності.

3. Вставте пропущене слово:

_________________ — умова, яка закріплена в міжна

родних торгових угодах, що передбачає надання країнам, які

домовляються, одна одній усіх прав, переваг і пільг, якими ко

ристується і/або буде користуватися інша третя держава.

4. Вставте пропущене слово:

_________________ — режим, економічних відносин

між державами, при якому одна держава надає іноземним

фізичним та юридичним особам режим не менш сприятливий,

ніж режим для своїх юридичних та фізичних осіб.

667

Òåñòè

5. Основними суб’єктами ЗЕД є:

а) резиденти та нерезиденти;

б) об’єднання фізичних, юридичних, фізичних і юридич

них осіб, які не є юридичними особами згідно з законами Ук

раїни, але які мають постійне місце знаходження в Україні;

юридичні особи України, які знаходяться на її території;

фізичні особи — громадяни України, іноземні громадяни, осо

би без громадянства, які постійно проживають в Україні;

в) резиденти, нерезиденти, структурні одиниці суб’єктів

господарської діяльності, які не є юридичними особами згідно

з законами України, але мають постійне місце знаходження в

Україні.

Òåñòè äî ðîçä³ëó 2

1. Управління ЗЕД здійснюється:

а) Україною як державою в особі її органів, торговельними

палатами, валютними, товарними, фондовими біржами, ор

ганізаціями підприємців, суб’єктами ЗЕД;

б) державними органами в межах їх компетенції, недер

жавними органами управління економікою, що діють на

підставі їх статутних документів;

в) органами управління ЗЕД на рівні країни, органами уп

равління ЗЕД на рівні регіону, суб’єктами ЗЕД на підставі

відповідних координаційних угод, що укладаються між ними.

2. Вставте пропущене слово:

________________ — це недержавна неприбуткова само

врядна організація, яка об’єднує юридичних осіб, які створені

і діють відповідно до законодавства України, та громадян Ук

раїни, зареєстрованих як підприємці, та їх об’єднання.

3. Вставте пропущене слово:

________________ — це громадська неприбуткова ор

ганізація, яка об’єднує роботодавців на засадах добровільності

668

Çîâí³øíüîåêîíîì³÷íà ä³ÿëüí³ñòü ï³äïðèºìñòâ

та рівноправності з метою представництва і захисту їх прав та

інтересів.

4. Вставте пропущене слово:

________________ — державний орган, який затверджує

головні напрями зовнішньоекономічної політики України,

приймає закони, що стосуються ЗЕД, укладає міжнародні до

говори.

5. Вставте пропущене слово:

________________ — державний орган, який вживає за

ходів щодо зовнішньоекономічної політики України, здійснює

координацію діяльності міністерств, державних комітетів по

регулюванню ЗЕД, координує роботу торговельних представ

ництв України в іноземних державах.

6. Вставте пропущене слово:

_________________ — державний орган, який забезпе

чує проведення єдиної зовнішньоекономічної політики при

здійсненні суб’єктами ЗЕД виходу на зовнішній ринок, коор

динацію їх ЗЕД, здійснює заходи нетарифного регулювання.

7. Вставте пропущене слово:

_________________ — державний орган, який забезпе

чує економічну безпеку, бореться з контрабандою, порушен

ням податкового законодавства, здійснює митне регулювання

торговельноекономічних відносин.

8. Вставте пропущене слово:

_________________ — державний орган, який здійснює

оперативне державне регулювання ЗЕД, проводить анти

демпінгові, антисубсидиційні, спеціальні розслідування.

669

Òåñòè

Òåñòè äî ðîçä³ëó 3

1. До тарифних інструментів торгової політики нале

жать:

а) мита, ліцензування, субсидії;

б) мита, квотування, “добровільні” обмеження експорту;

в) мита.

2. До прихованих методів торгової політики належать:

а) торгові угоди, технічні бар’єри, правові режими;

б) субсидії, демпінг, експортне кредитування;

в) технічні бар’єри, податки і збори, державні закупки, ви

моги про вміст місцевих компонентів.

3. До фінансових методів торгової політики належать:

а) демпінг, експортне кредитування, субсидії;

б) субсидії, кредитування, ліцензування;

в) субсидії, валютнофінансові угоди, митні пільги.

4. До кількісних методів торговельної політики нале

жать:

а) квотування, ліцензування, “добровільні” обмеження ек

спорту;

б) субсидії, експортне кредитування, демпінг;

в) субсидії, ліцензування, правові режими.

5. За способом стягнення мита бувають:

а) специфічні, постійні, змінні;

б) адвалерні, специфічні, комбіновані;

в) адвалерні, специфічні, автономні.

6. За об’єктом обкладання мита бувають:

а) ввізні, вивізні, антидемпінгові;

б) постійні, змінні, автономні;

в) імпортні, експортні.

670

Çîâí³øíüîåêîíîì³÷íà ä³ÿëüí³ñòü ï³äïðèºìñòâ