Круш П.В., Клименко О.В. Інфляція: суть, форми та її оцінка

Подождите немного. Документ загружается.

161

Розділ II. Урахування інфляційного чинника під час прийняття фінансово-інвестиційних рішень

Задача 94. Аналізуються два варіанти накопичення коштів за схемою

ануїтету постнумерандо:

а) вносити на депозит 500 грн кожного півроку за умови, що банк нарахо-

вує 8% річних із піврічним нарахуванням відсотків;

б) робити щорічний внесок у розмірі 1000 грн на умовах 9% річних при

нарахуванні відсотків щороку.

Яка сума буде на рахунку через 10 років при реалізації кожного варіанту?

Чи зміниться Ваш вибір, якщо відсоткова ставка у варіанті б) буде зни-

жена до 8,5%?

Розв’яжіть задачу також для випадку, коли річний рівень інфляції очіку-

ється на рівні 6%.

Задача 95. Підприємцю залишилося 20 років до виходу на пенсію, піс-

ля чого він розраховує прожити ще 25 років. Для нормального життя в пен-

сійному періоді він хотів би мати щорічний дохід у сумі $2400. До моменту

виходу на пенсію підприємець передбачає купити дачу за $10 000. Для того

щоб накопичити потрібну суму, він планує щороку робити внески в банк. Він

вважає, що в перші 5 років зможе вносити в банк по $1000 щороку, в наступні

5 років — по $1500 (схема постнумерандо).

Яким повинен бути щорічний внесок у банк протягом 10 років, які за-

лишаться до пенсії, якщо прийнятна норма прибутку дорівнює 6% річних?

Очікуваний річний рівень інфляції 4%.

Задача 97. Банк видав кредит у сумі $70 тис. на 60 місяців під 14,5% річ-

них у доларах США на придбання нового автомобіля (транспортного засобу

іноземного виробництва). Власний внесок клієнта — 15% від вартості кре-

диту. Порядок сплати кредиту та відсотків — ануїтетними платежами (що-

місячними рівними частинами). Комісії банку: а) за надання кредиту з почат-

ковим внеском — 100 грн; б) за перерахування коштів на рахунок продавця

(при кредитуванні у ВКВ) — 0,2 від суми, що перераховуються на автосалон;

в) послуги за страхування 4% щорічно (за тарифом страхової компанії, що

акредитована в банку); нотаріальне посвідчення договору застави — 350 грн.

Побудуйте графік погашення кредиту.

Визначте підвищення вартості кредиту для позичальника внаслідок

утримання комісійних і страхування.

Задача 98. Видавництво планує видати підручник. Строк підготовки ру-

копису та видання книги займе 3 роки. За оцінками експертів, якби подібна

книга була видана в даний момент, її ціна становила 80 грн. Оскільки попит

на подібну літературу стійкий, очікується зростання ціни книги, яке пере-

вищує на два з половиною процентних пункти річний темп інфляції, який

становить 8% за рік. Видавництво планує продати в рік випуску книги 20 000

примірників, а в наступний — рік ще 25 000 примірників.

Якими будуть грошові потоки в термінах номінальних і реальних грошо-

вих одиниць?

162

РОЗДІЛ ІІІ.

МЕТОДИ ЗНИЖЕННЯ ІНФЛЯЦІЙНОГО ТИСКУ

ЩОДО ТАКИХ АКТИВІВ ПІДПРИЄМСТВА,

ЯК ОСНОВНІ ЗАСОБИ, НЕМАТЕРІАЛЬНІ

АКТИВИ, ВИРОБНИЧІ ЗАПАСИ, ДЕБІТОРСЬКА

ЗАБОРГОВАНІСТЬ. ХЕДЖУВАННЯ

По відношенню до деяких активів підприємства, більш чутливих

до зміни цін і значних у плані характеристики майнового і фінансово-

го стану підприємства, розроблено спеціальні методи, які знижують

тиск інфляції. Мова йде про такі види активів: основні засоби, немате-

ріальні активи, виробничі запаси та дебіторська заборгованість. Склад

активів підприємства, тобто всієї сукупності майна, згідно з П(С)БО 2

«Баланс», представлений на рис. 3.1. Склад оборотних активів підпри-

ємства, згідно з П(С)БО 2 «Баланс» [28], представлений на рис. 3.2.

Необоротні активи

(розділ І форми № 1

Активу Балансу)

Оборотні активи

(розділ ІІ форми № 1

Активу Балансу)

Витрати майбутніх періодів

(розділ ІІІ форми № 1

Активу Балансу)

Активи підприємства

Рис. 3.1. Склад активів підприємства згідно з бухгалтерським балансом

Склад необоротних активів підприємства, згідно з П(С)БО 2

«Баланс» [28], представлений на рис. 3.3.

Основними методами зниження негативного впливу інфляції по

відношенню до основних засобів і нематеріальних активів є їх пере-

оцінювання та розрахунок амортизаційних відрахувань, виходячи з

відновлювальної вартості. В Україні основні засоби переоцінюють-

ся на розсуд підприємства за правилами, визначеними Положенням

(стандартом) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» [31], а не-

матеріальних активів — за правилами, визначеними Положенням

(стандартом) бухгалтерського обліку 8 «Нематеріальні активи» [32].

163

Розділ III. Методи зниження інфляційного тиску щодо активів підприємства. Хеджування

Оборотні активи

Запаси Векселі

оде

жані

Дебіторська

забо

гованість

Поточні

фінансові

інвестиції

Грошові

кошти та їхні

еквіваленти

Інші

оборотні

активи

За товари, роботи, послуги

За розрахунками:

– з бюджетом;

– за виданими авансами;

– із внутрішніх розрахунків;

– з на

ахованих доходів

Інша поточна дебіторська

заборгованість

Тварини на

вирощуванні та

відгодуванні

Незавершене

виробництво

Готова продукція

Товари

Виробничі

Рис. 3.2. Склад оборотних активів підприємства згідно

з бухгалтерським балансом

Основні

засоби

Нематеріальні

активи

Довгострокові

вкладення

Довгострокова

дебіторська

заборгованість

Відстрочені

податкові

активи

Інші

необоротні

активи

Незавершене

будівництво

Довгострокові

фінансові інвестиції

Необоротні активи

Рис. 3.3. Склад необоротних активів підприємства

У стабільному економічному середовищі, що характеризуєть-

ся рівнем інфляційних і циклічних коливань цін, виробничі запаси

164

Круш П. В., Клименко О. В., «Інфляція: суть, форми та її оцінка»

доцільно обліковувати за вартістю їхнього придбання. Однак при

збільшенні річного рівня інфляції, що виражається у відчутних ко-

ливаннях цін, відображення запасів за вартістю придбання вже не

дає об’єктивної картини їхньої реальної вартості і господарської

корисності як джерела потенційного доходу. З метою збереження

об’єктивної оцінки запасів в умовах цінової нестабільності, згідно з

П(С)БО 9 «Запаси» [33], вони відображаються в обліку та звітності

за найменшою з двох оцінок: первісною вартістю або чистою вартістю

реалізації [95].

В умовах ринкової економіки ціни на матеріальні ресурси час-

то змінюються: надходження однакових за найменуванням запасів

здійснюється за різними цінами. П(С)БО 9 «Запаси» [33] передбачає

різні способи списання запасів: ідентифікованої собівартості відпо-

відної одиниці запасів, середньозваженої собівартості, собівартості

перших за часом надходжень запасів (ФІФО), нормативних витрат,

ціни продажу. В умовах інфляції рекомендується метод собівартості

останніх за часом надходження запасів (ЛІФО), але використання

методу ЛІФО скасовано українським законодавством.

Дебіторська заборгованість відволікає з обігу підприємства влас-

ні оборотні засоби, тим самим знижується дохід підприємства, при-

чому втрати в доходах підприємства пропорційні темпу інфляції.

Протидія підприємства негативному впливу інфляції здійснюється

шляхом варіювання політики кредитування покупців: передоплата,

оплата за готівку, оплата з відстрочкою платежу тощо.

Можливість продати або купити товар потім, але за ціною сьо-

годнішньою з’явилась у підприємців з появою форвардів. Форвард-

ний контракт — це вид строкової угоди між контрагентами про май-

бутню купівлю-продаж предмета угоди за договірною ціною, яка

є обов’язковою для виконання обома сторонами і може укладатися

без участі посередників. Паралельно з товарами на строковому рин-

ку почали обертатися контракти. Під строковим контрактом розумі-

ється контракт, укладений із метою здійснення операцій у терміни,

заздалегідь обумовлені таким контрактом. Ринок строкових контр-

актів називається строковим ринком, а ринок, на якому операції

здійснюються в режимі чинних на момент укладання контракту цін,

називається ринком spot. Іншими словами, ринок spot — це реаль-

ний (фізичний) ринок, де фігурують сьогоднішні ціни. За допомогою

165

Розділ III. Методи зниження інфляційного тиску щодо активів підприємства. Хеджування

строкових контрактів можна управляти ціною, зменшуючи таким

чином свої витрати і, відповідно, збільшувати доходи, якщо, звичай-

но, пощастить. Це називається хеджуванням. Можна взяти участь

у торгах без наміру будь-що купити або продати, але з бажанням за-

робити (і ризикуючи втратити) на коливаннях цін. Це називається

спекуляцією. Інструментами хеджування і спекуляції стали похідні

інструменти — ф’ючерси і опціони, інакше кажучи — деривативи

(англ. derivative — похідний, вторинний). Товар, цінні папери, валю-

та, відсоткова ставка — все це первинні інструменти, базисні активи.

3.1. Прискорена амортизація необоротних активів —

ефективний метод в умовах помірної інфляції

для зниження її негативного впливу

Амортизація (англ. amortization, ісп. amortizacion) — погашення

будь-чого. Амортизація — це процес поступового знецінення необо-

ротних активів під впливом фізичного та морального зношування, а

також наступного відшкодування його шляхом відрахування визна-

чених грошових сум, які включаються до собівартості продукції.

Поняття «Амортизація» визначено п. 4 П(С)БО 7 «Основні засо-

би» [31] як систематизований розподіл вартості, яка амортизується,

тобто первісної чи переоціненої вартості необоротних активів про-

тягом терміну їх корисного використання за вирахуванням ліквіда-

ційної вартості — коштів, які можна залучити шляхом продажу ви-

ведених з експлуатації об’єктів. Знос необоротних активів — це сума

амортизації об’єкта необоротних активів з початку їх корисного ви-

користання.

В економічній теорії амортизація — це систематизований роз-

поділ вартості основних фондів протягом строку їх корисної екс-

плуатації. Проте говорити про амортизацію вартості можна стосовно

основних фондів, якщо вони являють собою натурально-речову фор-

му засобів праці, то амортизувати можна їхню вартість. Самі осно-

вні фонди підлягають старінню, а не амортизації. Основні засоби є

вартісним вираженням засобів праці. У зв’язку з таким їх розумін-

ням про поступове перенесення вартості цілком можна говорити про

амортизацію основних засобів. Отже, в контексті економічного змісту

терміна «основні засоби» можна говорити про амортизацію основних

166

Круш П. В., Клименко О. В., «Інфляція: суть, форми та її оцінка»

засобів. У економічній теорії частина суми вартості основних фондів,

яка переноситься на вартість продукції, що виготовляється, назива-

ється амортизаційними відрахуваннями. Про амортизаційні відра-

хування в економічному їх змісті сказано в ст. 8 3акону про оподатку-

вання прибутку [1]. Проте в інших нормах цього Закону йдеться про

амортизацію основних фондів, а не про нарахування амортизаційних

відрахувань. Стандарти бухгалтерського обліку термін «амортиза-

ційні відрахування» не використовують.

Визначення та класифікація основних засобів наведена в [31, 95].

Правила нарахування амортизації основних засобів викладені в

[31].

Метод нарахування амортизації обирається підприємством само-

стійно з урахуванням очікуваного способу отримання економічних

вигод від його використання, тобто потенційної можливості отри-

мання підприємством коштів від використання об’єкта (п. 1 [31]).

П(С)БО 7 «Основні засоби» пропонує проводити нарахування

амортизації основних засобів (крім інших необоротних активів) із за-

стосуванням таких методів:

– прямолінійного;

– виробничого;

– кумулятивного;

– прискореного зменшення залишкової вартості;

– зменшення залишкової вартості.

Підприємство може застосовувати норми і методи нарахування

амортизації основних засобів, які передбачені податковим законодав-

ством (податковий метод).

Розглянемо кожен з них.

Прямолiнiйний метод

За цим методом річна сума амортизації визначається діленням

вартості, яка амортизується, на очікуваний період використання об’єк-

та основних засобів.

За цим методом амортизаційні відрахування розподіляються

рівномірно протягом усього корисного терміну експлуатації об’єкта

основних засобів з урахуванням ліквідаційної вартості. Переваги ме-

тоду — простота розрахунку та рівномірність розподілу суми аморти-

зації між обліковими періодами, що забезпечує зіставлення собівар-

167

Розділ III. Методи зниження інфляційного тиску щодо активів підприємства. Хеджування

тості продукції з доходом від її реалізації. Недоліком цього методу

є те, що він не враховує морального зносу основних засобів, відмін-

ність їх виробничої потужності в різні роки експлуатації та необхід-

ність збільшення витрат на ремонт в останні роки служби.

Виробничий метод

За цим методом мiсячна сума амортизацiї визначається як до-

буток фактичного мiсячного обсягу продукцiї (робiт, послуг) та ви-

робничої ставки амортизацiї. Виробнича ставка амортизацiї обчис-

люється дiленням вартостi, яка амортизується, на загальний обсяг

продукції (робiт, послуг), який пiдприємство очiкує виробити (вико-

нати) з використанням об’єкта основних засобiв.

Виробничий метод забезпечує максимально рівномірний розпо-

діл амортизованої вартості на вироблену продукцію. Однак необхідна

інформація про очікуваний обсяг виробництва. Метод застосовуєть-

ся передусім для амортизації основного технологічного устаткування

(машин, верстатів), за яким може бути визначено випуск продукції.

Кумулятивний метод

За цим методом рiчна сума амортизацiї визначається як добуток

вартостi, яка амортизується, та кумулятивного коефiцiєнта. Кумуля-

тивний коефiцiєнт розраховується дiленням кiлькостi рокiв, що зали-

шаються до кiнця очiкуваного строку використання об’єкта основних

засобiв, на суму чисел рокiв його корисного використання.

За цим методом підприємства дістали змогу значно прискорюва-

ти списання вартості основних засобів не тільки в початковий, а й у

завершальний періоди експлуатації. Тобто припускається, що об’єкт

основних засобів використовується інтенсивніше або в перші роки

експлуатації, або в останні. Якщо треба прискорити списання в за-

вершальний період експлуатації основних засобів, то на перше місце

ставиться дріб від ділення цілого значення першого року експлуата-

ції, на друге — другого і т.д.

Метод прискореного зменшення залишкової вартостi

За цим методом рiчна сума амортизацiї визначається як добуток

залишкової вартостi об’єкта на початок звiтного року або первiсної

вартостi на дату початку нарахування амортизацiї та рiчної норми

168

Круш П. В., Клименко О. В., «Інфляція: суть, форми та її оцінка»

амортизацiї, яка обчислюється, виходячи зі строку корисного вико-

ристання об’єкта, i подвоюється.

При методі прискореного зменшення залишкової вартості норма

амортизації являє собою фіксовану (у відсотках) величину і застосо-

вується до залишкової вартості об’єкта основних засобів. При цьому

методі в перший рік експлуатації об’єкта основних засобів нарахову-

ється найбільша сума амортизації, потім вона зменшується щороку.

Метод зменшення залишкової вартості

За цим методом сума амортизації визначається як добуток залиш-

кової вартостi об’єкта на початок звiтного року або первiсної вартостi

на дату початку нарахування амортизацiї та рiчної норми амортизацiї.

Рiчна норма амортизацiї у вiдсотках обчислюється як рiзниця мiж

одиницею та результатом кореня ступеня кiлькостi рокiв, корисного

використання об’єкта з результату вiд дiлення лiквiдацiйної вартостi

об’єкта на його первiсну вартість.

Цей метод засновано на припущенні, що новий об’єкт основних

засобів дасть найбільшу віддачу в перший рік його експлуатації, та

його віддача (продуктивність, потужність) із року в рік зменшува-

тиметься. Методом зменшення залишкової вартості доцільно обчис-

лювати амортизацію об’єктів, що піддаються швидкому моральному

старінню. До таких об’єктів належать використовувані в адміністра-

тивних цілях транспортні засоби, прилади, засоби зв’язку, меблі,

комп’ютери тощо.

Приклад 3.1. Первісна вартість об’єкта основних засобів становить

10 000 грн. Очікуваний строк служби 5 років. Ліквідаційна вартість об’єкта у

вигляді матеріалів 1000 грн. Визначимо річну норму та суму амортизації за

різними методами.

Позначимо через

сл

— строк корисної експлуатації об’єкта основних за-

собів. Припустимо, що плановий випуск продукції — 50 000 одиниць, у тому

числі: за 1-й рік — 10 000 од. продукції, 2-й — 11 000, 3-й –10 100, 4-й — 9000,

5-й — 9900.

Розв’язання задачі — в табл. 3.1 і 3.2.

Місячна сума амортизації при використанні прямолінійного ме-

тоду визначається діленням річної суми амортизації на 12. Місячна

сума амортизації при використанні методів зменшення залишкової

169

Розділ III. Методи зниження інфляційного тиску щодо активів підприємства. Хеджування

вартості, прискореного зменшення залишкової вартості та кумуля-

тивного визначається діленням суми амортизації за повний рік ко-

рисного використання на 12.

Для того щоб автоматизувати розрахунки суми амортизації

майна різними методами в Excel, який є складовою пакету Microsoft

Office, є група фінансових функцій.

Функція АПЛ розраховує величину амортизаційних відрахувань

за один період прямолінійним методом.

Синтаксис АПЛ(поч_вартість; зал_вартість; час_експлуатації)

Функція АСЧ розраховує суму амортизації за певний період ку-

мулятивним методом.

Синтаксис АСЧ(поч_вартість; зал_вартість; час_експлуатації;

період).

Функція ДДОБ розраховує амортизаційні відрахування за пев-

ний період, використовуючи метод прискореного зменшення залиш-

кової вартості.

Синтаксис ДДОБ(поч_вартість; зал_вартість; час_експлуатації;

період, коефіцієнт).

Функція ФУО розраховує амортизаційні відрахування за даний

період за методом зменшення залишкової вартості.

Синтаксис ФУО(поч_вартість; зал_вартість; час_експлуатації;

період, місяці).

Аргументи функцій означають:

поч_вартість — витрати на придбання активу;

зал_вартість — вартість у кінці періоду амортизації (залишкова

вартість);

час_експлуатації — кількість періодів, за які актив амортизуєть-

ся (період амортизації);

період — період, для якого потрібно розрахувати амортизацію

(вимірюється в таких самих одиницях як і час повної амортизації);

коефіцієнт — процентна ставка залишку, що зменшується. Якщо

коефіцієнт опущений, то він покладається рівним 2;

170

Круш П. В., Клименко О. В., «Інфляція: суть, форми та її оцінка»

місяці — це кількість місяців у першому році. Якщо аргумент опу-

щений, то він покладається рівним 12.

У прикладі амортизаційні відрахування для кожного року становлять:

– за прямолінійним методом:

АПЛ(10 000; 1000; 5) = 1800;

– за кумулятивним методом:

АСЧ(10 000; 1000; 5; 1) = 3000;

АСЧ(10 000; 1000; 5; 2) = 2400;

АСЧ(10 000; 1000; 5; 3) = 1800;

АСЧ(10 000; 1000; 5; 4) = 1200;

АСЧ(10 000; 1000; 5; 2) = 600;

– за методом прискореного зменшення залишкової вартості:

ДДОБ(10 000; 1000; 5; 1; 2) = 4000;

ДДОБ(10 000; 1000; 5; 2; 2) = 2400;

ДДОБ(10 000; 1000; 5; 3; 2) = 1440;

ДДОБ(10 000; 1000; 5; 4; 2) = 864;

ДДОБ(10 000; 1000; 5; 5; 2) = 296;

– за методом прискореного зменшення залишкової вартості:

ФУО(10 000; 1000; 5; 1) = 3690;

ФУО(10 000; 1000; 5; 2) = 2328,39;

ФУО(10 000; 1000; 5; 3) = 1469,21409;

ФУО(10 000; 1000; 5; 4) = 927,0740908;

ФУО(10 000; 1000; 5; 5) = 584,9837513.

Таблиця 3.1

Норми амортизації за різними методами в загальному випадку

та за даними прикладу

Методи

нарахування

амортизації

Норми амортизації

У загальному випадку,

У прикладі

Прямолінійний

100 %

сл

100% : 5 = 20%

Виробничий

сл

перв л

ФФ







10 000 1000

0,18 . / .

50 000

грн од



