першу чергу з вартістю утримання запасів, а, отже,
подорожчанням вироблених товарів.
Модель 2 - відрізняється від попередньої моделі
тим, що на підприємствах не створюються запаси
сировини й матеріалів. Для забезпечення виробництва
організуються поставки точно в термін (тобто в таких
розмірах, які відповідають попиту на ці матеріали в
даний момент часу). У цьому випадку виробництво
стає залежним від постачальника. Що стосується
витрат, то вони практично не міняються, а просто
перекладаються на постачальника, який підвищує
вартість своєї продукції. Модель застосовується при
переробці швидкопсувної продукції в харчовій
промисловості.
Модель 3 - застосовується в тому випадку, коли
зберігати запаси готової продукції не доцільно, бо
продукція виготовляється під конкретне замовлення,
але зі звичайної сировини (індивідуальне пошиття
одягу, виготовлення меблів під замовлення).
Модель 4 - характерна для позамовного
виробництва, наприклад, при будівництві за
індивідуальними проектами, при виконанні
опоряджувальних робіт у квартирі, у посилковій
торгівлі. Тут створення запасів не доцільно через
великі витрати на їх створення. В останні десятиліття
така схема роботи застосовується на деяких
промислових підприємствах (японська система "точно
в строк").
У транспортуванні й сервісі інший підхід. Це
викликано тим, що, по-перше, покупець часто сам бере
участь у процесі надання послуги (освіта, медичне