Літинського В. (ред.) Геодезичний енциклопедичний словник

Подождите немного. Документ загружается.

Вирівнювання..

нормальних рівнянь корелат

були

незалеж-

ні, а сума поправок, одержаних за резуль-

татами розв'язування кожної групи, дорів-

нювала поправці, яку б одержали, розв'я-

зуючи всю систему рівнянь, тобто

де/= 1,2,... п; V-, V",..., V^ - (поправки,

одержані з розв'язку 1-ї, 2-ї,..., 5-ї групи

системи). 20.

ВИРІВНЮВАННЯ КОСМІЧНОЇ ФО-

ТОТРІАНГУЛЯЦІЇ (уравнивание кос-

мической фототриангуляции; adjustment

of space phototriangulation; Ausgleichung f

der Weltraumphototriangulation j): сумісне

математичне опрацювання фотограммет-

ричних вимірів (топографічних космічних

фотознімків, знімків зоряного неба), лазер-

них, допплерівських і радіотехнічних тра-

єкторних вимірів. 8.

ВИРІВНЮВАННЯ НЕЗАЛЕЖНОЇ

МЕРЕЖІ МЕТОДОМ ПОЛІГОНІВ

(уравнивание

свободной

сети методом

по-

лигонов; adjustment of free network by me-

thod of polygons; Ausgleichung f des ojfenen

Netzes n mit derPolygonmethode

f)'.

метод,

який опрацював проф. Попов, належить до

методів роздільного зрівноваження поліго-

нометричних мереж.

На

кожному його ета-

пі застосовується корелатне зрівноважен-

ня. Під час обчислень визначають поправ-

ки в кути,

які виключають нев'язки fp від-

разу

усіх полігонах.

За

виправленими ку-

тами і виміряними довжинами

сторін

обчи-

слюють прирости Ах, Ау координат між

вузловими

точками

у кожному

ході,

нев'яз-

ки f

, 4 у кожному полігоні і поправки

величин Ах, Ау. За зрівняними значен-

нями Ах, Ау визначають координати A", Y

вузлових

точок.

У зрівнюванні

кутів

допус-

кають, що на кожному пункті вимірю-

вались напрями. Тому відсутні умовні

рівняння горизонту й у вільній мережі є

лише умови фігур, кількість

яких

дорівнює

кількості зімкнених полігонів.

Нормальні рівняння корелат складають за

схемою мережі, на якій (див. рис.) зазна-

чені назви і номери пунктів та полігонів,

напрями обходу полігонів під час обчис-

лення нев'язок, зображено кутові нев'язки

/д виражені в секундах, координатні не-

в'язки /

., f

. виражені

метрах, кількість

сторін

Иу,-,

Пу,

j — Лу

;

)

для кожного ходу та

довжина цих ходів L, км. Останні розгля-

даються

як

обернені ваги обчислених при-

ростів Де, Ау.

Кожному напряму присвоюють обернену

вагу 0,5. Тоді квадратичний (завжди додат-

ний) коефіцієнт при корелаті, номер якої

збігається з номером рівняння (або поліго-

на), дорівнює загальній кількості сторін у

цьому полігоні (оберненій вазі суми кутів).

Коефіцієнти при решті корелат дорівню-

ють кількості сторін у ходах, спільних для

суміжних полігонів, і їх записують зі зна-

ком „-". Для схеми, зображеної на рис.,

нормальні рівняння корелат виглядають

так:

I. - n

+ (и, + п

І2

- п

II. -n

k,+(n

-n

+f^ =0

ПІ. -"зЛі -

+ (л

+ п

)к

Поправки

кути обчислюються за форму-

лами:

полігон І

8, = д

= 5

= = к

-к

8А,

-1/2 к

, <5D[ =

-1/2 к

<Ц -1/2*

полігон II

8А

= к

-1/2к

, 8С

=к

-і/2к

-1/2к

-1/2

полігон III

}

=<5

=fc

-к

,8В

—

fc^

^^ ^ ) 8 С

2 ~~

У2 ' ^ А

= £

- У2К- У2К

Вирівнювання..

Під час вирівнювання приростів координат

Ах нормальні рівняння координат вигля-

дають так:

І.

АВ

{

}

+ Д =0

II.

~^М>К

+ (L

+ L

- L^K} + F

III.

—

+ (L

+ L

)KJ

+ F

Нормальні рівняння під час вирівнювання

приростів Ау відрізняються від наведених

вище лише вільними членами.

Поправки в приростах Ах отримують за

формулами:

I- 8

= L

-к^)',

= L

-k

И- & AD

(^2

}

= k

ILL

~ L

KЗ

8CD

LCO(K} ~K

)

Аналогічно обчислюють поправки

Ay.

Одержавши врівноважені координати вуз-

лових точок, кожен хід між

ними,

якщо треба,

зрівноважують окремо як поодинокий.

ВИРІВНЮВАННЯ ПЛІВКИ (выравни-

вание пленки; film alignment; Filmebnung

f): див. Механізм вирівнювання фо-

топлівки. 8.

ВИРІВНЮВАННЯ СТАТИСТИЧНИХ

РЯДІВ (уравнивание статистических

рядов; adjustment of statistic raws; Ausglei-

chung fder statischen Reihen fpl): знаход-

ження закону розподілу, який описує

статистичний матеріал згідно з експери-

ментальними даними. Основні методи

апроксимацій експериментального матеріа-

лу кривою закону розподілу: метод момен-

тів і метод найменших квадратів. 20.

ВИСОК (отвес; plummet; Lot п, Richt-

schnurf): центрир механічний маятни-

кового типу. їх поділяють на В. ниткові та

виски жорсткі, аза способом центруван-

ня—на В. прямі та В. сторчкові. 14.

ВИСОК ЖОРСТКИЙ (жесткий отвес;

rigid plummet; Zentrierstock m, Zentrierstab

m, starres Lot n): центрир механічний,

у якому прямовисною лінією є штанга, з'єд-

нана зі скріплювальним гвинтом штатива

або закріплена безпосередньо на знаку. 14.

ВИСОК ПРЯМИЙ (прямой отвес; direct

plummet; direktes Lot

n):

прилад, який скла-

дається із нитки або струни та почепленого

до неї вантажу і використовується для ви-

мірювання вертикальності конструкцій. 1.

ВИСОК СТОРЧКОВИЙ (обратный

отвес; inverse plummet; Rucklot n): висок,

у якому точка закріплення (якір) нитки або

струни розташована внизу, а поплавок

(вантаж) у резервуарі з рідиною - вгорі.

Застосовується для вимірювання верти-

кальності гребель гідроелектростанцій, по-

будови орієнтувальних баз у спорудах спе-

ціального призначення. 1.

ВИСОТА АБСОЛЮТНА (абсолютная

высота; height above sealevel (absolute ele-

vation); absolute Hdhef(des Gelandepunktes

m))): відрізок прямовисної лінії

від точки

на

фізичній поверхні Землі до рівневої поверх-

ні, яка прийнята в Державній геодезичній

мережі за вихідну (нульову). На території

України В. а. відлічують від середнього рів-

ня

Балтійського моря, зафіксованого

як

нуль

Кронштадтського футштока. У різні ча-

си висоти

Україні відлічували від Чорного

і Азовського морів на півдні та від Адріа-

тичного - на заході. 16.

Висота..

ВИСОТА ВИМІРЯНА (измеренная вы-

сота; measured elevation; Mefihdhe f): ви-

сота И

т.Мш фізичній поверхні Землі над

нуль-пунктом О (геоїд) нівелювання, одер-

жана інтегруванням виміряних між т. О і

М перевищень dh, тобто

= \dh.

ом

Через непаралельність рівневих поверхонь

В. в., визначена за результатами нівелю-

вання різними трасами (напр., ODM і

ОСМ), не однакова. 17.

М Фіз іим

оверхня Землі

ВИСОТА ДИНАМІЧНА (динамическая

высота; dynamic elevation; dynamische Ho-

he f): величина, що має розмірність дов-

жини, досить близька до висоти вимі-

ряної, а її числове значення одержують

діленням величини геопотенціяльної

на деяке стале нормальне значення

сили ваги у,тобто

Я,

дин

^=4\gdh,,

ом

ВИСОТА ВІДНОСНА (относительная

высота; relative elevation; relative Hohe f):

висота будь-якої

точки

земної поверхні від-

носно іншої точки, рівнева поверхня якої

прийнята за вихідну. Дорівнює різниці ви-

сот абсолютних цих точок, тобто пере-

вищенню між цими точками. 16.

ВИСОТА ГЕОДЕЗИЧНА (.геодезическая

высота; geodetic elevation; geodatische

Hohe f): див. Координати геодезичні;

Висота нормальна. 17.

ВИСОТА ГЕОДЕЗИЧНОГО ЗНАКА

(высота геодезического знака; height of

geodetic point; Vermessungssignalhohe f)\ ви-

бирається такою, щоб під час спостере-

жень із сусідніх пунктів була забезпечена

пряма видимість. Розрізняють дві висоти

геодезичного знака: від поверхні землі до

столика для приладу та до верху візирного

циліндра. Різниця між ними

геодезичних

сигналах 2-3 м. (Див. Визначення ви-

сот знаків). 13.

ВИСОТА ГІПСОМЕТРИЧНА (гипсо-

метрическая высота; hypsometric eleva-

tion; hypsometrische Hohef): те ж, що й ви-

сота абсолютна. 17.

де С

—

геопотенціяльна величина

т. М. В. д., як і геопотенціяльні величини,

однакові для всіх точок однієї рівневої по-

верхні; вони не залежать від шляху ніве-

лювання. В межах невеликої ділянки лег-

ко добрати значення у, близьке до реаль-

них значень g; коли територія велика, або

коли вона характеризується великими пе-

репадами висот, ця задача значно усклад-

нюється. В. д. застосовуються під час прое-

ктування та будівництва великих за пло-

щею гідротехнічних споруд, де суттєвою

є умова сталості висот однієї рівневої по-

верхні. 16, 17.

ВИСОТА ЕКВІВАЛЕНТНА (эквивален-

тная высота; equivalent elevation; aquiva-

lente Hohe f): величина, для врахування

впливурефракції вертикальної на ре-

зультати визначення висот пунктів із ні-

велювання тригонометричного. В. е.

найповніше характеризує умови прохо-

дження візирного променя над поверхнею

землі. Обчислюється за формулою

1 9

К S

h* "

де S - віддаль від пункту спостереження

до візирної цілі; dl

- інтервали, на які по-

ділена віддаль 5; /,• - віддаль від візирної

цілі до середини /-го інтервалу; h

- серед-

ні висоти візирного променя над землею в

г'-му інтервалі; g—степінь, що залежить від

стратифікації атмосфери (1/3 < g < 4/3).

Уперше поняття В. е. ввели О. О. Ізотов та

Л. П. Пеллінен.

Висота..

высота; normal elevation; Normalhohe f):

т. M фізичної поверхні Землі наз. від-

різок MQMJ СИЛОВОЇ лінії, що проходить че-

рез точку Му полі потенціялу сили ва-

ги нормального, між рівневими поверх-

нями U= U

(рівневий еліпсоїд) і

М2

= и

-С

, де С

-величина гео-

потенціяльна точки М. Відрізок М

названої лінії -

аномалія

висоти . В. н.

визначають за формулою

УтМ

УтМ ОМ

де у„,м ~ середнє значення нормальної си-

ли ваги по лінії МцМ

. Якщо від точок фі-

зичної поверхні Землі відкласти по сило-

вих лініях нормального Гравітаційного по-

ля вниз їх нормальні висоти, то отримаємо

поверхню квазігеоїда. Тоді В. н. можна

розглядати як висоту точки фізичної по-

верхні Землі над квазігеоїдом, аномалію

висоти як висоту квазігеоїда над відліко-

воюповерхнею,ависота геодезичнаН

дорівнює сумі нормальної висоти і анома-

лії

висоти.

Суттєвих поправок за те,

що

гео-

дезичні висоти відкладають не по силових

лініях нормального поля,

по нормалях до

референц-еліпсоїда, не виникає. Якщо від-

ліковою поверхнею є рівневий еліпсоїд

нормального поля, то Н

+ f

, якпр

референц-еліпсоїд,

то

-Н

+С,

. Ви-

соти £ визначають за допомогою гравімет-

ричних карт, висоти (аномалії висот) f -

методом нівелювання астрономічно-

го чи астрономо-гравіметричного. Пере-

вагою нормальних висот є те, що вони від-

повідають такому поділу геодезичної ви-

соти Яна висоту гіпсометричну Н

геоїдну £ частину,

коли

кожну

них можна

визначити однозначно і строго за вимірами

нафізичній поверхні Землі. В загаль-

ному випадку нормальні висоти

точок,

роз-

ташованих на одній рівневій поверхні, різ-

ні, оскільки значення у змінюється зі змі-

ною широти. 17.

ВИСОТА ОРТОМЕТРИЧНА (ортомет-

рическая высота; orthometric elevation;

orthometrische Hdhe f): висота

точки

фізич-

ної поверхні Землі над поверхнею геоїда,

відкладена по силових лініях поля сили ва-

ги (чи по прямовисних лініях), що прохо-

дять через

ЦЮ

точку. В. О. Hff т. М дорів-

нює відрізку СМ (див. Висота виміря-

на). Числове значення В. о. H

отримують

діленням величини геопотенціяльної

на середнє інтегральне (можна

брати

се-

реднє) значення сили ваги g

уздовж лінії

силової (чи відрізка прямовисної лінії)

, тобто

= — \gdh.

SmM

SmM ОМ

В. о. заданої точки не залежить від шляху

нівелювання; В. о. різних точок однієї рів-

невої поверхні можуть бути різні. Оскільки

безпосередніх значень сили ваги вздовж лі-

нії С

всередині земної кори не маємо, то

величина g

може

бути

обчислена з деяки-

ми припущеннями про розподіл густин

всередині Землі. Тому геометрично чітке

поняття В. о. насправді строго не реалізує-

ться. 17.

ВИСОТА ПЕРЕРІЗУ РЕЛЬЄФУ (высо-

та сечения рельефа; contour interval;

Schichtlinienabstand

Hohenlinienabstand

Висота..

т, Aquidistanz j): віддаль між сусідніми

січними рівневими поверхнями, коли

рельєф зображується на карті горизонта-

лями. Віддаль між горизонталями наз.

закладенням. В. п. р. встановлюють залеж-

но від м-бу карти та характеру місцевості,

згідно з діючими інструкціями з топогра-

фічного знімання. 12.

ВИСОТА ПЛАНЕТОГРАФІЧНА

(плане-

тографическая высота; planetographic

height; planetographische Hohe j): відрізок

нормалі (перевищення) від прийнятої рефе-

ренц-поверхні (поверхні відліку) до

точ-

ки на поверхні планети. Залежно від пара-

метрів прийнятої референц-поверхні В. п.

можуть бути від'ємними і додатними. 11.

ВИСОТА ПРИЛАДУ (высота прибора;

height of

instrument; Gerateshohe

f): прямо-

висний відрізок від закріпленої точки зем-

ної поверхні до центра вертикального круга

теодоліта або до візирної осі труби

нівеліра, приведеного до робочого ста-

ну. 12.

ВИСОТА СВІТИЛА (высота светила;

altitude; Himmelskorperhohe f): Див.

Координати небесні. 10.

ВИСОТА ФОТОГРАФУВАННЯ (высо-

та фотографирования; flight altitude;

Aufnahmehohe f): віддаль від центра

проекції до об'єкта по надирній лінії,

тобто прямовисно. 8.

ВИСОТИ ГЕОМЕТРИЧНІ (геометри-

ческие высоты; geometrical altitudes; geo-

metrische Hohen f pi): віддалі (відрізки гео-

метричних ліній

виска чи

нормалей до еліп-

соїда GRS'80), виміряні від поверхні гео-

центричного еліпсоїда GRS'80/WGS-M до

пункту на фізичній поверхні Землі. 17.

ВИСОТНА ІНЖЕНЕРНО-ГЕОДЕЗИЧ-

НА МЕРЕЖА

(высотная

инженерно-гео-

дезическая сеть; leveling geodetic network;

Vermessungshohennetz n): система пунктів

з визначеними висотами для інженерних

потреб, точність побудови якої залежить

від потрібної точності визначення висот на

об'єкті. 1.

ВИСОТНА ОПОРНА ТОЧКА (высот-

ный опознак; elevation control point;

Ausgangshdhenpunkt m):

точка на фотознім-

ку, висоту

якої

визначено із геодезичних ви-

мірювань, ідентифікована

як

на знімку, так

і на місцевості. В. о. т. використовуються

для зменшення впливу похибок елементів

внутрішнього і зовнішнього геодезично-

го орієнтування моделі об'єкта, побу-

дованої фотограмметричним методом або

для зменшення деформації мережі просто-

рової фототріангуляції. 8.

ВИСОТНІ ПОЗНАЧКИ (высотные от-

метки; altimetric data; Kotef, HdhenzahlJ):

підписані на карті абсолютні або відносні

висоти (глибини) точок земної поверхні -

суші та морського дна. В. п. є потрібним

доповненням у будь-якому способі зобра-

ження рельєфу на картах; зображення ре-

льєфу тільки В. п. може бути точним, але

не наочним. 5.

ВИСОТОМІР (высотомер; altimeter;

Hdhenmesser

т):

прилад для вимірювання

різниці висот фотографування сусід-

ніх центрів проекцій незалежно від

дійсної висоти лету (статоскопи, ста-

тометр, диференційний висотомір). Баро-

метричний В. працює

на

принципі фіксації

зміни атмосферного тиску зі зміною висо-

ти.

рідинному

В.

зміна тиску фіксується

положенням рідини в обох колінах ^-по-

дібної манометричної трубки. Такі прила-

ди наз. статоскопами; вони фіксують різ-

ницю висот фотографування з точні-

стю 0,5-1 м. В анероїдних висотомірах

приймачами тиску є мембранні брижовані

трубки або спіралі. Від зміни тиску зміню-

ється прогин трубки

чи

кут повертання спі-

ралі,

що

легко перетворюється

на

зміну ви-

соти лету (в метрах). Гіпсотермічний В.

ґрунтується

на

залежності температури ки-

піння рідини від пружності водяної пари

над її поверхнею. Такий прилад чутливий

до змін температури на соті-тисячні част-

ки градуса;

вимірювання температури здій-

снюють термоелектричним способом, а

відтак зміну висоти перетворюють на мет-

ри.

Інерційний В.

грунтується на подвійно-

му інтегруванні вертикальних прискорень

літака. Давачами прискорень є акселеро-

Висотомір.

65 В

метри, пов'язані з гіро стабілізованою

платформою. Відхилення від горизон-

тального лету фіксується з точністю до де-

сятих часток метра. 8.

ВИСОТОМІР ГЕОДЕЗИЧНИЙ (геоде-

зический высотомер; geodetic altimeter;

vermessungskundiger (geodatischer) Hdhen-

messer

m):

геодезичний прилад для визна-

чення висот або перевищень. 14.

ВИСОТОМІР ГІДРОМЕХАНІЧНИЙ

(гидромеханический высотомер; hydrome-

chanical level; hydromechanischer Hohen-

messerm): висотомір геодезичний, за

допомогою

якого

перевищення визначають

як функцію надлишкового тиску або ваку-

уму, створюваного стовпом рідини в гід-

ростатичній системі. 14.

ВИСОТОМІР ГІДРОСТАТИЧНИЙ

(гидростатический высотомер; hydrosta-

tic level; hydrostatischer Hdhenmesser m):

висотомір геодезичний, яким визнача-

ють перевищення за зміною рівня рідини

в сполучених посудинах. 14.

ВИТІК РІЧКИ (истокреки; river headst-

ream; Flussquelle J): місце, де починається

постійна течія води в руслі. 4.

ВИТОК ОРБІТИ (виток орбиты; orbit

coil; Bahnwindung f, Satellitenumdrehung j):

частина траєкторії руху ШСЗ, що дорівнює

одному повному оберту супутника навколо

планети. За його початок найчастіше прий-

мається вузол орбіти висхідний (Див.

Вузли орбіти супутника планети). 9.

ВИТРАТИ ВОДИ (расход воды; water flow

rate; Wasserverbrauch m): величина, що

дорівнює кількості води,

яка

проходить че-

рез живий переріз (див. водостік) за оди-

ницю часу (м

-с

). 4.

ВИТРИМКА (выдержка; exposure; Beli-

chtungf, Belichtungsdauer j): проміжок ча-

су, за

який

точка світлочутливого шару фо-

топлівки перебуває під дією світлової ене-

ргії, що пройшла через закривач. Розріз-

няють витримку фактичну тавитрим-

ку ефективну. Що менша різниця між

фактичною і ефективною В., то доскона-

ліший закривач. 8.

ВИТРИМКА ЕФЕКТИВНА (эффектив-

ная выдержка; effective exposure; ejfektive

Belichtung

f): одна з характеристик закри-

вача фотоапарата. Описується формулою

Е = at, де а - оптичний коефіцієнт корисної

дії закривача, t - фактична витримка. 8.

ВИТРИМКА ФАКТИЧНА

(фактическая

выдержка; factual exposure; tatsachliche

Belichtung

tatsachliche Belichtungsdauer

j): час за який приймач променевої ене-

ргії (фотоапарат) зазнавав дії світла, так що

= t

+ t

, де t

- час початкового від-

криття закривача; t

- час повного відкрит-

тя

закривача;

час

закриття закривача. 8.

ВИТЯГ ІЗ ЗЕМЕЛЬНОГО КАДАСТРУ

(выписка из земельного кадастра; extract

of land cadastre; Registerauszug m, Auszug

m aus der Liegenschaftsevidenz f): дані, ви-

брані із текстової частини земельного ка-

дастру у потрібних формі та об'ємі. 21.

ВИХІДНІ ДАНІ КАРТИ (исходные дан-

ные

карты;

initial map data; Ausgangsdaten

n pi der Kartef): дані, які переважно пода-

ються за зовнішньою рамкою карти в її

правому нижньому куті. Це: назва устано-

ви, що склала карту, або прізвище автора,

назва установи, що видрукувала карту, і її

адреса, замовник

номер замовлення, пріз-

вища

редактора, технічного редактора, кон-

сультантів, формат карти і т. ін.; якщо

карту вже видавали, то вказується, яке це

за порядком видання (друге, третє, онов-

лене, доповнене тощо). 5.

ВИШУКУВАННЯ ІНЖЕНЕРНІ (изы-

скания инженерные; engineering surveys;

Ingenieruntersuchungen fpl)'- комплекс ро-

біт, які виконуються для одержання відо-

мостей, потрібних для вибору економічно

доцільного

та

технічно обгрунтованого роз-

ташування споруди, а також

для

розв'язання

основних питань, пов'язаних з проектуван-

ням, будівництвом

та

експлуатацією спору-

ди. Розрізняють економічні

та

технічні В. і.

В. і. економічні виконують для обґрунту-

вання рентабельності будівництва об'єкта

у визначеному місці. Вони складаються з

вивчення виробничих умов району, тран-

Вишукування..

спортних зв'язків, енергетичних і сировин-

них ресурсів тощо.

В. і. технічні виконують для визначення

технічних можливостей будівництва об'єк-

та. Сюди входять топографо-геодезичні,

інженерно-геологічні, гідрогеологічні,

грунтові та ін. роботи.

У двостадійному проектуванні (найпоши-

ренішому в Україні) В. і. поділяють на по-

передні (для складання технічного проекту

і кошторисної документації) та остаточні

(для складання робочих креслень). 7.

ВИШУКУВАННЯ ІНЖЕНЕРНО-ГЕО-

ДЕЗИЧНІ (инженерно-геодезические

изыскания; engineering-geodetic survey;

ingeniergeodatische Untersuchungen f pi):

комплекс робіт, які виконують з метою вив-

чення топографічних умов району будів-

ництва. В. і.-г. зводяться до: збору та ана-

лізу матеріалів, виконаних топографо-гео-

дезичних робіт на ділянці будівництва;

створення або оновлення геодезичних ме-

реж для виконання знімання топогра-

фічного таперенесення проекту спо-

руди на місцевість; виконання велико-

масштабного знімання, знімання під-

земних комунікацій і споруд; трасу-

вання лінійних споруд; геодезичної при-

в'язки геологічних виробок, геофізичних і

геологічних створів; погодження питань

відведення земель, забезпечення електро-

енергією, газом, водою та ін. видами жит-

тєдіяльності,

також місць примикання пі-

д'їзних доріг та ін. комунікацій. 7.

ВІДБИВАЧ (отражатель; reflector; Ref-

lektor

m):

частина електронного віддалемі-

ра, яку встановлюють на одному з кінців

вимірюваної лінії. На В. потрапляє коли-

вання, які випромінює передавач, і відби-

ває їх у напрямі приймача, що встановле-

ний біля передавача. Пасивні В., відбива-

ють випромінювання передавача, не зміню-

ючи і не підсилюючи його; активні В., при-

ймаючи випромінювання передавача, під-

силюють їх, вносять у них деякі зміни і піс-

ля цього посилають на приймач. Пасивні

В. використовують у світловідцалемірахта

електронних тахеометрах, активні - у ра-

діовіддалемірах. 13.

ВІДБИВАЧ АКТИВНИЙ (активный от-

ражатель; active reflector; aktiv Reflektor

m): див. Відбивач. 13.

ВІДБИВАЧ ДЗЕРКАЛЬНО-ЛІНЗОВИЙ

(зеркально-линзовый отражатель; cata-

dioptric reflector; Spigel- und Linsenreflek-

torm): див. Відбивачі світловіддале-

міра. 13.

ВІДБИВАЧ КУТНИКОВИЙ (уголковый

отражатель; angular reflector; Winkelref-

lektorm): металевий відбивач у вигляді жо-

рстко зв'язаних між собою взаємно перпе-

ндикулярних плоских граней трикутної,

секторної або прямокутної форми, які від-

бивають електромагнетну енергію, що па-

дає на них, у протилежному напрямі. Його

застосовують у радіолокації, балістичних

гравіметрах тощо. 6.

ВІДБИВАЧ ПАСИВНИЙ (пассивный

отражатель; passive reflector; passiver

Reflektor

m):

див. Відбивач. 13.

ВІДБИВАЧ ПРИЗМОВИЙ (призменный

отражатель; prism reflector; Prismaref-

lektor m): див. Відбивач світловідда-

леміра. 13.

ВІДБИВАЧ СВІТЛОВІДДАЛЕМІРА

(отражатель светодальномера; light ran-

ge- finder reflector; Reflektor m des elekt-

rooptischen Distanzmessers m): частина

світловіддалеміра, яка відбиває світло-

вий потік, що випромінює передавач, у на-

прямі на приймач віддалеміра. В. с. - па-

сивний відбивач. Основною

ньому є дзер-

кальна поверхня. В. с. є дзеркально-лінзові

та призмові. Дзеркально-лінзовий склада-

ється з об'єктива

дзеркала, розташованого

в фокусі об'єктива перпендикулярно до йо-

го оптичної осі (рис., а). За таким розташу-

ванням дзеркала промінь, який падає на

об'єктив, паралельний до променя, що ви-

ходить з нього. Ця паралельність збері-

гається, якщо промінь, що падає на об'єк-

тив, утворює з оптичною віссю об'єктива

кут менше 1°. У призмовихкутниковихВ. с.

використовують трипельпризми - три-

гранні піраміди, бічні грані яких є рів-

нобедреними прямокутними трикутника-

ми, прямі кути яких розташовані при вер-

Відбиток карти

шині пірамід, а основа - рівносторонній

трикутник. Промінь падає

на

основу призми;

у ній відбувається повне внутрішнє відбиван-

ня від

кожної бічної

грані, після чого

промінь

виходить з

призми

через

її

основу паралельно

до променя що падає (рис., б). Паралельність

зберігається, якщо кут між напрямом про-

меня, що падає, і

перпендикуляром до основи

призми не перевищує 20°. Шлях променя в

призмі дорівнює подвійній висоті призми.

Для зменшення маси відбивачів та по-

легшення їх виготовлення слід зменшувати

розміри елементів відбивача. Для відбиття

якнайбільшого світлового потоку відбивач

складають з декількох призм або декількох

дзеркально-лінзових елементів, тобто В. с.

бувають, звичайно, мозаїчними. 13.

ВІДБИТОК КАРТИ (оттиск

карты;

тар

copy; Kartenabzug от): рисунок на папері чи

якомусь іншому матеріалі зображення

картографічного укладеної карти, що

отримують відтисканням на цьому мате-

ріалідрукарської форми, друкуючі еле-

менти якої попередньо покривають фар-

бою. 5.

ВІДГІН ВІРАЖУ (отгон виража; change

of curve sections): плавний перехід від дво-

схилого поперечного профілю на прямій

ділянці дороги до односхилого профілю на

кривій з ухилом і = 0,0079w

-7?

, де и -

швидкість руху транспорту, кмтод"', R -

радіус кривої, м. 1.

ВІДДАЛЕМІР ГЕОДЕЗИЧНИЙ (<геоде-

зический дальномер; geodetic range-finder,

geodetic distance meter; geodatischer Entfer-

nungsmesser m): геодезичний прилад для

визначення віддалі, коли міру довжини не

відкладають безпосередньо вздовж вимірю-

ваної лінії. (див. Світловіддалеміри). 14.

ВІДДАЛЕМІР ГЕОМЕТРИЧНИЙ (гео-

метрический дальномер; geometric range-

finder; geometrischer Entfernungsmesser m):

віддалемір геодезичний, що грунтуєть-

ся

на принципі розв'язування трикутника. 14.

ВІДДАЛЕМІР ГЕТЕРОДИННИЙ З АК-

ТИВНИМ ВІДБИВАЧЕМ (гетеродинний

дальномер с активным отражателем; he-

terodyne range-finder with active reflector;

Entfernungsmesser mmit dem Hilfsgenerator

m und aktiver Reflektor m): фазовий відда-

лемір, що складається з двох приймально-

передавальних станцій, які встановлюють

на кінцях вимірюваної лінії. Станцію, яка

випромінює вимірювальні коливання і на

якій проводять фазові вимірювання, наз.

головною. Станцію, яка є активним відби-

вачем, наз. керованою. У ній є гетеродин

для зниження частоти та сигнальний змі-

шувач. Вона випромінює коливання гете-

родина, а приймаючи коливання головної

станції, випромінює також сигнальні коли-

вання. Обидві станції мають приймачі ко-

ливань, які випромінює друга станція. На

головній станції є опорний змішувач, на

який потрапляють вимірювальні коливання

безпосередньо з генератора вимірювальних

коливань і коливання гетеродина, прийняті із

керованої станції. Виділені

з нього

низькочас-

тотні коливання подають на один вхід фазо-

метра. На

інший його

вхід подають

коливання

з приймача,

який

приймає з керованої станції

низькочастотні коливання, одержані із сигналь-

ною змішувача Різниця фаз

низькочастотних

коливань A\jf = 2лfx, де/- частота вимі-

рювальних коливань, х = 2sjb - час двора-

зового проходження вимірюваної лінії s ко-

ливаннями, швидкість яких Виміряна

різниця фаз не залежить від частоти і по-

чаткової фази коливань гетеродина. Отже,

коливання високих частот, які випроміню-

Віддалемір...

ють головна і керована станції, можуть

бути некогерентними. Тому В. г. з а. в. наз.

некогерентними відцалемірами з активним

відбивачем. Різниця фаз низькочастотних

коливань є такою ж, як різниця фаз вимі-

рювальних коливань у звичайному фазо-

вому віддалемірі. Схему такого віддале-

міра запропонували в 30-х роках XX ст.

акад.

JI.

І. Мандельштам і Н. Д. Папалексі.

На ній ґрунтується робота всіх сучасних

геодезичних радіовіддалемірів. 13.

Головна станція

Ґенератир

тмірюнальни

коливань

Передавач

шмірктальнш

коливань

Керована станція

Приймач

чимірювальнш

коливань

Сигнальниі

змішувач

Опорный

імішувач

Приймач

коливань

гетеродина

Передавач

коливань

гетеродина

[Гетеродйн\

ВІДДАЛЕМІР ДИФЕРЕНЦІЙНИЙ

(дифференциальный дальномер; differential

range-finder; Differenzentfernungsmesser m):

віддалемір подвійного зображення

з диференційним мікрометром. 14.

ВІДДАЛЕМІР ЕЛЕКТРОМАГНЕТ-

НИЙ (электромагнитный дальномер;

electromagnetic range-finder; elektromagne-

tischer Entfernungsmesser m)\ див. Відда-

лемір геодезичний; Віддалеміри

електронні. 14.

ВІДДАЛЕМІР З АКТИВНИМ ВІДБИ-

ВАЧЕМ НЕКОГЕРЕНТНИЙ (некогере-

нтный

дальномер с активным отражате-

лем; incoherent range-finder with active ref-

lector; Entfernungsmesser m mit der Hilfs-

generator m und aktivem Reflektor): див.

Віддалемір гетеродинний з актив-

ним відбивачем. 13.

ВІДДАЛЕМІР З ВЛАСНОЮ БАЗОЮ

(внутрибазный дальномер; inner-base ran-

ge-finder; Entfernungsmesser m mit eigener

Basisf): віддалемір подвійного зоб-

раження з базою на приладі. 14.

ВІДДАЛЕМІР ІМПУЛЬСНИЙ (импуль-

сный дальномер; pulsing range-finder;

Impulsentfernungsmesser m): віддалемір

електромагнетний, в якому застосова-

но часовий метод вимірювання. 14.

ВІДДАЛЕМІР ІНТЕРФЕРЕНЦІЙНИЙ

(интерференционный дальномер; interfe-

rence range-finder; Interferenzentfernungs-

messer m): електронний віддалемір,

принцип дії якого ґрунтується на абсолю-

тному інтерференційному методі.

Основою його конструкції є інтерферо-

метр Майкельсона, в якому дзеркала

замінені найчастіше призмами для збіль-

шення допусків у точності їх взаємного

орієнтування. В. і., де джерелом світла є ла-

зер, наз. лазерними інтерферометрами.

Віддалеміри,

яких реалізовано двочасто-

тний абсолютний інтерференційний метод,

наз. гетеродинними інтерферометрами. У

таких віддалемірах джерело світла випро-

мінює оптичні коливання двох близьких

спектральний ліній, різниця частот яких

міститься в радіодіапазоні. У табл. подані

основні характеристики найвідоміших ла-

зерних В. і. 13.

Назва від-

далеміра

Радіус

дії, м

Точність Метод вимірювання

Метрилас

МІ00-Е

ЗО 0,3 мкм + ІО"

Абсолютний інтерференц.

метол (одночастотний)

Хьюлетт-

Паккард

60 5* ІО"

Двочастотний метод

ДІП-2 60 5-Ю"

D Двочастотний метод

ЛА 3002

ЗО 5-10~' D Двочастотний метол

1ПЛ-30К ЗО

1,5-10*0

Абсолютний інтерференц.

метод (одночастотний)

ВІДДАЛЕМІР ЛАЗЕРНИЙ (лазерный

дальномер; laser range-finder; Laserentfern-

ungsmesser m): світловіддалемір, вип-

ромінювачем якого є лазер. 14.

ВІДДАЛЕМІР НИТКОВИЙ (нитяной

дальномер; cross-wire range-finder; Stri-

chentfernungsmesser m): зорова труба з нит-

ками

полі зору. Належить до віддалемірів

з постійним (у номограмних приладах

геодезичнихзі змінним) кутом та змін-

ною базою. Базою для В. н. є рейка з по-

ділками. Вимірювана віддаль D пропор-

ційна кількості поділок / між нитками і

зв'язана у зоровій трубі аналатичній

співвідношенням D = k-l, де k - постійне

число, яке визначають або на базисі, або

вимірюванням кута між нитками. Залеж-

но від типу В. н. вимірюють нахилену від-

даль або її горизонтальну проекцію. Точ-

ність вимірювання довжини лінії 1:200-

1:600. У 1674 Монтанарі використовував

подібний до В. н. пристрій, а 1810 Георг

Віддалемір...

Рейхенбах застосував у трубі відцалемірні

нитки. 14.

ВІДДАЛЕМІР ПОДВІЙНОГО ЗОБРА-

ЖЕННЯ (дальномер двойного изображе-

ния; double-image range-finder; Doppelbil-

dentfernungsmesserm): див. Віддалеміри

оптичні. 14.

ВІДДАЛЕМІР РЕДУКЦІЙНИЙ (редук-

ционный дальномер;

self-reducing range-fin-

der, reduction distance meter; reduction dis-

tance meter; Reduktionsentfernungsmesser

m):

віддалемір геодезичний,

яким

без-

посередньо визначають горизонтальні про-

екції вимірюваних ліній. 14.

ВІДДАЛЕМІР СТЕРЕОСКОПІЧНИЙ

(стереоскопический дальномер; stereosco-

pic range-finder; Stereoentfernungsmesser

m): віддалемір геодезичний з внут-

рішньою базою, в якому використовують

явище стереоефекту зображення цілі. 14.

ВІДДАЛЕМІР ТРАНСВЕРСАЛЬНОГО

ТИПУ (дальномер трансверсального ти-

па; transversal cross-wire meter; Transver-

salentfernungsmesser m): віддалемір нит-

ковий, в якому для вимірювання віддалі

використано рейку зі шкалою у вигляді по-

перечного м-бу. 14.

ВІДДАЛЕМІР ФАЗОВИЙ (фазовый да-

льномер; phase range-finder; Phasendistanz-

messer m): див. Фазовий метод визна-

чення віддалей. 13.

ВІДДАЛЕМІРИ ГЕТЕРОДИННІ (гете-

родинные дальномеры; heterodyne range-

finders; Entfernungsmesser m mit dem Hilfs-

generator

m):

група фазових віддалемірів,

у яких перед порівнянням фаз прямих і

відбитих коливань знижують їх частоту ге -

теродинуванням. У В. г., крім джерела

і передавача вимірювальних коливань, від-

бивача, приймача і фазометра, є ще гете-

родин і два змішувачі: опорний і сигналь-

ний. Зі змішувачів отримують низькочас-

тотні відповідно опорні та сигнальні коли-

вання. Різницю фаз цих коливань, що до-

рівнює (р

<р

вимірює фазометр (див.

Фазовий метод). Гетеродин і сигналь-

ний змішувач можуть бути в тому ж блоці

віддалеміра,

якому є джерело і передавач

вимірювальних коливань, або у відбивачі.

У першому випадку маємо В.

г.

з пасивним,

ав другому-з активним відбивачем.

Перший варіант використано в більшості

сучасних світловіддалемірів. 13.

ВІДДАЛЕМІРИ ЕЛЕКТРОННІ (элект-

ронные дальномеры; electronic rang-fin-

ders; elektronische Distanzmesserm pi): при-

лади для визначення довжин ліній. їх ро-

бота ґрунтується на визначенні часу, за

який електромагнетні хвилі проходять ви-

мірювану лінію, або на визначенні відомої

його функції. У В.

е.

використовують електро-

магнетні хвилі, які

атмосфері поширюю-

ться прямолінійно. Цій умові відповідають

хвилі оптичного діапазону або надвисо-

кочастотні радіохвилі. Відповідно до вико-

ристаних хвиль В. е. поділяють на світло-

віддалеміри і радіовіддалеміри. Час т про-

ходження електромагнетними хвилями лі-

ній, які вимірюють геодезисти, становить

М0^-110~

с. Якщо довжини ліній визна-

чають з точністю 0,1-3 см, то час треба ви-

міряти з похибкою не більше 0,3-Ю"

1-1СГ

с. Початок і кінець проміжку часу

потрібно фіксувати в точках, віддалених

між собою на довжину вимірюваної лінії.

Це створює значні технічні труднощі. У

В. е. хвилі проходять лінію двічі: з одного

її кінця до іншого, там відбиваються від-

бивачем і йдуть у зворотному напрямі, до

приймача, встановленого біля передавача.

I— kfii^P^

і 5 *

Завдяки цьому можна фіксувати

одній то-

чці початок і кінець проміжку часу, за який

хвилі пройшли лінію АВ двічі. Її довжина

S = $т/2, де і? - швидкість поширення

електромагнетних хвиль в атмосфері.

Отже, В. е. складається з двох частин, які

встановлюють на різних кінцях лінії. На

одному кінці - передавач, приймач і вимі-

рювальний пристрій, а на іншому

—

відби-

вач електромагнетних хвиль. У більшості

В. е. коливання, які випромінює передавач,