Мацнєв А.І., Проценко С.Б., Саблій Л.А. Моніторинг та інженерні методи охорони двкілля

Подождите немного. Документ загружается.

181

ливо розвивається бактеріальне населення та мікрофауна. Бактерії злипають-

ся у своєрідні

пластівці

, які мають надзвичайно велику робочу поверхню

(близько 1200 м

в 1 м

активного мулу), і виділяють

ферменти

, що розщеп-

люють органічні забруднення до більш-менш простих мінеральних речовин -

відбувається так звана мінералізація органіки. Поглинаючи велику кількість

органічних речовин, бактерії активно діляться, їх маса безперервно зростає.

Завдяки злипанню бактерій у пластівці, активний мул здатний швидко осідати

і відділятися від очищеної води. Відстояна вода готова для подальшого вико-

ристання, а мул знову включається в процес очищення.

На поверхні бактеріальних пластівців та між ними мешкають численні не-

видимі неозброєним оком тварини, як багатоклітинні - коловратки, черви,

кліщі, так і

одноклітинні

- інфузорії, джгутикові, амеби. У тварин свої дуже

важливі функції - вони живляться бактеріями, знищуючи старі й непрацездат-

ні, і тим самим омолоджують бактеріальне населення мулу. Проте найголов-

ніша їх функція полягає у здійсненні генетичного контролю - вони з’їдають

бактерії, що не злипаються у пластівці. Таким чином мікрофауна очищує воду

від усіх частинок, що відірвалися від пластівців. Якщо ці “хижаки” в мулі від-

сутні, то очищена вода залишається мутною.

Активний мул не одразу пристосовується до очищення певного виду стіч-

них вод - минає декілька місяців, перш ніж в ньому утворюється необхідне

угруповання організмів.

Контроль роботи аеротенків здійснюють шляхом

хімічного аналізу

очи-

щеної води. Iснують також способи

біологічного контролю

- шляхом вивчен-

ня під мікроскопом проби мулу та виявлення, які організми в ньому присутні

і в якій кількості, можна зробити висновок про ефективність роботи цієї очис-

ної споруди. Якщо ступінь очищення води знижується, то в активному мулі

з’являються так звані нитчасті бактерії, а замість черевовійчастих інфузо-

рій - туфельки (парамеції). В разі нестачі кисню більшість прикріплених форм

найпростіших замінюється тваринами, що вільно плавають. Збільшуючи по-

дачу повітря в аеротенк (концентрацію розчиненого кисню) або тривалість ае-

рації, можна зрушити рівновагу живого населення активного мулу у необхід-

ному напрямку. Таким чином, склад мікроорганізмів активного мулу є найго-

ловнішим показником його діяльності. За видовим складом цих живих істот

можна визначити, наскільки ефективно відбувається процес очищення, які

стічні води (промислові чи побутові) очищує активний мул, яка токсичність

забрудненої води.

Як зазначалося, перед біологічним очищенням стічні води, зазвичай, по-

передньо очищають механічними методами. Відстійники, що застосовують

для цього, називають

первинними

. Оптимальним вважається такий ефект пер-

винного освітлення, коли у воді, що подається на біологічне очищення, міс-

титься не більше 150 мг/л завислих речовин.

182

Після біологічного очищення на біофільтрах разом з очищеною водою

виноситься біологічна плівка, а після аеротенків - активний мул, для звільнен-

ня від яких стічні води направляють у відстійники, які в цьому випадку нази-

вають

вторинними

При очищенні стічних вод в аеротенках переважна кількість активного

мулу з вторинних відстійниках повертається в аеротенки для забезпечення

процесу біологічного очищення стоків. Цей активний мул називають зворот-

ним, або циркуляційним. Кількість його становить 40-50 % від об’єму рідини,

що очищується. При неповному (частковому), а іноді й при повному біологіч-

ному очищенні виробничих стічних вод чи їх суміші з побутовими стоками

зворотний активний мул спочатку подають в

регенератори

для відновлення

його активності, а вже потім - в аеротенки.

Приріст активного мулу, що утворюється в процесі мінералізації органіч-

них забруднень, називають надлишковим активним мулом. Його видаляють з

вторинних відстійників і, зазвичай, спочатку подають в мулоущільнювачі для

зменшення вологості, а потім - в метантенки, де він зброджується разом з оса-

дом первинних відстійників.

Біологічне очищення в штучно створених умовах може бути повним, коли

БПК стічних вод знижується на 90-95 %, та

неповним

- відповідно на 40-80 %.

В результаті повного біологічного очищення концентрація завислих речовин

в стічних водах зменшується до 15-20 мг/л, а БПК

ПОВН

- до 15-20 мг О

/л.

Якщо повне біологічне очищення не може задовольнити умови скиду в

поверхневий водний об’єкт, то в цьому випадку передбачають споруди гли-

бокого очищення (доочищення) стічних вод. На цій стадії застосовують фі-

зико-хімічні методи обробки, а також очищення в природних умовах у біоло-

гічних ставах з вирощуванням вищої водної рослинності для вилучення з во-

ди біогенних елементів.

Зазначимо, що ніякими сучасними методами очистити стічні води на

100 % не вдається, адже після певної межі витрати на кожний додатковий від-

соток очищення води зростають по експоненті. Тому, зазвичай, стічні води

очищують до певної економічно обґрунтованої межі, а потім розбавляють їх

чистою природною водою таким чином, щоб вміст домішок у суміші не пере-

вищував гранично допустиму концентрацію (ГДК).

Слід зауважити, що деякі особливо токсичні стічні води промислових під-

приємств взагалі неможливо очистити сучасними методами, їх доводиться за-

хороняти, закачуючи у підземні сховища. Таким чином утворюються еколо-

гічно небезпечні об’єкти, оскільки завжди існує загроза проникнення таких

вод у підземні водоносні горизонти. Iнколи води, які неможливо очистити,

випарюють у відстійниках, значно зменшуючи об’єм і масу відходів, що під-

лягають захороненню.

Стічні води після очищення можуть містити значну кількість хворобо-

творних (патогенних) мікроорганізмів, тому перед випуском у водойму їх не-

183

обхідно знезаражувати. Для дезінфекції, зазвичай, використовують рідкий

хлор або хлорне вапно (гіпохлорид кальцію). Тривалість контакту стічних вод

з хлором має бути не менша 30 хвилин, а концентрація залишкового “актив-

ного” хлору в очищеній воді не повинна перевищувати 1.5 мг/л. Комплекс

споруд для знезаражування стоків включає:

• хлораторну - приміщення, де здійснюється підготовка й дозування

хлору;

• змішувачі - для перемішування хлору із стічними водами;

• контактні резервуари, де в результаті контакту хлору з водою бакте-

рії знищуються.

Осад, що в невеликій кількості випадає в контактних резервуарах, оброб-

ляють разом з осадом первинних відстійників або направляють на мулові

майданчики.

4.6.2.1. Споруди для механічного очищення стічних вод

4.6.2.1.1. Решітки

Решітки складаються із сталевих стержнів, розміщених в каналі, по яко-

му протікають стічні води. Стержні розташовують один від одного на певній

відстані, яку називають прозором, і від якої залежать мінімальні розміри за-

тримуваних покидьок. Для попередження засмічування прозорів решіток або

утворення значних підпорів води решітки повинні систематично очищуватися

від покидьок.

Решітки поділяють на такі основні групи:

• за шириною прозорів - на

грубі з прозорами від 30 до 200 мм та

зви-

чайні - від 5 до 25 мм (решітки з прозорами менше 16 мм застосову-

ють рідко);

• за конструктивними особливостями - на

нерухомі й рухомі (пово-

ротні, крильчасті), які періодично чи безперервно піднімають із стіч-

них вод для очищення від покидьок;

• за способом очищення від покидьок - на решітки з

ручним

та

механі-

зованим очищенням.

Затримувані на решітках покидьки, зазвичай,

подрібнюють

у молоткових

дробарках, після чого вони спрямовуються у канал перед решітками чи в ме-

тантенки.

Будівля, де розміщуються решітки, обладнується вантажопідйомними за-

собами, системами опалення та вентиляції.

Застосовують також решітки-дробарки, які затримують покидьки й по-

дрібнюють їх безпосередньо в потоці стічних вод.

184

4.6.2.1.2. Пісковловлювачі

Пісковловлювачі влаштовують для вида-

лення із стічних вод нерозчинених мінеральних

речовин, переважно піску. Наявність піску в

стічних водах несприятливо позначається на ро-

боті очисних споруд, оскільки пісок може нако-

пичуватися у відстійниках, септичних камерах,

двоярусних відстійниках, метантенках та інших

спорудах, зменшувати їх корисний об’єм, пере-

шкоджати випуску осаду і порушувати техноло-

гічний процес роботи очисної станції. Тому піс-

ковловлювачі є обов’язковими у складі очисних

станцій потужністю більше 100 м

/доб.

Залежно від загального напряму руху стіч-

них вод пісковловлювачі поділяють на горизон-

тальні

вертикальні

В горизонтальних пісковловлювачах випа-

діння піску забезпечується при швидкості пото-

ку води в них від 0.15 до 0.3 м/с.

На рис.4.4 показаний горизонтальний піско-

вловлювач з коловим рухом води. Він складаєть-

ся з відстійної частини у вигляді кругового жолоба

, в нижній частині якого є

щілина

шириною 0.1-0.15 м, крізь яку пісок, що випадає із стічних вод, по-

трапляє в нижній бункер 3, виконаний у вигляді зрізаного конусу. Видалення

осаду з пісковловлювача здійснюють за допомогою гідроелеватора 4.

4.6.2.1.3. Відстійники

Оскільки в пісковловлювачах затримуються, головним чином, нерозчине-

ні речовини мінерального походження, після них в стічних водах залишається

значна кількість нерозчинених речовин, переважно, органічного походження

(нерозчинені домішки побутових стічних вод приблизно на 80 % складаються

з органічних речовин і на 20 % - з мінеральних). Отже завдання очищення

стічних вод після пісковловлювачів полягає у видаленні із стоків нерозчине-

них речовин, що знаходяться у завислому та плаваючому стані. Для цього за-

стосовують відстійники.

Залежно від необхідного ступеня очищення стічних вод перед їх випус-

ком у водний об’єкт відстійники можуть призначатися для попередньої об-

робки стоків перед їх подальшим очищенням (наприклад, в спорудах біоло-

гічного очищення), або ж освітлення стічних вод у відстійниках може бути

достатнім для їх випуску у водний об’єкт.

пісок

Рис.4.4. Горизонтальний

пісковловлювач з коловим

рухом води

1 - круговий жолоб; 2 - щілина;

3 - бункер; 4 - гідроелеватор

185

Відстійники, які застосовують у даний час, є проточними. Це означає, що

відстоювання стічних вод відбувається при повільному їх протіканні через

відстійник.

Розрізняють такі типи відстійників:

• горизонтальні (прямокутні в плані), в яких осадження завислих речо-

вин відбувається при горизонтальному русі стічних вод з малими

швидкостями;

• радіальні

(круглі або квадратні в плані), в яких осадження завислих

речовин відбувається так само, як і в горизонтальних відстійниках, але

при русі стічних вод від центру відстійника до периферії;

• вертикальні, в яких осадження завислих речовин відбувається при

вертикальному русі стічних вод в напрямку, протилежному випадан-

ню осаду.

Горизонтальний відстійник

(рис.4.5) являє собою прямокутний

в плані резервуар із співвідношен-

ням ширини і довжини не менше

1 : 4 та глибиною до 4 м. Стічні во-

ди підводяться каналом до торце-

вої стінки відстійника, де за допо-

могою поперечного лотка

з водо-

зливом рівномірно розподіляються

по ширині відстійника. З проти-

лежного боку відстійника влашто-

вується лоток для збору освітленої рідини

Радіальні відстійники, зазвичай, виконують круглими в плані діаметром

від 16 до 40 м (іноді до 60 м) і глибиною, що дорівнює від 1/6 до 1/10 діамет-

ра. Радіальними ці відстійники називають тому, що рух води в них відбува-

ється в радіальному напрямку. Радіальні відстійники можна розглядати як різ-

новид горизонтальних, проте швидкість руху води

в них є змінною - від мак-

симальної в центральній частині до мінімальної у периферійній, тоді як в го-

ризонтальних відстійниках вона є постійною вздовж всієї довжини споруди.

Конструкція радіального відстійника наведена на рис.4.6. Підведення не-

освітленої води здійснюється знизу по трубопроводу 1, звідки вона потрапляє

через центральний розподільчий пристрій 2 у відстійну зону, а освітлена вода

збирається в круговий периферійний жолоб

. Плаваючі речовини видаляють-

ся з поверхні рідини за допомогою напівзануреної дошки, закріпленої під ку-

том до осі ферми, що обертається, і подаються трубою в плаваючий бункер,

звідки вони надходять у муловий колодязь.

і = 0.01

Рис.4.5. Горизонтальний відстійник

1 - розподільчий лоток; 2 - водозбірний лоток;

3 - візок; 4 - скребок; 5 - трубопровід випуску

осаду; 6 - жирозбірний лоток

186

Осад згрібають у прия-

мок

, розташований в цент-

рі відстійника, скребками у

вигляді жалюзі

, закріпле-

ними знизу рухомої ферми

під кутом 45° до її осі. При

обертанні ферми із закріпле-

ними на ній скребками відбу-

вається переміщення осаду

по дну відстійника від пери-

ферії до центру. Приямок

має форму перевернутого зрізаного конусу. Днище відстійника влаштовують

з похилом 0.02 від периферії до приямку.

Вторинний радіальний відстійник для видалення осаду замість скребків

обладнують мулосмоками.

Вертикальний відстійник яв-

ляє собою круглий (іноді квадрат-

ний) в плані резервуар діаметром

до 10 м з днищем у вигляді пере-

вернутого зрізаного конусу (рис.

4.7). Стічні води подаються по лот-

ку

в круглу центральну трубу

що закінчується раструбом 3. До-

сягаючи відбійного щита

, потік

стічних вод змінює напрямок з вер-

тикального низхідного на горизон-

тальний, а потім - на вертикальний

висхідний. Рухаючись рівномірно

по площі робочої частини відстій-

ника 5, освітлені стічні води пе-

реливаються через круглий водозлив у збірний лоток

4.6.2.2. Споруди для біологічного очищення стічних вод

Як зазначалося вище, для біологічного очищення стічних вод в природ-

них умовах застосовують поля зрошення, поля фільтрації і біологічні стави.

Очищення стічних вод на полях зрошення і полях фільтрації відбува-

ється в процесі їх фільтрування крізь ґрунт. При цьому затримані частинками

ґрунту органічні забруднення разом з бактеріями обволікають їх і утворюють

біологічну плівку. Плівка адсорбує тонкодисперговані завислі, колоїдні та роз-

чинені речовини стічних вод, які в присутності кисню повітря піддаються біо-

хімічному окисленню аеробними бактеріями. Оскільки атмосферне повітря

інтенсивно проникає в пори ґрунту на глибину до 0.2-0.3 м, то саме в цьому

Рис.4.6. Радіальний відстійник

1 - подача неосвітленої води; 2 - центральний

розподільчий пристрій; 3 - збірний лоток; 4 - приямок;

5 - скребок; 6 - відведення осаду; 7 - відведення

освітленої води

Рис.4.7. Вертикальний відстійник

1 - лоток; 2 - центральна труба; 3 - раструб;

4 - відбійний щит; 5 - відстійна зона; 6 - збірний

лоток; 7 - осадова зона; 8 - осадова труба

187

шарі й відбуваються окислювальні процеси: органічний вуглець окислюється

до CO

, азот амонійних солей - до нітритів і нітратів (NO

і NO

), тобто нітри-

фікується.

На більшій глибині внаслідок нестачі чи відсутності кисню відбувається

процес денітрифікації, і на окислення органічних речовин витрачається ки-

сень, що вивільняється з нітратів. Таким чином, активний шар ґрунту, в якому

відбуваються процеси очищення стічних вод, практично досягає 1.5 м, тому

поля зрошення влаштовують при рівні залягання ґрунтових вод не вище 1.5 м

від поверхні землі. При більш високому рівні залягання ґрунтових вод необ-

хідно передбачати заходи щодо його зниження.

Очищення стічних вод в біологічних ставах протікає так само, як і про-

цеси самоочищення у природних водоймах. Біологічне окислення органічних

речовин відбувається за рахунок кисню повітря, що реаерує (розчинюється)

крізь поверхню дзеркала води.

Для біологічного очищення стічних вод у штучно створених умовах за-

стосовують біологічні фільтри (біофільтри) та аеротенки.

Біологічні фільтри - це споруди, в яких біологічне очищення стічних вод

відбувається при їх фільтруванні крізь шар крупнозернистого матеріалу (за-

вантаження). Поверхня зерен цього матеріалу вкрита біологічною плівкою,

заселеною аеробними мікроорганізмами.

Стічні води подають на біофільтри після їх освітлення в первинних від-

стійниках. При фільтруванні стічних вод крізь шар завантаження відбувається

адсорбція біологічною плівкою тонкодиспергованих речовин, що залишилися

в рідині після первинних відстійників, а також - колоїдних та розчинених спо-

лук. Органічна частина забруднень, затриманих біоплівкою, піддається біохі-

мічному окисленню (мінералізації) за участю аеробних бактерій. Кисень, не-

обхідний для життєдіяльності бактерій, надходить в тіло біофільтра шляхом

його природної чи штучної вентиляції. Величину навантаження на біофільтр

визначають по його окислювальній потужності (ОП) - кількості кисню, яка

отримується з 1 м

фільтруючого матеріалу за добу для зниження БПК стіч-

них вод, що подаються на біофільтр.

Біологічне очищення стічних вод на біофільтрах відбувається так свмо, як

і на полях зрошення чи полях фільтрації, але внаслідок штучно створених

сприятливих для життєдіяльності аеробних мікроорганізмів умов процес біо-

логічного окислення в біофільтрах проходить інтенсивніше. Тому і розміри

споруд для біологічного очищення стічних вод в штучно створених умовах у

багато разів менші від споруд очищення в природних умовах.

Біофільтри безперервної дії (рис.4.8) складаються з таких основних еле-

ментів:

• огороджувальних стін 1, розташованих по периметру біофільтра, які

утримують фільтруючий матеріал;

188

• дренажного пристрою, що являє собою дірчасте днище

біофільтра,

на якому тримається фільтруюче завантаження;

• суцільного днища

, розташованого під дренажем на відстані 0.4-0.6

м, завдяки чому утворюється міждонний простір;

• фільтруючого завантаження

, яке може складатися із щебеню твер-

дих порід, гравію, керамзиту, котельного шлаку, пластичних мас то-

що;

• пристрою

для рівномірного (з невеликими інтервалами часу) розпо-

ділення стічних вод по поверхні фільтруючого шару.

Біофільтри безперервної дії поділяють

на краплинні та високонавантажувані.

Аеротенки - це залізобетоні резервуа-

ри, в яких стічні води у суміші з активним

мулом піддаються аерації. Як зазначалося

вище, мінералізація органічних забруд-

нень стічних вод в аеротенку здійснюється

аеробними мікроорганізмами активного

мулу в присутності кисню повітря. Тому

для успішного протікання процесу біохі-

мічного очищення стічних вод необхідне

постійне перемішування їх суміші з актив-

ним мулом та безперервна її аерація в

усьому об’ємі аеротенка, що забезпечує

контакт стічних вод з активним мулом і

підтримує життєдіяльність бактерій. Ки-

сень подають в аеротенки разом з повіт-

рям за допомогою повітродувок, компре-

сорів, вентиляторів, а також шляхом за-

смоктування повітря з атмосфери механіч-

ними чи комбінованими засобами (пневматична та механічна аерація). Відпо-

відно до методів аерації рідини в аеротенках останні поділяють на три типи:

аеротенки з пневматичною, механічною та комбінованою аерацією. На прак-

тиці найчастіше використовують аеротенки першого типу (рис.4.9).

В колишньому СРСР дослідженнями роботи аеротенків займалися вчені:

проф. С.М.Строганов, докт.біол.наук К.М.Корольков, проф. Н.А.Базякіна,

канд.тех.наук І.С.Постницький, докт.тех.наук З.О.Орловський та ін. Вони за-

пропонували методи розрахунку аеротенків, якими ми користуємося і нині.

Процес біологічного очищення стічних вод в аеротенку можна поділити

на три стадії. На першій, початковій стадії одразу після змішування свіжих

стічних вод з активним мулом відбувається адсорбція останнім забруднень

стічних вод та окислення легкоокислюваних речовин. В результаті спостері-

гається різке зниження БПК стічних вод (на 40-80 %) і повне споживання роз-

2 3

Рис.4.8. Біофільтр

1 - огороджувальні стіни; 2 - дірчасте

днище; 3 - суцільне днище; 4 - фільтру-

юче завантаження; 5 - подача води;

6 - розподільчий пристрій; 7 - подача

повітря; 8 - гідравлічний затвор;

9 - водовідвідний лоток

189

чиненого кисню на процеси окислення, таким чином його дефіцит на-

ближається до одиниці. Перша стадія, зазвичай, триває 0.5-2 год.

На другій стадії процесу відбувається окис-

лення повільноокислюваних речовин та регене-

рація активного мулу, тобто відновлення його

властивостей, які значно послабилися наприкін-

ці першої стадії. Швидкість споживання кисню

на другій стадії значно нижча, ніж на першій.

На третій стадії процесу відбувається ні-

трифікація амонійних солей, і швидкість спожи-

вання кисню знову зростає.

Існуючі методи розрахунку аеротенків вра-

ховують процес біологічного очищення в них до

початку стадії нітрифікації. Тривалість аерації

стічних вод міських каналізацій при цьому ста-

новить близько 6-8 год. Проте для отримання

надійних результатів, при яких БПК очищених

стічних вод не перевищуватиме 15-25 мг/л, не-

обхідно, щоб в їх складі містилося 5-6 мг/л нітратів. Витрати кисню, необхід-

ні на утворення цієї кількості нітратів, приблизно дорівнюють величині

БПК

ПОВН

очищених стічних вод. В кінці періоду очищення стоків через не-

повне споживання розчиненого кисню відбувається його накопичення в ріди-

ні, і дефіцит кисню зменшується до нуля.

Хід окислювального процесу в

аеротенку, за даними проф.Н.А.Ба-

зякіної, наведений на рис.4.10. З

графіка видно, що поділ цього про-

цесу на стадії є умовним, оскільки

нітрифікація не обов’язково почи-

нається на другій стадії. Проте на-

ведена характеристика дозволяє на-

очно відобразити послідовність

процесів біохімічного окислення

стічних вод в аеротенках.

За ступенем очищення стічних

вод виділяють аеротенки

повного

та

неповного, або часткового очищен-

ня. В першому випадку отримують

очищені стічні води, що не загнива-

ють і містять нітрати та розчинений

кисень. В другому випадку процес

Рис.4.9. Аеротенк з

пневматичною аерацією

1 - повітряний стояк;

2 - фільтросний канал;

3 - фільтроси

600

500

400

300

200

100

БПК, мг/л

Азот (N), мг/л

02468

Години

БПК

Азот

амон.

солей

Азот

нітратів

120

100

Рис.4.10. Хід окислювального процесу

суміші стічних вод та активного мулу

(за Н.А.Базякіною)

190

обмежується першою стадією, при якій БПК

ПОВН

очищених стічних вод може

зменшуватися на 40-80 %.

Схеми аеротенків повного

і часткового очищення наве-

дені на рис.4.11. Як видно з

рисунка (рис.4.11а), при пов-

ному біологічному очищенні

мулова суміш з аеротенка 3

направляється у вторинний

відстійник

, після осадження

більша частина активного

мулу з вторинних відстійників

безперервно перекачується в

аеротенки (циркуляційний або

зворотний активний мул

), а

решта - надлишковий мул

надходить на переробку.

При частковому біологіч-

ному очищенні (рис.4.11

) ак-

тивний мул, що осаджується у

вторинних відстійниках, міс-

тить адсорбовані забруднення

стічних вод, які ще не окис-

лилися. Тому циркуляційний

активний мул

з вторинних

відстійників спочатку направляють в регенератор 12, де він певний час

аерується для забезпечення мінералізації адсорбованих ним забруднень стіч-

них вод та відновлення активних властивостей мулу (відбувається так звана

регенерація активного мулу). Після регенераторів зворотний активний мул

надходить в аеротенк, а надлишковий 8 - на подальшу обробку.

Оскільки вологість надлишкового активного мулу становить 99.2-99.6 %,

для зменшення його об’єму перед надходженням в метантенки він піддається

ущільненню в мулоущільнювачах, де його вологість знижується до 95-98 %.

4.6.2.3. Методи і споруди для оброблення, зневоднення, знезаражування

та утилізації осадів стічних вод

На каналізаційних очисних станціях утворюється значна кількість осадів.

Вони випадають в первинних відстійниках, а також отримуються при біоло-

гічному очищенні стічних вод у вигляді біологічної плівки після біофільтрів

або надлишкового активного мулу після аеротенків.

Осад, що видаляють з первинних відстійників, називають “сирим”. Він

має сірий колір і містить 92-96 % води. Його об’ємна вага становить від 1.004

1 2

а)

б)

Рис.4.11. Схеми аеротенків повного (а)

і часткового (б) очищення

1 - подача стічних вод; 2 - первинні відстійники;

3 - аеротенки; 4 - вторинні відстійники; 5 - мулова

насосна станція; 6 - повітродувна станція; 7 - зворот-

ний активний мул; 8 - надлишковий активний мул;

9 - повітроводи; 10 - сирий осад; 11 - надлишковий

активний мул в мулоущільнювачі; 12 - регенератори;

13 - регенерований активний мул в аеротенки