соціальних проблем, нормативно-довідкові видання, збірники з охорони та
гігієни праці, матеріали з освіти працівників тощо.
У Міжнародному бюро праці також діє комп’ютерна система інформації з
соціально-трудових питань, яка забезпечує доступ до бібліотеки МБП.
13.4. Конвенції МОП
Важлива роль у роботі МОП належить конвенціям і рекомендаціям,
спрямованим на захист працівника.
Конвенція № 29 „Про примусову чи обов’язкову працю” (1930 р.)
передбачає, що кожний член МОП, який її ратифікував, зобов’язується
відмовитися від застосування примусової чи обов’язкової праці в усіх формах у
найкоротший строк.
Конвенція № 42 „Про відшкодування трудящим у випадку професійного
захворювання” (1934 р.) передбачає, що кожний член МОП, який ратифікував
її, зобов’язується забезпечувати особам, що зазнали професійного
захворювання або у випадках їх смерті від таких захворювань, та особам, які
перебувають на їхнім утриманні, відшкодування, що здійснюються на
загальних принципах його національного законодавства.
Конвенція № 52 „Про щорічні оплачувані відпустки” (1936 р.). Згідно з
нею кожна особа, до якої застосовується конвенція, має право після
неперервної роботи протягом 1 року на щорічну оплачувану відпустку — 6
робочих днів, для осіб віком молодше 16 років — не менше 12 робочих днів. До
щорічної відпустки не долучаються: офіційні й традиційні свята, перерви в
роботі в результаті хвороби. Працівник, який йде у відпустку, отримує або
свою звичайну винагороду, або винагороду, визначену в колективному
договорі.
Конвенція № 87 „Про свободу асоціацій і захист права на організацію”
(1948 р). У ній зазначається, що трудящі та підприємці мають право створювати
на свій вибір організації та вступати до них. Організації трудящих і підприємців
мають право виробляти свої статути, формувати свою програму дій, вони
підлягають розпускові або тимчасовій забороні в адміністративному порядку.
Конвенція№ 95 „Про охорону заробітної плати” (1949р.).
Конвенція № 98 „Про застосування принципів права на організацію і на
ведення колективних переговорів” (1951 р.). Трудящі користуються належним
захистом проти будь-яких дискримінаційних дій, спрямованих на обмеження
свободи об’єднань у сфері праці, захистом від відмови у прийнятті на роботу
або звільненні, через членство у профспілці тощо.
Конвенція № 100 „Про рівну винагороду чоловіків і жінок за працю рівної
цінності” (1951 р.). Згідно з нею, кожний член МОП, який ратифікував цю
конвенцію, зобов'язується застосовувати щодо всіх працівників принцип
рівного винагородження чоловіків і жінок за працю рівної цінності. Цей
принцип може застосовуватися шляхом національного законодавства,
колективних договорів між підприємцями і працівниками тощо.