Реферат - Кримінальна психологія

Подождите немного. Документ загружается.

ПЛАН

ВСТУП..........................................................................................................2

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА

КРИМІНАЛЬНОЇ ПСИХОЛОГІЇ...............................................................4

2. ПСИХОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ МЕХАНІЗМІВ

СОЦІАЛЬНОЇ ДЕТЕРМІНАЦІЇ ЗЛОЧИННОЇ ПОВЕДІНКИ................9

ВИСНОВКИ...............................................................................................17

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ...........................................19

ВСТУП

Юридична психологія містить у собі різні галузі наукових знань, є

прикладною наукою й рівною мірою належить як психології, так і юриспруденції.

У сфері суспільних відносин, регульованих нормами права, психічна діяльність

людей здобуває своєрідні риси, які обумовлені специфікою людської діяльності в

сфері правового регулювання.

Право завжди пов'язане з нормативним поводженням людей. Будучи

активним членом суспільства, людина робить вчинки, дії, які підкоряються

певним правилам. Правила, обов'язкові для якоїсь конкретної безлічі (маси)

людей, називаються нормами поведінки, які встановлюються самими людьми в

інтересах або всього суспільства, або окремих груп і класів.

Всі норми поведінки звичайно поділяють на технічні й соціальні. Перші

регулюють діяльність людини по використанню природних ресурсів (норми

витрат палива, електроенергії, води й т.п.) і знарядь праці. Соціальні норми

регулюють людські дії у відносинах між людьми. Соціальні норми містять у собі

звичаї, мораль і право. Всі соціальні норми, виходячи із прийнятих у суспільстві

оцінок, вимагають або утримання від певних вчинків, або здійснення якихось

активних дій.

Методологічна особливість юридичної психології полягає в тому, що центр

ваги в пізнанні переноситься на особистість як суб'єкт діяльності. Таким чином,

якщо право в першу чергу виділяє в людині правопорушника, то юридична

психологія досліджує людину як правопорушника, як свідка, що потерпів і т.п.

Психічний стан так само, як і стійкі особливості характеру й особистості

потерпілого, правопорушника, свідка, розвиваються й протікають не інакше, як

підкоряючись загально-психологічним і психофізіологічним законам. Специфіка

предмета юридичної психології складається у своєрідності бачення цих станів, у

дослідженні їхнього правового значення в процесі встановлення істини, у

пошуках науково обґрунтованих методів зниження можливості порушення

правових норм шляхом психологічної корекції цих станів, так само як і

властивостей особистості правопорушників.

Таким чином, юридична психологія - науково-практична дисципліна, що

вивчає психологічні закономірності системи «людина – право», розробляє

рекомендації, спрямовані на підвищення ефективності цієї системи.

Методологічну основу юридичної психології становить системно-структурний

аналіз процесу діяльності, що розглядається у взаємозв'язку зі структурою

особистості й системою правових норм. Таким чином, у центрі уваги цієї науки

перебувають психологічні проблеми узгодження людини й права як елементів

однієї системи.

У структуру сучасної юридичної психології входять наступні компоненти:

- психологія соціально-регулятивної сутності права;

- кримінальна психологія (психологія злочину);

- виконавча (пенітенціарна) психологія;

- психологія професійної праці юриста;

- психологічні поняття в кримінально-правових і цивільно-правових відносинах;

- психологія оперативно-розшукової діяльності (ОРД).

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА

КРИМІНАЛЬНОЇ ПСИХОЛОГІЇ

Отже, кримінальна психологія (від лат. criminalis - злочинний) - галузь

юридичної психології. Кримінальна психологія вивчає психологічні механізми

правопорушень і психологію правопорушників, проблеми утворення, структури,

функціонування й розпаду злочинних груп. У пострадянській кримінальній

психології відкидається вчення про «природженого злочинця», реалізується

діалектико-матеріалістичний принцип розвитку, що визначає дослідження всього

різноманіття явищ, насамперед соціальних, що впливають на формування

психологічних особливостей правопорушників

. Таким чином, кримінальна

психологія (англ. criminal psychology) - частина юридичної психології, що вивчає

психологічні особливості становлення й розвиток протиправної діяльності й

можливості її попередження

Кримінальна психологія вивчає психічні явища, психічні закономірності,

що проявляються в процесі діяльності, пов'язаної зі злочином. У структуру

кримінальної психології входять:

- психологія особистості злочинця;

- психологія злочинної групи та її лідера;

- психологія жертви злочину (віктимологія).

Деякі дослідники до кримінальної психології відносять і психологію

неповнолітніх

Беззаперечним є той факт, що центральне місце у кримінальній психології

займає психологія особистості злочинця. Поняття «особистість злочинця»

багатогранно, воно використовується в юридичній психології, кримінальному

праві, кримінології, криміналістиці й ін. Вивчення особистості злочинця

Криминальная психология: учеб. пособие / Российская академия образования; Московский психолого-

социальный ин-т / Д.И. Фельдштейн (гл.ред.)Александр Иванович Ушатиков (авт.-сост.), Олег

Геннадьевич Ковалев (авт.-сост.). — М. : МПСИ, 2007. — с.29.

Шиханцов Г.Г. Юридическая психология: Учебник для вузов. - М. : Зерцало-М, 2003. – с.104

Орбан-Лембрик Л.Е. Юридична психологія : навч. посіб.: [для студ. вищ. навч. закл.] / Л. Е. Орбан-

Лембрик. — Чернівці: Книги-XXI, 2007. — с.147-148.

неможливе без виявлення характерних типів і груп осіб, що зробили протиправні

діяння. Виділяють три основних напрямки дослідження особистості злочинця:

біологічне, соціально-демографічне й морально-психологічне.

А. Біологічне дослідження особистості злочинця. У кримінології, правовій

психології, юриспруденції в цілому відношення до біологічних причин

злочинності неоднозначно. Як відомо, злочинцями не народжуються, а стають,

отже, у формуванні особистісних особливостей злочинця провідне місце

приділяється - соціальним, життєвим факторам, вихованню, навчанню, впливу

середовища. Однак заперечувати роль біологічних властивостей у формуванні

соціальних якостей особистості було б помилкою.

На особистість людини істотно впливають вік, стать, фізичні й психологічні

особливості. Вікові особливості - визначальні у формуванні особистості. На

кожному віковому етапі розвиток особистості неоднаковий. З роками позитивні

соціальні зв'язки стають більш міцними, стійкими й розгалуженими, багатий

життєвий досвід дає можливість вибрати соціально правильну лінію поводження

навіть у складних ситуаціях. Поводження багато в чому визначається також

статевими особливостями, переломленими в психіці конкретної людини.

Провідна роль у різному формуванні психології чоловіків і жінок

приділяється біологічним розходженням статей, опосередкованим соціальними

факторами. Фізичні недоліки людини, стан її здоров'я можуть здійснити в певних

умовах несприятливий вплив на формування поглядів і звичок. Психічні

особливості (тип нервової системи, властивості пам'яті, мислення, уяви й ін.) не

менш істотно впливають на формування особистості та її взаємодію з

навколишнім середовищем.

Таким чином, самі по собі індивідуальні біологічні властивості не можна

вважати причинами злочинного поводження, але вони часом відіграють суттєву

роль умов, що сприяють негативному формуванню особистості.

Б. Соціально-демографічна характеристика особистості злочинця

складається з наступних елементів: статі, віку, рівня освіти, родинного стану,

відношення до праці, місця проживання, займаної посади й ін. До неї тісно

примикає характеристика кримінально-правова: спрямованість злочинного

зазіхання, стабільність антигромадського поводження, ступінь організованості

злочинців, здійснення злочинів рецидивістів, неповнолітніми. У зв'язку з тим що

соціально-демографічні ознаки показують особистість лише із зовнішньої

сторони, особливу увагу фахівці радять приділити морально-психологічним

властивостям особистості.

В. Морально-психологічна характеристика містить у собі соціально

обумовлені риси, обумовлені як індивідуальними особливостями психологічних

процесів, властивостей і станів, так і перевіреним досвідом. Особливе значення

мають морально-політичні, світоглядні й моральні якості людини: погляди,

переконання, оцінки, ціннісні орієнтації й т.п.

До морально-психологічних особливостей відносяться інтелектуальні

(рівень розумового розвитку, обсяг знань, широта й вузькість поглядів і ін.),

емоційні (сила, урівноваженість і рухливість нервових процесів, наприклад,

темперамент), вольові (уміння людини свідомо регулювати свою діяльність).

Із всіх елементів злочину ближче всього до морально-психологічної

характеристики особистості знаходиться суб'єктивна сторона, а в ній - мотиви

злочину, мети, поставлені перед собою злочинцем. Потреби, мотиви, емоції,

безпосередньо не спостережувані, вони пізнаються опосередковано, шляхом

умовиводу.

Судово-психологічна класифікація особистості містить у собі наступні типи

правопорушників: асоціальний (менш злісний); антисоціальний (злісний); тип

особистості злочинця, що характеризується дефектами психологічної

саморегуляції (випадковий).

Асоціальний тип відрізняється психікою, що сформувалася, що не здатна

втримувати особистість від антигромадського поводження. Антисоціальний тип

властивий особистості злісного, професійного злочинця. Як правило, у цю

категорію входять особи, що неодноразово робили злочини. Злочинці, що

характеризуються дефектами психологічної саморегуляції, - це особи, що

допустили недбалість, бездіяльність, надмірну самовпевненість, що зробили

злочинні діяння в стані афекту й ін

Наукові дисципліни по-різному підходять до генезису правопорушень. Так,

для кримінології, соціології й психології більш продуктивний динамічний підхід,

що дозволяє вивчити поводження людини в розвитку. Тут конкретне

правопорушення є процес, що розгортається як у просторі, так і в часі. Оскільки

нас цікавлять причини правопорушень, необхідно, ураховувати не тільки самі дії,

що утворюють заборонений законом учинок, але й окремі попередні їм події.

Процес формування особистості хоча й цікавить право й кримінологію, але,

строго говорячи, не є предметом їх вивчення: ця справа педагогіки, психології,

соціології й інших наук про людину.

Ідея комплексного підходу до визначення предмета й завдань кримінальної

психології висловлювалася ще в середині 1920-х років російським фахівцем С. В.

Познишевим. «Кримінальна психологія, - писав він, - вивчає всі ті психічні стани

особистості, які роблять той або інший вплив на кримінальну відповідальність, і

предмет кримінальної психології становить не окремі психічні процеси в

можливому уявному їхньому обґрунтуванні, а особистість у відомому колі її

проявів, що відносяться до сфери злочину або боротьби з ним»

Успішна соціалізація в процесі розвитку й становлення особистості

визначається наявністю досить міцних соціальних гальм і внутрішнього

контролю. Намір, як правило, виникає в процесі мислення. На його формування

впливають поняття й уявлення, що не відповідають суспільній правосвідомості.

Наскільки особа заражена антигромадськими поглядами, яку має соціальну

спрямованість, вдається з'ясувати, лише розглянувши комплекс її потреб,

інтересів, мотивів дії. На утворення протиправного наміру впливають і тип

нервової системи, темперамент, характер. Постулювання факту, що злочинність

Криминальная психология: учеб. пособие / Российская академия образования; Московский психолого-

социальный ин-т / Д.И. Фельдштейн (гл.ред.)Александр Иванович Ушатиков (авт.-сост.), Олег

Геннадьевич Ковалев (авт.-сост.). — М. : МПСИ, 2007. — с.90-93..

Пирожков В.Ф. Криминальная психология — М.: Ось-89, 2001. — c.177.

обумовлена насамперед соціально, зовсім не означає, що ігноруються

індивідуальні властивості особистості при вивченні злочинної поведінки.

Аналіз соціального й біологічного в особистості припускає розгляд

співвідношення цих факторів у процесі соціального розвитку, формування

особистості. Спроби зіставити співвідношення біологічного й соціального в

структурі особистості в процесі її онтогенезу розпочав російський вчений К.К.

Платонов, показавши, що співвідношення цих факторів неоднаково в різних

підструктурах

Непрямий, опосередкований вплив соціального фактору на особливості

біологічної підструктури не менш очевидний, як і вплив біологічного на

підструктуру спрямованості особистості, хоча стать, тип і структуру нервової

системи, патології й задатки людина одержує при народженні. Навіть біологічна

підструктура, де мова йде про сугубо вроджені властивості індивіда, не вільна

повністю від впливу середовища, що впливає на нього опосередковано, через

організм матері.

Досить складним виявляється взаємодія біологічного й соціального фактору

на вищій підструктурі спрямованості, що проявляється в особистісних якостях і

поводженні людини, у характері її соціальної активності. Відомо, що героями й

злочинцями не народжуються, а стають, отже, у формуванні цих якостей провідне

місце приділяється соціальним, прижиттєвим факторам, вихованню, навчанню,

впливу навколишнього середовища.

Суспільство може й повинне попереджати злочинну поведінку індивідів, які

мають несприятливу органічну обтяженість, але при цьому соціально-виховні

профілактичні програми повинні будуватися з врахуванням цих психобіологічних

особливостей частини правопорушників, що часто мають несприятливий

характер. Тому зрозуміло той інтерес, що проявляють до даного питання

представники різних галузей психології, кримінології, медицини, що досліджують

проблему поводження, що відхиляється, і злочинності.

Пирожков В.Ф. Криминальная психология — М.: Ось-89, 2001. — c.191.

Так, у своєму дослідженні Г.А. Аванесов виділяє біологічні передумови, що

грають негативну роль у поводженні людини:

- патологія біологічних потреб, що часто стає причиною сексуальних

перекручень і полових злочинів;

- нервово-психічні захворювання (неврастенії, психопатії, різні прикордонні

стани), що підвищують збудливість нервової системи й обумовлюють

неадекватну реакцію, що утрудняють соціальний контроль за діями;

- спадкоємні захворювання, особливо обтяжені алкоголізмом, якими

страждають 40% розумово відсталих дітей;

- психофізіологічні навантаження, конфліктні ситуації, зміна хімічного

оточення середовища, використання нових видів енергії, які як приводять

до різних психопатичних, алергійних, токсичних захворювань, так і служать

додатковим кримінальним фактором.

Один з істотних компонентів причинного комплексу злочинності - це

незадоволеність запитів людей у сфері споживання, розрив між потребами в

матеріально-товарних цінностях або послугах і можливостями їхньої реалізації

Пирожков В.Ф. Криминальная психология — М.: Ось-89, 2001. — c.200-201.

2. ПСИХОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ МЕХАНІЗМІВ

СОЦІАЛЬНОЇ ДЕТЕРМІНАЦІЇ ЗЛОЧИННОЇ ПОВЕДІНКИ

Діяльність, у тому числі злочинна, багато в чому обумовлена

психологічними особливостями самої людини. Кримінально-процесуальний

закон, визначаючи предмет доведення, вимагає з'ясування обставин, що

впливають на ступінь і характер відповідальності обвинувачуваного, а також

інших обставин, що характеризують особистість обвинувачуваного. Тому

розробка ознак особистості злочинця, які підлягають встановленню, як ми вже

відзначали, є найбільш важливим завданням кримінальної психології.

При кримінологічному вивченні на практиці важливий «аналіз особистості

у взаємодії із соціальним середовищем, оскільки злочинна поведінка формує не

сама по собі особистість або середовище, а саме їхня взаємодія»

. Вплив

соціального середовища на злочинну поведінку носить складний характер.

Соціально-економічні, політичні й культурні аспекти життя суспільства

впливають на формування модельованого механізму злочину тоді як психологічні

та психічні особливості модельованого злочинця формують його зсередини,

складаючи внутрішній зміст. Така градація факторів є умовною, і це свідчить про

необхідність їхнього комплексного використання.

Особистість злочинця становить для кримінології і самостійний інтерес,

тому що вона не просто відбиває певні зовнішні умови, але є активною стороною

взаємодії. Для неї характерна свідома, цілеспрямована діяльність. Зв'язок

соціальних умов зі злочинною поведінкою є складним, причому завжди соціальні

умови проявляються в злочині, переломлюючись через особистість. У ряді

випадків вони в процесі тривалої соціальної взаємодії накладають відносно

стійкий відбиток на особистість і породжують не окремі злочинні акти, а стійку

протиправну орієнтацію, що проявляється в комплексі конкретних

правопорушень.

Криминальная психология: учеб. пособие / Российская академия образования; Московский психолого-

социальный ин-т / Д.И. Фельдштейн (гл.ред.)Александр Иванович Ушатиков (авт.-сост.), Олег

Геннадьевич Ковалев (авт.-сост.). — М. : МПСИ, 2007. — с.130.