Можна будувати й інші нечіткі предикати, використовуючи,
наприклад, поняття: старий, рідкісний, гарний, дорогий і т. д.
Окрім, нечітких предикатів, можна ввести нечіткі квантори (майже
всі, багато, декілька і т. п.), а також нечіткі істинностні значення (абсолютно
істинний, дуже істинний, істинний, абсолютно хибний, хибний і т. п.).
Нечітка лінгвістична логіка
Основоположником поняття лінгвістичної змінної є Л. Заде. Він же
заклав основи застосування цієї змінної до наближених числень. Головна
ціль введення лінгвістичної змінної і логіки, в основі якої ці змінні, - це
формалізація наближених числень, використовуючи теорію нечітких
множин.
В цій логіці використовуються нечіткі кількісні поняття (майже всі,
багато, мало, декілька і т. п.), нечіткі істинностні значення (абсолютно
істинний, дуже істинний, більш-менш істинний, хибний і т. п.), а також інші
нечіткі поняття (молодий, рідкісний, дорогий, гарний, майже неможливий,
неймовірний і т. п.).
Лінгвістичною називається змінна, значеннями якої є слова чи речення
природної чи штучної мови. Наприклад, вік – можна розглядати як числову
змінну, а можна розглядати як лінгвістичну змінну, що приймає наступні
лінгвістичні значення: дуже молодий, молодий, досить молодий, не молодий,
не молодий і не дуже старий, старий і т. п. До того ж для кожного наведеного
значення потрібно задавати характеристичну функцію, що називається
смислом цього значення.
Більш точно лінгвістична змінна описується набором
(X,6T(X),6U,6G,6M), в якому:
X – назва лінгвістичної змінної.
T(X) – множина лінгвістичних значень змінної Х.
U – універсальна множина.
G – синтаксичні правила, що породжують назви змінної, тобто правила
визначення синтаксичних значень.
M – семантичні правила, які ставлять у відповідність кожній нечіткій
змінній її смисл М(Х), тобто характеристичну функцію для Х.
12