Реферат - Психолого-педагогічні дії, спрямовані на підвищення успішності студентів. Психологічні основи формування професійного системного мислення. Психологічні особливості виховання студентів та роль студентської групи

Подождите немного. Документ загружается.

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ УПРАВЛІННЯ ТА ПРАВА

Кафедра філософії та

соціально-гуманітарних наук

РЕФЕРАТ

на тему:

Психолого-педагогічні дії, спрямовані на підвищення

успішності студентів. Психологічні основи формування

професійного системного мислення. Психологічні

особливості виховання студентів та роль студентської групи.

Виконав:

Момот Вадим Леонідович,

студент магістратури

юридичного факультету

Науковий керівник:

Бернадська Лідія Віталіївна,

кандидат педагогічних наук,

доцент

Хмельницький

2011

ПЛАН

1. Психолого-педагогічні дії, спрямовані на підвищення успішності

студентів…………………………………………………………………….2

2. Психологічні основи формування професійного системного мислення.7

3. Психологічні особливості виховання студентів та роль студентської

групи…………………………………………………….…………………12

Список використаних джерел……………………………………………….18

1. ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ ДІЇ, СПРЯМОВАНІ НА

ПІДВИЩЕННЯ УСПІШНОСТІ СТУДЕНТІВ

Статистичні данні про відсів студентів свідчать, що в середньому по

країні на останньому курсі вчаться близько 70% молодих людей, зарахованих

на І курс.

Головними чинниками низької успішності і великого відсіву студентів

є:

 відсутність у них бажання вчитися і працювати за вибраною ними

спеціальністю. Значущими чинниками формування позитивного

відношення до професії є її суспільна важливість і відповідність

індивідуальним здібностям і схильностям студентів;

 учбова мотивація, що є системою відносин до різних аспектів

навчального процесу, виступаючого як засобу досягнення кінцевої

мети і являється другою по значимості причиною відсіву студентів;

 «сімейні обставини» - третя по значущості причина відсіву. Під

сімейними обставинами маються на увазі зміни сімейного стану

необхідність догляду за хворим родичем, труднощі, пов'язані з

народженням дитини і доглядом за нею тощо»JJ

 у структурі причин відсіву відрахування за порушення навчальної

дисципліни займає четверте місце;

 відрахування студентів за правопорушення.

На І курсі перед викладачем стоїть нелегка задача - побудувати

навчальний і виховний процес, орієнтуючись на різні можливості, різні

індивідуальні якості студентів. Викладач на початку року не знає ці

індивідуальні особливості студентів. Прискорити це пізнання покликаний

індивідуальний підхід. Вже в самому початку навчального року серед

студентів доцільно провести відповідні психологічні тести, опитувальники,

анкети, за допомогою яких можна отримати інформацію про мотиви

діяльності студентів, особливостях їх спрямованості, а також виділити

категорії осіб, яким вчитися нецікаво і яким вчитися дуже хочеться, хоча і

важко.

Можна виділити ряд психолого-педагогічних дій, які повинен

застосовувати викладач в процесі викладацької діяльності задля

підвищення ефективності та успішності навчання студентів:

1. Бесіди, направлені на зняття у частини студентів станів невпевненості;

2. Заохочення, підбадьорювання в ситуації іспитів студентів з високою

невпевненістю в собі, зняття перед іспитом стану страху, який знижує

їх можливості, сковує пам'ять, мислення; перед іспитами таких

студентів треба заохотити, вселити упевненість у своїх силах;

3. Бесіди, направлені на подолання зайвої упевненості в собі (пониження

рівня самооцінки). В процесі спілкування з ними куратору необхідно

спробувати сформувати у них здорову заклопотаність перед

майбутньою сесією, критичність по відношенню до власних

можливостей, проілюструвати на ситуаціях їх навчальної діяльності

відсутність у них підстав для високої самооцінки і відчуття

заспокоєності;

4. Інформування контингенту першокурсників про те, що саме в

початковому році навчання від них потрібний максимальне

зосередження на навчанні, систематичність в заняттях.

5. Використання для зняття стану стомлення і підвищення працездатності

методики аутогенного тренування. Для сеансу може використовуватися

магнітофонний запис тексту із спеціальним музичним супроводом,

підсилюючим дію словесних формулювань. Під впливом тексту і

музики у студентів відбувається м'язова релаксація, в результаті якої

відновлюються нервово-психічні сили, підвищується здібність до

сприйняття навчальної інформації;

6. Робота з пасивними студентами з метою подолання їх власного

стереотипу поведінки. Проявити активність їм заважають страх

показати свою нетямущість, відчуття незручності;

7. Робота по накопиченню у вузі професіограм тих спеціальностей, за

якими готує даний вуз. Складання професіограм доцільно доручати

співробітникам профілюючих кафедр, найобізнанішим про особливості

і специфіку тієї або іншої спеціальності;

8. Надання допомоги в професійному самовизначенні студентів,

здійснення психологічної корекції особистості студента при

компромісному виборі професії;

9. Інформування студентів про раціональні прийоми організації

навчальної діяльності;

10. Здійснення організуючої функції по об'єднанню колективу, вивчення

структури міжособових відносин і психологічного клімату в

студентській групі;

11. Забезпечити тісну взаємодію з тими викладачами, які ведуть лекційні і

практичні заняття з метою понизити такі недоліки навчального

процесу, як надмірно швидкий темп викладу навчального матеріалу на

деяких лекціях, недостатня його конкретність, мале число прикладів і

т.д;

12. Інформування студентів про доцільність їх об’єднання в мікрогрупи

для самостійної, роботи над навчальним матеріалом;

13. Інформування студентів молодших курсів про те, що в їх середовищі,

можливо, є люди, які на початкових етапах навчання можуть вчитися

задовільно або навіть погано, але у яких, проте, є спеціальні здібності,

які мають виявитися на старших курсах. Ці студенти можуть

відрізнятися пасивністю, відсутністю інтересу до неспеціальних

предметів, але можуть володіти яскравими спеціальними здібностями.

В процесі роботи з такими студентами куратору необхідно:

а)Jдопомогти виявитися їх сильним сторонам;

б)Jпровести серію бесід з метою переконання цих студентів в

необхідності більш зацікавлено відноситися до придбання знань на

молодших курсах (з погляду вимог майбутньої спеціальності);

в)Jздійснювати систематичний контроль за розподілом цими

студентами свого вільного часу.

По цілому ряду причин деякі слабкі студенти виявляються

ізольованими від однокурсників, що відводить їх убік від групи (а значить,

від навчання). Друзі у них виявляються поза групою, тому вплинути на

них через групу досить складно. В цілях налагодження зв'язків таких

студентів з колегами по навчанню куратору необхідно підібрати для них

такі доручення, в яких могли б виявитися їх спеціальні здібності. Це

підвищить авторитет слабких студентів і укріпить їх зв'язок з товаришами

по групі.

Для стимулювання інтелектуальної активності може застосовуватися

цілеспрямовано організоване спілкування,JJяке поставить студента вJJактивну

позицію.

Поєднання індивідуального підходу, забезпечуючого ранню

діагностику високомотивованих студентів, з активно формуючим методом -

найперспективніший засіб підвищення успішності та запобігання відсіву

студентів. Сприятливий чи несприятливий соціальний психологічний клімат

в групі, наявність чи відсутність у ній лідера - найважливіші умови, що

визначають успішність навчання і виховання в студентських групах.

Відомо, що динаміка психічних процесів (сприймання, пам'ять,

мислення) і рівень вияву психічних функцій (психомоторних,

інтелектуальних) різні в умовах індивідуальної і сумісної діяльності.

При навчанні тим або іншим учбовим, ігровим, трудовим навикам і

умінням прийоми індивідуальної і сумісної діяльності доцільно комбінувати.

Наприклад, на першій стадії вироблення навиків краще використовувати

індивідуальне навчання, але вже на другій більш результативним виявляється

синтез індивідуальної і сумісної.

Колективна групова навчальна робота можлива, якщо:

1. Загальна пізнавальна задача розв'язується загальними зусиллями

студентської групи;

2. Якщо кожна мікрогрупа одержує завдання, яке є складовою частиною

загальної групової задачі;

3. Кожна мікрогрупа залежно від кількості членів і рівня їх підготовки

одержує завдання певного ступеня складності;

4. Під час роботи груп викладач ходить по аудиторії і стежить за роботою

груп;

5. При груповій роботі посилюються активність, інтерес і рівень

одержуваних знань і розвивається уміння ділового спілкування,

взаємодії з людьми при рішенні різних проблем;

6. Близько 40% навчального часу корисно відводити на групову роботу;

7. Оптимальна чисельність мікрогрупи - 3-5 чоловік;

8. Потрібно в кожній групі виділяти «відповідального керівника», який

керує роботою групи, процесом обміну і обговорення інформації;

9. При диференційованій груповій роботі кожному студенту даються

індивідуальні завдання з урахуванням його здібностей і знань.

Розвиваюче навчання у вузі припускає формування у студентів

потреби, інтересу і умінь удосконалювати свої знання і здібності. Свідомо

готуватися до майбутньої професійної діяльності - значить розвивати

необхідні здібності, удосконалювати свої розумові якості.

Успіх освоєння професії залежатиме від того, наскільки у студента

розвинеться потреба в освоєнні професії. У незацікавлених студентів у

процесі навчання під впливом різних чинників може з'явитися інтерес до

одержуваної професії. Для такої категорії студентів особливе значення мають

психолого-педагогічна атмосфера навчального закладу, якість викладання,

матеріально-технічна база, техніка і методика навчального процесу й

практичних занять[1].

2. ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОГО

СИСТЕМНОГО МИСЛЕННЯ

Мислення - це найвищий ступінь людського пізнання, процес

відображення в мозку навколишнього реального світу, заснований на двох

принципово різних психофізіологічних механізмах: освіті і безперервному

поповненні запасу понять, уявлень і виведення нових думок і висновків.

Мислення дозволяє отриматиJзнанняJпро такі об'єкти, властивості і взаємини

навколишнього світу, які не можуть бути безпосередньо сприйняті за

допомогою першої сигнальної системи.JФорми і закони мислення становлять

предмет розгляду логіки, а психофізіологічні механізми -JвідповідноJ-

психологіїJі фізіології [2].

Перша особливість мислення - його опосередкованийJхарактер.JТе,

щоJлюдинаJне може пізнати прямо, безпосередньо, вона пізнає побічно,

опосередковано: одні властивості через інші, невідоме - через

відоме.JМислення завжди спирається на дані чуттєвого досвіду -Jвідчуття,

сприйняття, уявлення - і на раніше придбані теоретичніJзнання.JНепряме

пізнання і є пізнання опосередковане.

Друга особливість мислення - його узагальненість.JУзагальнення як

пізнання загального і істотного в об'єктах дійсності можливо тому, що всі

властивості цих об'єктів пов'язані один з одним.JЗагальне існує і виявляється

лише в окремому, в конкретному.

Мислення - психічний процес відображення дійсності, вища форма

пізнавальної та перетворюючої активності людини.

Формування професійного мислення повинно здійснюватися на основі

саме теоретичного типу мислення. За таких умов воно буде одночасно і

творчим і діалектичним. Тільки такий підхід дозволить сучасному

спеціалісту не просто працювати, а покращувати умови виробництва,

опановувати нові знаряддя праці та конструювати їх, - інакше кажучи,

створювати можливості для творчості.JПрофесіоналізму можна досягти і на

основі емпіричного мислення, але тоді він буде нетворчим,

боJтворчістьJзавжди пов'язана з умінням вирішувати нові, оригінальні,

несподівані, нестандартні задачі.

В одних дослідженняхJпрофесійнеJмислення визначається як процес

вирішення професійних завдань у тій чи іншій галузі діяльності, в інших - як

певний тип орієнтування фахівця у предметі своєї діяльності.JПерший підхід

пов'язаний з концепцією С.Л.JРубінштейна про детермінації мислення

"зовнішніми умовами через внутрішні".JУ ролі зовнішніх умов, згідно з цією

концепцією, виступає завдання, яка задає розумовому процесу об'єктивний

зміст і напрямок.JТому в процесі Дослідження професійного мислення

основна увага приділяється аналізу специфічних особливостей професійних

завдань.

Другий підхід пов'язаний з концепцією поетапного формування

розумових дій П.Я.JГальперіна, згідно з якою специфічні особливості

мислення, зміст і структура розумового образу не можуть бути

обумовленіJхарактером, особливостями та змістом завдань.JМислення

розглядається як той чи інший тип орієнтування суб'єкта у предметі

діяльності та її умовах, що в свою чергу і визначає характер вирішуваних

завдань.JПри всій привабливості цього підходу до дослідження професійного

мислення, він не позбавлений недоліків.JВ якості одного з них ми вбачаємо

відсутність логічно точної характеристики понять "орієнтування" і

"узагальненість", а також недооцінку специфіки, своєрідності професійних

завдань, що вирішуються фахівцями різного профілю.

Професійне мислення - це, перш за все рефлексивна розумова

діяльність з вирішення професійних завдань.JЯкщо специфіка професійного

мислення залежить від своєрідності завдань, розв'язуваних різними

фахівцями, то якість професійної діяльності або рівень професіоналізму

залежать від типу мислення.JВисокий рівень пов'язаний, перш за все, з

теоретичним, розумним типом мислення[2].

Професійний шлях людини та її основні етапи нерозривно пов'язані з

віковим розвитком і загальним становленням особистості.

Однією з найважливіших особливостей мислення в практичній

діяльності є специфічна, відмінна від теоретичного мислення, система

структурування досвіду.JЗнання про об'єкт, з яким взаємодіє професіонал,

накопичуються у формі, найбільш доступною для подальшого використання.

Про наявність такої обробки накопичення професіоналом досвіду

неодноразово згадувалося у роботах з практичного мислення.JНезважаючи на

це, в даний час немає досліджень, спеціально присвячених вивченню

тихJмеханізмів, які використовує професіонал для побудови індивідуальної

класифікації необхідних для вирішення розумової задачі

елементів.JЗрозуміло, що отримання інформації про ці механізми, як і будь-

які дослідження процесуальних особливостей мислення, представляє значні

труднощі

Соціально-економічніJтенденціїJрозвитку суспільства вносять істотні

зміни в освітню політику в усіхJкраїнахJсвіту. Пріоритетним напрямком у

розробці стратегії її перспективного розвитку є підвищення якості освіти, з

метою підготовки конкурентоспроможних фахівців на ринку праці[3].

Одним з основних факторів успішної професійної діяльності суб'єкта є

мислення, як складова професійно важливих якостей майбутнього фахівця.

Мислення фахівця XXI століття являє собою складне системне

утворення, що включає в себе синтез образного і логічного мислення і синтез

наукового і практичного мислення.JДля розвитку образного мислення

необхідніJмистецтво,культурологічнаJпідготовка.JУ розвитку наукового

мислення головну роль грають фундаменталізація освіти, оволодіння

базовими науками.[3]J

Маркова А.К.Jсправедливо наголошувала на тому, що розвинене

професійне мислення - важлива сторона процесу професіоналізації і

передумова успішності професійної діяльності.

Виділяються наступні фактори професійного мислення:

 практичність теоретичність, гуманітарність технічність, художність

оперативність;