165
місця для укладки скирт вибирати на височині, на рівнині, яка не
підтоплюється дощами і талими водами; до них забезпечити зручні під’їзди; в
скирти сіно закладати вузькою (торцевою) стороною перпендикулярно
напрямку основних вітрів; середина скирти завжди повинна бути вище країв і
верхньої частини, ущільнена; більш вологе закладати тільки по зовнішній
частині скирти; чим вологіший клімат, тим гострішим повинно бути вершіння.
В місцях переходу до вершини скирта повинна бути приблизно на 1м ширше,
ніж біля основи (з кожного боку на 0,5м). Сіно з підвищеною вологістю
рекомендується складувати в конусні копни з розривом між ними не менше
20м. В копнах сіно підвищеної
вологості схильне до само загорання, необхідно
протягом 60 днів після скиртування здійснювати постійний температурний
контроль за допомогою звичайних ртутних термометрів, які вставляють в
металеві труби і розміщують в скирті на різній глибині. Якщо температура
перевищує 50
о
С, скирту або копну слід розібрати та просушити.
Сіно заготовляють також способом пресування, що в 2-2,5 рази знижує
об’єм скирти в порівнянні з розсипним сіном, зменшує ймовірність
мікробіологічного самозагорання. Цей корм можна також приготовлювати і
методом активного вентилювання.
Траву косять, а потім пров’ялюють у покосах або в валках до вологості
30-
35 %, яку визначають візуально. Трава злакових при такій вологості легко
сгрібається, шорхотить, при пропусканні між нігтями із стебла виділяється
невелика кількість вологи; листя, особливо в нижній частині стебла хрумке;
шкура стебла здирається нігтем. У бобових листя починає шорхотіти, стебло
пружне; шкура стебла також здирається нігтем. Волога, при скручуванні трави
майже не
виділяється. Пров’ялене сіно складають в скирди, обладнані
повітророзподілювачами, досушують за допомогою вентиляторів марки МЦ-8,
МЦ-10, МЦ-12 атмосферним повітрям, в основному, в суху погоду, подаючи
його на 1м
2
площі скирти або приміщення 300-350 м
3
/год. В сиру погоду більш
ефективна вентиляція підігрітим повітрям з температурою не більше 70
0
С.