Тихоненко Д.Г., Дегтярьов В.В. та ін. Практикум з грунтознавства

Подождите немного. Документ загружается.

вища вбирання у ґрунт

У різних ґрунтах величина місткості катіонного обмінну змінюється

у широких межах — від 1—10 мг-екв у дерново-підзолистих піщаних

ґрунтах до 50—60 мг-екв у чорноземах важкосуглинкових та глини-

тих, а в торф’яних горизонтах болотних ґрунтів величина її сягає 100—

200 мг-екв на 100 г ґрунту

Дуже важливим є співвідношення у ґрунтовому колоїдному вбирно-

комплексі між обмінними катіонами Н

і Al

та

ерші характеризують потенціальну кислотність ґрунту, а другі — суму

вібраних основ (

). Отже, можна записати:

НН

Су

ма

вібраних основ визначається як загальна кількість катіонів

які витісняються з некарбонатних і незасолених

ґрунтів. Кількісно вона може співпадати з місткістю катіонного обміну

(

= Є), але може і суттєво відрізнятися. В більшості ґрунтів Є >

Гру-

пування ґрунтів за сумою увібраних основ наведено в табл. 13.

3. Групування ґрунтів за сумою увібраних осно

ума увібраних осно

міст обмінних

, M

г-екв на 100 г ґр

нт

уже низька

Ни

ьк

ередня

ідвищен

Ви

со

Ду

же висок

1—10

1—15

1—20

20,1

—

30,0

>30,0

елике агрономічне значення має вміст у ґрунті обмінних каль-

цію та магнію. За вмістом цих елементів ґрунти поділяються на 6 груп

(

табл. 14

4. Гр

вання ґр

нтів за вмістом обмінних кальцію та магні

Вмі

нті

г-екв на

100

г ґрунт

уже низьки

Ни

ьки

ередній

ви

ений

со

ки

Ду

же високи

—2

6—5

5,1

—

10,0

10,1

—

1—20

—0

6—1

1,1

—

2,0

2,1

—

3,0

1—4

агальне ґрунтознавств

алежно від вмісту обмінних Н

і Al

(гідролітична кислотність)

ґрунти поділяють на дві великі групи:

рунти, насичені основами

рунти, ненасичені основами. Ґрунти, насичені основами, не містять

об

мінних Н

і Al

в них обмінні катіони п

едставлені лише основами,

кількість яких відповідає місткості катіонного обмінну. Це переважно

тепові ґрунти: чорноземи звичайні і південні, каштанові ґрунти, солон-

ці і солончаки, а також ґр

нти різних зон, сформовані за

частю міне-

ралізованих ґрунтових вод або на карбонатних ґрунтотворних породах.

нти, не насичені основами, містять обмінні

і Al

в них завжди

<Є. До даної групи входять: підзолисті, дерново-підзолисті, сірі лісові,

болотні ґрунти, а також чорноземи опідзолені та вилугувані.

ри вирішуванні питань вапнування ґрунтів треба знати не лише

кількісний склад увібраних катіонів. Важливим показником є ступінь

насиченості ґрунтів основами. Тобто показник, який показує в якій мірі

ґрунтовий колоїдний в

ирний комплекс насичений основами. Розрахо-

ву

ють його за форм

лою Д. Хиссинка

100

⋅=

бо

100

⋅

де

— ступінь насиченості ґрунту основами, % від МКО;

— сума увібраних основ, мг-екв на 100 г ґрунту;

Є — місткість катіонного обміну, мг-екв на 100 г ґрунту;

— гідролітична кислотність, мг-екв на 100 г ґрунту

;

—

оефіцієнт для перерахунку в проценти.

кк

а ступенем насиченості ґрунтового колоїдного вбирного комплексу

сновами ґр

нти поділяють на 5 гр

п (табл. 15).

5. Гр

вання ґр

нтів за ст

пенем насиченості основами

туп

нь насиченост

основами Насичен

сть,

уже низьки

ьки

ередній

ви

ений

со

ки

<30

1—50

1—70

0,1

—

90,0

>90

изначення склад

обмінних катіонів, с

ми

вібраних основ, міст-

кості катіонного обміну, солонцюватості та кислотності є методом до-

лідження катіонообмінної (вбирної) здатності ґр

нтів

Хімічне вбирання (закріплення аніонів у ґрунті). Прикладом хіміч-

ного вбирання є вбирання (точніше зв’яз

вання) аніона P

каті

нами

кальцію, заліза, алюмінію внаслідок вторинних процесів, які відбува-

ть

ою:

вища вбирання у ґрунт

Ca(H

)

[Ґ

КВК

]

Cа

+ NaH

→

[Ґ

КВК

]

Na + CaHPO

(

)

хема свідчить, що після взаємодії з розчинним фосфатом натрію

кількість фосфорної кислоти в розчині зменшується, але не через вби-

рання її аніона поверхнею міцел, а лише завдяки вторинній реакції

з кальцієм, витісненим з ґрунту, та утворенню при цьому важкорозчин-

них сполук фосфатів кальцію

іологічне вбирання — засвоєння рослинами та мікроорганізмами

елементів живлення з ґр

нт

. Засвоєні зольні елементи і азот ак

лю-

ться

ослинами та мік

обами в синтезованій ними о

ганічній

ечовині

цим запобігають втратам з ґрунту, принаймні на період життя одного

покоління організмів. Рослинність, асимілюючи величезну кількість

розчинних і важкорозчинних поживних речовин ґрунту, запобігає їх по-

дальшом

вимиванню та навіть підтяг

є до верхніх шарів ґр

нт

вимиті

полуки, з

агачуючи ними ґрунт.

Вивчення вбирання ґр

нтами різних речови

певнитись у вбирній здатності ґрунту та в основних закономірно-

тях вбирання в залежності від властивостей колоїдного комплексу ґрун-

та характер

речовин, які вбираються, можна, якщо проп

скати крізь

ґр

нт розчини різних електролітів (СuS

FeCl

)

та неелек-

тролітів, наприклад, метиленового синього і подібних йому речовин.

а допомогою якісних проб в розчинах, які готувалися до взаємодії

з ґрунтом, та у фільтратах встановлюють наявність відповідних катіонів

та аніонів. Рез

льтати досліджень доводять, що ґр

нт дійсно вбирає

одному випадку катіони (при фізико-хімічному вбиранні Сu

озчинів СuS

FeCl

), в іншому — аніони (при хімічному вбиранні

аніона P

з розчину NaH

) або навіть повністю речовину, напри-

клад

метиленовий синій.

зв’язк

з тим, що при фізико-хімічном

вбиранні катіони вбира-

ться обмінно, присутність витіснених катіонів у фільтраті також мож-

на встановити методом якісних проб

ід роботи.

еруть три лійки і припасовують до них паперові фільт-

ри. На фільтр першої лійки насипають дещо більше половини загальної

исоти лійки ґрунт (чорнозем), на фільтр другої — материнську породу

(

лес), на фільтр третьої — піщаний ґрунт, або річковий пісок. Кожну

лійку з ґрунтом ставлять на дерев’яний штатив і підставляють під них

пробірки. Обережно з допомогою скляної палички приливають на всі

и лійки один з елект

олітів, нап

иклад, CuS

поки в кожній п

обі

ці

не збереться 5—10 мл фільтрату (біля 1/3 пробірки)

агальне ґрунтознавств

Фільтрат з кожної пробірки ділять на три частини (3х3 = 9 пробірок).

першій частині фільтрату якісно визначають катіон Cu

в другій —

аніон S

в третій — витиснутий з ґрунту катіон С

(

щоб впевнитися,

що виявлений у фільтраті Сa

дійсно витіснений з ґрунту, треба випро-

бувати на присутність кальцію розчини, які взаємодіяли з ґрунтом).

отрібно також перевірити присутність іонів Cu

у вихідних

розчинах, які б

ть проп

скатися крізь ґр

нт. Робот

повторюють, про-

пускаючи розчини FeCl

NaH

та метиленового синього через нові

зразки ґр

нт

, лес

, піск

. Іони F

изначають якісно, а про

тупінь вбирання ґрунтом метиленового синього висновують за обез-

барвленням фільтрату. Результати записують у таблицю (табл. 16)

6. Визначення вбирної здатност

ґрунт

пор

ід

Ґр

нт

аб

о порода

тил

о-

вий

ин

eCl

Чорнозем

ес

со

Якщо відповідний катіон

(

або аніон

)

за допомогою якісної п

оби

у фільтраті не виявляється або виявляється в малій кількості, то у від-

повідній графі таблиці записують «вбирається повністю», «вбирається

лабо». Якщо ж іон пройшов крізь ґр

нт і виявлений

фільтраті, зна-

ить, він не вби

ається, і в таблиці

обиться запис «не вби

ається».

На підставі рез

льтатів спостережень та записів в таблиці можна ро-

бити висновки про характер, закономірності та інтенсивність вбирання

різних речовин різними ґр

нтами

Реактиви для якісного визначення іонів

вихідних розчинах і фільтра

ті: 1

)

іон

виявляється додаванням до фільтрату невеликої кількості аміа-

ку (NH

OH), який осаджує лужну сіль зеленуватого кольору — (СuOH)

надлишк

реактив

творюється комплексна аміачна спол

ка міді інтен-

ивного синього кольору; 2) іон

— додаванням до фільтрату хлори-

ду барію (BaCl

)

. Іон Ba

при взаємодії з розчином, який утримує іон S

творює білий осад BaS

; 3

)

іон F

— додаванням до фільтрат

ферро-

ціаніду калію K

[Fe

(

)

]

, який утворює з іоном F

темно-синій осад «бер-

інської лазурі»; 4) іон

— додаванням до фільтрату оксалату амонію

(

)

Утво

юється білий д

ібнок

исталічний осад,

озчинний в міне-

ральних кислотах, але не розчинний в С

OOH; 5

)

іон

— додаванням

до фільтрату нітрату срібла AgN

, який утворює з іонами хлору білий сирни-

тий осад A

Cl; 6) іон

— додаванням до фільтрат

магнезіальної с

міші

(MgCl

H та N

l), яка утворює білий кристалічний осад MgNH

КОЛОЇДНИЙ КОМПЛЕКС ҐРУНТІВ

АГР

МІЧНЕ

НАЧЕНН

клад колоїдного комплекс

а агроном

чн

властивост

ґр

нт

олоїдний комплекс ґрунту представлений органо-мінеральною ко-

лоїдною частиною і складається з гумусу та глини, колоїдних мінералів,

гідратів оксидів заліза, алюмінію разом з ввібраними на їх поверхнях

онами, молекулами

ґр

нтовими колоїдами, їх складом і динамікою безпосередньо

пов’язані найважливіші властивості ґрунту і процеси, які в ньому від-

ваються: ґр

нтотворення, форм

вання профілю ґр

нт

, стр

кт

ра,

тиглість ґрунту, водний та повітряний режими, відношення ґрунту до

бробітку, а також потреба ґрунтів у хімічній меліорації та ті побіч-

ні явища, які супроводжують застосування добрив. Ряд явищ у ґрунті

залежить від взаємодії його колоїдів з катіонами ґрунтового розчину,

скільки якість катіонів

складі колоїдного комплекс

ґр

нтів має ве-

лике значення для агрономічних властивостей ґрунту

Визначення склад

обмінних катіонів ґр

нт

піввідношення між обмінними катіонами в колоїдном

комплек-

і визначає напрямок розвитку ґрунту та його приналежність до пев-

ного тип

ґр

нтотворення. Але склад обмінних катіонів

конкретном

ґрунті визначається не тільки для того, щоб встановити або уточнити

його генезис. Правильно планувати та здійснювати заходи окультурення

підзолистих, солонцьових та інших ґрунтів, раціонально застосовувати

мінеральні добрива та сільськогосподарські культури на різних ґрунтах

можна лише за

мови, якщо врахов

ються особливості обмінних катіонів

у ґрунтах, по відношенню до яких планується певний захід. Саме з цієї

причини визначення склад

обмінних катіонів в конкретном

ґр

нті

обо

в’я

вим

Для витіснення обмінних катіонів з ґр

нтового колоїдного вбирно-

го комплексу найчастіше використовують розчини хлористого амонію,

ло

истого нат

ію та оцтовокислого амонію

Найбільш м’який витіснювач — ацетат амонію. При взаємодії його

з кислими, ненасиченими основами ґрунтами, утворюється сла

ка

цтова кислота, яка не створює істотної р

йнівної дії на ґр

нт. Якщо

икористовувати хлористий натрій або хлористий амоній, утворюється

агальне ґрунтознавств

оляна кислота, яка належить до сильних кислот і здатна переводити

у розчин необмінні форми катіонів та значну кількість півтораоксидів.

уть методу. Обмінні катіони можна кількісно витіснити будь-яким

катіоном, який не входить до складу обмінних катіонів даного ґрун-

у (аніон солі не повинен давати з обмінними катіонами нерозчинних

полук)

Найчастіше корист

ються 1 н розчином CH

CОО

о розчином

HCl в концентрації не вище 0,05 н. При тривалому обробітку ґрунтів

цими розчинами всі катіони, здатні до обмін

, переводяться в розчин

у вигляді оцтовокислих або хлористих солей

COONaCH

MgCOO)(CH

CaCOO)(CH

COONHCH

⇒+

]Ґрунт[n]Ґрунт[

NaCl

MgCl

CaCl

HCl

⇒+

]Ґрунт[n]Ґрунт[

одальші операції полягають у кількісному визначенні вилучених

з ґр

нт

катіонів

имітка.

ил

чення обмінних катіонів 1 н розчином CH

OONH

бо

,05 н розчином HCl можливе, якщо ґрунт не утримує легкорозчинних солей

гіпс

та вапна. Якщо ж ґр

нт

трим

є карбонати або гіпс, визначити обмінні

катіони

Са

та M

цим м

тодом н

можливо.

ід роботи.

ерш за все треба зробити пробу на карбонати лужно-

земельних металів. Для цього невелику кількість ґрунту (біля 1—2 г)

розмішують на годинниковому склі або у фарфоровій чашці, змочують

декількома краплями дистильованої води, а потім 1—2 мл 10% розчину

HCl. Якщо ґр

нт не «кипить» (не піниться) — карбонатів немає

Для проби на наявність у ґрунті легкорозчинних солей та гіпсу бе-

ть невелик

кількість ґр

нт

(біля 1—2 г) і обробляють приблизно

п’ятикратною кількістю води (для проби на гіпс — 1% розчином HCl),

фільтр

ють і

фільтраті роблять якісні проби на прис

тність Cl

—

— BaCl

—

(

)

Якщо ґрунт не утримує карбонатів лужноземельних металів та лег-

корозчинних солей, розпочинають визначення обмінних кальцію і маг-

ні

ю.

На аналітичних терезах

склянці на 100 мл зваж

ють від 3 до

15 г повітряно сухого ґрунту, просіяного крізь сито з отворами 1 мм.

ля ґр

нтів, багатих на г

с, або таких, що

трим

ють багато глини,

истачить 3—5 г, для піщаних та бідних на гумус — 10—15 г

оло

дни

комплекс ґрунт

в,

ого агроном

чне значенн

Наважку обробляють 1 н розчином СH

OONH

або 0,05 н розчином

HCl (20—30 мл). Вміст склянки розмішують скляною паличкою, після

ідстоювання рідину переносять на лійку з фільтром, під яку підставля-

ть конічну колбу (на 500—700 мл) для збирання фільтрату. В склянку

знову приливають 20—30 мл розчину 1 н CH

COO

(

або 0,05 н HCl

)

міст перемішують і відстояну рідину, коли вся попередня порція від-

фільтр

ється, переносять на фільтр. Рідин

кожний раз зливають по па-

личці обережно, щоб увесь ґрунт по можливості лишався у склянці. Та-

кий спосіб називається декантацією.

е найшвидший спосіб витискання

катіонів з ґрунту. Коли в колбі набереться 300—400 мл фільтрату, ґрунт

зі склянці змивають на

ільт

і п

омивають 1н

озчином CH

COO

(

або 0,05 н розчином HCl), кожного разу даючи всій рідині повністю

профільтруватися крізь ґрунт

оли буде зібрано біля 500 мл фільтрату, роблять якісну пробу на

кальцій, щоб впевнитися, що він повністю витиснутий з ґрунту. Під лій-

підставляють пробірк

і збирають в неї біля 3 мл фільтрат

. Додають

у пробірку одну краплю розчину метилроту і у випадку кислої реакції

нейтраліз

ють розчин декількома краплями 10% розчин

о по-

ви жовтого забарвлення. У випадку, коли в пробірці будуть випадати

пластівці гідратів півтораоксидів, у пробірку кидають два-три кришта-

лики щавлевої кислоти і нагрівають до кипіння. Після додавання щав-

левої кислоти Al

(

)

та Fe

(

)

утворюють з нею розчинні комплекс-

ні солі. В пробірку додають декілька крапель 4% розчину (NH

)

знову нагрівають до кипіння. Поява білого кристалічного осаду Ca

відчить, що ще не весь кальцій витисн

то з ґр

нт

. Підставляють під

лійку колбу з фільтратом і продовжують промивання ґрунту 1 н розчи-

ном

COO

(або 0,05 н HСl), а через деякий час знов

роблять

про

у на Ca

оли весь кальцій буде витиснуто з ґрунту (а по ньому висновують

про витиснення всіх обмінних катіонів), вимірюють об’єм фільтрату:

фільтрат з колби переносять в мірний циліндр, записують його об’єм,

далі знову переливають в ту ж саму колбу. Піпеткою відбирають 50—

100 мл фільтрату у склянку місткістю 200 мл для визначення кальцію

Ре

активи

1 н

СН

СОО

NН

; 0,05 н НСl; 10% НСl; 1% НСl; 5% АgN

;

% ВаСl

;

(

NН

)

;

10% NН

ОН.

’ємний метод визначення умісту вві

раного кальці

Додавши у склянку дві краплі метилроту (в кислому середовищі

ін обумовлює вишнево-червоний колір розчину) фільтрат нейтралі-

зують по краплях 10% розчином NH

OH до жовтого за

арвлення. Як-

що ж після нейтралізації у фільтраті випадають пластівці півтораоксидів,

агальне ґрунтознавств

о далі роблять таке: фільтрат, нейтралізований аміаком, нагрівають до

кипіння, кип’ятять декілька хвилин до зникнення запаху аміаку і від-

фільтровують осад в гарячій склянці крізь швидко фільтруючу лійку

ихлим

ільт

ом

(

беззольні

ільт

и з че

воною ст

ічкою

)

. Осад півто-

раоксидів промивають гарячою водою до від’ємної реакції на хлор (про-

а з AgN

), фільтрат і промивні води згущають на бані або плитці до

100—150 мл і підкислюють декількома краплями 5% розчин

COO

до появи сла

кого рожевого за

арвлення по метилроту

ри відс

тності осад

півтораоксидів розчин після нейтралізації та-

кож підкислюють по метилроту 5% розчином C

OOH

альцій осаджують щавлевокислим амонієм в слабокислому середо-

ищі

що досягається додаванням оцтової кислоти

яка слабо дисоціює

на іони

COO

, бо в нейтральному та лужному середовищі щав-

евокислий амоній осаджує не тільки кальцій, а й магній. В слабокис-

ому середовищі щавлевокислий магній розчиняється, а щавлевокислий

кальцій ні

одержаному фільтраті осаджують кальцій щавлевокислим амонієм:

фільтрат нагрівають до кипіння, до нього додають 5—10 мл кип’ячого

розчину (NH

)

кип’ятять три-п’ять хвилин, не допускаючи роз-

ризкування

Реакція осадження кальцію щавлевокислим амонієм протікає за

ою:

Ca(CH

COO

)

+ (NH

)

→ CaC

+ 2CH

COONH

клянку з осадом залишають в теплому місці на дві-три години.

цих умовах осад щавлевокислого кальцію випадає у вигляді крупних

кристалів, а осадження відбувається повністю

Далі розпочинають відфільтров

вати осад. Розчин з осадом в гаря-

ому стані фільтрують крізь маленьку лійку з невеликим щільним фільт-

ром (синя стрічка), не переносячи (по можливості) осад на фільтр на

початку фільтрування. Приливання на фільтр, як завжди, ведеться не-

еликими по

ціями по скляній паличці. Осад в склянці п

омивають

ри-чотири рази (декантацією) гарячою водою, з декількома краплями

% розчину (NH

)

виливаючи щоразу зі склянки з осадом про-

мивні води на лійку. Далі переносять осад на фільтр і промивають його

до від’ємної реакції на хлор (після кожного приливання води на лійку

наст

пне приливання треба робити лише тоді, коли попередня порція

профільтрувалася)

роб

на повнот

промивання (на хлор) бер

ть таким чином. Під лій-

ку з осадом підставляють пробірку, в яку збирають 2—3 мл промивних

од. В пробірк

приливають дві-три краплі 5% розчин

тіль-

ки ж крапель 10% розчину HN

Аніони хлору та щавлевої кислоти

оло

дни

комплекс ґрунт

в,

ого агроном

чне значенн

з азотнокислим сріблом дають нерозчинний осад хлористого та щавле-

окислого срібла. Якщо хлор осаджувати в присутності азотної кислоти,

то щавлевокисле срібло розчиниться в азотній кислоті і осад утвориться

тільки за рахунок хлористого срібла. Відсутність помутніння буде свід-

ити про повне вимивання хлоридів

ісля вилучення хлоридів осад промивають дистильованою водою

ід щавлевокислого амонію. Слід декілька разів промити і склянк

якій осаджувався кальцій, бо в подальшому в ній буде розчинятися

сад щавлевокислого кальцію. Далі викон

ють проб

вже на повнот

промивання від щавлевокислого амонію: збирають в пробірку 2—3 мл

промивних вод і додають 2—3 краплі 5% розчину AgN

(

без підкис-

лення азотною кислотою

ідсутність помутніння (осаду щавлевокислого срібла) свідчить про

повноту промивання. В одержаному осаді об’ємним методом визначають

кальцій. Для цього осад щавлевокислого кальцію

озчиняють в 1% га-

рячом

розчині сірчаної кислоти: під лійк

підставляють склянк

, в якій

проходило осадження кальцію, і на фільтр приливають гарячий розчин

(30 мл), намагаючись скалам

тити осад. Для прискорення роботи

можна проткнути фільтр скляною паличкою і, сполоснувши її кінець

озчином H

змити з фільтру весь осад у склянку. Далі фільтр

промивають ще три-чотири рази 1% розчином H

знімають його

з лійки і опускають у склянку. При взаємодії щавлевокислого кальцію

з сірчаною кислотою розчиняється щавлевокислий кальцій і утворюєть-

я щавлева кислота в кількості

еквівалентній кількості кальцію

CaC

= CaSO

ількість щавлевої кислоти визначають титруванням: у склянку

з розчином щавлевої кислоти та сірчанокислого кальцію додають 5 мл

10% розчину H

вміст склянки нагрівають майже до кипіння і тит-

ють з

юретки 0,05 н розчином KMn

до появи сла

о рожевого за-

барвлення. Реакція окислення щавлевої кислоти перманганатом калію

оходить за

івнянням

2KMnO

+ 3H

= K

+ 2MnSO

10CO

+ 8H

Титр

вання необхідно викон

вати в гарячом

розчині в прис

тності

надлишку сірчаної кислоти, бо інакше щавлева кислота окисляється

повільно і утворює ряд проміжних продуктів неповного окислення

ількість обмінного кальцію обчислюють в міліграм-еквівалентах на

100 г абсолютно сухого ґрунту за формулою:

1Г

ГЗАГН. П.

100

VН

КVKHV

KMnOKMnO

⋅

⋅⋅⋅⋅⋅

агальне ґр

нтознавств

(

KMnO4

—

кількі

ть KMn

використана на титрування, мл

;

KMnO4

НН

— нор-

мальність розчину KMn

;

П. Н.

—

коефіцієнт поправки до нормальності

—

KMnO

;

заг

— загальний об’єм фільтрату, мл;

—

об’єм фільтрату, одержа-

ний після витиснення обмінних катіонів

мл

;

НН

— наважка ґрунту, яку взя-

о для аналіз

, г; 100 — для перерах

нк

на 100 г ґр

нт

;

КК

— коефіцієнт

ігроскопічності ґрунту (для перерахунку результатів аналізу на абсолютно

су

хий ґр

нт)

активи

10% N

ОН; 5% А

;

5% СН

ООН

;

10% НN

;

SО

;

10% Н

SО

;

05 н КМn

Об

’ємний пірофосфатний метод визначення

міст

ввібраного магні

Магній визначають

ільт

аті, який лишається після виділення каль-

цію. Його осаджують фосфорнокислою сіллю. Після осадження каль-

у фр

цію фільтрат упарюють на водяній бані або електричній плиті до 50—

100 мл, підкислюють

озчин 10% НСl до явно кислої

еакції

(

по метил-

роту, який уже у в фільтраті) та додають 10 мл 10% розчину фосфорно-

кислого нат

ію Na

або амонію

(

)

і 5 мл 10% розчину хло-

ристого амонію (NH

l). Нагрівають розчин до кипіння і, безперервно

перемішуючи паличкою, приливають 10% розчин аміаку в кількості

1/3 об’єм

всієї рідини. В цих

мовах випадає кр

пний кристалічний

сад

ос

ноамонійної магнієвої солі. Реакція осадження

MgC

+ Na

HPO

+ NH

H = Na

+ MgNH

Рідину охолоджують і фільтрують крізь маленький беззольний

фільтр. Осад промивають 2,5% розчином аміак

до повного виділення

лор-іону (проба з AgN

і HN

)

. Ретельно знімають скляною палич-

кою з г

мовим кінцем всі кристали зі стінок і дна склянки та переносять

х на фільтр. Далі спиртом промивають осад подвійної солі магнію для

идалення аміак

. Осад треба промивати невеликими порціями, споліс-

куючи спиртом склянку, в якій виконувалось осадження. Повністю від-

митий від аміаку фільтр з осадом переносять у склянку, де проводилось

садження магнію, і протягом години просушують в сушильній шафі

при температурі 50—6

. Далі мірним циліндром приливають у склян-

25 мл дистильованої води, розміш

ють скляною паличкою і при ін-

дикаторі метилоранжі відтитровують 0,1 н розчином соляної кислоти до

появи рожевого забарвлення. Фосфорноамонійна магнійова сіль розкла-

дається за рівнянням

MgNH

+ 2HCl = MgCl

+ NH