Вітвицька С.С. Основи педагогіки вищої школи

Подождите немного. Документ загружается.

261

Персональний розподіл тем з одночасним призначенням науко-

вих керівників затверджується наказом ректора університету за подан-

ням вчених рад факультетів.

Керівниками магістерських робіт призначаються професори, до-

центи, старші викладачі (кандидати наук) університету.

Виконання магістерських робіт проводиться за індивідуальними

планами, схваленими відповідними кафедрами і затвердженими дека-

ном факультету.

Захист магістерських робіт проводиться

на відкритому засіданні

Державної кваліфікаційної комісії, затвердженої наказом ректора уні-

верситету у встановленому Міністерством освіти і науки України по-

рядку. Рецензенти магістерської роботи призначаються деканом факу-

льтету.

Магістерська робота подається у вигляді відповідно оформлено-

го (машинопис) дослідження обсягом не менше тридцяти умовних сто-

рінок основного тексту (для природничо-географічних та фізико

математичних профілів) або не менше сорока сторінок (для спеціаль-

ностей гуманітарного профілю). Зберігається магістерська робота п’ять

років.

Загальні критерії оцінювання цих робіт співпадають загалом з

критеріями оцінки дисертаційних робіт. Такими є: актуальність обраної

проблеми дослідження, її теоретична і практична значущість, самос-

тійність дослідницької роботи, наявність експериментальних даних;

новизна підходу

до дослідження проблеми; методологічна обґрунтова-

ність, адекватність методики дослідження його предметові; оформлен-

ня тексту, наявність обґрунтованих висновків; володіння науковою

мовою.

Тематика обирається залежно від наукового профілю кафедри,

інтересів студентів. Доцільно брати теми, замовлені школами, коле-

джами, інститутами, університетами. У цьому випадку результати сту-

дентської наукової творчості можуть бути рекомендовані для викорис

тання безпосередньо в шкільній практиці або навчальному процесі

вищих закладів освіти.

Актуальними проблемами педагогіки вищої школи, в розробці

яких бажана участь студентів магістратури, є такі: самоаналіз педагогі-

чної профпридатності та її розвиток, професійне виховання майбут-

нього педагога, система самостійної пізнавальної діяльності студентів,

основи наукової праці студентів, проблеми спілкування, методика ін-

дивідуальної роботи над становленням педагогічного професіоналізму

та ін.

262

Предметом дослідження можуть бути: історико–педагогічні яви-

ща, система народної освіти, якість навчання і виховання, моральний,

екологічний, правовий та інший напрями виховання.

Загальні вимоги до педагогічних досліджень ґрунтуються на ви-

хідних положеннях методології педагогічних досліджень.

Основна мета педагогічного дослідження полягає: у розкритті

об’єктивних закономірностей навчання, виховання і розвитку особисто-

сті; у свідомій та цілеспрямованій інтерпретації науково-педагогічної

теорії щодо її втілення у практику навчально–виховної роботи. Педаго-

гічні дослідження мають бути спрямовані, насамперед, на вивчення

предметної діяльності особистості як головного джерела її формуван-

ня і виховання. При цьому не варто обмежуватись пізнанням лише

зовнішніх аспектів педагогічних явищ та емпіричними спостереження

ми; необхідно глибоко і всебічно вивчати педагогічні факти, явища,

процеси, розкривати їх сутність, закономірності, використовувати різ-

номанітні прийоми мислення – індукцію, дедукцію, синтез. У процесі

дослідження необхідно розкривати внутрішні суперечності педагогіч-

них явищ: причини змін у їх розвитку; наслідки застосованих методів

впливу і організованої виховуючої діяльності, умови досягнення про-

гнозованих результатів

виховного і дидактичного процесу.

Будь-яке педагогічне дослідження має відображати предмет у

його власній внутрішній логіці, інакше істинно наукове пізнання педаго-

гічних явищ, закономірностей їх розвитку і функціонування є неможли-

вим. Тому в кожному дослідженні обов’язковим є використання такого

методу чи системи методів, які б цілком відповідали внутрішній логіці

явища

, процесу, що вивчається. Метод невіддільний від змісту дослі-

дження.

Вдосконалення організаційних форм педагогічних досліджень –

одне з найсуттєвіших завдань методології педагогіки. Дуже важливими

умовами забезпечення ефективності педагогічних досліджень є:

1. Вибір найбільш актуальної проблематики досліджень (чинни-

ки підвищення якості навчання і виховання, рівня громадянського мо-

рального, трудового, економічного, естетичного правового та інших

напрямів виховання тощо).

2. Логічна відповідність проблеми, теми, об’єкта, предмета, ме-

ти, задач структурі дослідження. Структура педагогічного дослідження

містить такі основні компоненти: визначення проблеми, теми дослі-

дження; постановка мети й завдань дослідження; вибір об’єкта й пре-

дмета дослідження; попередній аналіз інформації, умов й методів ви-

рішення певного типу та

рівня дослідницьких завдань; формулювання

початкових гіпотез; теоретична та експериментальна їх перевірка;

263

аналіз та узагальнення отриманих результатів, наукових фактів, їх

наукова інтерпретація; побудова теоретичних висновків, де це можли-

во й необхідно; розробка науково-методичних рекомендацій щодо вдо-

сконалення практики навчально–виховної роботи. Усі компоненти пе-

дагогічного дослідження мають бути тісно пов’язані й взаємозумовлені.

3. Мета роботи має відповідати проблемі дослідження.

4. Тема

має конкретизувати проблему дослідження, віддзерка-

лювати його предмет.

5. Завдання мають розкривати мету дослідження; мета й за-

вдання дослідження зумовлюють формулювання його гіпотези, яку

можна підтвердити або спростувати методами дослідження, які най-

краще відповідають вирішенню проблеми на певних етапах дослі-

дження.

Орієнтовна структура магістерської роботи є наступною: вступ

(подається обґрунтування теми

дослідження, визначається об’єкт,

предмет, гіпотеза, мета, завдання, методи, етапи дослідження); розділ

перший (аналізується стан проблеми у психолого-педагогічній літера-

турі і педагогічній практиці); розділ другий (аналізуються власні спо-

стереження, одержані дані експериментальної роботи); висновки (фо-

рмулюються загальні висновки та рекомендації); список використаної

літератури; додатки (анкети, схеми, таблиці).

Можна виділити

два рівня досліджень: емпіричний і теоретичний.

На першому рівні встановлюють нові наукові факти і на основі їх уза-

гальнення формулюють емпіричні закономірності. На другому рівні

формулюються основні, загальні закономірності, що дозволяють пояс-

нити раніше відкриті факти, а також передбачити факти і явища, що

відбудуться у майбутньому. Емпіричне дослідження націлене безпосе-

редньо на певний педагогічний об’єкт, явище, процес або закономір-

ність і спирається на дані спостереження та експерименти. До методів

емпіричного рівня дослідження належать такі: спостереження, анкету-

вання, бесіда, інтерв’ю, тестування, експеримент, біографічний метод,

метод вивчення продуктів діяльності.

Теоретичне дослідження пов’язане з удосконаленням та розвит-

ком понятійного апарату педагогіки

і націлене на різнобічне пізнання

об’єктивної дійсності разом з її суттєвими зв’язками й закономірностя-

ми. До теоретичних методів дослідження належать аналіз та синтез,

індукція та дедукція, логічні методи (порівняння, аналогія, класифіка-

ція), а також методи моделювання.

Слід зауважити, що експериментально-емпіричний та теоретич-

ний рівні взаємопов’язані між

собою. Теоретичні методи дослідження

передбачають глибокий аналіз фактичного матеріалу, абстрагування

264

від усього другорядного, розкриття суттєвих закономірностей процесу,

явищ, пояснення зовнішнього внутрішнім тощо. Емпіричні методи пе-

редбачають дослідження на рівні явищ, теоретичні – на рівні їх сутнос-

ті.

Лише спираючись на теоретичні методи дослідження, можна по-

будувати адекватну об’єктивну інтерпретацію накопичених педагогіч-

них фактів. Будь-яке педагогічне явище слід розглядати з

позицій його

впливу на загальний результат педагогічної роботи у зв’язку з іншими

явищами. Застосування аналітичних методів дослідження дає можли-

вість у кожному педагогічному явищі виділити й розглянути окремі його

сторони, ознаки, особливості, властивості. Аналіз допомагає розібра-

тися з найскладнішими явищами: відокремити різнорідні факти, зіста-

вити їх, виділити типові. Таким чином

створюється стратегія дослі-

дження, яка передбачає певне чергування як емпіричних, так і теоре-

тичних методів.

Якість виконання науково-дослідної роботи магістра залежить

від готовності магістра до її організації і проведення. Під готовністю ми

розуміємо інтегративну якість, що відображає здатність особистості під

керівництвом викладача організувати власну науково-дослідницьку

діяльність в процесі навчання і включає такі компоненти: творчі мож-

ливості, компетентність, оволодіння технологією наукового досліджен-

ня та викладу і захисту результатів наукового дослідження.

Творчі можливості – це система інтелектуально-творчих якостей

особистості, які сприяють успіху у творчій діяльності. Вона складається

з таких підсистем:

- підсистеми спрямованості (мотиви, інтерес, потреби);

- підсистеми характерологічних особливостей особистості (ці-

леспрямованість, працездатність, сумлінність тощо);

- підсистеми здібностей (індивідуальних особливостей творчих

процесів);

підсистеми творчих умінь.

Необхідними індивідуально-творчими якостями майбутнього дос-

лідження є:

1). Креативність мислення, тобто здатність продукувати нові ідеї,

гіпотези, способи вираження проблемних задач.

2). Інтуїція. Пряме бачення суті речей, знаходження правильного

вирішення проблеми без усвідомлення шляхів і способів досягнення.

3). Творча уява. Самостійне створення нових образів, які реалі-

зуються в оригінальних

і цінних результатах діяльності.

265

4). Дивергентність мислення. Альтернативність, здатність запро-

понувати декілька підходів до розв’язання задачі та міняти їх, бачити

проблеми, об’єкти в різних ракурсах.

5). Оригінальність мислення, тобто своєрідність якостей розуму,

способу розумової діяльності, здатність створювати думки, що відріз-

няються від загально прийнятих поглядів.

6). Асоціативність мислення. Здатність використовувати асоціа-

ції, в тому

числі аналогії, а також віддаленість асоціацій.

7). Інтелектуальна активність. Це інтегральний пізнавально-

мотиваційний показник рівня розвитку творчої особистості, що базу-

ється на інтелектуальній ініціативі.

Інтелектуальна ініціатива – це не стимулювання зовні продов-

ження мислення, це продовження розумової діяльності за межами

заданої ситуації, що не обумовлена ні практичними потребами, ні нега-

тивною оцінкою

роботи.

Під поняттям компетентність студента у науково-дослідницькій

діяльності ми розуміємо спеціальні і загальнонаукові знання, які слугу-

ють методологічною основою до організації та проведення досліджен-

ня (для кожного напряму педагогічних досліджень вони різні), загаль-

нонаукові, дослідницькі вміння, а саме:

- організувати власну розумову діяльність;

- здійснювати літературний пошук, бібліографічний огляд

науко-

вих джерел;

- обґрунтувати актуальність теми дослідження;

- чітко визначити мету і завдання дослідження;

- оперувати понятійним апаратом;

- володіти науковими методами пізнання;

- визначати об’єкт, предмет дослідження;

- формулювати гіпотезу, доводити або спростовувати її достові-

рність;

- обґрунтувати наукову новизну і практичну значущість дослі-

дження;

- оформляти результати

дослідження у числових і графічних

формах;

- захищати результати свого дослідження у відповідній формі.

Володіння технологією наукового дослідження передбачає ство-

рення системного підходу до організації наукового дослідження. В ос-

нову його побудови покладені основні етапи та методи наукового дос-

лідження. Це творчий пошук, котрий, як дидактичний процес, можна

поділити на

такі етапи: а) пошук проблеми; б) зосередження, заглиб-

лення у проблему; в) збір інформації, об’єднання даних, що мають

266

зв’язки; г) інкубація, аналіз, осмислення, систематизація матеріалу; ґ)

усвідомлення або інсайт – виникнення ідеї; д) верифікація і застосу-

вання шляхом логічних роздумів або експерименту.

Виклад матеріалів дослідження залежить від рівня готовності

студента до науково-дослідницької діяльності.

Наші багаторічні спостереження, експериментальні дослідження

дають можливість виділити чотири рівня готовності студентів до науко-

во-дослідницької діяльності: дуже низький; низький; достатній; висо-

кий.

Дуже низький рівень готовності характерний для студентів у яких

відсутній інтерес до науково-дослідницької діяльності. Основний мотив

виконання наукової роботи – необхідність отримати оцінку. Серед цих

студентів більшість з низьким, іноді з середнім рівнем розвитку творчих

можливостей. Вони мають середній іноді достатній рівень

знань і не

прагнуть знати більше, не володіють технологією дослідження і викла-

дом матеріалу. Дослідницьку діяльність вважають за непотрібну.

Низький рівень готовності відрізняє студентів, які проявляють

певний інтерес до окремих проблем, до певного питання; мають сере-

дній розвиток творчих можливостей, поверхнево усвідомлюють сут-

ність проблеми. Ініціатива організації наукового дослідження належить

викладачеві. Студент допускає помилки в логіко-змістовній стороні

дослідження, не завжди добивається єдності процесуальної і логіко-

змістовної сторони. Бажання займатися науковою роботою майже від-

сутнє. Виклад результатів дослідження реферативний.

Достатній рівень готовності передбачає наявність інтересу до

наукової роботи, високого або середнього розвитку творчих можливос-

тей, знання сутності науково-дослідницької діяльності, без

самостійно-

го виявлення всіх її характерних ознак; добре володіння більшістю

дослідницькими і деякими загальнонауковими вміннями, намагання

єдності процесуальної і логіко-змістовної сторін при доборі форм і ме-

тодів організації наукового дослідження; невміння самостійно планува-

ти наукове дослідження у зв’язку з недостатньою компетентністю. Для

цих студентів характерно бажання стати дослідником.

Виклад матеріа-

лу реферативно-аналітичний, іноді творчий.

Високий рівень готовності передбачає потребу у науково-

дослідницькій діяльності, високий рівень творчих можливостей, знання

суті науково-дослідницької діяльності і вміння самостійно виявляти всі

її характерні ознаки, володіння дослідницькими і загальнонауковими

вміннями, знання основних форм і методів організації науково-

дослідницької діяльності; досягнення єдності процесуальної і

логіко-

змістовної сторін при доборі форм і методів науково-дослідницької

267

діяльності; визнання соціальної ролі дослідницької діяльності дуже

важливою у становленні нашого суспільства. Для цих студентів харак-

терний творчий стиль, роботи творчого рівня.

Їх роботи відрізняє: розуміння суті наукового дослідження; вмін-

ня відшукати і сформулювати проблему, ввести необхідний понятійний

апарат; сформулювати об’єкт, предмет, мету, завдання, гіпотезу, до-

вести її або

спростувати; здійснити вибір методів і конкретних методик

дослідження, провести аналіз результатів дослідження, узагальнити,

зробити правильні висновки, оцінити межі застосування дослідницької

моделі.

Аналіз статей, творчих робіт студентів магістратури дає нам мо-

жливість виділити декілька характерних для них рівнів науковості і тво-

рчості:

- реферативний рівень (стислий письмовий виклад основних по-

ложень теорії

, наукових праць з проблеми дослідження) (І-ІІ рівень

готовності магістрів до науково-дослідної діяльності);

- аналітико-реферативний (стислий виклад на основі аналізу,

творчої обробки літературних джерел, аналіз фактів і теоретичне об-

ґрунтування, систематизація, класифікація, узагальнення. І на цій ос-

нові висловлювання критичних зауважень по суті опублікованого фак-

ту) (ІІІ-ІV

рівень готовності магістрів до науково-дослідної діяльності).

Кожний студент – неповторна особистість і розкритися може

тільки в діяльності. Якою б не була праця (нудна, одноманітна, одноп-

ланова, різнопланова) потрібно шукати в ній творче застосування ная-

вних у студентів можливостей. Лише на базі творчості студент може

відчути емоційне піднесення і духовне зростання. На

думку В.О. Сухо-

млинського, гармонійного, всебічного розвитку, освіченості, духовного

багатства, моральної чистоти – усього цього людина досягає за умов,

коли поряд з інтелектуальною, моральною, естетичною культурою

вона досягає високого ступеня культури праці, трудової творчості.

Індивідуальна самостійна робота

Питання з теми для самостійного вивчення та осмислення:

Проаналізувати статті:

1. Гончаренко С.

У., Ничкало Н.Г. Дисертаційні дослідження з

педагогіки: діапазон наукових пошуків і проблеми якості // Педагогіка і

психологія професійної освіти. – 2001 – №1- С.6-25, №3- С.7-21.

2. Штульман Э.А. Методологический аппарат исследований //

Сов.пед. – 1988. – № 11. – С. 43 – 48.

268

Завдання з вивчення першоджерел:

Гончаренко С.У. Педагогічні дослідження: Методичні поради мо-

лодим науковцям. – К, 1993.

Завдання з науково-дослідної роботи:

1. Провести мікродослідження.

Анкета для визначення процесу адаптації першокурсників

1. Чи не жалкуєте Ви, що стали студентом нашого навчального

закладу?

а) так,

б) ні,

в) частково.

2. Студентське життя в порівнянні зі шкільним:

а) більш цікаве,

б) менш цікаве,

в) ніяких відмінностей.

3. Що Вам найбільш запам'яталось за час навчання?

4. Що Вам найбільш не сподобалось за час навчання?

5. Які стосунки склались у Вашій групі:

а) доброзичливі,

б) кожен сам по собі,

в) неприязнь.

6. Що для Вас було найважчим на початковому етапі навчання в

університеті:

а) звикнути до модульно-рейтингової системи,

б) ввійти в новий колектив,

в) звикнути до нових умов життя.

7. Чи відчуваєте Ви допомогу куратора групи:

а) так,

б) ні,

в) частково.

8. Чи задовольняє Вас рівень викладання дисциплін у

навчальному закладі:

а) так,

б) ні,

в) частково.

9. Ваші побажання.

Запитання для вивчення студентського колективу

• Віковий склад групи.

• Пізнавальний рівень, загальний розвиток студентів.

• Працездатність і успішність студентів.

• Громадянське обличчя групи.

269

• Чи є угрупування в колективі за діловими інтересами або не-

гативного характеру?

• Як студенти ставляться один до одного?

• Як ставляться до справ групи?

• Чи люблять студенти разом проводити час у навчальному за-

кладі й поза ним?

• Чи дружать хлопці з дівчатами?

• Чи немає в групі кругової поруки? Якщо є, то в чому вона ви-

являється?

• Чи переживають студенти успіхи і невдачі своєї групи, чи

вболівають за свій колектив?

• Чи вміють студенти самі організовуватися для виконання ко-

лективних справ?

• Чи вміють розподіляти між собою роботу і раціонально її ви-

конувати?

• Чи вміють терпляче й уважно вислуховувати один одного?

• Чи виконують розпорядження уповноважених осіб?

• Які вчинки своїх товаришів схвалюють? Які засуджують?

• Чи є розходження між тим, що студенти говорять, і тим, що

роблять?

• Наявність критики і самокритики в групі.

• Що єднає студентів: спільне місце проживання, місце за пар-

тою, інтереси, спільна праця?

• Де дружать студенти: тільки в навчальному закладі чи й поза

ним?

• Чи уважні до своїх товаришів? Чи прагнуть допомогти їм? У

чому ця допомога виявляється?

• Чи проявляють студенти вимогливість до своїх друзів? Чи

вміють її проявити?

• Як група ставиться до дезорганізаторів, відмінників, активу,

невстигаючих?

• Чи правильно ставляться студенти до товаришів з фізичними

вадами?

• Який склад активу групи? Офіційний і неофіційний актив?

• Чи має актив авторитет? Який актив переважає: постійний чи

змінний?

• Чи знають у групі про те, чим живе навчальний заклад, інші

групи?

• Чи вносяться в групі пропозиції щодо поліпшення життя коле-

ктиву?

• Чи виконує група загальні доручення навчального закладу?

270

• Який характер зв'язків колективу групи зі студентами іншої

групи (спільні справи, шефство, змагання)?

Анкета для вивчення групи

1. Якби Вас переводили до іншого навчального закладу, кого із

своїх одногрупників Ви взяли б із собою?

2. Кого б Ви не запросили на свій день народження?

3. До кого з одногрупників Ви звернулися б за підтримкою в

скрутну хвилину?

4. Хто з ровесників у групі не хоче з Вами дружити?

З'ясовуючи міжособистісні стосунки в академічній групі, можна

поставити такі запитання:

1. Чи вважаєте Ви, що у Вашій групі склалися сприятливі міжо-

собистісні стосунки?

• швидше так;

• так;

• швидше ні;

• важко відповісти.

2. Чи багато у Вашій групі неформальних лідерів, найбільш по-

пулярних студентів? Назвіть їх.

3. Які риси особистості роблять їх найбільш популярними серед

студентів?

4. Чи вважаєте Вашу групу дружним, згуртованим колективом?

• швидше так;

• так;

• швидше ні;

• важко відповісти.

5. Чи є в групі угрупування за інтересами та інші мікрогрупи?

6. Як однокурсники сприймають Вас у групі?

• більшість сприймає мене добре;

• ніхто особливо не цікавиться мною;

• мені здається, що більшість одногрупників не хоче, щоб я був з

ними в одній групі.

7. Чи задоволені Ви тим, як ставляться Ваші одногрупники до Вас?

• повністю задоволений;

• хотів би, щоб більше студентів зі мною дружили, ходили в гос-

ті, запрошували в кіно;

• мене не люблять у групі.

8. Ваша позиція в групі, як Ви оцінюєте себе?

• я хочу, щоб наша група була дружною;

• мені все рівно;