310
загальною кількістю учнів 6 120 000 чол. Щоб реалізувати це завдання,
потрібна була додаткова армія учителів.
Одночасно було розроблено план розвитку вищої школи на
1946-50рр., згідно з яким уряд виділяв на капітальне будівництво 76
млрд. крб. Кошти призначалися для відбудови 6 університетів, 10 пе-
дагогічних і 4 учительських інститутів, що найбільш постраждали під
час окупації. В цей
час Наркомат освіти України уніфікував навчальні
плани, надаючи більше уваги вивченню спеціальних і психологічних
дисциплін, української, російської мови і літератури, зарубіжної літера-
тури, історії СРСР та України.
Отже, в перші післявоєнні роки поновлюється мережа вищих пе-
дагогічних навчальних закладів, збільшується контингент студентів,
розширюється номенклатура спеціальностей. У зв’язку із запрова-
дженням загальної обов’язкової семирічної освіти мережа цих шкіл та
кількість учнів у них щороку збільшувалась. Значно зросла їх кількість
у західних областях України, а отже, збільшився попит на вчителів з
вищою освітою.
Вищі педагогічні навчальні заклади, однак, не виконували планів
випуску. Схвалений у травні 1949р. план передбачав щорічне збільшення
прийому
абітурієнтів. Крім того, для підвищення якості підготовки вчите-
лів, поліпшення навчально-матеріальної бази вищих навчальних закладів,
раціонального використання кваліфікованих кадрів викладачів був ухва-
лений план реорганізації вищої педагогічної школи. Так, протягом 1952-
1954 рр. без глибокого аналізу, вказівкою зверху, припинилася підготовка
вчителів у Київському і Харківському вчительських інститутах, а також на
відділеннях
учительських інститутів при Ворошиловградському, Кірово-
градському, Львівському, Сталінському педагогічних інститутах. Білоцер-
ківський і Житомирський учительські інститути реорганізувалися в педаго-
гічні інститути іноземних мов з чотирирічним строком навчання, Кремене-
цький і Станіславський, Рівненський, Бердичівський, Ізмаїльський, Черні-
гівський, Глухівський, Слов’янський і Уманський – в педагогічні інститути.
Був заснований педагогічний інститут фізичного виховання
в Одесі, вечір-
ні відділення при Київському, Львівському, Харківському, Одеському педа-
гогічних інститутах (з факультетами: природничим, іноземних мов, дефек-
тології), факультет фізичного виховання – у Ворошиловградському і Хар-
ківському педагогічному інститутах та факультет іноземних мов – у Він-
ницькому.
Отже, після всіляких реформ і реорганізацій, спрямованих на
“поліпшення”, “зміцнення”, “розширення” системи вищої
педагогічної
освіти в 1950-51 навчальних роках, вчительські кадри в Україні випус-
кали 25 педагогічних, 22 вчительських інститути і 13 відділень при них.