Юлдашев О.Х. Міжнародне приватне право: Теоретичні та прикладні аспекти

Подождите немного. Документ загружается.

• місце управління;

• філію (відділення);

• офіс;

• фабрику;

• майстерню;

• шахту, нафтову чи газову установку, кар’єр або будьяке інше

місце видобутку природних ресурсів.

Будівельний майданчик, монтажний чи складальний об’єкт утво

рюють постійне представництво тільки в тому разі, якщо вони існу

ють, як правило, понад 12 місяців. Підприємство не розглядається як

таке, що має постійне представництво в договірній державі, якщо

воно здійснює свою комерційну діяльність у цій державі через бро

кера, комісіонера або будьякого іншого агента з незалежним стату

сом за умови, що ці особи діють у межах своєї звичайної діяльності.

ОПОДАТКУВАННЯ ПРИБУТКУ

В УГОДАХ ПРО ЗАПОБІГАННЯ

ПОДВІЙНОМУ ОПОДАТКУВАННЮ

Оподатковування прибутку є найважливішою частиною дого

ворів. Воно охоплює:

• доходи від нерухомого майна;

• прибуток від комерційної діяльності підприємства;

• прибуток від міжнародного транспорту;

• дивіденди;

• відсотки;

• роялті;

• доходи від приросту капіталу;

• доходи від незалежних особистих послуг;

• доходи від роботи з найму;

• винагорода директорів;

• доходи діячів мистецтв і спортсменів;

• пенсії;

• доходи від державної служби;

• деякі доходи студентів;

• інші доходи.

271

Доходи від нерухомого майна. Доходи, які отримує резидент

договірної держави (у тому числі прибуток від сільського і лісово

го господарства), що перебуває в іншій договірній державі, можуть

обкладатися податками в цій іншій державі. Термін “нерухоме

майно” повинен мати таке саме значення, як у законодавстві до

говірної держави, в якій це майно розташоване. Цей термін охоп

лює також:

• допоміжне майно до нерухомого майна;

• худобу й устаткування, які використовуються в сільському і лісо

вому господарствах;

• права, до яких застосовуються положення загального права сто

совно земельної власності, узуфрукту

нерухомого майна;

• права на змінні чи фіксовані платежі, виплачувані як компенсація

за розробку чи право на розробку мінеральних ресурсів, джерел

та інших природних копалин.

Морські, річкові та повітряні судна не розглядаються як нерухо

ме майно. Доходами від нерухомого майна є також доходи, одержані

від прямого використання, здавання в оренду, користування в будь

якій іншій формі нерухомим майном.

Прибуток від комерційної діяльності підприємства договірної

держави. Обкладається податком тільки в цій державі, якщо таке

підприємство не здійснює комерційну діяльність в іншій державі

через розташоване там постійне представництво. Якщо підприєм

ство здійснює комерційну діяльність таким чином, то його прибу

ток може обкладатися податком в іншій державі, але тільки в тій

частині, що стосується цього постійного представництва. До при

бутку постійного представництва належить прибуток, який воно

могло б одержати, якби було відособленим окремим підприємством,

зайнятим такою самою чи аналогічною діяльністю за тих самих

умов, і діяло незалежно від підприємства, постійним представницт

вом якого воно є. При визначенні прибутку постійного представни

цтва варто вираховувати витрати, понесені для цілей такого

постійного представництва, у тому числі управлінські та загальні

адміністративні витрати, незалежно від того, відбувалися вони в

державі, де розташоване постійне представництво, чи за її межами.

272

___________

Право довічного користування чужим майном і доходами від нього за умови не

піддавати його суттєвим змінам.

Ніякий прибуток не зараховуватиметься постійному представництву

лише на підставі закупівлі ним товарів або виробів для підпри

ємства.

Прибуток від експлуатації морських та повітряних суден. У

міжнародних перевезеннях обкладається податками тільки у тій до

говірній державі, в якій розташовано фактичний керівний орган під

приємства. Це положення застосовується також до прибутку від

участі в спільному підприємстві чи в міжнародній організації з

експлуатації транспортних засобів.

Одна з найбільш поширених проблем оподатковування — це виз

начення, яким чином доходи міжнародних судноплавних і повітря

них компаній повинні бути розподілені різними країнами, між якими

такі компанії перевозять вантажі та пасажирів. Стаття не застосо

вується до прибутку від оренди морських чи повітряних суден, заф

рахтованих без екіпажа, за винятком випадку, якщо це непостійне

джерело доходу підприємства, що займається міжнародною експлу

атацією морських чи повітряних суден. До прибутку від експлуа

тації цих суден зараховується також дохід, отриманий від продажу

пасажирських квитків від імені інших підприємств; експлуатації

автобусної лінії, що сполучає місто з аеропортом; реклами і комер

ційної пропаганди; перевезення товарів автотранспортом між скла

дами, портом чи аеропортом.

Відсотки. Нараховані в одній договірній державі та виплачувані

резидентам іншої договірної держави відсотки можуть обкладатися

податками в цій іншій державі. Такі відсотки можуть також обклада

тися податками в тій договірній державі, в якій вони виникають. Але

якщо одержувач є фактичним власником відсотків, стягнутий у та

кий спосіб податок не повинен перевищувати, як правило, 10 % від

валової суми відсотків. “Відсотки” означають прибуток від боргових

вимог будьякого виду залежно від іпотечного забезпечення і від на

явності права на участь у прибутках боржника, зокрема прибуток від

урядових коштовних облігацій чи боргових зобов’язань, у тому числі

премії та виграші за цими цінними паперами чи облігаціями, за бор

говими зобов’язаннями. На противагу дивідендам відсотки не зазна

ють економічного подвійного оподатковування, тобто не обклада

ються одночасно в руках дебітора і кредитора. За винятком спеці

ального застереження в контракті, сплата податку на відсотки лягає

на одержувача.

273

Дохід від приросту капіталу. Визначається як надлишок при

продажу власності (після відрахування всіх комісій та інших витрат,

пов’язаних із продажем). Існують значні розбіжності в оподаткову

ванні доходів від приросту капіталу. В деяких країнах приріст

капіталу не вважається оподатковуваним доходом. В інших нараху

вання на приріст капіталу підприємства обкладається податком, але

приріст капіталу фізичної особи поза її професійною діяльністю чи

бізнесом податком не обкладається. Навіть якщо в цих умовах

приріст капіталу фізичної особи обкладається податком, таке опо

датковування часто застосовується тільки в конкретних випадках,

наприклад прибуток від продажу нерухомого майна або спекулятив

ний прибуток (де майно купується для перепродажу).

Оподаткування послуг. Особисті послуги можуть бути незалеж

ними та залежними, що зумовлює їх оподаткування.

Незалежні особисті послуги — професійні послуги, які охоплю

ють незалежну наукову, літературну, артистичну, освітню чи викла

дацьку діяльність, а також незалежну діяльність лікарів, адвокатів,

інженерів, архітекторів, стоматологів і бухгалтерів. Це визначення

виключає промислову і комерційну діяльність, а також професійні

послуги, що надаються в межах праці за наймом, наприклад лікаря,

який працює в медпункті фабрики. До професійних послуг не нале

жить незалежна діяльність акторів і спортсменів, оскільки вони

охоплюються іншою статтею податкових договорів. Прибуток,

одержаний резидентом однієї договірної держави від надання про

фесійних послуг чи іншої діяльності незалежного характеру, обкла

дається податком тільки в цій державі, за винятком випадків, коли

він має у своєму розпорядженні регулярно доступну постійну базу

в іншій договірній державі для здійснення цієї діяльності. Якщо у

резидента є така постійна база, прибуток може обкладатися подат

ком в іншій державі, але тільки в тій частині, що стосується цієї

постійної бази.

Залежні особисті послуги — платня, заробітна плата й інші вина

городи пов’язані з роботою за наймом. Ці послуги, одержувані рези

дентом однієї договірної держави, обкладаються податком лише в

цій державі, якщо тільки робота за наймом не здійснюється в іншій

договірній державі. Якщо робота за наймом здійснюється таким чи

ном, винагорода, отримана від цього, може обкладатися податком у

цій іншій державі. Винагорода, одержувана резидентом однієї до

274

говірної держави від роботи за наймом, здійснюваної в іншій до

говірній державі, обкладається податком тільки в першій згаданій

державі, якщо:

• одержувач перебуває в іншій державі протягом періоду, що не пе

ревищує у сукупності 183 днів у будьякому дванадцятимісячно

му періоді, що починається чи закінчується в даному фіскально

му році;

• винагорода виплачується наймачем, яких не є резидентом іншої

держави, чи від його імені;

• витрати на виплату винагороди не несе постійне представництво

наймача в іншій державі.

Винагорода від роботи за наймом, здійснюваної на борту морсь

кого чи повітряного судна, яке експлуатується в міжнародних пе

ревезеннях, або на борту річкового судна зайнятого у внутрішніх

водних перевезеннях, може обкладатися податком у договірній

державі, в якій розташовано фактичний керівний орган підпри

ємства.

Доходи директорів компаній, акторів, спортсменів та інші. Го

норари директорів та інші подібні платежі, одержувані резидентом

однієї договірної держави як члена ради директорів компанії, що є

резидентом іншої договірної держави, можуть обкладатися податка

ми в цій іншій державі.

Доходи акторів і спортсменів — дохід, одержуваний резидентом

однієї договірної держави як працівника мистецтва (актор театру,

кіно, радіо, телебачення, музикант) чи як спортсмена від його осо

бистої діяльності в іншій договірній державі, може обкладатися по

датками в цій іншій державі. Якщо прибуток від особистої діяль

ності, здійснюваної працівником мистецтва чи спортсменом у цій

якості, нараховується не йому самому, а іншій особі, цей прибуток

може обкладатися податками в договірній державі, в якій працює

митець чи спортсмен. Це положення дає можливість уникнути

практичних труднощів, що часто виникають при оподатковуванні

акторів і спортсменів, які виступають за кордоном. Воно може зас

тосовуватися до прибутку, одержуваному від діяльності політично

го, соціального, релігійного чи благодійного характеру за наявності

елемента розваги. Проте це положення не стосується лектора, який

приїхав для виступу на конференції, адміністративного чи спортивно

го персоналу (наприклад, оператора фільму, продюсера, директора

275

фільму, хореографів, технічного персоналу та ін.) Між ними існує

“сіра зона”, в якій необхідно переглянути загальний баланс діяль

ності такої особи.

Фізична особа може одночасно бути керівником шоу і його акто

ром або директором і продюсером телевізійної програми чи фільму і

водночас брати в них участь. У таких випадках необхідно точно виз

начити, чим ця особа фактично займається в державі, де організова

но виступи. Якщо її діяльність має переважно виконавчий характер,

то положення може застосовуватися до всього доходу, яку вона одер

жує в цій державі. Якщо ж виконавчий елемент становить незначну

частину від її діяльності у цій державі, то весь її прибуток не підпа

датиме під положення даної статті.

Термін “спортсмен” не обмежується тільки учасниками тра

диційних атлетичних змагань (наприклад, бігуни, плавці). Він охоп

лює також гравців у гольф, жокеїв, футболістів, гравців у крикет,

тенісистів, автогонщиків та ін. Положення застосовується до при

бутку від іншого роду діяльності, що зазвичай вважається розва

жальною, наприклад до доходів від гри у більярд, бридж, шахових

турнірів. Крім гонорарів за фактичні виступи артисти і спортсмени

часто одержують дохід у формі роялті чи спонсорства, рекламних го

норарів. У цьому випадку застосовуватимуться положення інших

статей.

Оподатковування пенсій, прибутку від державної служби,

доходів студентів. Пенсії та інші подібні винагороди резиденту до

говірної держави, пов’язані з його минулою роботою за наймом,

підлягають оподатковуванню тільки в цій державі. Працівники,

яких посилають для роботи за кордон, вочевидь, хотіли б робити

внески і залишатися в пенсійній схемі своєї країни протягом пере

бування за кордоном. Оскільки перехід з однієї схеми до іншої мо

же спричинити втрату прав і переваг, а також через практичні труд

нощі в пенсійних схемах різних країн податковий режим, що засто

совується до пенсійних внесків працівників, які виїхали для робо

ти за кордон, неоднаковий в різних країнах і залежить від конкрет

них обставин. До виїзду за кордон працівники здебільшого мають

право на податкові пільги щодо пенсійних внесків, виплачуваних у

своїй країні. Під час роботи за кордоном у деяких випадках вони

зберігають право на пільги. Якщо, наприклад, особа залишається

резидентом і повністю обкладається податками у своїй країні, то за

276

пенсійними внесками в пенсійну схему, засновану в його країні, за

лишаються колишні податкові пільги. Але часто на внески, випла

чувані у своїй країні особою, яка працювала за кордоном, не

поширюються податкові пільги відповідно до національних законів

своєї чи приймаючої держави. У такому разі збереження членства в

пенсійній схемі своєї країни протягом закордонного відрядження

стає занадто дорогим. “Пенсійна схема” означає угоду, учасником

якої є особа, з метою одержання пенсійних платежів, виплачуваних

за особисті послуги.

Прибуток від державної служби — винагорода, інша ніж пенсія,

виплачувана договірною державою, її політикоадміністративним

підрозділом чи місцевими органами влади будьякій фізичній особі

стосовно послуг, наданих цій державі, її політикоадміністративному

підрозділу або місцевому органу влади, обкладається податком тіль

ки в цій державі.

Доходи, одержувані студентами — виплати студентам, які безпо

середньо до приїзду в одну договірну державу є чи були резидента

ми іншої договірної держави і перебувають у першій згаданій дер

жаві винятково з метою навчання чи одержання освіти, призначені

для проживання, навчання й одержання освіти, не обкладаються по

датками в цій державі, якщо джерела цих платежів перебувають за її

межами.

Інші доходи — види прибутків резидента договірної держави неза

лежно від джерела їх походження, підлягають оподатковуванню

тільки в цій державі. Такий дохід не є чітко обумовленою категорією

доходу, не визначено також його джерела. Сфера застосування цього

положення не обмежується доходом, що надходить з однієї з до

говірних держав, вона також стосується доходу з третіх держав.

Відповідно до цього виключне право оподатковування надається

державі резиденції. За наявності конфлікту між двома резиденціями

положення вказує на право оподатковування щодо доходу третьої

держави. Якщо дохід надходить із третьої країни і дві договірні дер

жави вважають його реципієнта своїм резидентом відповідно до їх

внутрішніх законодавств, внаслідок застосування цього положення

реципієнт розглядатиметься як резидент тільки однієї договірної

держави і підлягатиме загальному оподатковуванню тільки в цій

державі. У цьому випадку інша договірна держава може не стягувати

податок з доходу, що надходить із третьої країни, навіть якщо ре

277

ципієнт не обкладається податком державою, резидентом якої він

вважається.

Щодо оподатковування капіталу варто згадати, що капітал, пред

ставлений нерухомим майном, яке є власністю резидента однієї до

говірної держави і розташований в іншій договірній державі, може

обкладатися податком у цій іншій державі. Капітал, представлений

нерухомим майном, що є частиною комерційного майна постійного

представництва, яке підприємство однієї договірної держави має в

іншій договірній державі, або нерухомим майном, пов’язаним з пос

тійною базою, що перебуває в розпорядженні резидента однієї до

говірної держави в іншій договірній державі для надання незалеж

них особистих послуг, може обкладатися податком у цій іншій дер

жаві. Капітал, представлений морськими і повітряними суднами, які

експлуатуються в міжнародних перевезеннях, річковими суднами,

що використовуються у внутрішніх водних перевезеннях, або неру

хомим майном, пов’язаним з експлуатацією цих морських, повітря

них і річкових суден, обкладається податком тільки в тій договірній

державі, в якій розташовано фактичний керівний орган підпри

ємства.

5.5. ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНІ ДОГОВОРИ

ДЖЕРЕЛА ПРАВА У СФЕРІ РЕГУЛЮВАННЯ

ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Найважливішими джерелами права, що регулюють відносини між

суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності, є:

1. Господарський кодекс України.

2. Цивільний кодекс України.

3. Закон України “Про зовнішньоекономічну діяльність”, прийня

тий Верховною Радою Української РСР 16 квітня 1991р. № 959ХІІ

(до закону неодноразово вносилися зміни та доповнення).

4. Закон України “Про режим іноземного інвестування”, прий

нятий Верховною Радою України 19 березня 1996 р. № 93/96ВР

(закон змінювався і доповнювався).

278

5. Указ Президента України “Про додаткові заходи щодо

збільшення надходжень інвестицій в економіку України” від 22

лютого 2001 р. № 108/2001 (Офіційний вісник України. — 2001.

— № 9).

6. Положення “Про порядок державної реєстрації договорів

(контрактів) про спільну інвестиційну діяльність за участю іно

земного інвестора”. Затверджене Постановою Кабінету Міністрів

України від 30 січня 1997 р. № 112 (Офіційний вісник України. —

1997. — № 6).

7. Розпорядження Президента України “Про впорядкування

контролю за зовнішньоекономічною діяльністю резидентів України”

від 21 лютого 2000 р. № 90/2000рп. Код нормативного акта

14704/2000 (Офіційний вісник України. — 2000. — № 8).

8. Положення “Про форму зовнішньоекономічних договорів

(контрактів)”. Затверджене наказом Міністерства економіки та з пи

тань європейської інтеграції України від 6 вересня 2001 р. № 201

(Офіційний вісник України. — 2001. — № 39).

9. Порядок реєстрації та обліку зовнішньоекономічних договорів.

Затверджений наказом Міністерства економіки України від 29 червня

2000 р. № 136. Зареєстрований у Міністерстві юстиції України 17 лип

ня 2000 р. за № 420/4641.

Зазначеним наказом було також затверджено такі документи

• Інструкція про порядок заповнення інформаційної картки

зовнішньоекономічного договору (контракту);

• Інструкція про заповнення картки реєстрації обліку

зовнішньоекономічного договору (контракту);

• Перелік товарів (текстильних виробів) за кодами ТН ЗЕД

(походженням з України), щодо яких міжнародними дого

ворами передбачено добровільні обмеження експорту;

• Перелік товарів походженням з України, на імпорт яких

введено односторонні кількісні обмеження (квотування,

контингентування і ліцензування) деякими державами, еко

номічними угрупованнями, митними союзами;

• Перелік товарів, експорт яких здійснюється відповідно до

конкретних заходів з метою запобігання антидемпінговим

процедурам;

279

___________

Офіційний вісник України. — 2000. — № 30.

• Перелік країн, у разі експорту в які товарів зовнішньоеко

номічні договори (контракти) підлягають обліку (реєс

трації);

• Розрахунок вартості витрат Міністерства економіки Укра

їни, пов’язаних з оформленням та видачею карток реєс

трації обліку зовнішньоекономічних договорів.

10. Угода про порядок вирішення спорів, пов’язаних із здійснен

ням господарської діяльності. Підписана у Києві 20 березня 1992 р.

урядами держав — учасниць СНД.

11. Вашингтонська конвенція 1965 р. про порядок вирішення інвес

тиційних спорів між державами та іноземними особами (Convention on

the Settlement of Investment Disputes Between States and Nationals of

Other States).

Верховна Рада України 16 березня 2000 р. прийняла Закон Укра

їни № 1547ІІІ “Про ратифікацію Конвенції про порядок вирішен

ня інвестиційних спорів між державами та іноземними особами”. У

ньому зазначається: “Верховна Рада України постановляє: Кон

венцію про порядок вирішення інвестиційних спорів між державами

та іноземними особами, підписану від імені України 3 квітня 1998 р.

у м. Вашингтоні, ратифікувати” (Відомості Верховної Ради України.

— 2000. — № 21).

12. Сеульська Конвенція 1985 р. про заснування багатосторон

нього агентства з гарантій інвестицій (Seoul Multilateral Investment

Agency Convention).

13. Конвенція ООН 1980 p. про договори міжнародної купівліпро

дажу товарів (United Nations Convention on the Contracts for the

International Sale of Goods). Україна є учасницею Конвенції з 1 лютого

1991 р. Конвенція відома ще як “Віденська” за місцем укладення.

14. Конвенція про позовну давність у міжнародній купівліпро

дажу товарів від 14 червня 1974 p. (Convention on the Limitation

Period in the International Sale of Goods). Набула чинності 1 серпня

1988 p., для України — 1 квітня 1994 р. Ратифікована Постановою

Верховної Ради України від 14 липня 1993 р. № 3382ХІІ.

280