Принцип максимальної сумлінності сторін. Цей принцип є
основним у взаємовідносинах між страховиком і страхувальниками.
Студент має усвідомити, що страхування можливе лише за умов
високого довір'я між сторонами. Страхувальник володіє інформацією
про всі властивості майна, про стан здоров'я тощо. Він повинен
повідомити страховика про всі суттєві обставини ризику. Якщо
з'ясується, що інформація страхувальника неповна або недостовірна,
договір страхування може бути припинено, а збиток не відшкодовано.
Принцип причинно-наслідкового зв'язку збитку та події, що
призвела до нього. Основою договору страхування є причина
виникнення збитку. Причому, одні причини ведуть до страхової
виплати на користь страхування, а інші — ні. Важливим є визначення
саме фактичної, а не безпосередньої причини настання збитку.
Принцип відшкодування збитків у межах реально заподіяних
втрат. Сутність цього принципу полягає в тому, що страховик,
сплативши страхувальникові страхове відшкодування, повинен
повернути його в той фінансовий стан, в якому він знаходився до
настання страхового випадку. Страхування не є засобом збагачення.
Воно тільки компенсує дійсні втрати.
Принцип суброгації. Сутність принципу полягає в переході до
страховика, який сплатив страхове відшкодування, права вимоги, яке
страхувальник має щодо особи, винної у збитках. Так, якщо внаслідок
дорожньо-транспортної пригоди автомобіль страхувальника
пошкоджено іншою особою і проти неї відкрито кримінальну справу,
страховик має право на стягнення з винної особи суми фактично
виплаченого ним потерпілому страхувальнику страхового
відшкодування.
Тема «Класифікація страхування» є центральною темою
дисципліни, оскільки формує загальне уявлення щодо внутрішньої
структури такого багатогранного поняття, як «страхування», дає змогу
зрозуміти взаємозв'язок і відмінності між окремими його ланками.
Вона допомагає з'ясувати логіку побудови курсу «Страхування»,
краще орієнтуватися в окремих його розділах і темах.
Страхування — поняття, що потребує дослідження з різних
точок зору. Це стає можливим завдяки існуванню різних підходів до
класифікації страхування.
В основу класифікації страхування покладено відмінності в
сферах діяльності страхових компаній, у підходах щодо забезпечення
страхового захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб, у
визначенні об'єктів страхування, обсягів страхової відповідальності, у
формах проведення страхування тощо. В зв'язку з цим можна
виділити найсуттєвіші класифікаційні ознаки, за допомогою яких
здійснюється класифікація страхування і які є найважливішими як в
теоретичному, так і в практичному значенні. Розрізняють
класифікацію страхування: