Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук
за спеціальністю 12.00.08 – кримінальне право і кримінологія;
кримінально-виконавче право. – Академія адвокатури України. – Київ,
2016. - 237 с.
Дисертація присвячена дослідженню проблем кримінально-правової характеристики зайняття гральним бізнесом. Захищаються теоретичні положення, що стосуються кримінальної відповідальності за зайняття гральним бізнесом. Досліджуються об’єктивні та суб’єктивні ознаки цього злочину. Стверджується, що предметом злочинного впливу у нормі, передбаченій статтею 203-2 КК України виступають соціально-матеріалізовані результати здійснення господарської діяльності, в тому числі і діяльності, яка визнана забороненою кримінальним законом.
Стверджується, що виникає таке нове явище як розумові види спорту, до яких належить значна кількість настільних ігор, деякі з них мають спортивний статус: бридж, покер, нарди. Для виправлення цієї ситуації потрібне окреме роз’яснення для правозастосовників, що організація і проведення офіційно визнаних на державному та міжнародному рівні спортивних карткових ігор не може бути кваліфіковано як організація і проведення азартних ігор. З нової точки зору формулюється терміни, що характеризують зайняття гральним бізнесом як суспільно небезпечне діяння, а саме: «гральний бізнес», «азартна гра», «організація азартних ігор», «проведення азартних ігор». Аналізуються проблемні питання співвідношення суспільно небезпечних діянь, пов’язаних з зайняттям гральним бізнесом з суміжними злочинами Кримінального Кодексу України. Пропонується внесення змін до Кримінального Кодексу України з метою його удосконалення. Зокрема, запропоновано нову редакцію статті про зайняття гральним бізнесом у Кримінальному Кодексі України та зміни до Закону України від 15 травня 2009 року № 1334-VI «Про заборону грального бізнесу в Україні».
Дисертація присвячена дослідженню проблем кримінально-правової характеристики зайняття гральним бізнесом. Захищаються теоретичні положення, що стосуються кримінальної відповідальності за зайняття гральним бізнесом. Досліджуються об’єктивні та суб’єктивні ознаки цього злочину. Стверджується, що предметом злочинного впливу у нормі, передбаченій статтею 203-2 КК України виступають соціально-матеріалізовані результати здійснення господарської діяльності, в тому числі і діяльності, яка визнана забороненою кримінальним законом.
Стверджується, що виникає таке нове явище як розумові види спорту, до яких належить значна кількість настільних ігор, деякі з них мають спортивний статус: бридж, покер, нарди. Для виправлення цієї ситуації потрібне окреме роз’яснення для правозастосовників, що організація і проведення офіційно визнаних на державному та міжнародному рівні спортивних карткових ігор не може бути кваліфіковано як організація і проведення азартних ігор. З нової точки зору формулюється терміни, що характеризують зайняття гральним бізнесом як суспільно небезпечне діяння, а саме: «гральний бізнес», «азартна гра», «організація азартних ігор», «проведення азартних ігор». Аналізуються проблемні питання співвідношення суспільно небезпечних діянь, пов’язаних з зайняттям гральним бізнесом з суміжними злочинами Кримінального Кодексу України. Пропонується внесення змін до Кримінального Кодексу України з метою його удосконалення. Зокрема, запропоновано нову редакцію статті про зайняття гральним бізнесом у Кримінальному Кодексі України та зміни до Закону України від 15 травня 2009 року № 1334-VI «Про заборону грального бізнесу в Україні».