Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук
за спеціальністю 07.00.02 – Всесвітня історія. — Чернівці:
Чернівецький національний університет ім. Ю. Федьковича, 2016. —
251 с.
Мета дослідження полягає у здійсненні комплексного
аналізу ключових подій гуно-римської війни 451-455 рр. через призму
геополітичного протистояння щойно сформованого кочового
напівдержавного утворення та вже занепадаючої пізньоантичної
імперії.
Наукова новизна дисертаційної роботи полягає в тому, що на підставі ґрунтовного аналізу історіографічної бази та залучення широкого пласту писемних джерел і даних археології, у вітчизняній історичній науці реалізована перша спроба узагальнюючого дослідження передумов, перебігу подій та наслідків гуно-римської війни 451-455 рр. на тлі початкового етапу Великого переселення народів.
Новизна роботи визначається також тим, що
Уперше:
– дана комплексна характеристика магістральних пріоритетів Аттіли в мілітарній політиці й дипломатії, його стратегічних цілей на міжнародній арені;
– аргументовано доведено, що протягом другої половини 40-х рр. V ст. ставлення римської імператорської влади до гунів поступово набувало провокаційних рис та проявів;
– у цивілізаційному контексті виявлені етносоціальні чинники, які відіграли роль каталізатора у виникненні гуно-римського конфлікту;
– з’ясовані геополітичні реалії, що призвели до компромісу між гунським керманичем і Римським понтифіком.
Уточнено:
– періодизацію гуно-римської війни, яка не завершилась зі смертю правителя гунів і початком розпаду його держави;
– відомості про етнічний склад, чисельність та озброєння гунського війська й римської армії;
– інформацію щодо причин зміни в особистому ставленні Валентиніана ІІІ до дружніх йому гунів;
– дані писемних джерел стосовно облоги Лютеції та захоплення Авреліана;
– умови політичного та особистісного протистояння Аттіли й Аеція в ході війни.
Набуло подальшого розвитку:
– положення про активну державотворчу діяльність Аттіли;
– твердження про намагання Верховного вождя гунів офіційно легітимізувати свої імперські зазіхання на підставі римського законодавства;
– судження про віротерпимість та достатньо прихильне ставлення Аттіли до християнського кліру і Церкви.
Наукова новизна дисертаційної роботи полягає в тому, що на підставі ґрунтовного аналізу історіографічної бази та залучення широкого пласту писемних джерел і даних археології, у вітчизняній історичній науці реалізована перша спроба узагальнюючого дослідження передумов, перебігу подій та наслідків гуно-римської війни 451-455 рр. на тлі початкового етапу Великого переселення народів.
Новизна роботи визначається також тим, що
Уперше:
– дана комплексна характеристика магістральних пріоритетів Аттіли в мілітарній політиці й дипломатії, його стратегічних цілей на міжнародній арені;
– аргументовано доведено, що протягом другої половини 40-х рр. V ст. ставлення римської імператорської влади до гунів поступово набувало провокаційних рис та проявів;
– у цивілізаційному контексті виявлені етносоціальні чинники, які відіграли роль каталізатора у виникненні гуно-римського конфлікту;
– з’ясовані геополітичні реалії, що призвели до компромісу між гунським керманичем і Римським понтифіком.
Уточнено:
– періодизацію гуно-римської війни, яка не завершилась зі смертю правителя гунів і початком розпаду його держави;
– відомості про етнічний склад, чисельність та озброєння гунського війська й римської армії;
– інформацію щодо причин зміни в особистому ставленні Валентиніана ІІІ до дружніх йому гунів;
– дані писемних джерел стосовно облоги Лютеції та захоплення Авреліана;
– умови політичного та особистісного протистояння Аттіли й Аеція в ході війни.
Набуло подальшого розвитку:
– положення про активну державотворчу діяльність Аттіли;
– твердження про намагання Верховного вождя гунів офіційно легітимізувати свої імперські зазіхання на підставі римського законодавства;
– судження про віротерпимість та достатньо прихильне ставлення Аттіли до християнського кліру і Церкви.