Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних
наук.
Спеціальність: 12.00.08 – кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право.
Науковий керівник: кандидат юридичних наук, доцент Мезенцева Ірина Євгеніївна.
Київ – 2015. Актуальність теми. Реформування системи правоохоронних органів та кримінальної юстиції в Україні спрямоване передусім на протидію корупції. Зважаючи на те, що злочини, які вчиняються службовими особами, доволі часто є проявами корупційних правопорушень або правопорушень, пов’язаних з корупцією, протидія злочинам у сфері службової діяльності – це важлива складова кримінально-правової політики. Держава, реалізовуючи політику в сфері протидії злочинності, передусім спирається на кримінально-правові санкції, в яких окрім покарання передбачено можливість застосування й інших форм реагування на вчинений злочин. Зокрема, йдеться про інші заходи кримінально-правового характеру, які, відповідно до змін, внесених Законом України від 13 травня 2014 року „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у сфері державної антикорупційної політики у зв’язку з виконанням Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України, мають застосовуватися щодо юридичних осіб у разі вчинення уповноваженою особою від імені та в інтересах юридичної особи будь-якого зі злочинів, передбачених ст. 96-3 Кримінального кодексу України (далі – КК України).
Зазначене свідчить про потребу встановлення таких кримінально-правових санкцій за злочини в цілому й за злочини у сфері службової діяльності зокрема, які сприятимуть досягненню завдань, визначених у ст. 1 КК України, та забезпеченню додержання конституційних прав і свобод людини та громадянина. Проте питання конструювання санкцій, в тому числі, кримінально-правових, є одним із найменш досліджених у правовій доктрині, оскільки переважна частина робіт у галузі кримінального права присвячена розробленню проблемних аспектів об’єктивних і суб’єктивних ознак відповідних складів злочинів та окремих видів покарань.
Ситуація дещо змінилася на початку ХХІ століття. Правники більше уваги почали звертати на питання законодавчої техніки в цілому й конструювання санкцій, адже після прийняття в 2012 році Кримінального процесуального кодексу України постала проблема запровадження кримінальних проступків. Зважаючи на те, що саме за допомогою санкцій правники пропонують відмежовувати злочини від проступків, питання про встановлення кримінально-правових санкцій набуває особливого значення. Отже, важливість розроблення проблем визначення меж кримінально-правових санкцій обумовлена не тільки тим, що вони визначають ступінь обмеження судового розсуду, а й слугують критерієм відмежування проступків від злочинів.
Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є розроблення положень, спрямованих на розвиток науки кримінального права та вдосконалення норм Особливої частини КК України щодо кримінальної відповідальності за злочини у сфері службової діяльності, а саме конструювання санкцій за ці злочини та вдосконалення практики їх застосування.
Об’єкт дослідження – кримінальна відповідальність за злочини у сфері службової діяльності.
Предметом дослідження є кримінально-правові санкції за злочини у сфері службової діяльності.
Спеціальність: 12.00.08 – кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право.
Науковий керівник: кандидат юридичних наук, доцент Мезенцева Ірина Євгеніївна.
Київ – 2015. Актуальність теми. Реформування системи правоохоронних органів та кримінальної юстиції в Україні спрямоване передусім на протидію корупції. Зважаючи на те, що злочини, які вчиняються службовими особами, доволі часто є проявами корупційних правопорушень або правопорушень, пов’язаних з корупцією, протидія злочинам у сфері службової діяльності – це важлива складова кримінально-правової політики. Держава, реалізовуючи політику в сфері протидії злочинності, передусім спирається на кримінально-правові санкції, в яких окрім покарання передбачено можливість застосування й інших форм реагування на вчинений злочин. Зокрема, йдеться про інші заходи кримінально-правового характеру, які, відповідно до змін, внесених Законом України від 13 травня 2014 року „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у сфері державної антикорупційної політики у зв’язку з виконанням Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України, мають застосовуватися щодо юридичних осіб у разі вчинення уповноваженою особою від імені та в інтересах юридичної особи будь-якого зі злочинів, передбачених ст. 96-3 Кримінального кодексу України (далі – КК України).
Зазначене свідчить про потребу встановлення таких кримінально-правових санкцій за злочини в цілому й за злочини у сфері службової діяльності зокрема, які сприятимуть досягненню завдань, визначених у ст. 1 КК України, та забезпеченню додержання конституційних прав і свобод людини та громадянина. Проте питання конструювання санкцій, в тому числі, кримінально-правових, є одним із найменш досліджених у правовій доктрині, оскільки переважна частина робіт у галузі кримінального права присвячена розробленню проблемних аспектів об’єктивних і суб’єктивних ознак відповідних складів злочинів та окремих видів покарань.
Ситуація дещо змінилася на початку ХХІ століття. Правники більше уваги почали звертати на питання законодавчої техніки в цілому й конструювання санкцій, адже після прийняття в 2012 році Кримінального процесуального кодексу України постала проблема запровадження кримінальних проступків. Зважаючи на те, що саме за допомогою санкцій правники пропонують відмежовувати злочини від проступків, питання про встановлення кримінально-правових санкцій набуває особливого значення. Отже, важливість розроблення проблем визначення меж кримінально-правових санкцій обумовлена не тільки тим, що вони визначають ступінь обмеження судового розсуду, а й слугують критерієм відмежування проступків від злочинів.
Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є розроблення положень, спрямованих на розвиток науки кримінального права та вдосконалення норм Особливої частини КК України щодо кримінальної відповідальності за злочини у сфері службової діяльності, а саме конструювання санкцій за ці злочини та вдосконалення практики їх застосування.
Об’єкт дослідження – кримінальна відповідальність за злочини у сфері службової діяльності.
Предметом дослідження є кримінально-правові санкції за злочини у сфері службової діяльності.