51
Що стосується природи українських грошей, то в жовтні 1918 року знов
постало питання про визначення єдиної державної грошової одиниці.
Відповідний проект закону з цього приводу А.Ржепецьким та Г.Лерхе було
подано на розгляд уряду [116, 200-204]. В ньому говорилося про складну
фінансово-економічну ситуацію, що склалася в країні, і про шкоду, яку
приносить
для українського грошового обігу більшовицька політика
необмеженої грошової емісії. Доповідачі, вказуючи на те, що купівельна
спроможність рубля має яскраво виразну тенденцію наблизитися до нуля і за
існуючих умов передається українській валюті, відзначають, що, таким чином,
”грошовий обіг регулюється не Державним Урядом, а чужою державною
владою; фінанси держав, інтереси народного господарства
, благополуччя самих
широких верст населення приносяться в жертву злочинним експериментам, що
виробляються в зарубіжжі” [116, 201]. ”Тому, – на думку авторів, – найпершою,
настійливою мірою в області грошового обігу, в дійсний час повинна бути
визнана повна емансипація української валюти від російської. Тільки після
розв’язання цього завдання можливо буде приступити до мір подальшого
оздоровлення
й упорядкування на Україні” [116, 201]. Доповідачами
зазначалося, що раніше (за УНР) вже були спроби створення вітчизняної
валюти, але вони не приводили до кінцевих результатів через як об’єктивні
умови тієї пори, так і через непослідовність, в значній мірі непродуманість і
випадковість застосованих мір. Центральною Радою було створено не
українську валюту, а по
суті лише нові назви (карбованець або гривня) для тих
грошових знаків, що вже випускалися. Грошовою ж одиницею продовжував
залишатися рубль, лише в рублях заключалися зробки і вироблялися грошові
розрахунки. Карбованець і гривня, за діючим законодавством, – лише певний
різновид грошових знаків в існуючій рубльовій грошовій системі, а не самостійна,
незалежна від
рубля, грошова одиниця. ”В підсумку, – зазначають вони, –
законодавство Центральної Ради лише без потреби заплутало і ускладнило умови
грошового оберту, не приносячи ніяких результатів” [116, 202].
Виходячи з цього, представники Міністерства фінансів пропонували: 1)
створити самостійну українську грошову одиницю; 2) заборонити рублю право
ходіння на терені України і 3) остаточно встановити законодавчо природу і
сутність державної грошової
одиниці. Державною валютою пропонувалося
зробити карбованець, ”позаяк з одного боку, золотий паритет має в сучасних
умовах, за відсутності розміну і неможливістю розраховувати на швидке його
відновлення, лише теоретичне значення, а з іншого боку, карбованець являє з
себе грошову одиницю, найбільш близьку і звичну для населення, як за назвою,
так і
за своєю величиною, що відповідає російському рублю. Тому перехід до
нової грошової одиниці, якщо за таку буде прийнято карбованець, зможе
здійснюватися майже непомітно і у всякому разі без яких би то не було
затруднень та ускладнень для обігу” [116, 202-203].
Розроблений Закон про державну українську грошову одиницю, для
розвитку, доповнення і зміни належних
узаконень визначав: ”1. Державна
Українська грошова одиниця є карбованець, що містить 17,424 долі щирого