ефективністю програмам, написаним безпосередньо в кодах машини, але в
значній мірі полегшують роботу з їх налагодження. Як правило, машинно-
орієнтовані мови програмування призначені для системних програмістів, що
працюють на обслуговуванні ЕОМ і побудові математичного забезпечення
для них. У залежності від ступеня зв’язку людини з ЕОМ, машинно-
орієнтовані мови програмування поділяються на:
- машинні мови програмування,
- автокоди (мови символьного кодування, чи асемблерні мови)
- машинно-незалежні мови програмування.
Відмінною рисою машинних мов є цифрове кодування команд (у
деякій системі числення) і, отже, відсутність розбіжності між внутрішнім
поданням операторів (команд), за допомогою яких у цих мовах описуються
програми, і формою подання даних. Останнє є запорукою можливості
реалізації на ЕОМ таких програм, які в результаті роботи формують інші
програми (транслятори, генератори програм, тощо) чи перетворюють у
процесі виконання самих себе. Мови програмування більш високих рівнів
цією особливістю машинних мов не володіють і тільки в новітніх мовах
з’являються деякі обмежені можливості впливу на програми в процесі їхньої
реалізації (наприклад, у мові АЛГОЛ-68).
Уже реалізація найпростіших алгоритмів на перших ЕОМ (циклічних і
процесів, що розгалужуються, і підпрограм) приводила до необхідності
перетворення команд у процесі їхнього виконання (до так званих команд
модифікації). Аналіз програм дозволив пред’явити до структур ЕОМ певні
вимоги з метою спрощення виконання програм за рахунок удосконалення
внутрішніх мов ЕОМ. Так, наявність у системі команд ЕОМ операцій за
адресами 2-го рангу (непрямої адресації) дозволяє реалізувати будь-яку
програму без модифікації її запису при виконанні (отже, дає можливість
розміщати програми в односторонній пам’яті), зробити так, щоби запис
будь-якої програми не залежав від її розміщення в пам’яті ЕОМ, від розмірів
оброблюваних масивів, місця розміщення даних тощо.
Тому вже з кінця 60-х рр. у внутрішні мови включаються ті чи інші
еквіваленти непрямої адресації (індекс-регістри і покажчики, адреси вищих
рангів). Названі особливості машинних мов увійшли в мови програмування
більш високих рівнів. Разом із тим уже машинним мовам властиві найбільш
характерні риси всіх мов програмування фразової структури: команди мови
складаються із символів, що позначають посилання на належну для
виконання операцію і на дані, над якими вона повинна бути виконана, чи на