Однак це не має бути день, в який цього року випало Благовіщення.
Починати оранку або сівбу годилося обов’язково на світанку, щоб не
зустріти нікого перед роботою. Якщо зустрічали когось, то не розмовляли,
навіть не віталися, хіба що кивали головою. Слід було не тільки
дотримуватися мовчанки, але й особливої чистоти, щоб хліб був чистим.
Тому напередодні часто молилися, а вранці вдягалися в святкову сорочку,
іноді весільну. Перед початком оранки не можна забивати в землю кілки, бо
вона в цей час свята, не можна свистіти, щоб не викликати злих духів. Зерно,
яке збирають його з тим зерном, яким засіяли засівальники на Новий рік, а
також зернами з Дідуга або обжинкового вікна. Жнивами найчастіше керує
жінка: господиня дому або найдосвідченіша жниця. Кінець жнив – обжинки –
супроводжуються обрядовим обідом, який готують господарі для женців.
Ритуальними справами в цей час обов’язково має бути каша з салом чи
маслом, пироги, яєчня, млинці, вино, мед. Обід відбувається в хаті, де
господарю підносять вінок із колосся.
Особливо боялися, щоб якийсь чаклун або відьма не накоїли на ниві біди.
Тому коли зростали посіви жита, пшениці, господарі ходили на поле
дивитися, як росте хліб. Трапляється, що відьма робить на ниві закрутку –
надломлює колосся, пригнувши їх до землі. Вважають, що нечиста сила
перенесе врожай з цього поля в засіки відьми, яка зробила закрутку. Ця
шкода мусить обов’язково бути виправленою, бо зерно із закрутки
вважається лихим як для господарся, так і для женця, і для того, хто буде їсти
хліб із нього. Доторкатися до залому небезпечно, тому його накривають
гноєм, іноді обгороджують осиковими гілками або спалюють просто на полі.
Найчастіше закрутки роблять під час цвітіння жита, на Купайла, до схід
сонця.
Шанувалися всі звичаї, пов’язані з хлібом. Вдома не слід бути без хліба
жодної ночі, бо обсядуть злидні. На ніч хліб треба накривати рушником, бо
він теж спить. Хліб чистий і святий, тому його можна брати в будь-якого –
він не передає зла. Навіть якщо знайшов хліб, можна їсти, бо це дар Божий,
над ним не владний ніякий злий дух. Хліб і сіль кладуть дитині в колиску,
щоб уберегти від злих очей.
Олександр Потебня записав казку про хліб і Зміню, яка має ознаки глибокої
давнини. Змія, побачивши хліб на столі, позаздрила йому і спитала, як він
досяг такої великої честі. Хліб розповів, скільки випробувань йому довелося
витримати, щоб попасти на стіл: його молотили ціпами, мололи, місили,
випікали на вогні і тільки потім поклали на стіл. Змія хоче й собі спробувати
такого, але не витримує й першого випробування. Тому про людину, яка
пройшла багато випробувань, кажуть: “Пройшов крізь сито і крізь решето”.
Тваринництво, мисливство, бортництво.
Тваринництво – галузь сільського господарства, основним завданням якої є
розведення сільськогосподарських тварин для потреб людини. Продукти
тваринництва йдуть у харчову промисловість (молоко, масло, яйця, м’ясо та
інші) та легку (сировина для промислових виробів: вовна, шкіра тощо).
Тваринництво прийнято поділяти на такі галузі: м’ясне і молочне скотарство,