збіжжя (наприклад, у коморах). А щоб утеплити житло і захистити його
основу від перезволоження, влаштовували земляний валок — призьбу`` (рос.
— «завалинка»),` яка` опоясувала` стіни` знадвору.
Локальна своєрідність житла виявилася в конструкціях, формі, пропорціях
даху, матеріалах і особливостях його покриття. У традиційному житлі
переважала конструкція даху на кроквах, які врубувалися у верхній камінь
стіни, або у випуски балок стелі. Існували й архаїчніші способи — шатрове
перекриття, дах накотом (вінці стін і фронтонів поступово звужувалися і
зводилися нанівець), на сохах і півсошках, на які укладалася центральна
балка — сволок, до якої, у свою чергу, кріпилися крокви. Ці конструкції
спостерігалися на Поліссі і рідше — в суміжних із ним районах Центральної
Наддніпрянщини.
У лісових районах за покрівельний матеріал правили дерево — шалівка,
дранка, ґонт, колота дошка (Полісся, Карпати), солома, очерет. Наприклад, у
бойківському та лемківському житлах використовувалися і дерево, і солома.
Солому розстеляли або укладали сніпками різними способами: уступами
(«карбами», «кичками», «стріхачами») на Поділлі і в Карпатах; внатруску,
«гладенько, під дошку» в інших районах. Рельєфно китицями пошивалися
роги та гребінь даху. Гребінь дерев'яного, солом'яного й очеретяного даху ще
й притискували попарними рогачами. За формою дах був чотирисхилий та
двосхилий. Останній частіше спостерігався на Поліссі та Півдні. Особливо
стрімкими були дахи гуцульского житла. У відкритих усім вітрам степових
районах дах був невисокий, заокруглених форм, плескатий.
В українському, як і в російському та білоруському, житлі переважали
конструкції стелі на сволоках («матиця», «трям»). Дошки настелялися на
балки, які спиралися на один поздовжній або кілька поперечних сволоків, а
зверху засипалися (набивалися), глиною. На початку XX ст. зазнають
поширення підшивні стелі.
Розміщення дверей і вікон, їх розміри були продиктовані бажанням зберегти
тепло, освітити робочі і святкові кутки. В північних районах вони були
меншими, ніж на півдні. Розміри одностулкових дверей коливалися від 150
до 170 см. У старих хатах, особливо рублених, двері мали масивні одвірки,
які на Полтавщині, Бойківщині мали трапецієвидну форму на відміну від
прямокутних, що переважали в інших районах.` Вікна` також відрізнялися`
за`` пропорціями отворів: вертикально витягнуті (у східних районах),
квадратні (на Поділлі), горизонтально витягнуті (на заході). Архаїчна
конструкція вікон у другій половині XIX ст. зберігалася у поліському житлі
— волокові вікна, задовбані в один-дві вінці зрубу. Але навіть влаштування
засклених шибок не набагато поліпшувало освітлення і провітрювання
житла. В хатах навіть у сонячний день було темно.
У сучасних сільських будинках ми вже не побачимо ні глиняної долівки, ні
волокового вікна чи призьби. З проникненням у народне будівництво нових
матеріалів й індустріальних методів значно поліпшилися санітарно-технічні
характеристики житлового будинку. Але, позначившись на архітектурно-
конструкторських рисах народного житла, уніфікація меншою мірою