Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук
(з авторефератом).
Спеціальність 12.00.03 – Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право.
Київський національний університет імені Тараса Шевченка. — Київ: 2002. — 201 с. Мета дисертаційної роботи полягає в комплексному дослідженні положень і науковому аналізі проблемних питань принципу диспозитивності в науці цивільного процесуального права, реалізації диспозитивності у цивільному судочинстві, ролі та місця принципу диспозитивності в системі принципів цивільного процесуального права України, розкриття його змісту та особливостей його дії на стадіях цивільного процесу, формулювання теоретичних висновків спрямованих на розвиток теорії цивільного процесуального права, розробці на цій основі конкретних обґрунтованих наукових пропозицій, спрямованих на усунення колізій і прогалин законодавства з досліджуваних питань, вдосконалення цивільного процесуального законодавства України та підвищення ефективності його застосування. Виходячи з мети дослідження, дисертантом були визначені такі завдання:
встановити і проаналізувати характерні ознаки, поняття та зміст принципів цивільного процесуального права, їх систему та критерії класифікації;
дослідити шлях становлення та розвитку принципу диспозитивності;
розкрити зміст та показати значення принципу диспозитивності у цивільному процесуальному праві;
виявити характерні ознаки та визначити поняття принципу диспозитивності;
розкрити взаємозв’язок та співвідношення принципу диспозитивності з іншими функціональними принципами цивільного процесуального права: змагальності, законності, рівноправності сторін, публічності, об’єктивної істини;
виявити і дослідити особливості реалізації принципу диспозитивності в суді першої інстанції, в апеляційному та касаційному провадженні, в стадії перегляду рішень, ухвал, що набрали законної сили, у зв’язку з нововиявленими та винятковими обставинами;
виявити колізії та прогалини правового регулювання принципу диспозитивності в цивільному судочинстві;
розробити конкретні пропозиції щодо вдосконалення чинного цивільного процесуального законодавства, в нормах якого впровадженні вимоги принципу диспозитивності;
розробити підходи щодо вирішення теоретичних проблем принципу диспозитивності у цивільному процесуальному праві.
Спеціальність 12.00.03 – Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право.
Київський національний університет імені Тараса Шевченка. — Київ: 2002. — 201 с. Мета дисертаційної роботи полягає в комплексному дослідженні положень і науковому аналізі проблемних питань принципу диспозитивності в науці цивільного процесуального права, реалізації диспозитивності у цивільному судочинстві, ролі та місця принципу диспозитивності в системі принципів цивільного процесуального права України, розкриття його змісту та особливостей його дії на стадіях цивільного процесу, формулювання теоретичних висновків спрямованих на розвиток теорії цивільного процесуального права, розробці на цій основі конкретних обґрунтованих наукових пропозицій, спрямованих на усунення колізій і прогалин законодавства з досліджуваних питань, вдосконалення цивільного процесуального законодавства України та підвищення ефективності його застосування. Виходячи з мети дослідження, дисертантом були визначені такі завдання:
встановити і проаналізувати характерні ознаки, поняття та зміст принципів цивільного процесуального права, їх систему та критерії класифікації;
дослідити шлях становлення та розвитку принципу диспозитивності;
розкрити зміст та показати значення принципу диспозитивності у цивільному процесуальному праві;
виявити характерні ознаки та визначити поняття принципу диспозитивності;
розкрити взаємозв’язок та співвідношення принципу диспозитивності з іншими функціональними принципами цивільного процесуального права: змагальності, законності, рівноправності сторін, публічності, об’єктивної істини;
виявити і дослідити особливості реалізації принципу диспозитивності в суді першої інстанції, в апеляційному та касаційному провадженні, в стадії перегляду рішень, ухвал, що набрали законної сили, у зв’язку з нововиявленими та винятковими обставинами;
виявити колізії та прогалини правового регулювання принципу диспозитивності в цивільному судочинстві;
розробити конкретні пропозиції щодо вдосконалення чинного цивільного процесуального законодавства, в нормах якого впровадженні вимоги принципу диспозитивності;
розробити підходи щодо вирішення теоретичних проблем принципу диспозитивності у цивільному процесуальному праві.