Есе Мій Сковорода

Есе. Київський Національний університет імені Тараса Шевченка. Київ, 2012 2 с. Поема-симфонія Тичини надихнула мене замислитися, яким же є мій Сковорода? Мій Сковорода – це, в першу чергу, гармонійна людина. Людина без гострих внутрішніх сумнівів і переживань. І його секрет спокою дуже простий – вірити в Бога і цінувати те, що маєш. Пізнати себе, свою природу, бо людина-сліпець, яка не може розібратися в собі ніколи не стане щасливою. Пізнавши себе – віднайти споріднену працю, те заняття, яке чекає саме на тебе, яке буде приносити користь суспільству і насолоду працюючому. І нарешті – визнати нерівну рівність, примиритися з собою, зрозуміти, що водоспад щастя щедро наповнить будь-який дзбан – малий і великий, кришталевий і глиняний. Людина має прагнути розвитку, але існує та межа, яку неможливо перейти. Навіщо прагнути себе перескочити, якщо можна пізнати свою природу і жити в гармонії з собою. А значить і зі світом. Адже людина, будучи гармонійним «мікрокосмом» зуміє примиритися і з «макрокосмом».