Чернігів : ЧДІЕіУ, 2001. - 45 с.
У IX частині посібника досліджувалась модель тріангуляції №1, яка була взята із Практикуму з вищої геодезії МIIГАіК, 1982 року видання.
У Х частині посібника досліджується модель тріангуляції №2, яка взята із Практикуму з вищої геодезії автора Б.Н.Рабіновича, 1951 року видання.
До недавнього часу одним із найпоширеніших методів побудови і згущення державних гео-дезичних мереж була тріангуляція. На місцевості закріплюють ряди і мережі трикутників, вимірюють горизонтальні кути і вихідні сторони або замикають ряди на пункти з відомими координатами. Розраховують всі сторони і координати пунктів находять нев’язки, і якщо вони допустимі, урівнюють тріангуляцію і роблять оцінку точності. В зв’язку з широким використанням за останній час методу визначення координат пунктів за системою GPS, особливо актуальним постає питання у поєднанні даного методу із традиційними наземними методами, такими, як полігонометрія, тріангуляція, трилатерація.
У IX частині посібника досліджувалась модель тріангуляції №1, яка була взята із Практикуму з вищої геодезії МIIГАіК, 1982 року видання.
У Х частині посібника досліджується модель тріангуляції №2, яка взята із Практикуму з вищої геодезії автора Б.Н.Рабіновича, 1951 року видання.
До недавнього часу одним із найпоширеніших методів побудови і згущення державних гео-дезичних мереж була тріангуляція. На місцевості закріплюють ряди і мережі трикутників, вимірюють горизонтальні кути і вихідні сторони або замикають ряди на пункти з відомими координатами. Розраховують всі сторони і координати пунктів находять нев’язки, і якщо вони допустимі, урівнюють тріангуляцію і роблять оцінку точності. В зв’язку з широким використанням за останній час методу визначення координат пунктів за системою GPS, особливо актуальним постає питання у поєднанні даного методу із традиційними наземними методами, такими, як полігонометрія, тріангуляція, трилатерація.