Прилуцький гуманітарно-педагогічний коледж ім. І.Я. Франка, м.
Прилуки, Гринь А.І., 2012. — 29 с.
Вступ
Питаннями оволодіння мови в дошкільному віці і впродовж всього життя людини в останні десятиліття займаються вчені різних напрямків науки, адже мова - це найважливіший засіб спілкування між людьми, засіб вираження своїх думок, почуттів і прагнень, засіб формування думок. Чим досконаліше це засіб, тим успішніше йде навчання і подальше розумовий розвиток людини. Відповідно до цим твердженням у «Головному положенні про освітній установі для дітей дошкільного та молодшого шкільного віку» основою виховання і навчання дітей визнається розвиток пізнавальних і мовних здібностей, формування інтересу до рідної мови, як найважливішого засобу мовного спілкування.
Повноцінне оволодіння рідною мовою в дошкільному дитинстві є необхідною умовою вирішення завдань розумового, естетичного і морального виховання дітей у сприятливий для цього період розвитку. Чим раніше буде розпочато навчання рідної мови, тим вільніше дитина буде ним користуватися надалі. Освоєння мови, її граматичної будови, дає можливість дітям вільно розмірковувати, ставити запитання, робити висновки, відображати різноманітні зв'язки між предметами і явищами. Оволодіння навичками та вміннями різних видів мовної діяльності є умовою повноцінного оволодіння якими навчальними предметами, що входять у зміст дошкільної, початкової, середньої, вищої освіти.
Проблема мовленнєвої підготовки дітей до школи знайшла широке відображення у світовому і вітчизняному історико-педагогічному досвіді (Я. Коменський, Й. Песталоцці, Ж. Піаже, С. Русова, В. Сухомлинський, К. Ушинський та ін.).
Педагогічні і методичні аспекти мовленнєвої підготовки дітей до школи розглядалися вченими А. Богуш, М. Вашуленко, В. Гербова, Л. Дейниченко, А. Іваненко, Л. Калмикова, Г. Каше, Н. Орланова, Є. Соботович, М. Шеремет та ін.
Рідна мова є однією з провідних дисциплін гуманітарного циклу всіх ступенів у системі безперервної освіти. Змістом навчання рідної мови в школі є оволодіння українською літературною мовою. Мета навчання - розвиток і вдосконалення всіх видів мовної діяльності: читання, письма, говоріння, слухання.
У процесі навчальної діяльності дітей мовна діяльність включає в себе, з одного боку, сприйняття і переробку інформації (слухання, читання), з іншого, переробку добутої або засвоєної інформації (говоріння, письмо). У процесі навчальної діяльності ці чотири різновиди мовної діяльності займають велике місце, так як в основі процесу навчання лежить взаємодія, спілкування педагога і дітей, дітей один з одним,тому виникає необхідність визначення рівня мовної готовності старших дошкільників до навчання в школі.
При стихійному мовному розвитку лише деякі діти досягають високого рівня мовної готовності до навчання в школі, тому необхідно спеціальне навчання, спрямоване на освоєння дитиною мови. Головне завдання такого навчання - формування мовних узагальнень і елементарного усвідомлення явищ мови і мовлення. Доступність усвідомлення явищ мови і мовлення в дошкільному віці відзначають психологи, педагоги, лінгвісти (А.І. Гвоздьов, Д.I. Богоявленський, Д.Б. Ельконін, С.Ф. Жуков, С.I. Карпова, Л.Є. Журова, А.А. Леонтьєв та ін.).
Як об'єкт навчання виступає мовна діяльність, представлена сукупністю мовних дій. У психолого-педагогічній літературі й методиці розвитку мови, досить повно висвітлені такі питання, як: взаємозв'язок процесів розвитку особистості та діяльності (A.M. Леонтьєв, А.В. Петровський, С.Л. Рубінштейн та ін), теорія діяльності, діяльнісний підхід (Л.С. Виготський, A.M. Леонтьєв, С.Л. Рубінштейн, В.Г. Риндак, Г.І. Щукіна та ін); структура мовної діяльності та механізми породження мовлення (Л .С. Виготський, Н.І. Жинкін, І.А. Зимня, А.Р. Лурія, С.Л. Рубінштейн, A.M. Шахно-Сидоровичу та ін); оволодіння дошкільниками одиницями мови і мовлення (A.M. Гвоздьов, М.І. Лісіна, Є. І. Тихеева, М. Ф. Фомічова, A.M. Шахнарович тощо); готовність дошкільнят до навчання в школі (Т.І. Бабаєва, Л.І. Божович, Р.С. Буре, А.Л. Венгер, Л.C. Виготський, А.В. Запорожець, Ю.Ф. Змановскій, Я.Л. Коломинский, Г.Г. Кравцов, Е.Е. Кравцова, А.I. Леонтьєв, А.В. Усова та ін.).
Тому мета мого дослідження – дослідити педагогічні умови формування мовленнєвої готовності дітей старшого дошкільного віку до школи.
Завдання дослідження:
вивчити психолого-педагогічну літературу з проблеми формування мовленнєвої готовності дітей старшого дошкільного віку до школи;
виокремити компоненти мовленнєвої готовності дітей старшого дошкільного віку до школи.;
визначити методи і прийоми формування мовленнєвої готовності дітей старшого дошкільного віку до школи;
теоретично дослідити питання формування мовленнєвої готовності дітей старшого дошкільного віку до школи.
Об’єкт мого дослідження – навчально-мовленнєва діяльність дітей старшого дошкільного віку.
Предмет дослідження – педагогічні умови формування мовленнєвої готовності дітей старшого дошкільного віку до школи.
Гіпотеза: формування мовленнєвої готовності дітей старшого дошкільного віку до навчання у школі буде ефективним, якщо забезпечити такі педагогічні умови: комунікативно-мовленнєва спрямованість навчання; включення мови в різні види діяльності (навчально-пізнавальну, навчально-мовленнєву, художньо-мовленнєву, театрально-ігрову, комунікативну); комплексний підхід до розвитку мовлення і навчання мови; адекватна мотивація комунікативно-мовленнєвої діяльності; залучення батьків до спільної роботи з активізації комунікативно-мовленнєвого розвитку дітей (для експериментальних груп дітей, які не відвідували дошкільні навчальні заклади).
Теоретико-методологічні підходи щодо мовленнєвої готовності дітей старшого дошкільного віку до школи
Сутність основних понять дослідження: мовленнєва готовність дітей до школи, комунікативна готовність дітей до школи.
Науковці виокремлюють поняття: мовленнєва підготовка (Богуш А.М., Калмикова Л.О., Пеньєвська Л.О. та ін.) і мовленнєва готовність (Богуш А.М., Вашуленко М.С. , Дейниченко Л.Б. , Іваненко А.П., Орланова Н.П та ін.) дітей до навчання у школі.
Поняття мовленнєва підготовка використовується у двох значеннях: 1) загальна мовленнєва підготовка – розвиток навичок усного мовлення, навичок використання одиниць мови для мислення, спілкування; 2) спеціальна мовна (мовленнєва) підготовка – пропедевтика вивчення мови, початкове усвідомлення її знакової системи, формування основ спеціальних умінь у галузі читання, письма, аналіз мовних явищ (Калмикова Л.О.). Мовленнєва підготовка охоплює увесь період перебування дітей у дошкільних навчальних закладах і визначається програмами з розвитку мовлення та навчання дітей рідної мови. Отже, мовленнєва підготовка це змістовий аспект навчання рідної мови.
Під мовленнєвою готовністю дітей до школи вчені (Богуш А.М., Вашуленко М.С. , Гербова В.В., Дейниченко Л.Б. , Іваненко А.П., Орланова Н.П.) розуміють сформованість навичок усного мовлення, навичок використання одиниць мови для мислення, спілкування; усвідомлення знакової системи мови, спеціальні вміння в галузі читання, письма, вміння аналізувати мовні явища.
Мовленнєва підготовка дітей до школи передбачає навчання мови і розвиток мовлення дитини, що не зводяться тільки до мовленнєвої діяльності, до реалізації і використання мовної системи. Мова і мовлення обслуговують та поєднують усі інші види діяльності дитини і така взаємодія різних видів діяльності передбачає наявність певних знань, умінь і навичок, що є однією з базисних характеристик особистості, її компетентності.
Питаннями оволодіння мови в дошкільному віці і впродовж всього життя людини в останні десятиліття займаються вчені різних напрямків науки, адже мова - це найважливіший засіб спілкування між людьми, засіб вираження своїх думок, почуттів і прагнень, засіб формування думок. Чим досконаліше це засіб, тим успішніше йде навчання і подальше розумовий розвиток людини. Відповідно до цим твердженням у «Головному положенні про освітній установі для дітей дошкільного та молодшого шкільного віку» основою виховання і навчання дітей визнається розвиток пізнавальних і мовних здібностей, формування інтересу до рідної мови, як найважливішого засобу мовного спілкування.
Повноцінне оволодіння рідною мовою в дошкільному дитинстві є необхідною умовою вирішення завдань розумового, естетичного і морального виховання дітей у сприятливий для цього період розвитку. Чим раніше буде розпочато навчання рідної мови, тим вільніше дитина буде ним користуватися надалі. Освоєння мови, її граматичної будови, дає можливість дітям вільно розмірковувати, ставити запитання, робити висновки, відображати різноманітні зв'язки між предметами і явищами. Оволодіння навичками та вміннями різних видів мовної діяльності є умовою повноцінного оволодіння якими навчальними предметами, що входять у зміст дошкільної, початкової, середньої, вищої освіти.
Проблема мовленнєвої підготовки дітей до школи знайшла широке відображення у світовому і вітчизняному історико-педагогічному досвіді (Я. Коменський, Й. Песталоцці, Ж. Піаже, С. Русова, В. Сухомлинський, К. Ушинський та ін.).
Педагогічні і методичні аспекти мовленнєвої підготовки дітей до школи розглядалися вченими А. Богуш, М. Вашуленко, В. Гербова, Л. Дейниченко, А. Іваненко, Л. Калмикова, Г. Каше, Н. Орланова, Є. Соботович, М. Шеремет та ін.
Рідна мова є однією з провідних дисциплін гуманітарного циклу всіх ступенів у системі безперервної освіти. Змістом навчання рідної мови в школі є оволодіння українською літературною мовою. Мета навчання - розвиток і вдосконалення всіх видів мовної діяльності: читання, письма, говоріння, слухання.
У процесі навчальної діяльності дітей мовна діяльність включає в себе, з одного боку, сприйняття і переробку інформації (слухання, читання), з іншого, переробку добутої або засвоєної інформації (говоріння, письмо). У процесі навчальної діяльності ці чотири різновиди мовної діяльності займають велике місце, так як в основі процесу навчання лежить взаємодія, спілкування педагога і дітей, дітей один з одним,тому виникає необхідність визначення рівня мовної готовності старших дошкільників до навчання в школі.
При стихійному мовному розвитку лише деякі діти досягають високого рівня мовної готовності до навчання в школі, тому необхідно спеціальне навчання, спрямоване на освоєння дитиною мови. Головне завдання такого навчання - формування мовних узагальнень і елементарного усвідомлення явищ мови і мовлення. Доступність усвідомлення явищ мови і мовлення в дошкільному віці відзначають психологи, педагоги, лінгвісти (А.І. Гвоздьов, Д.I. Богоявленський, Д.Б. Ельконін, С.Ф. Жуков, С.I. Карпова, Л.Є. Журова, А.А. Леонтьєв та ін.).
Як об'єкт навчання виступає мовна діяльність, представлена сукупністю мовних дій. У психолого-педагогічній літературі й методиці розвитку мови, досить повно висвітлені такі питання, як: взаємозв'язок процесів розвитку особистості та діяльності (A.M. Леонтьєв, А.В. Петровський, С.Л. Рубінштейн та ін), теорія діяльності, діяльнісний підхід (Л.С. Виготський, A.M. Леонтьєв, С.Л. Рубінштейн, В.Г. Риндак, Г.І. Щукіна та ін); структура мовної діяльності та механізми породження мовлення (Л .С. Виготський, Н.І. Жинкін, І.А. Зимня, А.Р. Лурія, С.Л. Рубінштейн, A.M. Шахно-Сидоровичу та ін); оволодіння дошкільниками одиницями мови і мовлення (A.M. Гвоздьов, М.І. Лісіна, Є. І. Тихеева, М. Ф. Фомічова, A.M. Шахнарович тощо); готовність дошкільнят до навчання в школі (Т.І. Бабаєва, Л.І. Божович, Р.С. Буре, А.Л. Венгер, Л.C. Виготський, А.В. Запорожець, Ю.Ф. Змановскій, Я.Л. Коломинский, Г.Г. Кравцов, Е.Е. Кравцова, А.I. Леонтьєв, А.В. Усова та ін.).
Тому мета мого дослідження – дослідити педагогічні умови формування мовленнєвої готовності дітей старшого дошкільного віку до школи.
Завдання дослідження:
вивчити психолого-педагогічну літературу з проблеми формування мовленнєвої готовності дітей старшого дошкільного віку до школи;
виокремити компоненти мовленнєвої готовності дітей старшого дошкільного віку до школи.;
визначити методи і прийоми формування мовленнєвої готовності дітей старшого дошкільного віку до школи;
теоретично дослідити питання формування мовленнєвої готовності дітей старшого дошкільного віку до школи.
Об’єкт мого дослідження – навчально-мовленнєва діяльність дітей старшого дошкільного віку.
Предмет дослідження – педагогічні умови формування мовленнєвої готовності дітей старшого дошкільного віку до школи.
Гіпотеза: формування мовленнєвої готовності дітей старшого дошкільного віку до навчання у школі буде ефективним, якщо забезпечити такі педагогічні умови: комунікативно-мовленнєва спрямованість навчання; включення мови в різні види діяльності (навчально-пізнавальну, навчально-мовленнєву, художньо-мовленнєву, театрально-ігрову, комунікативну); комплексний підхід до розвитку мовлення і навчання мови; адекватна мотивація комунікативно-мовленнєвої діяльності; залучення батьків до спільної роботи з активізації комунікативно-мовленнєвого розвитку дітей (для експериментальних груп дітей, які не відвідували дошкільні навчальні заклади).
Теоретико-методологічні підходи щодо мовленнєвої готовності дітей старшого дошкільного віку до школи
Сутність основних понять дослідження: мовленнєва готовність дітей до школи, комунікативна готовність дітей до школи.
Науковці виокремлюють поняття: мовленнєва підготовка (Богуш А.М., Калмикова Л.О., Пеньєвська Л.О. та ін.) і мовленнєва готовність (Богуш А.М., Вашуленко М.С. , Дейниченко Л.Б. , Іваненко А.П., Орланова Н.П та ін.) дітей до навчання у школі.
Поняття мовленнєва підготовка використовується у двох значеннях: 1) загальна мовленнєва підготовка – розвиток навичок усного мовлення, навичок використання одиниць мови для мислення, спілкування; 2) спеціальна мовна (мовленнєва) підготовка – пропедевтика вивчення мови, початкове усвідомлення її знакової системи, формування основ спеціальних умінь у галузі читання, письма, аналіз мовних явищ (Калмикова Л.О.). Мовленнєва підготовка охоплює увесь період перебування дітей у дошкільних навчальних закладах і визначається програмами з розвитку мовлення та навчання дітей рідної мови. Отже, мовленнєва підготовка це змістовий аспект навчання рідної мови.
Під мовленнєвою готовністю дітей до школи вчені (Богуш А.М., Вашуленко М.С. , Гербова В.В., Дейниченко Л.Б. , Іваненко А.П., Орланова Н.П.) розуміють сформованість навичок усного мовлення, навичок використання одиниць мови для мислення, спілкування; усвідомлення знакової системи мови, спеціальні вміння в галузі читання, письма, вміння аналізувати мовні явища.
Мовленнєва підготовка дітей до школи передбачає навчання мови і розвиток мовлення дитини, що не зводяться тільки до мовленнєвої діяльності, до реалізації і використання мовної системи. Мова і мовлення обслуговують та поєднують усі інші види діяльності дитини і така взаємодія різних видів діяльності передбачає наявність певних знань, умінь і навичок, що є однією з базисних характеристик особистості, її компетентності.