Поліщук Клим. Отаман Маруся. Деталі

Выходные данные неизвестны. В оповіданні Клима Поліщука «Отаманша Соколовська», що особисто знав дівчину, подається розповідь самої Соколовської: «Життя мене змусило стати отаманшою. — Всі люди, що знаходяться зараз біля мене, дісталися мені в спадщину після мого брата, якого замордували червоні. Якийсь час людьми керував мій батько, але і його спіткала та сама доля, тоді вже я мусила взятися за діло. Нічого було робити, коли всі в один голос кричали: «Немає Соколовського, то хай Соколовська атаманствує! Інших отаманів не хочемо!..»
Коли в одному з боїв, повстанцям довелося відступати, Маруся приказала зібрати у селян борони та поскладати їх у калюжах вістрям догори. Це затримало кінноту червоних, а загін зумів відступити без втрат.