Психология: Курсовая работа "Психологические особенности мотивации
обучения подростков"
ДГПУ (Донбасский государственный педагогический университет)
филологический факультет, иностранное отделение, 2 курс
Выполнил: Бакай Максим Петрович Кожен учитель хоче, щоб його учні добре вчилися, з цікавістю і бажанням займалися в школі. У цьому зацікавлені і батьки учнів. Але часто і учителям і батькам доводиться з жалем констатувати: "не хоче вчитися", "міг би прекрасно займатися, а бажання немає". У цих випадках ми зустрічаємося з тим, що у учня не сформувалися потреби в знаннях, немає інтересу до вчення. У чому суть потреби в знаннях? Як вона виникає? Як вона розвивається? Які педагогічні засоби можна використовувати для формування у учнів мотивації до отримання знань? Ці питання хвилюють багатьох педагогів і батьків. Учителі знають, що школяра не можна успішно учити, якщо він відноситься до вчення і знань байдуже, без інтересу і, не усвідомлюючи потреби до них. Тому перед школою стоїть завдання по формуванню і розвитку у дитини позитивної мотивації до учбової діяльності. Для того, щоб учень по-справжньому включився в роботу, треба, щоб завдання, які ставляться перед ним в ході учбової діяльності, не лише були зрозумілі, але і внутрішньо прийняті ним, тобто щоб вони придбали значущість для учня і знайшли, таким чином, відгук і опорну точку в його переживанні.
Мета: Виявити і описати особливості мотивації вчення у молодшого і старшого підлітка.
Об'єкт: Мотиваційна сфера особи підлітків.
Предмет: Особливості мотивації вчення у старших і молодших підлітків.
Завдання:
1. Розглянути теоретичні положення по положенню мотивації учбової діяльності підлітків.
2. Розробити діагностичну схему по вивченню мотиваційного вчення у старших і молодших підлітків.
3. Здійснити порівняльний аналіз мотивації учбової діяльності у старших і молодших підлітків.
4. Розробити рекомендації по управлінню мотивації вчення в підлітковому віці.
Гіпотезою дослідження виступає припущення про те, що рівень мотивації у старших підлітків вищий, ніж у молодших.
Як відомо, відношення до учбової діяльності у підлітків не однозначно. З одного боку, цей період характеризується зниженням мотивацій вчення (зростання позанавчальних інтересів, прагнення до спілкування з однолітками), а з іншого боку цей період являється сензитивним для формування зрілих форм учбової діяльності [8, с. 52]. Одна з важливих причин зниження мотивації вчення в середній школі служить недостатній облік учителем соціальних мотивів підлітків, коли в ході навчання не реалізуються прагнення підлітка до дорослості і самостійності, до взаємодії з однолітками [1, с. 163]. Адекватним мотивом учбової діяльності в середньому шкільному віці виступає мотив пошуку контактів і співпраці з іншою людиною. Цим же визначається інтерес школярів до усіх форм групової роботи. Але в той же час сприятливими для учбової діяльності особливостями мотивації в цьому віці є збільшення широти і різноманітності інтересів, зростання їх визначеності і стійкості [5, с. 237].
Стійка ієрархія мотивів, що формується, зростання довільності в регуляції власної поведінки утворюють таку базову характеристику особини, як її спрямованість. З виникненням у підлітка стійких мотивів поведінки кризу підліткового протікання значно легше [12, с. 144]. Центральним особовим новоутворенням цього періоду виявляється становлення нового рівня самосвідомості, формування Я- концепції. З' являється здатність до самоаналізу, зіставленню собі з іншими. Це дозволяє підліткові виробити деякі власні критерії оцінки собі, що допомагають йому переходити від орієнтації на оцінки оточення до самооцінки. У результаті розвивається уявлення про Я- ідеальне. Зіставлення реальних і ідеальних уявлень про собі стає основою Я- концепції, в якій можна виділити два аспекти,: знання про себе і самовідношення, тобто вираження сенсу "я" [7, с. 203].
Розуміння підлітком супідрядності своїх бажань означає, що в цьому віці складається усвідомлена система мотивації, утворюється стійке домінування якого-небудь мотиву. Самоаналіз стає засобом для організації не лише взаємин з іншими, але і власної діяльності, саморозвитку і самореалізації, тобто грає важливу роль в учбовій діяльності [19, с. 167].
ДГПУ (Донбасский государственный педагогический университет)
филологический факультет, иностранное отделение, 2 курс
Выполнил: Бакай Максим Петрович Кожен учитель хоче, щоб його учні добре вчилися, з цікавістю і бажанням займалися в школі. У цьому зацікавлені і батьки учнів. Але часто і учителям і батькам доводиться з жалем констатувати: "не хоче вчитися", "міг би прекрасно займатися, а бажання немає". У цих випадках ми зустрічаємося з тим, що у учня не сформувалися потреби в знаннях, немає інтересу до вчення. У чому суть потреби в знаннях? Як вона виникає? Як вона розвивається? Які педагогічні засоби можна використовувати для формування у учнів мотивації до отримання знань? Ці питання хвилюють багатьох педагогів і батьків. Учителі знають, що школяра не можна успішно учити, якщо він відноситься до вчення і знань байдуже, без інтересу і, не усвідомлюючи потреби до них. Тому перед школою стоїть завдання по формуванню і розвитку у дитини позитивної мотивації до учбової діяльності. Для того, щоб учень по-справжньому включився в роботу, треба, щоб завдання, які ставляться перед ним в ході учбової діяльності, не лише були зрозумілі, але і внутрішньо прийняті ним, тобто щоб вони придбали значущість для учня і знайшли, таким чином, відгук і опорну точку в його переживанні.
Мета: Виявити і описати особливості мотивації вчення у молодшого і старшого підлітка.
Об'єкт: Мотиваційна сфера особи підлітків.
Предмет: Особливості мотивації вчення у старших і молодших підлітків.
Завдання:
1. Розглянути теоретичні положення по положенню мотивації учбової діяльності підлітків.
2. Розробити діагностичну схему по вивченню мотиваційного вчення у старших і молодших підлітків.
3. Здійснити порівняльний аналіз мотивації учбової діяльності у старших і молодших підлітків.
4. Розробити рекомендації по управлінню мотивації вчення в підлітковому віці.
Гіпотезою дослідження виступає припущення про те, що рівень мотивації у старших підлітків вищий, ніж у молодших.
Як відомо, відношення до учбової діяльності у підлітків не однозначно. З одного боку, цей період характеризується зниженням мотивацій вчення (зростання позанавчальних інтересів, прагнення до спілкування з однолітками), а з іншого боку цей період являється сензитивним для формування зрілих форм учбової діяльності [8, с. 52]. Одна з важливих причин зниження мотивації вчення в середній школі служить недостатній облік учителем соціальних мотивів підлітків, коли в ході навчання не реалізуються прагнення підлітка до дорослості і самостійності, до взаємодії з однолітками [1, с. 163]. Адекватним мотивом учбової діяльності в середньому шкільному віці виступає мотив пошуку контактів і співпраці з іншою людиною. Цим же визначається інтерес школярів до усіх форм групової роботи. Але в той же час сприятливими для учбової діяльності особливостями мотивації в цьому віці є збільшення широти і різноманітності інтересів, зростання їх визначеності і стійкості [5, с. 237].
Стійка ієрархія мотивів, що формується, зростання довільності в регуляції власної поведінки утворюють таку базову характеристику особини, як її спрямованість. З виникненням у підлітка стійких мотивів поведінки кризу підліткового протікання значно легше [12, с. 144]. Центральним особовим новоутворенням цього періоду виявляється становлення нового рівня самосвідомості, формування Я- концепції. З' являється здатність до самоаналізу, зіставленню собі з іншими. Це дозволяє підліткові виробити деякі власні критерії оцінки собі, що допомагають йому переходити від орієнтації на оцінки оточення до самооцінки. У результаті розвивається уявлення про Я- ідеальне. Зіставлення реальних і ідеальних уявлень про собі стає основою Я- концепції, в якій можна виділити два аспекти,: знання про себе і самовідношення, тобто вираження сенсу "я" [7, с. 203].
Розуміння підлітком супідрядності своїх бажань означає, що в цьому віці складається усвідомлена система мотивації, утворюється стійке домінування якого-небудь мотиву. Самоаналіз стає засобом для організації не лише взаємин з іншими, але і власної діяльності, саморозвитку і самореалізації, тобто грає важливу роль в учбовій діяльності [19, с. 167].