Сергійчук Володимир. Український здвиг. 5 томів. Том 3. Прикарпаття

Сергійчук Володимир. Український здвиг. 5 томів. Т
.3. Прикарпаття. 1939-1955. Київ. Українська Видавнича Спілка. 2005. 840 с.pdf

Аннотация:
У черговій книзі п'ятитомного видання документів і матеріалів про український національно-визвольний рух за відновлення й утвердження власної держави нашого народу з початком Другої світової війни (під проводом А.Гітлера) розповідається про пробудження національної свідомості українців Карпатського краю, котрі протягом багатьох століть були поневолені чужинцями. На конкретних фактах показано, як поряд із жертовним відродженням українства по обох схилах Карпат тут у 1939—1941 роках готувався плацдарм для розгортання визвольної боротьби на Великій Україні (ОУН готувало террор). Видання розраховане на всіх, хто цікавиться історією України.
Автор дякує за фінансову допомогу у підготовці цієї книги патріотам ОУН - голові Чернівецької обласної організації Української Народної Партії, народному депутату України Георгію Манчуленку, генеральному директору спільного українсько-австрійського підприємства "Авскопрут" Анатолію Попадюку, уродженцям Прикарпаття Галині Марчук, Михайлу Лінчевському та Петру Белею.
ЗМІСТ
Вступ
1.09.1939—21.06.1941.
22.06.1941-1943.
1944—1955.
Післяслово
СТРАТЕГИЯ И ТАКТИКА ОУН НА ПРИКАРПАТЬЕ
Історична ознака Карпатського краю для українства
Саме тут за мільйон років до нової ери виявлено сліди найдавнішої людини на наших теренах, і самобутність нашого народу творилася саме тут з незапам'ятних часів.після відходу азійських завойовників, в галицькому чи буковинському передгір'ях і за синіми верховинами, завжди усвідомлювали себе єдиними з руськістю Наддніпрянщини, поспішаючи на допомогуу військових походах київських князів аж за Чорне море. Ярослав Мудрий залишив Закарпаття за Угорщиною, коли на її престолі правили спільно його дочка Анастасія із своїм чоловіком Андрієм.
Однак на схід від карпатського хребта на всіх наших етнічних землях утверджується Галицько-Волинське князівство як держава українського народу, то до її складу на якийсь час повертається і Закарпаття. Таким чином, за словами Вячеслава Будзиновського, "політичну зв'язь між руськими землями продовжують галицькі князі, стараючися власть свою розширити на схід, стараючися державною рукою обняти всю руську землю і простягаючи руку по Київ". Цим засвідчувалося спорідненість прикарпатських теренів з матір'ю-Україною, їхнє постійне тяжіння до Дніпра. А згодом князь Федір Корятович переходить за гірський хребет, спроваджуючи довкола Мукачевого значні маси української людності з Поділля
З середини XIV століття Карпатський край, як і вся українська земля, опиняються під чужинською займанщиною. Ні поляки, ні угорці як завойовники ніколи не переймалися розвитком української культури і віри, навпаки, намагались якомога швидше асимілювати їх через латинізацію церкви.
Тож з великою надією видивлялися українці по обох схилах Карпат на Наддніпрянщину, де викристалізовувалася могутня сила українського козацтва, чекали на допомогу із Запорожжя, заявляючи на початку XX століття на весь світ устами Степана Рудницького: "Ми, українці, земля, де живемо, зветься Україна, чи вона під Російською державою, чи під Австрійською, чи під Угорською. Бо хоч і ділять її кордони, хоч розірвана вона на шматки, але ж один народ, що її заселяє, з одною мовою, вдачею та звичаями" (Рудницький С. Коротка географія України. — К., 1910. — С. 6). Тож коли почала розпадатися Австро-Угорська імперія, українці Буковини, Галичини й Закарпаття заявляють про своє бажання приєднатися до матері-Вітчизни.
Процес національного відродження за Карпатами був особливо ж бурхливим. Сігетська Руська Рада закликала все українське населення Закарпаття зійтися 21 січня 1919 року до Хуста й самим вирішувати свою долю, оскільки в "цілім світі кожний народ говорить про себе, де він хоче бути, чи з своїми людьми, чи з другими народами" (Державний архів Закарпатської області — ДАЗО: Ф
59. — Оп.
1. — Спр.
10. — Арк. 1). У цьому доленосному зверненні вказувалося, що посли мають прийти "від усего руського народу, котрий находиться на Мадярщині. Гадкуймо, аби потім наші потомки на нас не нарікали! Абисьмо славу й честь заслужили перед руським народом, перед усим світом. Покажім, што и ми такі люди, як другі, самі будуймо свою будучність! Не даймо, аби другі нам будували!" (там само. — Арк. 1). І коли на велелюдному зібранні в Хусті делегати від усього українського Закарпаття присягнули під "руско украинскими прапорами осю божбу. права руско украинского народа боронити, народ заступати",: "Стала наша славна Украйна Свободна и вілна Так від Тиси аж до Кубані річки Одна нерозділна". І саме це доленосне рішення закарпатців, як перед тим ухвали Української Національної Ради у Львові й Буковинського віча в Чернівцях, дало право Директорії Української Народної Республіки заявити усьому світові: "Однині во єдино зливаються століттями одірвані одна від одної частини єдиної України." Та через неузгодженість різних політичних сил, фактичне існування двох урядів, розвинену отаманію об'єднана Українська держава не змогла вистояти, тим паче, що Польща виявилася непослідовною в дотриманні умов Варшавського договору і у вирішальний момент збройної боротьби пішла з Москвою на черговий поділ.

Права українців на самовизначення,
Перед вступом на територію Волині та Галичини. Передавши червоній Москві Берестейщину, Волинь та Галичину, ОУН для цілого світу проголосила, що політика Німеччини грунтується на цинізмі, віроломстві, ницості, брехні і зловживанні чужою довірою і що, незважаючи на те, що це "коштуватиме Україні море крові і сліз, надії Німеччини ніколи не будуть виправдані. Українська нація житиме всупереч диявольським планам Гітлера і Сталіна" (цит. за: Косик В. Україна і Німеччина у другій світовій війні. — К., 1993. — С. 485). Газета "Українське слово", що видавалася в Парижі, ще раз нагадувала всьому світові: "Ми живемо на своїй землі на протязі тисячоліть. Германці вже не раз приходили сюди і були вигнані. Ні монголи, ні гунни, ні татари не змогли нас знищити, не змогли і колишня панська Польща чи царська Росія. Навпаки, ми пережили всі ці держави, які були свого часу жахом для Європи, а значить, і для всього світу. Наша нація виживе, вона обов'язково переживе як азіатську імперію Сталіна, так і німецьку імперію, обидві вони збудовані на насильстві, брехні і грабунку. Історія показує, що такі імперії існують недовго. Ми будемо, ми повинні стати свідками розпаду сталінської Росії й імперіалістичної Німеччини" (там само. — С. 485). Але якщо Гітлер відкрито напав на Польщу, то Сталін намагався окупувати призначену йому частину своєрідним шляхом, одягаючи на себе тогу визволителя єдинокровних братів. Через те, привівши з'єднання Червоної армії в бойову готовність з перших днів вересня, більшовицький лідер вичікував більше двох тижнів — аж поки Польська держава фактично не впала. І протягом цього часу в Москві гарячково намагалися знайти спосіб узаконити за собою виділену їй Гітлером територію Польщі, аби не засвітитися перед світом таким самим агресором, як Берлін… Перед вступом на територію Волині та Галичини військ спеціально було створеного на базі Київського округу Українського фронту його командуючим став Семен Тимошенко.

Свідоме населення з синьо-жовтими прапорами не розуміло «тієї чужої мови». Червоноармійців зустрічали подекуди з національними синьо-жовтими прапорами, квітами й хлібом-сіллю. Таких була меншість. Більшість ховалася і не показувалася, бо й не розуміла тієї чужої мови. Не абсолютна більшість, а меншість сподівалася на "визволення" Червоною армією, насамперед, люди лівих поглядів або споживацької ідеології. Свідоме ж населення вже знало, що таке СРСР. І "визволителі" себе показали вже з перших днів свого перебування за Збручем, "освідомлюючи" тих, хто сподівався на "сонце свободи зі сходу". Наприклад, коли червоноармійський броньовик зупинився біля вітальної брами на околиці Підгородців, що на Сколівщині, то прибулий майор Овчинников російською мовою звернувся до зустрічаючих місцевих комуністів: "Скажите, кто повесил этот сине-желтый флаг? Я этот флаг сейчас сброшу и на его место повешу тех, кто водрузил этот вражеский нам флаг" {Щур. Р. Підгородці. Сторінки історії. — Львів, 2000. — С. 85).

Націоналістичне підпілля. Польське підпілля в умовах встановленої радянської влади намагалося шкодити відродженню української культури, що змушені були визнавати і представники більшовицької партії. Виступаючи на першій обласній партконференції 24 квітня 1940 року секретар Львівського МК КП(б)У Сидоренко зазначав: "Ми навіть тепер маємо факти, коли вся ця погань з контрреволюційного (польського. — В. С.) підпілля закликає до того, щоб знищити "українізм", як вони називають українську мову. … членів СУН воно вважало за своїх головних ворогів в опануванні українськими етнічними землями. В одній з контрреволюційних листівок ця наволоч так і пише: "Уничтожайте украинский язык всякими средствами, какими только располагаете, старайтесь, чтобы все надписи были на польском языке, а если не возможно, пусть лучше на русском языке, лишь бы не на украинском, а если надписи должны быть обязательно на украинском, тогда искажайте язык так, чтобы никто не знал, на каком языке что написано" (ДАЛО: Ф.
3. — Оп.
1. — Спр.
4. — Арк. 155). Націоналістичне підпілля намагалося розкрити очі співвітчизникам насамперед на ті економічні проблеми, які з'явилися після приходу Червоної армії. Особлива увага зверталася на продовольчі труднощі. У багатьох магазинах Станіславської області, скажімо, в 1940 році не було солі, хоч вона вироблялася на місці (ЦДАГОУ: Ф.
1. Оп.
20. — Спр.
7447. — Арк. 44). Гостра нестача продуктів відчувалася і на виробництві. Так, за червень 1940 року на одного робітника нафтопромислу було відпущено 4, 2 кілограма хліба і 2,4 кілограма кукурудзи, з якої варили мамалигу. Уже в лютому 1940 року в середовищі Станіславської обласної номенклатури з'явилося досить промовисте визнання: "Ми кажемо, що 90% населення, як мінімум, стоїть за нами, а справи, що творять на ринку жалюгідна кількість людей, проти нас. У місті, де 60% населення перебуває в чергах, залишаються без нашої уваги" (ДАІФО: Ф. Р1П — Оп.
1. — Спр.
44. — Арк. 24).

Підпільні націоналістичні школи. Треба наголосити, що повпреди більшовицької партії в Західній Україні й не вважали себе по-справжньому українцями. Вони фактично цуралися звичаїв і обрядів місцевого населення. В Дрогобичі, наприклад, з першого дня було створено спеціально російську школу для дітей східняків, у якій, за відвертим висловом Сороки на міському партійному активі, не було жодного "ни поляка, ни еврея, ни украинца, а только наши дети" (ЦДАГОУ: Ф.
1. — Оп.
20. — Спр.
7388. — Арк. 12). Зверхність, пихатість, у ставленні до місцевого населення, усвідомлення своєї якоїсь нібито вищості призводила до відвертих вимог пришельців, що, мовляв, "нужно внедрять свою культуру, пусть у нас учаться, а не мы у них" (там само. — Арк. 12). Розвиваючи цю думку, перший секретар Дрогобицького обкому КП(б)У Ткач підкреслював, що показувати приклад мають діти російських шкіл, оскільки "агітмасова робота через дітей дуже добре ведеться. Треба, щоб діти російської школи, де є багато дітей військових та робітників партійних установ, впливали на місцевих дітей" (там само. — Арк. 13). Через те, що шкільні програми вихолощували все правдиве, українське націоналісти почали організовувати підпільні націоналістичні школи. Комуністична верхівка Станіславщини, наприклад, змушена була визнати, що протягом 1939—1940 навчального року в цілому ряді районів працювали підпільні школи. Учні після занять у школі (радянській. — В. С.) ідуть у ці підпільні школи, де слухають лекції на релігійні теми. В Гвоздецькому, Снятинському районах такі школи відвідує від 40 до 50 учнів" (там само. — Спр.
7444. — Арк. 63).
«Співробітництво» між Україною та рейхом
ОУН сподівається на Гітлера. Багатьом діячам ОУН в ті дні здавалося, що нібито "Українська революція проти чужого панування в Україні, революція, що нею кермував останні десятиліття український націоналізм, скінчена. Починається доба українського державного будівництва на націоналістичних основах" (ЦДАВОВУ: Ф.
3959. — Оп.
2. — Спр.
50. Арк. 57). 7 — 5811 97 З огляду, очевидно, на ейфорію і з'являлися подібні заяви: "Зараз наше завдання — зробити так, щоб усі зрозуміли, що створення незалежної Української держави абсолютно необхідне. Бо ніщо так не полегшує домінування у Східній Європі німців, з одного боку, і поширення російсько-більшовицького впливу на Захід з іншого боку, як відсутність Української держави" (цит. за: Косик В. Україна і Німеччина у другій світовій війні. — К, 1993. — С. 487). Як зазначали українські дослідники, "щойно пізніше виявилося, що плани Розенберга служили Гітлерові тільки за ширму, за якою він приховував свої справжні наміри військового, політичного та економічного підкорення Сходу Європи. З цілком зрозумілих причин він не хотів завчасно виявляти перед світом і навіть перед своїми власними співробітниками свого хижацького імперіялістичного обличчя" (цит. за: Кальба М. "Нахтігаль" (Курінь ДУН) у світлі фактів і документів. — Денвер, 1984. — С. 15). Усвідомлюючи це, українські націоналісти все-таки сподівалися, що Гітлер не повторить помилки Наполеона, котрий проігнорував українство під час свого завойовницького походу в Росію. Тож 3 липня Ярослав Стецько як Голова Українського Уряду звертається офіційно до канцлера Німеччини з повідомленням про Акт проголошення відновлення Української Держави, пропонуючи співробітництво між Україною і рейхом як союзними державами. Подібні листи він відправить 4, 5 і 6 липня (там само: Ф.
4620. — Оп.
3. — Спр.
378. — Арк. 20—27). Замість відповіді на них гітлерівці інтернували до Берліна Степана Бандеру і Ярослава Стецька. Переконливою пересторогою тоді для німців, вважав Р. Рахманний, були лише збройні відділи, що їх у різних районах Волині й Галичини організував Климів-Легенда. Що більшість цих вишкільників ще не мала ніякого озброєння.

«Тенденцію до реалізації» ОУН «антигітлерівського спрямування». Напрямні осінньої конференції Проводу ОУН вказують на виразну тенденцію до реалізації концепції двофронтової боротьби, тобто одночасно проти німецьких і російських імперіалістів, непохитне стремління відбудовувати Українську Державу та втягувати до визвольної справи весь народ, а не лише вести її силами ОУН. Крім того, на цій конференції ОУН схвалила також директиву підготовки ОУН до збройної боротьби проти окупантів. Цю акцію запланував і здійснив Військовий Штаб під керівництвом сотника Дмитра Грицая-ГІеребийноса. Найперше підготовлено й призначено військових референтів у всіх крайових, обласних, окружних і районних Проводах. Ухвалено, що кожний член Організації і організований симпатик має перейти основний військовий вишкіл, що мав розпочатися на початку року в підготовлених місцях з відповідними військовими вишкільниками. Тоді ж також схвалено було рішення розпочати систематичну освідомлюючу пропагандивну кампанію, що німецькі окупанти є не меншими колоніальними імперіалістами, ніж росіяни, і що вони трактують український народ як нижчу від себе расу, яка має їм служити. Ухвали вересневої конференції однозначно вказують на те, що Революційна ОУН повністю визначилася в антигітлерівському спрямуванні, що відтепер всілякі ілюзії щодо допомоги нацистів у відбудові української державності зовсім розвіялися. Особливо це стало наглядним, коли під кінець грудня 1941 гестапо заарештувало у Львові Івана Равлика, його дружину, тещу, сестру і троє інших членів його родини. Самого Равлика відомий садист Віллі Вірзінг, не діставши від нього жодних таємних інформацій ОУН, закатував на смерть на початку січня 1942, а всю його рідню розстріляно. Посилення жорстокості німецьких окупантів до ОУН і взагалі до національнопатріотичного активу позначається водночас зростанням ненависті українців до нових завойовників та скріплення революційної настанови в ОУН до ворогів, що викликає необхідність готувати військові кадри для майбутньої збройної боротьби. На початку січня 1942 року розпочинає діяльність Школа військових кадрів "Тигри" в Карпатах, у якій тисячів членів і симпатиків ОУН одержали підставовий військовий вишкіл.
Главный враг ОУН – Россия и русские
Акт 30 червня 1941 року, вважаючи його історично правним, революційною та політичною маніфестацією волі всього українського народу жити власним державним життям. Поточні рішення були винесені у формі окремих постанов: ідеологічно-політичні підготував Дмитро Мирон-Орлик (організатор виконання акії в Бабиному Яру в Києві), який в той час був найвизначнішим теоретиком ОУН, а організаційну частину опрацював Микола Лебедь-Рубан. На цій Конференції ухвалено видавати орган Проводу ОУН під назвою "Ідея і чин", головним редактором якого призначено Дмитра Маївського-Косара-Тараса-Думу. В постановах знайшло чітке оформлення ворожої настанови ОУН до гітлерівського націонал-соціалізму, але одночасно зазначено, що головним історичним ворогом України є незмінно російський імперіалізм у всіх його видах: більшовизму, білогвардійщини, керенщини, слов'янофільства тощо. Тобто, в боротьбі з окупантами остаточно викристалізувалася безкомпромісна війна на два фронти. Друга Конференція ОУН також прискорила визрівання рішення про неминучість збройної боротьби з нацистами. Основні інструкції Проводу після Другої конференції наголошували і на організації акцій проти виїзду українців на роботи до Німеччини, саботування колоніальних планів нацистів, продовження військових вишколів для всього членства і симпатиків ОУН, дальше магазинування та підтримування в доброму стані зброї і поширення ідеї та мережі ОУН на всіх етнічних землях українського народу. Велика увага приділялася вихованню молоді. З метою поширення націоналістичних ідей у середовищі цієї групи населення Провід Юнацтва ОУН з 1 червня з 1 червня 1942 року розпочав видання "Прапора молоді".

Визвольна концепція ОУН: «За знищення російської тюрми народів». Розширювалась визвольна та оборонно-наступальна боротьба, яку вели верстви народу, не охоплені організаційною системою ОУН. Силам націоналістів важливим було організувати при українському визвольному русі чужинців з-поміж поневолених націй, які перебували на українській території. Саме тут з'являються заклики, які потім органічно увійдуть до визвольної концепції ОУН "Воля народам і людині!", "Воля всім поневоленим народам!", «За знищення російської тюрми народів». Зрештою, це було поверненням до питання, якому РП ОУН надавав особливо важливого значення ще наприкінці 1940 року, коли він ухвалив створити спільний з визвольними рухами націй фронт, і з весни 1941 року під редакцією Івана Мітринги почав виходити бюлетень "Наш фронт". А для створення прихильності національно-визвольному рухові в таборі західних альянтів треба було якнайгостріше протиставитися опортуністичним колам громадянства, які йшли на колаборацію з нацистською Німеччиною. Така настанова однозначно здобувала прихильність серед народних мас у боротьбі. Коли ж у липні 1943 року стало очевидним, що 12 областей України стали на шлях збройної боротьби проти окупантів за Самостійну Соборну Українську Державу, то це внесло значні зміни в політичну боротьбу нашого народу. Вона вступила в нову, вищу фазу. Крім радикальної зміни в тактиці, життя висунуло потребу змін і в самій організаційній структурі та в програмі ОУН. Оскільки потрібні зміни виходили поза компетенцію Проводу, то останній скликав у серпні 1943 року Надзвичайний Великий Збір ОУН.

ОУН проти СССР, російського комуно-большевизму, поки не здобуде Української Самостійної Соборної Держави (УССД). Програмові постанови III Великого Збору Організації Українських Націоналістів. Серпень 1943 року. ОУН бореться за знищення національного поневолення та експлуатації нації націєюі, проти імперіалістів й імперій, проти СССР і проти німецької "Нової Европи"., проти інтернаціоналістичних та фашистівсько-націонал-соціялістичних програм та політичних концепцій, проти російського комуно-большевизму й проти німецького націонал-соціялізму. ОУН бореться проти російсько-большевицьких і німецьких-загарбників, поки не здобуде Української Самостійної Соборної Держави (УССД), в якій селянин, робітник і інтелігент могтиме вільно, заможньо й культурно жити та розвиватися. ОУН — за повне визволення українського народу з-під московсько-большевицького та німецького ярма, за побудову УССД без поміщиків, капіталістів та без большевицьких комісарів, енкаведистів та партійних паразитів.
Украинско-немецкая СС «Галиция»
Уничтожение группировки противника в районе юго-западнее гор. Броды. В результате быстрого продвижения наших войск города и села в этой полосе почти полностью сохранились. Только там, где противник пытался оказать сопротивление и пришлось применять нашу авиацию, то в этих населенных пунктах есть некоторые разрушения от бомбардировок. Железнодорожные станции Сокаль, Рава Русская, Красная, где я был, находятся в удовлетворительном состоянии. Станция Рава Русская совсем не тронута. Но, несмотря на это, имеются все возможности, чтобы силами железнодорожных войск с привлечением местного населения быстро восстановить все железнодорожные пути и мосты. В ближайшие дни можно будет пустить поезда к станции Рава Русская, а не позже 1 августа — к гор. Львову.
СС-ские галицийские части разбежались. В гг. Рава Русская, Сокаль, Крыстынополь, Радзехов, Мосты Великие, Лопатин, Каменка-Струмилова, Красная, Золочев и в ряде сел этих районов.местное население относится к Красной Армии хорошо. Они считают, что в этих районах отношение значительно лучшее, чем в Ровенской и Тарнопольской областях. Это, повидимому, объясняется тем, что в Ровенской, Тарнопольской и Волынской областях украинско-немецкие националисты оказались более организованными, чем в остальных областях Западной Украини, где немцы создали специальное губернаторство — так называемый "Дистрикт Галиция". Здесь немцы проводили мобилизацию населения в СС-ские галицийские части. Одна такая часть была разгромлена нашими войсками в районе Броды. Некоторые солдаты из этой части разбежались, переоделись и спрятались в селах.
Набор в СС-скую дивизию "Галичина". Я старался подробно узнать, как проходил, так как немцы объявляли, что в эти части входили только добровольцы. Многие мужчины, женщины и один студент из Львова. Все они заявляли, что никакого добровольного набора не было, а проходила самая настоящая мобилизация. Людей, особенно молодежь, мобилизовывали и предлагали идти в СС-ские дивизии "Галичина" или на трудовые работы в Германию. Часть молодежи, хорошо зная, как немцы обращаются с мобилизованными рабочими, боясь голодной смерти, предпочитали идти в эти части, тем более, что им обещали не посылать на фронт, а использовать для несения караульной службы. В последнее время в деревнях проводились даже облавы на молодежь и всех, кого удавалось захватить, посылали в СС-ские части "Галичина". Поэтому эти части не были боеспособными и при первом же столкновении разбегались. А некоторые отъявленные враги советской власти — националисты шли добровольно в дивизии СС "Галичина" и, уходя из сел, они переставали влиять на крестьян. Поэтому здесь националисты, как правило, не были организационно оформлены в националистические отряды, как это было в Ровенской, Тарнопольской и Волынской областях.
Еврейское население. Значительная часть еврейского населения уничтожена. В г. Рава Русская уцелело около 10 человек евреев.На окраине города Мосты Великие я встретил группу евреев — 12—13 человек, среди них оказался один инженер-строитель, один студент Львовского политехнического института, а остальные рабочие, их жены и четверо детей. Вид у них был ужасный: оборванные, грязные, истощенные. Они заявили, что идут из леса, где три года спасались. В одном городе из всего еврейского населения уцелел один человек. Когда с ним побеседовали более обстоятельно и спросили, как ему удалось спастись, он сознался, что остался жив потому, что является сотрудником гестапо. Очевидно, какаято часть еврейского населения в западных городах и селах Украини была немцами завербована для шпионской и диверсионной работы. Не исключено, что немцы, зная нашу национальную политику, могут нам оставить своих агентов также из среды еврейского населения.
Расправа ОУН с пляками. Немцы много вывезли польского населения. Местные жители рассказывают, что был приказ немцев (приказа я пока не обнаружил) о том, чтобы все поляки выехали из западных областей Украины за реку Сан в район Кракова. После этого приказа многие польские семьи выехали. Из Волынской области часть поляков выехала, боясь расправы украинско-немецких националистов. В гор. Рава Русская я беседовал с группой молодых поляков. Они заявили, что охотно пойдут в польскую армию для борьбы против немцев.
Использование русских и украинцев в немецкой армии. В окруженной в районе Броды группировке немцев оказалось некоторое количество русских, украинцев и других национальностей. Часть из них — бывшие красноармейцы, попавшие в плен к немцам и потом мобилизованные в немецкую армию. Есть также люди, которые во время оккупации мобилизованы на работу в Германию, а уже потом их взяли в немецкую армию. И тех, и других немцы использовали в армии на подсобных работах — шоферами, грузчиками, ездовыми и т. д. Я беседовал с группой таких пленных. Все заявляли, что они очень запуганы немцами, их убеждали, что когда они попадут к нам, их повесят. Многие хотели бы убежать, особенно теперь, когда Красная Армия наступает, но боятся, что они будут расстреляны или повешены. Листовок по этому поводу на русском языке они не читали и не видели. В разговоре со мной они выразили пожелание, чтобы было заброшено побольше листовок к русским, украинцам, белоруссам, ко всем тем, кто в силу различных причин попал в немецкую армию, чтобы они переходили на сторону Красной Армии или разбегались по лесам.
Послевоенный террор и бандидист ОУН
Висволителі розпитували, чи нема німців і бандерівців. Звіт підпільника ОУН про становище на Прикарпатті в зв'язку з приходом більшовиків. З серпня 1944 року. Перші большевики, як прийшли до села, найперш розпитували, чи нема де ще німців, коли втекли і яка їх сила була і чи у вашому селі є бандерівці, люди відповідали їм, що вони про таких не чули і не знають, хто є. Большевики відповідали, що знаєте всі добре, но не хочете нічого про них сказати. Переходячі большевики, як побачили молодого мужчину, ліпше зібраного, то зараз питали цього чоловіка за документами, як стрінули евакуйованих, що вертались вже додому, а хто мав ліпші коні, то забрали з дороги, а йому дали якісь гроші або і ніякі, як переходили через село поміж будинки, то забирали коні зі стайнів, як хто не хотів дати коней, то брали силою, говорячи господареві, що "нада доганять германа, щоб не поспів всього забрати, а коли война кончітся, каняка тєбя повернется". Настрій червоноармійців був різний: одні хотіли йти якнайдальше, йти на захід і якнайбільше забити німців, а другі говорили, що "война нє нужна" і коли б не стало Гітлера і Сталіна, то війна незабаром скінчилася би, багато з них говорить, що хоча кілько червоноармійців наразі і німців розіб'ють, але Сталін війни не виграє, так буде, як Америка схоче, а також є багато молодих, які кажуть, що коли руські війська пішли в Карпати, то ніколи не повернули, багато таких молодих боїться йти в Карпати, бо їм мами оповідали, що коли, сину, підеш в Карпати, то там напевно загинеш, там твій батько загинув. Після переходу фронту за яких два дні почали прибувати до районів урядники, які були ще в 1940—41 році, на свої місця і організувати владу як по районах, так і по селах, в котрих вже нема тих людей, які були головами сільрад, то на їх місце наставляють бувшого голову колгоспу на голову сільради, в селах, в яких є більша половина поляків, то головами сільрад стали поляки (Таурів, Будилів). Як вже понаставляли всюди голов сільрад, почали їздити по селах на мітинги, по всіх селах своїм змістом цілком подібні.

ОУНовские бандиты мучают и грабят. В селе Любинь Городокского района бандиты потребовали выпечь им 500 хлебов. Население села этого не выполнило, а немедленно донесло об этом вымогательстве в органы НКВД и попросило защитить их от бандитов. В селе Турчаны (очевидно, Тучапи. — В. С.) Городокского района крестьяне, узнав, что семьи бандитов будут выселяться из района, стали приходить в райотдел НКВД и сообщать, кто в их селе бандит, с тем, чтобы семьи их были выселены. На собрании крестьян с Чемеринцы Поморянского района, состоявшемся после проведенной в районе операции войсками НКВД по уничтожению банд УПА, крестьянка Степанишина София заявила: "Бендеровцы нам житья не давали, а теперь стало лучше. Все говорят — давно бы пора покончить с этими бандитами, которые на делали нам много несчастий". В с Брикун Перемышлянского района крестьянин Кубийлович Илья заявил: "Я человек старый, но не пойму, что такое творится. Русское войско сильное, разбило немцев, а нас какие-то бандиты мучают и грабят. Эти бандиты совершенно не дают возможности работать в поле, гонят домой, говорят, что кто работает, тот агент большевиков. Неужели изза бандеровцев нам придется пухнуть с голода". Последнее время значительно усилена также и вооруженная борьба против бендеровских банд. За это время нашими войсками убито более 10 тысяч и взято около 7 тыс. бандитов. , в Рава-Русском районе были изъяты и вывезены в райцентр для выселения 75 семей, после чего 26 бандитов из числа этих семей явились с повинной. В Перемышлянском районе вывезено из схронов 35 подвод с различным вооружением и боеприпасами. С повинной являются, кроме уклоняющихся от призыва рядовых бандитов, также станичные.

Вопрос украинско-немецких националистов как злейших врагов украинского народа. Вопросы истории борьбы украинского и русского народов за свою свободу и независимость, роль и значение комсомола, и борьба с украинско-немецкими националистами. проведено:
1. Районное собрание молодежи
2. Районное совещание председателей сельсоветов, председатели земельных комиссий и агитаторов по вопросу проведения весеннего сева, возврата крестьянам земли и борьба с украинско-немецкими националистами.
5. Районное совещание учителей по вопросу украинско-немецкие националисты как злейшие враги украинского народа (по докладу тов. МАНУИЛЬСКОГО).
6. Первое районное совещание крестьян в количестве 320 человек по вопросу проведения весеннего сева, выполнения государственных обязательств и борьба с украинско-немецкими националистами.
7. Собрание партийносоветского актива и общественных организации г. Магерово по вопросу 20-летия Красной Армии и очередные задачи в борьбе с украинско-немецкими националистами.
9. Собрание крестьян села Лавриково по вопросу украинско-немецкие националисты как злейшие враги украинского народа, значение колхозов, организована инициативная группа колхоза в количестве 18.

«Без жалости наказывать предателей Украины и революции». 17 березня 1945 року. Разгром оуновских организаций, произведенный за последнее время в Станиславском области, внес в среду руководителей ОУН тревогу и смятение за судьбу дальней-шего существования бандитских организаций на местах. В ответ ОУН послало указания. «Я думаю, что бояться советов уже нечего. Страшная зима кончается и приходит то время года, когда каждый кустик будет родным домом для повстанца. Я советую вам поставить работу так, чтобы в каждом селе после того, как уедут из села советы, наши люди немедленно собирали бы селян на митинги и разъясняли им, что до революции осталось не так далеко. Объясните селянам, что мы не одни. Уже выступили против России люди Кавказа, Сибири, Кубани, Крыма и красноармейцы недовольны тоже советами, что облавы по селам делают не красноармейцы, а войска НКВД. Разъясните народу, что кто добровольно является — идет в армию, тот предатель Украины и революции. Требуйте от СБ, чтобы без жалости немедленно наказывать тех родственников, дети которых ушли в армию. Основная наша задача — это не дать возможности советам забрать народ в армию и на производство и держать все мужское население на нелегальном положении.

Бандеровцев организуют и содержат униатские попы. 2
7.V. 1945 року. Население города Львова и области продолжает реагировать на аресты духовенства униатской церкви. В беседе крестьянин Золочевского района Качуровский Михаил, 70 лет, говорил: "Я верю в бога, но в попов и митрополитов таких, как Шептицкий, я не верю. Это первые предатели, они из нас пили кровь. Действительно, что бандеровцев организуют и содержат попы. Народ наш понимает, как попы грабили нас, он терпел, не имея куда жаловаться". Эти священники и митрополиты освящают "будівництво держави" в лесах, душат народ". Крестьяне Ново-Милятинского района Томков И. М., Малышевский А. и Малышевская Ольга об арестах униатского духовенства сказали: "Их не жалко, пусть за свои злодеяния отвечают. Народ до сих пор ничего не знал о грязной предательской работе Шептицкого. Народ дальше не допустит осквернять церковь окровавленными руками попам". Активный член ОУН Зубик В. П., недавно вышедший из лесу, заявил: "Попы сами своими поступками доказывают слепым крестьянам, что все блаженное, а сами почему-то ищут счастья на земле, а дуракам дают по смерти".
О проводимой униатами работе Среди верующих Жолкевского района свидетельствуют иные настроения, направленные против воссоединения униатской церкви и в защиту униатского духовенства. Так, например, житель села Сапошино Лосаболь А. И. говорил: "Я читал всю эту статью от начала до конца, но мне что-то не верится, чтобы наши священники занимались такими делами. Помоему, все это выдумки русских для того, чтобы ликвидировать у нас религию, так, как они это сделали у себя. Хотя русские пишут в газете, что у них есть церкви, но, по-моему, они у них по газетам работают, а на деле нет". Житель села Мацишино Дзюба говорил: "В гор. Львове арестовали всех священников. В храме "Юра" нашли много оружия, в подпольях много бандитов. Это, может быть, правда, так как я знаю, что в этом храме еще и немцы находили несколько раз много оружия. Надо предполагать, что теперь большевики закроют все церкви, так как они и в газете указали, что священники помогают бандитам". Говоря о религии в СССР, Дзюба сказал: "У них все священники уже коммунистами стали, они им теперь помогают". Пятнадцать церквей и два монастыря "Василиянов" входят в состав Жолкевского деканата, подчиненного Перемышльской епархии. За весь период своего существования, особенно монастыри, основной своей задачей ставили миссионерскую работу среди населения с целью распространения унии.

ОУНвцы расстреляли родных по подозрению за связи с пограничниками. 14го XI. був напад Руська-Красна, Пасічне та Дубове у селі Красна около 200 чоловік, там був розбитий будинок, де поміщався місний народний комітет, та спалені усі документи, які були на комітеті, а також було написано багато лозунгів різних родів. В Пасічнім ограбили лісопильний завод і притім був застановлений поїзд бандерівцами — Пасічне—Усть Чорна, де стояв до білого ранку. В селі Дубове було около 300 чоловік, де був напад на желізнодорожну станцію, в селі Дубовім був підпалений завод, но робітникам удалось удушити огонь. Тячево, дня
15.IX. 1945 року. Постанова бюро Дрогобицького обкому КП(б)У про затвердження плану ліквідації формувань українського націоналістичного підпілля. В село Топорев были направлены 2 районных работника, которые остались ночевать в одной хате, а потом перешли в другую. Бандиты ночью, придя в первую хату и не найдя их, возвращались под утро в лес. Нашей засадой все 3 бандита были убиты. Погранвойсками в Рава-Русском районе неоднократно вызывались семьи активных СБ-истов 25—26—27 ноября, а 28 ноября члены их семей, находящиеся в банде СБ по кличке "Усак" и "Хмель", самими же бандитами были расстреляны только за подозрение, что их родные связаны с пограничниками. В том же районе 5 декабря под видом охраны сена были посланы 7 пограничников. В 2х километрах за границей на территории Польши на них напала банда. Банда сейчас окружена, ведется бой по ее уничтожению. На место выехал генерал Бурмак. Работу в этом направлении продолжаем и усиливаем. Секретарь Львовского обкома КП(б)У И. ГРУШЕЦКИЙ 6/ХІІ. 1945 г. Оригінал. Машинопис. ЦДАГОУ: Ф.
1. Оп.
23. — Спр. 1691. Арк.
331337. Інформація секретаря Львівського обкому КП(б)У І. Грушецького секретареві ЦК КП(б)У М. Хрущову.

О работе в ОУН. Спецгруппа УНКВД Дрогобычской области. 20 декабря 1945 года. Продолжая операцию по реализации показаний задержанной районной референтки санитарной службы Меденичского района "Надии" была направлена спецгруппа УНКВД во главе с начальником ОББ майором Самусь. По показаниям "Надии" было известно, что в Меденичском РО НКВД работает информатор референта СБ Меденичского района по имени Марийка. В связи с этим она была установлена и для ее снятия была проведена следующая агентурно-оперативная комбинация. Установив, что указанная выше "Марийка" является гражданкой Кулиш М. — деловодом РайЗАГСа, но в ночное время у себя дома не находится, а ночует на разных квартирах, три участника спецгруппы днем 21 декабря на подводе подъехали к помещению Меденичского РайЗАГСа. Один из боевиков в форме капитана зашел в ЗАГС и на ломаном русском языке предложил Кулиш Марии собраться и поехать с ним. Не проявив никакого беспокойства, она села на подводу, которая, проехав по райцентру, свернула на боковую дорогу, и как только полем отъехали от райцентра на несколько сот метров, боевики завязали Кулиш глаза. Затем она была доставлена в заранее приготовленный схрон, где ей было объявлено, что она находится в руках СБ, так как подозревается в сотрудничестве с органами НКВД и предательстве членов ОУН. Кулиш начала сразу оправдываться, заявив, что она честно работала в ОУН и в дальнейшем обязуется также честно работать. Тут же, рассказывая о своей работе в ОУН, она заявила, что составила списки всего советского и партийного актива Меденичского района, в том числе и личного состава РО НКВД и НКГБ, с указанием местожительства, их вооружения и других установочных данных. Этот список, составленный ею по заданию районного референта СБ по псевдониму "Туркмен", она передала председателю сельпо села Криница — Герасиму.
ОУН-УПА готовят третью мировую войну
Каждый стрелок УПА обязан вести пропаганду, а если не может по причине слабой подготовки вести разговор на политические темы, тогда должен рассказывать о своих боевых приключениях и о жизни "УПА" (очевидно, что нужно показывать все в положительном духе). Заходить к интеллигенции и разъяснять, почему мы против большевизма и за что боремся, нашу программу, отношения к другим народам и государствам (дружелюбны), что мы за правдивую демократию, гуманность и все другие человеческие идеалы, но против шовинизма, империализма, диктатуры, деспотизма, тирании и т. п. Рассказывать факты борьбы украинского народа, последствия большевистской неволи, ее формы и содержания, формы большевистского угнетения народов вообще. Бить, главным образом, по сталинизму и его антинародной и антидемократической системе, но не выступать и не сравнивать всего этого с русским народом (ибо чехи и словаки русских любят). Подчеркивать, что собственно хотим сотрудничать и мирно жить с русским народом, только необходимо ликвидировать большевизм и т. д Не затрагивать дел Закарпатья. Если сами об этом спросят, то ответить, что "мы ведем борьбу за украинскую самостоятельную соборную державу, а спорные территориальные вопросы наше правительство урегулирует с соседями дружеским путем". Кроме того, собирать митинги, собрания, товарищеские беседы, петь наши революционные песни, по всем селам и домам, где только находимся.
Каждый стрелок УПА обязан бороться с русофильством. Доказывать, что единственной и реальной гарантией безопасности, независимости и свободы чехов, словаков и других славянских народов, перед угрозой Германии или другого империализма — есть не порабощенный, удерживаемый террором СССР союз свободных самостоятельных государств всех славянских и постоянно-европейских народов и кавказско-азиатских. Этот союз самостоятельных государств, опирающийся на добровольность приязни и дружбы, на политическом, милитарном и хозяйственном содружестве, а не на поневольных оковах, как СССР Последняя война против гитлеровской Германии была, с одной стороны оборонительной борьбой всех славян и других народов перед смертельной угрозой человекоуничтожающего немецкого империализма, а с другой стороны была борьба между империалистами Берлина и Москвы за то, кто из них должен хозяйничать над нашими народами. Помнить, что чехи и словаки видят в России единую охрану и оборону перед немецким наступлением. Поэтому нужно этого фальшивого "оборонца" раскрыть и заменить другим (союз самостоятельных славянских государств). Наша пропаганда должна быть построена на правде, отвечать нашей генеральной политической линии (не националистической идеологии) и повлиять на тех, заплесневелых большевизмом и русифильством людей здоровым революционным, но демократическим духом. Если были бы заграничные корреспонденты (нужно разведать), то обязательно выслать им наши издательства (так, чтобы обязательно получили), или если можно, встретиться лично и передать наше живое и печатное слово. Во всех беседах подчеркивать и документировать наше

«Повседневная и повсеместная борьба с украинско-немецкими националистами до полного их уничтожения». За период с 1 ноября 1945 года по 1 января 1946 года из проведенных 2.204 чекистсковойсковых операций 1.529 были безрезультатными. Многие операции проваливаются потому, что люди, которые отвечают за их проведение, часто безответственно относятся к порученному делу, плохо готовятся к проведению операций, проявляют медлительность, нерешительность, трусость и уклоняются от встреч с бандами. Вместо повседневной и повсеместной борьбы с украинско-немецкими националистами до полного их уничтожения в отдельных районах заняли тактику пассивной обороны и проводят операции лишь в тех случаях, когда в районе имеются банд-проявления (Рава-Русский, Золочевский, Краковецкий и другие районы). Пользуясь таким положением, бандиты имеют возможность оправляться от ударов и накапливать силы для дальнейших действий. ЦК КП(б)У в своем постановлении от 30 октября 1945 года обязал обком и райкомы КП(б)У обратить особое внимание на политическое воспитание и боевую подготовку участников групп самоохраны.

Третя світова війна буде антиросійською. Звернення ОУН до громадян України. Чергову світову війну вони використають, щоб повалити вашу диктатуру, щоб знищити вас, щоб раз і назавжди звільнитися як від капіталістичної, так і більшовицької експлуатації, щоб раз і назавжди перестати бути знаряддям імперіалістичних клік. Третя світова війна буде для вас тим, чим була перша — для царів, поміщиків і капіталістів. А народи СССР використають її для побудови справді безкласового суспільства, без капіталістів і без сталінських вельмож, суспільства без експлуатованих. В цій новій системі незалежних держав, в системі вільній від імперіалістичних клік, від апарату насильства, від колоніального грабежу, розцвіте справжня дружба народів і заіснує їх співпраця у всіх галузях їхнього життя. В цій системі людина забезпечена всіма демократичними свободами, вільна від експлуатації, осягне можливість свого всебічного і повного розвитку. Щоб рятуватися, ви сьогодні шукаєте опори в російському народі, тому ви сьогодні залицяєтеся до нього, розпалюєте його шовінізм, втовкмачуєте йому в голову реакційні теорії про його "вищість" і "керівну" роль. Та це вас не врятує! Хіба ж від вашої пропагандивної свистопляски російському народові стає легше жити? Хіба ж від вашої теорії про "передовість" російського народу ви перестаєте бути для нього катами, експлуататорами, імперіалістичною зграєю? Пам'ятайте, що ваші попередники — царські імперіалісти — ще більше від вас кадили російському народові, а проте, він послав їх до чорта, як спільно з іншими народами пошле і вас.

«Пусть не радуются русские и все восточники. Сегодня выселяют нас, а завтра будут выселять их». Постанова Політбюро ЦК КП(б)У про заходи в зв'язку з вбивством українськими націоналістами. Выселение семей активных участников ОУНовско-бандитского подполья в районах и городах области проведено без эксцесов и каких-либо бандпроявлений. Население городов и сел области встретило с одобрением мероприятие по выселению семей бандитов, о чем свидетельствуют многочисленные положительные факты реагирования местного населения. . Наряду с положительным реагированием населения имеют место отдельные факты и отрицательного реагирования. Так, энергетик электростанции г. Дрогобыч Волярский в разговоре с механиком Олейниковым по вопросу о выселена заявил: "Сколько я прожил на свете, а такой власти еще не видел. Это не люди, а варвары. Не разбираясь, хватают детей, женщин, стариков и, несмотря на зиму, вывозят в Сибирь. Но, нечего, это им так не пройдет. Мы не одиноки, с нами Америка". Жительница гор. Дрогобыч Федяк Ксения по поводу выселения заявила: "Пусть не радуются русские и все восточники. Сегодня выселяют нас, а завтра будут выселять их".
Дискуссія ОУН-ВКП(б)
Про ціль розмови. "Ми Вас, пане, закликали не для того, щоб Вас переключити на свої погляди і, можливо, мати пізніше можливості на співпрацю із якимись для нас користями. Ми хочемо вас поінформувати про нашу боротьбу, мету і тактику. Нам залежить на тому, щоб про нас знали правду". Дальше ми з'ясували нашу точку зору на міжнародне положення, нашу програму і перспективи. Пізніше розвинулася дискусія, що закінчилася внічию. В ході розмови виказалось, що опонент: а). почуває себе росіянином (ми думали, це українець, батько українець, мати росіянка, уродження і виховання в глибині Росії.); б). є членом ВКП(б); в). є завзятим большевицьким патріотом, рішився з нами говорити тому, що: а). не вважає нас "бандитами", а чесними людьми що "заблукались"; б). думає нас навернути; в). був цікавий нас бачити.
Погляди і аргументи до окремих питань. А). Міжнародне положення. Поки існує капіталістичний стан — війна неминуча. Партія й уряд до того свідомі, але, мабуть, вдасться СССР добити повної перемоги, потрібної для підготовки. Воювать СССР буде тільки з Англією. З Америкою нема великих суперечностей. Зрештою, між Англією і США теж немалі антагонізми. Б). Політика радянського уряду. Радянський лад перестроїв Росію на модерний порядок й підніс їх до ряду держав світового значення. Який інший лад був би цього доконав. В світі колосальних досягнень життєво-вирішального порядку бліднуть всі недосягнення в питанні матеріального забезпечення, демократичних свобод, що мають з огляду на інтереси майбутньої держави другорядний характер. "Для родини все надо! Даже жизнь ми готовы отдать, а не только потерпеть в индивидуальном отношении". На нашу заввагу, що царська Росія не більше домагалась від своїх громадян відповів: так, але коштом громадян наживалася кліка, а не зростала держава. А тепер є навпаки. Успіхи в народному господарстві (промисел, колгоспний лад і т. п.) є повною запорукою, що в майбутньому можна буде добитися щасливого життя. Громадяни мусіли і мусять в багато дечому собі відмовити, але за те ми перемогли Німеччину, яка несла нам віковічну неволю. Колгоспи себе цілковито виправдали в часі війни, забезпечуючи постійно постачання фронтові. Компартія. Всі осягнення треба завдячувати партії її твердости. Я сам, коли це пізнав, вступав до партії і вважаю її керівною силою держави. В). Недотягнення. Недосягнення бувають всюди, тим більше бувають у нас, бо ми мали до діла з великими завданнями. Нам треба було перевиховати цілі народні маси. Ми мали багато ворогів.

Преподавателей, которые говорят на украинском языке, называют бандеровцами. Лист студентів Чернівецького державного університету до Й. Сталіна щодо викривлення національної політики на Буковині. 28 травня 1947 року. От группы студентов Черновицкого государственного университета Многоуважаемый наш отец Иосиф Виссарионович! Убедительно просим Вас помочь нам учиться на родном украинском языке. У нас в Черновицах до сих пор сохраняются вывески на румынском языке. Все организации, областные и районные, суды, учебные учреждения пишут только на русском языке, которого население не понимает еще хорошо. Когда мы вступили в университет, мы считали, что овладеем украинским литературным языком, услышим культурный разговор, который безусловно, помог би нам скорее овладеть, в свою очередь, богатым русским языком. Но это не так у нас делается. Все преподаватели университета, боясь, чтобы им не "пришили" национализм, читают и ведут разговорную речь только на русском языке. А преподавателей, которые раньше преподавали и говорили на украинском языке, называют бандеровцами. И вот получается, что на Украине боятся говорить на украинском языке. Удивительно, почему в Пражском университете имеется кафедра украинского языка с видным профессором, а в Черновицком университете по существу нет таковой, правда, есть неопытный преподаватель средней школы, который возглавляет кафедру украинского языка (не авторитетный). Старая генерация буковинской интеллигенции, смеясь над нами, говорит: "Чего вы там научитесь. При Румынии этот университет был центром румынизации, а теперь — русификации. Нам, молодым студентам, трудно с этим бороться, ибо в этих вираженнях есть львиная доля правды. Украинские немецкие националисты используют эти промахи, разжигая ненависть к русским. Это есть результат того, что черновицкие руководители забыли Ваши труды и выступления на съездах партии по национальным вопросам. Здесь всех буковинцев огульно называют презренным именем — бандеровцы. Разве это правильно? Почему до последнего времени судопроизводство, лекции, переписка и пр. ведется только на русском языке, которого не понимает местное население, 80% которого неграмотны? Разве это доходчивость большевистской пропаганды? Когда мы бываем в селах в выходные дни, к нам часто председатели сельсоветов обращаются с бумажками, чтобы мы им разъяснили, что там написано, ибо они не понимают и не знают что делать. Мы были свидетелями, когда в суде зачитали приговор, а крестьяне не уходили из школы, где был суд, и когда их спросили, чего ожидаете, они говорят, что мы ожидаем что присудил суд, а что им уже прочитали приговор, они ничего не поняли. Мы просим Вас прислать комиссию из Москвы, чтобы проверить как в Черновцах и на Буковине проводится национальная политика партии и дать по этому вопросу указания ЦК КП(б)У и ректору Черновицкого университета, как надо разрешать национальный вопрос Буковине.
28.У.47 года. Подписи. Верно: А Жукин. Копія. Машинопис. ЦДАГОУ: Ф.
1. Оп.
23. — Спр.
5007.— Арк. 3.

Шухевич пропонує росіянам спільно боротися проти Вашінгтону. Анонимное письмо от подполья украинско-немецких националистов секретарю Львовского обкома КП(б)У ГРУШЕЦКОМУ. 12 апреля 1948 року. Членп ОУН з «найближчого окруження» «теперішнього провідника ОУН на території українських земель Романа Шухевича». В разі війни між США і СССР і победи в ній США Україна не буде могти стати самостійною державою, а буде прямо певного рода колонією США. Ясна річ, що така розв'язка справи не іде по лінії політики ОУН (зокрема тої частини ОУН, яка зброй-но бореться на українських землях). Для українців поки що очевидно, що в найближчій будуччині існує тільки проблема: орієнтація на Вашінгтон або Москву. Третього виходу немає. Відоме, що компартія буде боротися підпільно проти США, і в зв'язку з тим стоїть питання, як повестися ОУН вже тоді під американською окупацією, чи спільно з компартією боротися проти США чи поперед разом з США поборювати компартію, щоби доперва згодом ступити проти США. Факт є, що у висліді кількасотлітнього панування Москви над Україною дуже багато українців (східняків) силою привички і різних інших причин буде активно боротися спільно з росіянами проти Вашінгтону, отже, евентуальна спільна боротьба ОУН з американцями проти більшовиків була б, на жаль, в великій мірі боротьбою з українським народом. З другого боку, не враховуючи нечисельної еміграції, яка й так з часом переставиться на становище опозиції до США, серед американців немає українців, отже, евентуальна спільна боротьба компартії з ОУН проти США була б виключно боротьбою проти чужинців, а не братовбійчою війною. На підставі вищезложеного ясно, що так, як сьогодні наші обі сторони знаходяться в завзятій боротьбі, "завтра" силою обстановки можуть воювати пліч-о-пліч з американцями. Тому вже тепер приходить час, що обі сторони повинні в тих справах безпристрасно обмінятися думками і евентуально спільно з того робити виснов-ки. Такі погляди заступають сьогодні деякі провідники ОУН, а й сам пров. Шухевич

«Тут руська земля, а ти гуцул». Додаток до інформаційного звіту регіонального проводу ОУН на Буковині за перший квартал 1948 року. ЧЕРНІВЕЧЧИНА. Методи затягання селянства у колгоспи.
1. Відібрання найкращих полів
2. Найширше стосований метод тиску — це переводження з другої групи до третьої, до четвертої, що різко підвищують розміри хлібоздачі.
3. Шантаж органами МГБ. У с Самушин Заставнянського р-ну л-нт МГБ Ведерніков вечором, кого стрічає на дорозі, виб'є порядно і залякує: "Якщо завтра не подаш заяви до колгоспу, то я тебе заарештую". В с Бережниця Вашківського р-ну капітан МГБ Утрічев залякує селян вивозом, він сказав одному господареві: "Тут руська земля, ми тебе звідси вивеземо, бо ти гуцул". В с. Зеленів Вашківського р-ну органи МГБ заарештували около 20 осіб, до яких заходили повстанці (всип Летуна). Іншим селянам, до яких він заходив, запропоновано вибирати: або йти в колгосп, або до тюрми. Залякане населення вибирає першу можливість. В с Топорівка Заставнянського рну арештами проведено суцільну колективізацію. Влітку 1947 р. в цьому селі було арештовано більш як 80 осіб, яких звільнено під умовою, що вступлять в колгосп. Таким способом в с Топорівка понад 3 тисячі господарств загнано в три колгоспи. В с Стара Жучка Садгірського рну в грудні 1947 р. органи МГБ заарештували понад 50 осіб, з яких половину звільнили з тим, що вступлять у колгосп.

СПРАВКА Львівського обкому КП(б)У о бандпроявлениях и проведенных по ним ответных мерах за период с 20 апреля по 1 июня 1949 года. 21-го апреля в селе Пархач Великомостовского района сожжено хозяйство председателя колхоза Вереницкого. 22-го апреля в селе Ганачивка Глинянского района убит председатель сельсовета Козак. 24-го апреля в хуторе Потоки Лопатинского района тяжело ранен местный житель Шпак. 27-го апреля в селе Пиддовге Рава-Русского района ранены местный житель Лапушинский и его двое детей, сожжено его хозяйство и убита местная жительница Пика Прасковья. 27-го апреля в селе Побоч Олесского района убит старший группы ООП Дидух Ф. М. 25-го апреля из села Шкло Яворовского района пропали без вести участковый уполномоченный РО МВД Каташов и его жена Мельник, которые 28 апреля в лесном массиве около села Стадники обнаружены убитыми. 28-го апреля в селе Селец-Вельский Великомостовского района сожжен лесопильный завод конюшня завода, в которой погибло от огня 6 лошадей, и ранен шофер, прибывший из из гор. Львова за лесоматериалом.
20-го июня на перегоне Красне—Ожидов (территория Олесского района) подорван железнодорожный путь, в результате чего сошел с рельс паровоз товарного поезда. 23-го июня в 11.00 на окраине села Гаи Старобродовские Бродовского района на заложенной мине подорвалась парная повозка колхозника Кошуба Михаила, убито 2 лошади. 25-го июня в селе Гуйче Рава-Русского района бандитами подожжены дома старшего группы ООП Труш Михаила, бойца группы ООП Маланчук Лаврентия и навес строящегося кирпичного завода колхоза им. Кирова. 27го июня в селе Ременов Новоярычевского района убит участковый уполномоченный РО МВД Хеденский Владимир Николаевич. 27 июня в селе Завады Жолковского района задушена и ограблена местная жительница Пелюх Мария. 28го июня в селе Стрептов Новомилятинского района сожжены 2 колхозных стодолы. В пути шествия на происшествие между селами Стрептов и Желихов подорвалась на заложенной бандитами мине автомашина РО МГБ.