Львів: Вчора і нині, 1919. - 154 с.
Степан Томашівський (* 9 січня 1875, Купновичі, пов. Рудки - † 21 грудня 1930, Краків) - історик, публіцист і політик. Дійсний член Наукового товариства імені Шевченка (з 1899), був головою НТШ у 1913-1915 рр. У 1914-1918 рр. - член Бойової управи УСС. У 1919 р. - радник делегації ЗУНР на мирній конференції в Парижі. Член дипломатичної місії в Лондоні і Берліні. Автор низки праць з історії української державності.
Степан Томашівський закінчив Львівський Університет (учень М. Грушевського й Л. Фінкеля). У 1900-1910 рр. вчителював у гімназіях Бережан і Львова, з 1910 - доцент історії Австрії у Львівському Університеті. 1914-1918 рр. член Бойової Управи Українських Січових Стрільців, 1919 - радник делегації ЗУHP на мировій конференції в Парижі, в 1920 - гол. її дипломатичної місії в Лондоні; 1921-25 - у Берліні, 1926 вчителював у Львові, з 1928 доц. історії України у Краківському Університеті.
Наук. діяльність Томашівського була найбільше пов'язана з НТШ, у видавництві якого він видав більшість своїх наукових праць; був редактором і урядуючим головою НТШ у 1913-1915 рр. Наукові дослідження Томашівського присвячені головним чином Хмельниччині й Мазепинській добі. Томашівський виконав велику роботу в архівах Львова, Кракова, Відня, Будапешту і Ватикану.
В 1919 році вийшла праця С. Томашівського "Українська історія. Старинні і середні віки", в якій він дав державницький синтез історії України княжої й литовсько-польської доби. Характерною особливістю концепції Томашівського було те, що він виділяв роль західно-українських земель, вважаючи Галицько-Волинську державу першою національною українською державою. Цей перехід Томашівського з народницьких позицій на позиції державницькі поглиблював ідейно-політичні й особисті розходження між ним і Грушевським, що врешті призвело до розриву між ними (виступи Т. в пресі, опозиція Т в рамках НТШ 1913).
Степан Томашівський (* 9 січня 1875, Купновичі, пов. Рудки - † 21 грудня 1930, Краків) - історик, публіцист і політик. Дійсний член Наукового товариства імені Шевченка (з 1899), був головою НТШ у 1913-1915 рр. У 1914-1918 рр. - член Бойової управи УСС. У 1919 р. - радник делегації ЗУНР на мирній конференції в Парижі. Член дипломатичної місії в Лондоні і Берліні. Автор низки праць з історії української державності.
Степан Томашівський закінчив Львівський Університет (учень М. Грушевського й Л. Фінкеля). У 1900-1910 рр. вчителював у гімназіях Бережан і Львова, з 1910 - доцент історії Австрії у Львівському Університеті. 1914-1918 рр. член Бойової Управи Українських Січових Стрільців, 1919 - радник делегації ЗУHP на мировій конференції в Парижі, в 1920 - гол. її дипломатичної місії в Лондоні; 1921-25 - у Берліні, 1926 вчителював у Львові, з 1928 доц. історії України у Краківському Університеті.
Наук. діяльність Томашівського була найбільше пов'язана з НТШ, у видавництві якого він видав більшість своїх наукових праць; був редактором і урядуючим головою НТШ у 1913-1915 рр. Наукові дослідження Томашівського присвячені головним чином Хмельниччині й Мазепинській добі. Томашівський виконав велику роботу в архівах Львова, Кракова, Відня, Будапешту і Ватикану.
В 1919 році вийшла праця С. Томашівського "Українська історія. Старинні і середні віки", в якій він дав державницький синтез історії України княжої й литовсько-польської доби. Характерною особливістю концепції Томашівського було те, що він виділяв роль західно-українських земель, вважаючи Галицько-Волинську державу першою національною українською державою. Цей перехід Томашівського з народницьких позицій на позиції державницькі поглиблював ідейно-політичні й особисті розходження між ним і Грушевським, що врешті призвело до розриву між ними (виступи Т. в пресі, опозиція Т в рамках НТШ 1913).