витримувати значну різноманітність
політичних поглядів, що не тільки не
призводить до руйнування партійних
структур, а навпаки, забезпечує їх
стійкість і життєздатність. Це, в свою
чергу, сприяє консолідації всього
суспільства на основі визнання
демократичних цінностей.
На прикладі діяльності
американських партій можна бачити,
яким чином реалізується їх державно-
управлінська суб’єктність в структурах
як законодавчої, так і виконавчої
влади в умовах існування механізму
“стримувань і противаг”.
Оскільки головні партії висувають
кандидатів на пост президента, інші
кандидати практично не мають шансів
на успіх, розробляють і затверджують
на з’їзді його політичну програму, то
саме від них значною мірою і залежить
стратегія розвитку країни.
Партійна більшість в Конгресі,
яка є домінуючою в провідних
парламентських комітетах, забезпечує
ефективність законотворчого процесу.
Відсутність партійної єдності
президента і законодавців не тільки
не вносить значної дезорганізації в
діяльність двох гілок влади, а, завдяки
конституційним принципам жорсткого
розподілу влад, стимулює постійні
пошуки компромісу та забезпечує
плідну співпрацю.
Принципи, на яких основана
діяльність парламентських комітетів
та їх першорядна роль не тільки
у законодавчому процесі, але і в
сфері парламентського контролю,
дають змогу депутатам як від партії
більшості, так і від опозиційної
через механізми запитів, слухань,
розслідувань, що є публічними
подіями, а також фінансові важелі,
контролювати діяльність президента і
уряду. Підтримання парламентськими
комітетами постійних зв’язків із
громадськістю дозволяє мобілізовувати
її для підтримки суттєвих і необхідних
реформ.
Заслуговують на увагу і традиція
щорічних виступів президента перед
парламентом, які демонструють
громадянам єдність та взаємоповагу
владних інституцій, їх спільну
політичну відповідальність, стаючи
тим самим важливим чинником
легітимізації влади, та діяльність
президенської “служби у законодавчих
справах”, завдяки якій забезпечуються
зв’язки між президентом та урядовцями
з одного боку, та парламентарями,
з іншого і стає можливою розробка
узгодженої політики.
Діяльність служби у законодавчих
справах відрізняється високою
ефективністю, оскільки вона, з одного
боку, відображає інтереси виборців,
які віддали переваги певній партії на
парламентських виборах, а з іншого,
є провідником політики Білого
Дому. Вона не може служити тільки
президенту чи тільки Конгресу, бо
односторонність зв’язків призведе до
їх розпаду.
Саме завдяки діяльності даної
служби інтереси президента і уряду
є представленими в парламенті, а
інтереси парламенту - в уряді, що
забезпечує солідарну відповідальність
двох гілок влади. Безперервний
контроль Конгресу США за державними
витратами забезпечує підзвітність
виконавчої влади законодавчій.
Політико-адміністративні відно-
сини за президенської системи,
що сформувалась у США є більш
складними, ніж у системах із
парламентським правлінням, оскільки
існує жорстка конкурентна боротьба за
владу між політиками і виконавцями в
уряді, а сам уряд фактично перебуває
під подвійним впливом – президента
і парламенту, стосунки між якими
найчастіш набувають конфліктного
характеру.
Проте, жорсткий розподіл влад та
наявність суттєвих важелів взаємного
впливу постійно стимулюють до
пошуків компромісів між двома
гілками влади, між політиками
і управлінцями, що забезпечує
ефективність американської моделі
навіть при її конфліктному характері.