Індивідуально-особистісні ознаки становлять собою наступний крок у
вивченні внутрішнього світу людини, який направлений на розкриття
особливостей кожного суб’єкта зокрема, тобто на дослідження будови
внутрішнього світу суб’єкта: типу нервової системи, типу й способу
мислення, особливостей характеру, типу темпераменту, ступеня
розвитку основних функцій – інтелектуальної, емоційної, рухливої,
інстинктивної тощо.
Соціально-демографічні та соціально-психологічні ознаки аудиторії
необхідно вивчати ще на підготовчому етапі (до безпосереднього
спілкування), тобто прогнозувати хз, якщо відомий конкретний
адресат. Індивідуально-особистісні ознаки вивчаються в процесі
безпосереднього спілкування.
Закон моделювання аудиторії дозволяє побудувати наступний крок
„запуску” концепції – виробити стратегію її реалізації.
Стратегічний закон передбачає системну побудову програми впливу
на конкретну аудиторію.
Стратегія (програма дій) характеризується такими ознаками:
динамічністю, гнучкістю, варіативністю (порівняйте: концепція є
щось універсальне, загальне, більш або менш стабільне). Інакше
кажучи, та сама концепція може мати декілька стратегій залежно від
аудиторії (на кожну аудиторію вибудовується своя програма дій) та
етапів реалізації концепції (скільки етапів, стільки й стратегій).
З яких компонентів складається стратегія? Перш за все слід
виділити цільову установку, заради якої готується виклад концепції.
„Цільова установка” складається з двох компонентів: завдання,
спрямованого на роз’яснення тих чи інших факторів, аргументів.
Позицій і, зрештою, на переконання аудиторії у чомусь, та
надзавдання, яке має емотивно-спонукальний характер. Термін
„надзавдання” ввів К.С.Станіславський в теорію театрального
мистецтва; він означає ту приховану пружину дії, яка, за задумом
режисера, повинна протягом усього спектаклю утримувати емоції
глядачів у руслі режисерського задуму. Над завдання у
переконуючому мовленні – це також елемент мистецтва, бо без нього
стратегія мовлення буде направлена тільки на свідомість, „головне”
сприйняття слухачами позиції мовця. Але без „людських емоцій”