( Закарпаття), Молдавії (Буковина), а згодом Московської держави
(Сіверщини) та Кримського Ханства.
До 1648р., коли Б. Хмельницький піднімає повстання і робить
спробу проголошення української держави, названі країни активно
експлуатують великі людські і земельні ресурси українських земель. За
панування Польщі і Литви відбулось повне закріплення селянства.
Використовуючи дешеву селянську працю і вільні землі польська шляхта,
з др. половини 16ст. створює великі товарні господарства (фільварки).
Збіжжя отримане в фільваркових господарствах продається в Європу. В
цей же період, туди вивозиться деревина, древесне вугілля, переганяється
худоба. Особливим видом експлуатації людських ресурсів в 15-17ст. був
ярис – живий товар, полонені українці, які продавались в рабство
кримськими татарами після їх регулярних нападів на українські землі.
Наступний великий поділ українських земель відбувається в 17ст., в
умовах Руїни – громадської війни. Визначаючи чвари серед самих
українців слід вказати на нещирість союзників їх бажання використати ці
чвари на свою користь. Ця мета була досягнута. Вперше, в 1667р., Польща
і Москва за Андрусівським перемир’ям на тринадцять років поділили
Україну. Лівобережна залишалася у складі Московії, Правобережна – у
складі Речі Посполитої, а Запоріжжя – під зверхністю обох держав. Вдруге,
в 1672р., за Бучацьким договором між Польщею та Туреччиною, остання
встановлювала свою владу на Поділлі. Втретє, в 1618р., за
Бахчисарайським мирним договором між Московією, Туреччиною, і
Кримським Ханством визнавалась належність Лівобережжя України до
Москви, Поділля до Туреччини і заборона заселення земель між річками
Буг і Дністер. Такий поділ був остаточно закріплений “Трактатом про
вічний мир” між Московією та Польщею (1686р.). За цим миром
підтверджувався фактично існуючий поділ України між трьома країнами.
Цей поділ проіснував до кінця 18ст.
В результаті чергових російсько-турецьких війн (1768-1774рр,1787-
1791рр.) та поділів Польщі (1772, 1793, 1795рр.) відбувається черговий
поділ українських земель уже між двома країнами – Російською і
Австрійською імперіями. До Росії відійшли Правобережна Україна,
північно причорноморські степи, Крим. Західна Україна (Східна Галичина,
Буковина, Закарпаття) перейшла до Австрійської (пізніше Австро-
Угорської) імперії.
Черговий перерозподіл українських земель відбувається в умовах
революції і громадянської війни в Росії (1917-1920рр.) та національно-
демократичної революції і війні за незалежність в Україні (1917-1921рр).
Події які відбувалися в цей час нагадують ситуацію 1648-1657рр. Знову,
вирішальним фактором утвердження незалежності стала найближчих
сусідів – Росії і Польщі, а опосередковано країн Антанти ( Британії,
Франції) і США. Жодна з них не була зацікавлена в створені самостійної,
розвинутої держави в центрі Європи. Знову Україна опинилась між
кількома центрами впливу. Це були країни Четвертого союзу (Німеччина,