Бродовська В.Й. Тлумачний російсько-украінський словних психологічних термінів. Толковый русско-украинский словарь психологической терминологии

Подождите немного. Документ загружается.

231

ОТРАЖЕНИЕ ПСИХИЧЕСКОЕ — форма отражения, возникшая

как продукт физиологического отражения и его систем ное качество;

взаимодействие объективного мира (как отражаемого) с корой голов-

ного мозга (как отражающей сис темой); результатом (отраженным)

являются субъективные пере живания, образы, а у человека еще и

понятия, отношения; О.п. про является как ряд форм психического

отражения.

Высшая форма О.п., свойственная только человеку и обобщающая

все другие его формы, — сознание.

ВІДОБРАЖЕННЯ ПСИХІЧНЕ — форма відображення, що виникла

як результат фізіологічного відображення і його системна якість;

взаємодія об’єктивного світу з корою головного мозку (як відображу-

вальною системою); результатом (відображеним) є суб’єктивні пере-

живання, образи, а у людини ще й поняття, відношення; В.п. прояв-

ляється як ряд форм психічного відображення. Вища форма В.п.

властива тільки людині і узагальнює інші її форми — свідомість.

ОТРАСЛИ ПСИХОЛОГИИ — подструктуры единой псиxoлогичес-

кой науки как совокупности ее частных психологических теорий,

еще не ставшие самостоятельными.

ГАЛУЗІ ПСИХОЛОГІЇ — підструктури єдиної психологічної науки як

сукупності її психологічних теорій, які ще не стали самостійними.

ОТРИЦАТЕЛЬНОЕ ОТНОШЕНИЕ — такое отношение, когда

соответству ющие друг другу значения двух разных переменных из-

меняются в противоположных направлениях.

НЕГАТИВНЕ СТАВЛЕННЯ — таке відношення, коли відповідні

один одному значення двох різних змінних змінюються в протилеж-

них напрямах.

ОЦЕНКА — вид суждения об определенном феномене; бывает коли-

чественной (напр., глазомер) и качественной (напр., О. личности, ее

поведения, жизненной позиции и т. д.). При качественной О. феноме-

на устанавливается связь между ним и ценностной ориентацией лич-

ности или группы. В последнем случае О. — вид группового мнения.

ОЦІНКА — вид судження про певний феномен; буває кількісний

(напр. окомір) і якісний (напр. О. особистості, її поведінка, життєва

Оценка

232

позиція). При якісній О. феномену установлюється зв’язок між ним

і ціннісною орієнтацією особистості або групи. В іншому випадку

О. — вид групової думки.

ОЧЕВИДНАЯ ВАЛИДНОСТЬ (ОБОСНОВАННОСТЬ) — свойство

п оказателя (меры), прида ю щее ему интуитивно ощуща емую досто-

верность.

ОЧЕВИДНА ВАЛІДНІСТЬ (ОБҐРУНТОВАНІСТЬ) — властивість

п оказника (міри), що дає йому інтуїтивно відчувати достовірність.

ОЧИЩЕНИЕ УСЛОВИЙ — отделение условий независимой пере-

менной от сопутствующих их предъявлению, но не входящих в экс-

периментальную гипотезу влия ний. Достигается с помощью специ-

альных методических процедур в лабораторном эксперименте.

ОЧИЩЕННЯ УМОВ — відокремлення умов незалежної змінної від

тих, які супроводжують їх подання, але не входять до експеримен-

тальної гіпотези впливів. Досягається за допомогою спеціаль них

м етодичних процедур в лабораторному експерименті.

ОЧНОЕ ИНТЕРВЬЮИРОВАНИЕ — тип опроса, в ходе которого ин-

тервьюер получает непосред ственно от респондента ответы на свои

вопросы.

ОЧНЕ ІНТЕРВ’ЮВАННЯ — тип опитування, в ході якого інтерв’юєр

отримує безпосередньо від респондента відповіді на свої питання.

ОШИБКА — результат ошибочного действия. Эти два понятия часто

не различают, что мешает их изучению, оценке и профилактике.

ПОМИЛКА — невідповідність закону сутності об’єкта, суб’єктивного

образу об’єктивної дійсності, обумовлена обмеженістю суспільно-істо-

ричної практики або абсолютизацією пізнання окремих сторін об’єкта.

Психологічно П. — ілюзія мислення.

П. — результат помилкової дії. Ці два поняття часто не розрізняють,

що заважає їх вивченню, оцінці і профілактиці.

ОШИБКА ВЫБОРКИ — несоответствие между признаками выборки

и признаками генеральной совокупности.

ПОМИЛКА ВИБІРКИ — невідповідність між ознаками вибір ки і

ознаками генеральної сукуп ності.

Очевидная валидность (обоснованность)

233

ОШИБКА ИЗМЕРЕНИЯ — неточности в наблюдениях над дей-

ствительностью; расхождения меж ду действительностью и зареги-

стриро ванными результатами наб лю дений над нею.

ПОМИЛКА ВИМІРЮВАННЯ — неточності в спостереженнях над

дійсністю; розбіжності між дійсні стю і зареєстрованими результата-

ми спостережень над нею.

ОШИБОЧНОЕ ДЕЙСТВИЕ — действие, не достигающее цели. О.д.

различают: по степени выраженности в зависимости от величины

отклонения от норматива; степени стойкости (т. е. по вторяемости);

степени грубости в зависимости от этапа обучения, на котором оно со-

вершено; связи с другими О.д. в синдром неуспе ваемости; причине.

Наиболее общие причины О.д. (определяющие или способствую щие):

недостаточный уровень подготовки; недостаточные способнос ти; не-

дисциплинированность и нерадивость, обусловленные недос татками

трудового воспитания.

Результат О.д. — ошибка (отклонение автомашины, выбор ре жима,

не соответствующего цели, искажение смысла перевода, не понятая

команда и т. д.).

О.д. — один из существенных объектов психологии труда, пе-

дагогической психологии и психологии управления.

ПОМИЛКОВА ДІЯ — дія, яка не досягла мети. П.д. розрізняють: за

ступенем вираженості в залежності від величини відхилення від нор-

мативу; ступеня стійкості (тобто повторення), ступеня грубості за-

лежно від етапу навчання, на якому вона здійснена; за зв’язками з

іншими П.д. переростає в синдром неуспішності; причиною.

Найбільш загальні причини П.д.: недостатній рівень підготовки; не-

достатні здібності; недисциплінованість і недбалість, обумовлені не-

доліками трудового виховання, внутрішньоособистісні психологічні

конфлікти.

П.д. — один із суттєвих об’єктів психології праці, педагогічної пси-

хології і психології управління.

ОЩУЩЕНИЕ — форма психического отражения, свойственная и жи-

вотным, и человеку, простейшая форма познания отдельных свойств

феноменов. Живот ным свойственны только комплексы О.; у челове-

ка О., обобщаясь с понятиями, становятся восприятиями.

Ощущение

234

ВІДЧУТТЯ — первинна форма відображення людиною об’єктивної

дійсності, безпосередній зв’язок її свідомості із зовнішнім світом та

світом власних переживань. В. є джерелом наших знань про навко-

лишній світ і про нас самих. Відображення окремих властивостей,

якостей предметів і явищ об’єктивної дійсності внаслідок їх безпо-

середнього впливу на аналізатори. В. — форма психічного відобра-

ження, властива і тваринам, і людині, найпростіша форма пізнання

окремих властивостей феноменів. Тваринам властиві тільки комп-

лекси В.; у людини В., узагальнюючись з поняттями, стають сприй-

няттями.

Форма психічного відображення, яка властива і тваринам, і людині,

проста форма пізнання окремих властивостей феноменів. Тваринам

властиві тільки комплекси В.; у людини В., узагальнюючись з понят-

тями, стають сприйманнями.

Ощущение

235

ПАЛЕОПСИХОЛОГИЯ (греч. palaios — древний) — психо логическая

наука, предмет которой — антропо генез психики, в частности уточ-

нение особенностей перво бытного мышления, а средства — материа-

лы археологии.

ПАЛЕОПСИХОЛОГІЯ (грец. palaios — давній) — психологічна

н аука, предмет якої — антропогенез психіки, зокрема уточнення осо-

бливостей первісного мислення, а засоби — матеріали археології.

ПАМЯТЬ — следовая форма психического отражения, развивающая-

ся на основе генетической и физиологической памяти как запо-

минание, сохранение и последующее объективное и субъективное

в оспроизведение и узнавание ранее воспринятого пережитого или

сделанного. П. формирует содержательное в психике, опыт личности

и ее Я. Различают виды, типы и формы П.

Память выполняет биологическую функцию, позволяющую орга-

низмам реагировать на обстоятельства настоящего в свете прошлого

опыта и тем самым заменять простые, автоматические, «инстинк-

тивные» реакции более сложными, избирательными, приобретен-

ными ответами.

ПАМ’ЯТЬ — психічний процес сприйняття, збереження й подальшо-

го відтворення минулого досвіду того, що ми раніше сприймали, пе-

реживали або робили.

Пам’ять виконує біологічну функцію, що дозволяє організмам реагу-

вати на обставини справжнього в світі минулого досвіду, і заміняти

прості, автоматичні і «інстинктивні» реакції більш складними, ви-

бірковими, набутими відповідями.

ПАМЯТЬ ДОЛГОВРЕМЕННАЯ — основной вид памяти, обеспечи-

вающий длительное сохранение (иногда «на всю жизнь») обычно по-

вторно запечатленного кратковременной памятью после более или

менее сложной переработки и определяющий опыт личности.

Синоним (устаревающий) — опосредованная память.

Память долговременная

236

ПАМ’ЯТЬ ДОВГОТРИВАЛА — основний вид пам’яті, що забезпечує

тривале зберігання (іноді «на все життя») інформації, закарбованої

короткочасною пам’яттю і визначає досвід особистості.

Синонім (застарілий) — опосередкована пам’ять.

ПАМЯТЬ КРАТКОВРЕМЕННАЯ — вид памяти, характеризующий-

ся определенными временными рамками. Является обязательным

этапом для ее других видов как более или менее не посредственное за-

печатление и весьма кратковременное сохранение (измеряемое се-

кундами) однократно и сиюминут но отраженного. Обязательный

компонент памяти оперативной и памяти долговременной.

Синоним (устаревающий) — непосредственная память.

ПАМ’ЯТЬ КОРОТКОЧАСНА — вид пам’яті, що характеризується пев-

ними часовими рамками. Є обов’язковим етапом для її інших видів як

більш або менш безпосереднє закарбування і досить короткочасне збе-

рігання (що вимірюється секундами) одноразово і миттєво відображе-

ного. Обов’язковий компонент оперативної і довготривалої пам’яті.

Синонім (застарілий) — безпосередня пам’ять.

ПАМЯТЬ МЕХАНИЧЕСКАЯ — вид памяти как функция только по-

вторения без установления ассоциативных или смысловых связей.

ПАМ’ЯТЬ МЕХАНІЧНА — вид пам’яті як функція тільки повторен-

ня без установлення асоціативних або смислових зв’язків.

ПАМЯТЬ ОПЕРАТИВНАЯ — вид памяти; взаимодей ствие памяти

кратковременной и памяти долговременной как ком понентов пси-

хологической структуры определен ного действия.

ПАМ’ЯТЬ ОПЕРАТИВНА — вид пам’яті; взаємодія короткочасної

і довготривалої пам’яті як компонентів психологічної структури

п евної дії.

ПАМЯТЬ СМЫСЛОВАЯ — вид памяти, опирающийся на установ-

ление и запоминание смысловых понятий. Ее продуктив ность при-

мерно в 25 раз больше, чем памяти механической.

ПАМ’ЯТЬ СМИСЛОВА — вид пам’яті, що спирається на установку і

запам’ятовування смислових понять. Її продуктивність приблизно в

25 разів більша, ніж пам’яті механічної.

Память кратковременная

237

ПАНЕЛЬНОЕ ОБСЛЕДОВАНИЕ — обследование, в котором прово-

дится серия наблюдений в разные моменты времени над одной и той

же группой изучаемых объектов.

ПАНЕЛЬНЕ ОБСТЕЖЕННЯ — обстеження, в якому проводиться се-

рія спостережень в різні моменти над однією і тією ж групою о б’єктів,

що вивчаються.

ПАНИКА (греч. panikon — безотчетный ужас) — массовидное я вление,

психологическое состояние, вызванное угрожающим воздействием

внешних условий и выраженное в чувстве страха и стремлении лю-

бым способом избежать опасной ситуации. В состоянии П. превалиру-

ют неосознанные, ярко эмоционально окрашенные явления.

ПАНІКА (грец. panikos — несвідомий жах, страх) — явище загалу,

психологічний стан, викликаний погрожуючим впливом зовнішніх

умов і виражається в почутті страху і прагненні будь-яким чином

уникнути небезпечної ситуації. В стані П. переважають неосмислені,

яскраво емоційно забарвлені феномени.

ПАНПСИХИЗМ (греч. pan — все, psych — душа) — идеали стическое

представление о всеобщей одушевленности природы.

Корни П. — в первобытных религиях и древнегреческой философии,

но П. разделяли и такие философы и ученые, как Д. Бруно, Б. Спи-

ноза, Э. Геккель, К. Циолковский. Частный случай П. — панбио-

психизм.

Синоним — гилозоизм (греч. hylē — вещество, zōē — жизнь).

ПАНПСИХІЗМ (грец. pan — все, psych — душа) — ідеалістичне уяв-

лення про одушевленість природи.

Корені П. — в первісних релігіях і давньогрецькій філософії, але П.

розділяли і такі філософи і вчені, як Д. Бруно, Б. Спіноза, Е. Гек-

кель, К. Ціолковський. Окремий випадок П. — панбіопсихізм.

Синонім — гілозоїзм (грец. hylē — речовина, zōē — життя).

ПАНТОМИМИКА (греч. pantomimos — всему подражающий) —

о бъективизация эмоций не только мимикой, но и движениями ко-

нечностей, туловищем и головой.

ПАНТОМІМІКА (грец. pantomimos — той, що наслідує) об’єкти-

візація емоцій не тільки мімікою, але і рухами кінцівок, тулубом і

г оловою.

Пантомимика

238

ПАРАДИГМА в психологии (греч. paradeigma — пример, образец) —

случай, поступок или вообще психическое явление, которое может

быть взято в качестве идеала, но не является достаточным основани-

ем для объяснения сущности другого явления путем умозаключения

по аналогии.

Омоним — П. как условно упрощенная теоретическая модель.

ПАРАДИГМА в психології (грец. paradeigma — приклад, зразок)

1) випадок, вчинок або взагалі психічне явище, яке може бути взя-

те за ідеал, але не є достатньою підставою для пояснення суті ін-

шого явища шляхом умовиводів за аналогією;

2) вихідна концептуальна схема, модель постановки проблем і їх

вирішення, методів дослідження, що господарюють протягом

певного історичного періоду в науці.

ПАРАМЕТР в психологии (греч. parametron — отмеривающий) — ве-

личина, определяющая оценку конкретного свойства психического

явления или его проявления в действии или деятельности; элемент

формализации индикатора.

П. — любой признак совокупности (в отличие от признака выборки).

ПАРАМЕТР в психології (грец. parametron — вимірювальний) — ве-

личина, що визначає оцінку конкретної властивості психічного яви-

ща або його виявлення в дії або діяльності; елемент формалізації ін-

дикатора.

П. — будь-яка ознака сукупності (на від міну від ознаки вибірки).

ПАРАПРАКСИЯ (parapraxia) — ошибочное действие, вызванное

вмешательством какого-либо бессознательного желания, конфликта,

потока мыслей. Оговорки и описки — классические парапраксии.

ПАРАПРАКСІЯ (parapraxia) — помилкова дія, викликана втручан-

ням будь-якого безсвідомого бажання, конфлікту, потоку думок. Об-

мовки і описки — класичні парапраксії.

ПАРАПСИХОЛОГИЯ (греч. para — возле, около) — направление ис-

следований, ставящее своей целью установить факт существования,

специфику проявления и природу чувствительности, не объяснимой

деятельностью рецепторов и анализаторов, а также выявить формы

воздействия живого существа на физические явления вне организма

без посредства мышечных усилий.

Парадигма

239

ПАРАПСИХОЛОГІЯ (грец. para — біля, навколо) — спрямованість

досліджень, що ставить своєю метою встановити факт існуван-

ня, специфіку виявлення і природу чуттєвості, що не пояснюєть-

ся д іяльністю рецепторів і аналізаторів, а також виявити форми

впливу ж ивої істоти на фізичні явища поза організмом без посеред-

ництва м’язових зусиль.

ПАССИВНОСТЬ (лат. passivus — недеятельный) — свой ство лич-

ности, противоположное активности и имеющее ряд проявлений:

б ездеятельность, безразличие, безуча стность, безынициативность,

безволие, несамостоятельность.

ПАСИВНІСТЬ (лат. passivus — недіяльний) — властивість особистос-

ті, протилежна активності і має ряд виявлень: бездіяльність, бай-

дужість, пасивність, безініціативність, безволля, несамостійність.

ПАТОЛОГИЧЕСКОЕ РАЗВИТИЕ ЛИЧНОСТИ (греч. pathos — стра-

дание, logos — учение) — категория медицин ской психологии, обоб-

щающая общепсихологи ческую категорию — развитие психики и

к а тегорию медицины — болезнь. П.р.л. имеет две основные формы:

д еградация личности вследствие болезни и становление больной лич-

ности как следствие неправильного формирования здоровой премор-

бидной личности.

ПАТОЛОГІЧНИЙ РОЗВИТОК ОСОБИСТОСТІ (грец. pathos — страж-

дання, logos — вчення) — категорія медичної психології, узагальню-

юча загальнопсихологічну категорію — розвиток психіки і катего-

рію медицини — хворобу. П.р.о. має дві основні форми: деградація

особистості внаслідок хвороби і становлення хворого як наслідок не-

правильного формування здорової преморбідної особистості.

ПАТОПСИХОЛОГИЯ — отрасль медицинской пси хологии, предмет

которой — психопатология, а за дача — психодиагностика с целью

уточнения медицин ского диагноза и помощи лечению, в частности

психотерапии и трудотерапии.

ПАТОПСИХОЛОГІЯ — галузь медичної психології, предмет якої —

психопатологія, а завдання — психодіагностика з метою уточнення

медичного діагнозу і допомоги особистості (лікуванню та реабіліта-

ції, психотерапії і трудотерапії).

Патопсихология

240

ПЕДАГОГИЧЕСКАЯ ПСИХОЛОГИЯ — психологическая наука со-

циально-психологического ствола дерева психологической науки,

предмет которой — значение психики в тренировке, упражнении,

обучении и воспитании как методах формирования личности с ц елью

улучшения эффективности и качества педагогического процесса.

П.п., взаимодействуя с психологией управления, использует полу-

ченные ею данные в своих целях, как и психология управления —

данные П.п. применительно к процессу руководства.

ПЕДАГОГІЧНА ПСИХОЛОГІЯ — психологічна наука соціально-пси-

хологічного стовбура дерева психологічної науки, предмет якої — зна-

чення психіки в тренуванні, вправах, навчанні і вихованні як методах

формування особистості з метою покращення ефективності і якості пе-

дагогічного процесу. П.п., взаємодіючи з психологією управління,

в икористовує одержані нею дані в своїх цілях, як і психологія управлін-

ня — дані П.п. використовуються відповідно до процесу керівництва.

ПЕДАГОГИЧЕСКИЕ СПОСОБНОСТИ — вид способностей личности,

структуру которых Н. В. Кузьмина считает отражением педагогичес-

кой деятельности, выделяя в ней три подструктуры:

• конструктивные С. — проектировать личность учащегося,

о тбирать и композиционно строить учебно-воспитательный ма-

териал применительно к его индивидуальным особенностям;

• организаторские С. — включать учащихся в различные виды

деятельности и делать коллектив инструментом воздействия на

каждую отдельную личность, а личность — активной в движе-

нии к целям воспитания;

• коммуникативные С. — устанавливать правильные взаимо-

отношения с учащимися и перестраивать их в соответствии с

р азвитием требований к педагогу.

ПЕДАГОГІЧНІ ЗДІБНОСТІ — вид здібностей особистості, структуру

яких Н. В. Кузьміна вважає відображенням педагогічної діяльності,

виділяючи в ній три підструктури:

• конструктивні З. — проектувати особистість учнів, відбирати і

композиційно будувати навчально-виховний матеріал відповід-

но до його індивідуальних здібностей;

• організаторські З. — включати учнів в різні види діяльності і

робити колектив інструментом впливу на кожну окрему особис-

тість, а особистість — активною в досягненні мети виховання;

Педагогическая психология