Бусенко О.Т. (ред.). Технологія виробництва продукції тваринництва

Подождите немного. Документ загружается.

Розділ 6

240

Технологія виробництва свинини

Продовження табл. 6.8

Варіант

Компонент,

% за масою

1 2 3

Борошно:

рибне 3 2 1

м’ясо-кісткове 3 2 1

кісткове 1,5 1,5 1,5

трав’яне люцернове 2 3 3

Крейда 0,6 0,6 0,6

Сіль кухонна 0,9 0,9 0,9

У 1 кг міститься:

кормових одиниць 1,10 1,18 1,09

сирого протеїну, г 155 151 156

лізину, г 10,7 10,7 10,7

метіоніну + цистину, г 5,7 5,7 6,1

триптофану, г 2,2 2,3 2,7

кальцію, г 9,1 9,8 8,5

фосфору, г 7,1 6,8 6,2

На спеціалізованих фермах поросят після відлучення годують

тричі на добу протягом 12 – 15 днів, а пізніше переводять на двора-

зове роздавання корму, який зволожують у співвідношенні 1 : 1.

Напувають досхочу.

6.6.4. Вирощування ремонтного молодняку

В умовах інтенсивного ведення свинарства великого значення

набуває організація вирощування ремонтного молодняку, мета яко-

го — своєчасне поповнення основного стада свиноматок та кнурів.

Тобто від якості ремонтного молодняку значною мірою залежать по-

казники продуктивності як племінного, так і товарного стада.

Для ремонту стада за турово-сезонної системи свинок відбирають

із зимових опоросів, а за рівномірно-річної — впродовж року від

свиноматок провідної групи в племінних господарствах і від свино-

маток племінних репродукторів у спеціалізованих товарних госпо-

дарствах та комплексах. Попередньо свинок відбирають у 2-мі-

сячному віці живою масою 16 – 18 кг по 150 – 200 голів на 100 основ-

них свиноматок, причому з гнізда беруть 3 – 4 кращих за розвитком

свинки, у яких не менше ніж 12 нормально розвинених і рівномірно

розміщених сосків, не нижче від першого класу, з правильним при-

кусом та без екстер’єрних вад. Особливо стежать, щоб не було кра-

терних сосків.

Ремонтний молодняк відокремлюють від інших виробничих груп

і створюють умови, які сприяють зміцненню здоров’я та досягненню

живої маси у 4-місячному віці 35 – 36 кг, 6-місячному — 60 – 70,

9-місячному — 120 кг (свинки) та 150 кг (кнурці). Середньодобові

прирости для свинок мають становити 600, кнурців — 650 г.

Розділ 6

241

Технологія виробництва свинини

Добрий ріст і розвиток ремонтного молодняку можливі тільки за

повноцінної годівлі, яка забезпечує вирощування тварин бажаного

типу, добре пристосованих до місцевих умов кормовиробництва та

типу годівлі.

У молодому віці для ремонтного молодняку характерний актив-

ний синтез м’язової тканини і відкладання мінеральних речовин.

Тому в цей період, щоб мати добре розвинений кістяк та мускулату-

ру, тварини повинні одержувати достатню кількість перетравного

протеїну, кальцію, фосфору, мікроелементів і вітамінів. У разі дефі-

циту їх сповільнюються ріст і розвиток організму, а за надлишку

легкоперетравних вуглеводистих кормів, особливо в разі утримання

на зернових концентратних раціонах, спостерігають швидке ожи-

ріння. У цьому випадку виняткове значення мають організація ак-

тивного моціону та введення в раціон зелених і соковитих кормів.

 Норми годівлі ремонтного молодняку залежать від статі, віку й

живої маси. На 100 кг живої маси ремонтним кнурцям від 40 до

80 кг необхідно згодовувати 5, від 80 до 120 кг — 3 к. од., а свинкам

відповідно — 4,4 і 2,8; сухої речовини — 4; 2,7 та 3,3; 2,5 з концент-

рацією енергії 1,22 і 1,10 к. од. у 1 кг сухої речовини або 1,05 і

0,95 к. од. у сухому кормі. Потреба ремонтного молодняку в пере-

травному протеїні становить 107 г на 1 к. од.

Раціони для ремонтного молодняку складають згідно з нормами, а

також типом годівлі (табл. 6.9). До концентратної частини раціону

(70 – 80 % за поживністю) включають зернові корми, серед яких яч-

мінь становить 30 – 40 %, овес — 10 – 15, пшениця — 10 – 15, висів-

ки — 20 – 25, зернобобові (горох, соя, люпин) — 10 – 15, шрот (соєвий,

соняшниковий, льняний та ін.) — 5, корми тваринного походження

(рибне, м’ясо-кісткове борошно, сухе молоко та ін.) — 2 – 3 %.

6.9. Структура раціонів для ремонтного молодняку, % за поживністю

Період

Тип годівлі Корми

зимовий літній

Концентратний Концентровані 70 80

(зона Лісостепу) Комбісилос, коренеплоди, баштанні 20 —

Трав’яне борошно 5 —

Зелені та соковиті 15

Корми тваринного походження 5 5

Концентровані 60 70

Картопля, комбісилос та ін. 30 —

Трав’яне борошно 5 —

Зелені та соковиті — 25

Концентратно-

картопляний

(зона Полісся)

Корми тваринного походження 5 5

Концентратно- Концентровані 70 – 75 75 – 80

коренеплідний Коренеплоди, комбісилос тощо 20 – 22 —

(зона Степу) Трав’яне борошно 3 —

Зелені та соковиті — 15 – 20

Корми тваринного походження 5 5

Розділ 6

242

Технологія виробництва свинини

На племінних фермах і репродукторних фермах спеціалізованих

господарств ремонтний молодняк годують зволоженими (1 : 1) кор-

мовими сумішами двічі на добу, напувають без обмеження. Обов’яз-

ковим для ремонтного молодняку є активний моціон, а в літній пе-

ріод — утримання в літніх таборах із випасанням.

Перший раз свинок осіменяють чи пускають у парування в

9 – 10-місячному віці за живої маси не менше ніж 20 кг. Утримують

їх групами до 6-місячного віку окремо від кнурців, а пізніше — по-

руч з ними, що прискорює настання у них охоти на 25 днів раніше.

Ремонт основного стада кнурів у товарних господарствах прово-

дять за допомогою завезених молодих кнурців із племзаводів і плем-

господарств у 6 – 7-місячному віці. Завозять їх в 1,5 – 2 рази більше

за кількість основних кнурів, які щороку вибувають зі стада. Під час

відбору кнурців оцінюють стан їхнього здоров’я, міцність конститу-

ції, екстер’єр та походження. Ремонтний кнур має бути за розвитком

не нижче від першого класу і без вад екстер’єру, таких як слабкий

кістяк, провисла спина, перехват за лопатками, мопсоподібність,

недорозвинені сім’яники, кратерні соски тощо. Молодих кнурців

можна починати використовувати для парування в 10 – 12-місячному

віці із досягненням живої маси 140 – 150 кг.

6.7. Утримання та годівля свиней

6.7.1. Системи утримання свиней

У практиці свинарства застосовують дві основні системи утри-

мання: вигульну та безвигульну. Вигульну використовують на не-

великих свинофермах та племінних репродукторах великих свино-

комплексів. Для останніх існує режимно-вигульна та вільно-вигуль-

на системи утримання тварин. Безвигульна поширена у великих

господарствах промислового типу.

Для вирощування молодняку свиней застосовують три системи—

три-, дво- та однофазну. Трифазна передбачає перебування поросят

у трьох приміщеннях: свинарнику-маточнику — до 60-денного віку,

дорощуванні — до 90 – 120-денного та на відгодівлі; двофазна — в

двох приміщеннях: свинарнику-маточнику — до 90 – 120-денного

віку та на відгодівлі; однофазна — поросята від народження до до-

сягнення технологічних м’ясних кондицій перебувають у свинарни-

ку-маточнику в тому самому станку.

Існуючі технології різної потужності виробництва свинини на 3,

6, 12 і 24 тис. свиней за рік передбачають різні типи приміщень, їхні

розміри та призначення.

 Як приклад наводимо склад свиноферми на 12 тис. голів за рік: два свинар-

ники-маточники для холостих і поросних свиноматок на 600 голів кожний, 70

ремонтних свинок та 9 кнурів з пунктом штучного осіменіння; чотири свинар-

Розділ 6

243

Технологія виробництва свинини

ники для проведення опоросів на 120 голів кожний; два свинарники для відлу-

чених поросят на 2440 і вісім свинарників-відгодівельників на 1200 голів кож-

ний; два цехи з виробництва вологих кормосумішей потужністю 80 т на добу;

два складських приміщення для сипких і гранульованих кормів загальною міст-

кістю 200 т кожний; дві траншеї для силосу місткістю 750 т кожна; ветеринарно-

санітарний пропускник на 70 чоловік.

Для різних статево-вікових груп свиней використовують станки

різних конструкцій. Індивідуальні — для свиноматок та вирощу-

вання поросят: ОСМ-60 для товарних та племінних ферм, СОС-Ф-35

для індустріальної технології, універсальні станки УСП і СОІЛ-17,

станок-секція для безперегрупованого вирощування молодняку

свиней за двофазною технологією; станки для групового утримання

свиней: ОСУ-1, ОСУ-1.20.А та БКВ-2.

6.7.2. Механізація виробничих процесів

Залежно від розмірів свинарських ферм, їх виробничого спряму-

вання, типів приміщень, умов годівлі та утримання тварин викори-

стовують різні системи машин і обладнання.

З метою удосконалення управління, оптимального використання

матеріальних, фінансових і трудових ресурсів, збільшення вироб-

ництва свинини, поліпшення її якості, зниження собівартості й під-

вищення рентабельності галузі передбачають автоматизовані тех-

нологічні лінії та диспетчерські пульти управління. Рівень автома-

тизації основних виробничих процесів під час проектування або ре-

конструкції свинарських підприємств має становити не менше ніж

15 %, у тому числі за системами забезпечення мікрокліматичних

параметрів — не нижче від 60 %.

До трудомістких процесів відносять приготування і роздавання

кормів, водопостачання, видалення гною, створення необхідного

мікроклімату в приміщеннях.

Серед загальної кількості витрат на виробництво тваринницької

продукції на приготування кормів припадає близько 20 – 30 %. Для

одержання повноцінних сухих розсипних та гранульованих комбі-

кормів у свинарських господарствах використовують комплекти

комбікормових цехів ОКЦ-4, ОКЦ-8, ОКЦ-15, ОКЦ-30, ОКЦ-50 або

«Харків’янка», де корми подрібнюють і змішують. На невеликих

свинофермах для подрібнення зернових кормів можна застосовува-

ти агрегати АМК-2, АК-1,2, ККН-1М.

У процесі приготування вологих кормосумішей для одночасного

миття, подрібнення й завантаження коренеплодів у змішувач або

транспортні засоби використовують машини ИКС-5М, ИКМ-5 та

АПК-10 різної потужності; для подрібнення коренебульбоплодів —

подрібнювачі КПИ-4 і «Волгарь-5».

Трав’яне борошно вологістю 10 – 13 % отримують на агрегатах

АВМ різних модифікацій та СБ-1,5, сінне — на універсальних дро-

Розділ 6

244

Технологія виробництва свинини

барках ДКУ-1 і ДКУ-2. Для одночасного змішування кількох видів

кормів використовують змішувачі-запарники С-12, АПС-6, С-2 і ВК-1.

У випадку, коли в господарстві свиням згодовують картоплю у су-

міші з іншими кормами, застосовують агрегати КН-3 або ЗПК-4.

Подавання коренебульбоплодів із сховищ у кормоцех здійснюють

конвеєрами СТ-2, ТК-5Б, ТК-3. Щоб вивантажити кормосуміші з

кормоцеху в транспортні засоби чи подати сінне борошно, січку, зе-

лену масу тощо, використовують похилі ланцюгові конвеєри ТС-40М

або ТС-40С. У горизонтальному напрямку корми переміщують на

шнекових конвеєрах ШЗС-40, ШВС-40. Приймання, тимчасове збе-

рігання і дозоване видавання концкормів у змішувачі та запарники

здійснюють за допомогою живильників ПК-6, бункерів Б-6, БСК-10,

Г-807С та ПСМ-10.

Використовуючи зазначені машини й обладнання та розміщую-

чи їх у певному порядку, створюють кормоцехи для свинарських

комплексів із технологічними лініями: коренебульбоплодів, зеленої

маси, сінного борошна, концентрованих і рідких кормів, змішування

та вивантаження кормових сумішей.

Залежно від типу годівлі, системи утримання свиней, типу при-

міщень застосовують відповідну систему роздавання кормів і тип

кормороздавачів. Для цього використовують мобільні й стаціонарні

роздавачі, а також пневматичні установки.

Сухі розсипні і гранульовані корми роздають за допомогою ста-

ціонарних кормороздавачів тросо-шайбового типу КШ та ТШ. Із мо-

більних електрифікованих для вологих кормосумішей використову-

ють КС-1,5, РС-5А, КСА-0,8 і КЭС-1,7. Кормороздавач КЭС-1,7 при-

значений для роздавання сухих кормів та готових кормосумішей у

спарені групові годівниці, а кормороздавач КСА-0,8 — для змішу-

вання і роздавання кормів вологістю 60 – 75 % в індивідуальні та

групові годівниці для всіх статево-вікових груп свиней, а також для

роздавання поросятам-сисунам знежиреного молока, комбікорму в

сухому вигляді та іншої підгодівлі.

Замість кормороздавачів КС-1,5, РС-5А і КЭС-1,7 виготовляють

універсальний мобільний з програмним керуванням КУС-Ф-2. Він

призначений для нормованого роздавання вологих кормових сумі-

шей та сухих концентрованих кормів для всіх статево-вікових груп

як у групові переривчасті годівниці, що розміщені з обох боків кор-

мового проходу, так і в суцільні спарені. Це дає можливість знизити

затрати праці та електроенергії в 1,5 раза.

Вода на свинофермах необхідна для напування тварин, приготу-

вання кормів та прибирання приміщень. З цією метою використо-

вують в основному підземні джерела. У водонапірні башти воду за-

качують за допомогою насосів різних типів: АПВ, КМ, ЗПЛ, ЭЦВ то-

що. Також її подають і безбаштовими автоматичними водопідйом-

ними установками БУ-5-30, БУ-7-65, ВУ-10-30А, ВУ-10-80.

Розділ 6

245

Технологія виробництва свинини

Для напування свиней використовують клапанні одночашкові

автонапувалки ПСС-1 — для поросят після відлучення та дорослих

свиней і АС-Ф-25 — для поросят-сисунів та поросят після відлучен-

ня і таких, що відстають у рості. Крім того, використовують клапан-

ні соскові напувалки для дорослих свиней ПДС-2Б, ПБС-1 та поро-

сят ПБП-1. Ними обладнують приміщення в разі індивідуального і

групового утримання тварин.

Вибір технічних засобів для видалення гною залежить від спосо-

бу утримання свиней, типу приміщень, виду підстилки, а також до-

бового виділення сечі та гною. Середні добові норми виділення сечі

та виходу гною від свиней, кг:

Виробнича група Виділення сечі Вихід гною

Кнури-плідники 6 9

Свиноматки:

холості та поросні 8 9

підсисні з поросятами 10 12

Відлучені поросята 0,8 2,5

Ремонтний молодняк 2,5 5,0

Свині на відгодівлі:

молодняк 2,5 5,0

дорослі 8 9

Видалення сечі та гною — найтрудомісткіший процес, який ста-

новить понад 50 % усіх трудових витрат з догляду за тваринами. На

невеликих свинофермах застосовують скребкові конвеєри кільцевої

дії ТСН-3,0Б, ТСН-160А, а для подавання у транспортні засоби —

навантажувачі ПУ-0,5, ПГ-0,5Д, ПШ-0,4; рідку фракцію пере-

качують установкою УН-1 або УН-100, УТН-10. На свинофабриках

потужністю 3, 6, 12 та 24 тис. голів використовують установки

КНУС-3, КНУС-6, КНУС-18 і КНУС-24.

Для створення необхідного мікроклімату в свинарських примі-

щеннях використовують електрокалорифери СФОА, обігрівально-

вентиляційне обладнання типу «Клімат», тепловентилятори ТВ-6 і

ТВ-36, обігрівально-опромінювальне обладнання для поросят

ІКУФ-1М та К-С-16.

6.7.3. Годівля свиней різного віку

та фізіологічного стану

До найістотніших, зоотехнічно та економічно ефективних спосо-

бів годівлі свиней, які сприяють підвищенню продуктивності й ра-

ціональному використанню кормів, відносять: нормування добової

даванки корму, кратність, місце і час годівлі та напування, щіль-

ність тварин у станку, розмір кормових груп, фронт годівлі.

У нормуванні годівлі за основними поживними речовинами не-

обхідно враховувати величину добової даванки корму, що пов’язана

Розділ 6

246

Технологія виробництва свинини

з анатомо-фізіологічними особливостями травного каналу свиней різ-

ного віку та статі. Особливо це стосується годівлі з використанням

об’ємистих кормів (соковитих, зелених, грубих), добову даванку яких

можна регулювати кількістю останніх у раціоні, кратністю роздаван-

ня та зміною консистенції корму (співвідношення корму і води).

Новонароджених поросят уперше годують не пізніше як через

1,5 – 2 год після народження. Протягом перших 2 – 3 днів їх під-

саджують під свиноматку через кожні 50 – 60 хв, а далі інтервали

між годівлями збільшують. Підгодівлю поросятам до 30-денного ві-

ку роздають чотири, до 60-денного — три рази на добу. Свиням ін-

ших виробничих груп — двічі на добу.

Для кожної статево-вікової групи тварин розроблені оптимальні

норми площі утримання та фронт годівлі на одну голову (табл. 6.10).

За групового утримання в станку фронт годівлі можна зменшити,

оскільки тварини, які перебувають на нижчих ступенях ієрархії, не

підходять до годівниць доти, поки старші не відійдуть від годівниці.

Зважаючи на це, корму в годівницях має бути вдосталь.

6.10. Норми площі станка та фронт годівлі свиней, на одну голову

Площа на одну тварину, м

у разі літньо-табірного

утримання

Виробнича група

лігва стан-

ка в стаціо-

нарному

приміщенні

усього

під

навісом

вигуль-

ний

майдан-

чик

Фронт

годівлі,

см

Кнури-плідники 7 20 – 22 5-7 15 40

Свиноматки:

холості та поросні 1,5 – 1,8 5,5 2 3,5 35

підсисні з поросятами 5 – 6 15 5 10 35

Поросята 2-місячного віку 0,25 – 0,30 1,3 – 1,5 0,5 0,8 – 1 25

Ремонтний молодняк 0,5 – 0,7 3 0,8 2,2 30

Молодняк на відгодівлі 0,5 3 0,8 2,2 30

Розміри кормових груп для свиней різного віку визначено такі:

кнури-плідники — індивідуально або 2 – 3 голови в станку; холості

та поросні свиноматки (до 100 – 105 днів) — групами: на племінних

фермах — по 8 – 10, на товарних — по 10 – 12 голів; підсисні свино-

матки — за 10 – 15 днів до опоросу — в індивідуальному станку; по-

росята-сисуни — по 10 – 12 голів у станку після опоросу разом із

свиноматками; поросята після відлучення — групами по 20 – 25 або

погніздно — по 10 – 12 голів у станку; ремонтний молодняк групами

по 10 – 12 голів у станку; молодняк на відгодівлі до м’ясних конди-

цій — групами по 25 – 30, до беконних — по 8 – 10 голів у станку.

Ефективність використання корму, вгодованість та стан здоров’я

тварин значною мірою залежать від організації місць годівлі та на-

Розділ 6

247

Технологія виробництва свинини

пування. Вони мають бути зручними, доступними, підтримуватися в

належному санітарному стані. Підгодівлю поросят організовують у

спеціальному відділенні станка, недоступному для свиноматки (рис.

6.8). Молодняк свиней утримують у групових станках. Місце годівлі

та напування обладнують біля кормового проходу.

Напувають свиней усіх виробничих груп із годівниць або автона-

пувалок досхочу, крім підсисних свиноматок перед відлученням по-

росят, яким за добу до цього зменшують норму води наполовину

(табл. 6.11).

6.11. Потреба свиней у воді

Норма споживання води на одну тварину за

добу, л

у тому числі для

Виробнича група

усього

напуван-

ня

підготов-

ки корму

технічних

витрат

Кнури-плідники

Свиноматки:

холості та поросні

підсисні з поросятами

Поросята після відлучення

Ремонтний молодняк

Свині на відгодівлі

7,5

6,0

1,5

4,5

7,5

7,0

1,5

4,5

Рис. 6.8. Індивідуальні станки для утримання свиноматок із поросятами

Розділ 6

248

Технологія виробництва свинини

6.7.4. Годівля кнурів-плідників

Статева активність і якість сперми кнурів значною мірою зале-

жать від біологічно повноцінної годівлі та правильного режиму їх

використання. Тому тварини, яких використовують для парування,

повинні бути клінічно здоровими, мати заводську вгодованість і ви-

являти високу статеву активність. Порівняно з іншими виробни-

чими групами дорослих свиней вони характеризуються вищим рів-

нем обміну речовин та енергії в організмі. Так, у молодих кнурів у

9,5-місячному віці теплопродукція з розрахунку на 1 кг живої маси

за добу досягає 44,6 ккал (0,19 МДж), тоді як у лактуючих свино-

маток — 40,8 ккал (0,17 МДж), а в поросних — тільки 24,3 ккал

(0,10 МДж). Для підтримання нормального обміну речовин, утво-

рення й виділення високоякісної сперми кнурів необхідно забезпе-

чувати достатньою кількістю енергії, біологічно повноцінним про-

теїном, жирами, мінеральними речовинами, вітамінами та іншими

елементами живлення. Потреби кнурів-плідників у поживних речо-

винах залежать від віку, живої маси, інтенсивності використання,

стану здоров’я й індивідуальних особливостей. На 100 кг живої маси

молодим кнурам згодовують 2 к. од., або 22,2 МДж обмінної енергії,

дорослим відповідно 1,5 і 16,6. Потреба в сухій речовині раціону на

100 кг живої маси становить для молодих кнурів, що ростуть, —

1,9 – 2,4, для дорослих, які закінчили ріст, — 0,98 – 1,15 кг, а кон-

центрація енергії в 1 кг сухої речовини повинна дорівнювати 1,28 к.

од. продуктивної або 14,2 МДж обмінної енергії.

 Із розрахунку на 1 кг сухої речовини в раціонах кнурів має бути:

сирого протеїну — орієнтовно 198 або перетравного — 155 г; лізи-

ну — 9,5, метіоніну + цистину — 6,3 г; мінеральних речовин — мак-

роелементів: кальцію — 9,3 г, фосфору — 7,6, натрію — 1,4, хлору —

2,0 г; мікроелементів: заліза — 116 г, міді — 17, цинку — 87, мар-

ганцю — 47, кобальту — 1,7, йоду — 0,35 мг; каротину — 11,6 мг.

Оскільки у разі недостатнього надходження поживних речовин у

кнурів утворюється менше сперми і погіршується її запліднювальна

здатність, а за надмірної вгодованості — знижується статева ак-

тивність, годувати тварин потрібно за нормами. Проте в тривалий

непарувальний період норми годівлі за всіма поживними речови-

нами знижують: дорослим кнурам живою масою 200 – 250 кг — на

10, а 250 – 350 кг — на 20 %. Молодим кнурам і за помірного вико-

ристання їх залишають без змін.

При складанні раціонів для кнурів насамперед враховують нор-

ми і тип годівлі, пору року та інтенсивність використання, що зу-

мовлює їхню структуру і поживність (табл. 6.12).

 Орієнтовний склад концентратної частини раціону може бути та-

ким, % за масою: ячмінь — 9, овес — 22, кукурудза — 25, горох (соя,

люпин) — 15, висівки пшеничні — 16, шрот — 5, рибне (м’ясо-

кісткове) борошно — 4, кормові дріжджі — 4.

Розділ 6

249

Технологія виробництва свинини

6.12. Структура кормових раціонів для кнурів-плідників,

% за поживністю

За інтенсивного

використання

У непаруваль-

ний період

Тип годівлі Група кормів

взимку влітку взимку влітку

Концентровані 70 75 70 75

Коренеплоди та комбісилос 15 — 25 —

Трав’яне борошно 5 — 5 —

Збиране молоко 10 10 — —

Концентратно-

коренеплідний

(зона Лісостепу)

Зелені та баштанні — 15 — 25

Концентровані 70 75 70 75

Картопля та комбісилос 15 10 20 15

Коренеплоди 5 — 5 —

Трав’яне борошно 5 — 8 —

Збиране молоко 5 5 — —

Концентратно-

картопляний

(зона Полісся)

Зелені та баштанні 10 10

Концентратний Концентровані 75 80 75 80

(зона Степу) Коренеплоди та комбісилос 17 — 22 —

Трав’яне борошно 3 — 3 —

Збиране молоко 5 5 — —

Зелені та баштанні — 15 — 20

Влітку до раціону обов’язково вводять зелену масу бобових (лю-

церна, конюшина, еспарцет) і соковитих злакових (кукурудза, ріпак

та ін.) трав, а також соковиті корми (гарбузи, кабачки, кормові каву-

ни); взимку — кормові й напівцукрові буряки, моркву, комбісилос,

картоплю, трав’яне та сінне борошно. Обов’язковим компонентом

раціонів для кнурів є корми тваринного походження (збиране моло-

ко, сироватка, рибне і м’ясо-кісткове борошно тощо).

Оскільки вплив повноцінної годівлі виявляється лише через

20 – 30 днів, готувати кнурів до інтенсивного використання почи-

нають заздалегідь.

Велике значення у годівлі плідників має дотримання розпорядку

дня. Так, годують їх двічі на добу в той самий час. Добова даванка

не повинна перевищувати 2 – 3 % маси тіла (5 – 7 кг кормової сумі-

ші). В раціон не можна вводити велику кількість об’ємистих кормів

(трав’яне борошно, комбісилос, зелена маса), які знижують поїдання

всієї кількості корму. Напувають досхочу.

На якість сперми позитивно впливає моціон, який надають кну-

рам щодня на відстань 3 – 4 км. Влітку їх доцільно утримувати у

літніх таборах з використанням пасовищ, регулярно купати під ду-

шем з температурою води 24 – 30 °С.

Строк раціонального використання кнурів значною мірою зале-

жить від навантаження під час парування та одержання сперми

для штучного осіменіння. Норма на одного кнура в разі природного

парування — 50 – 70, штучного осіменіння — 300 – 350 свиноматок